Рішення

від 29.02.2024 по справі 826/25206/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м.Київ № 826/25206/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Військова частина НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Військова частина НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2015 № 0004862204, № 0004872204.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.06.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2023 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 передано справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Також під час розгляду справи було замінено Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на її правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

17.11.2023 було закрито підготовче засідання та продовжено розгляд справи по суті.

Також від учасників справи надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач вважає безпідставність висновків акта перевірки про завищення підприємством витрат на суму 2 394 358,00 та податкового кредиту на суму 478 872,00 грн, оскільки додатковими угодами від 23.03.2012 № 7 до договорів оренди було підвищено розмір орендної плати, починаючи з лютого 2010 року, тим самим усунуто різницю між платою за договорами суборенди та орендною платою за договорами оренди, що виникла у період з 02.02.2010 по 31.03.2012, однак податковим органом зазначене не було взято до уваги.

Крім того, на думку позивача помилковими є висновки контролюючого органу про наявність непогашеної заборгованості за зобов`язаннями перед Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підприємство завищило витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на суму 2 394 358,00 грн, оскільки не сплатило різницю між сумами, отриманими за наданими в суборенду вертольотів, та сумами, сплаченими за оренду до державного бюджету з рахунків підприємства. Стосовно сформованого підприємством податкового кредиту у сумі 478 872,00 грн то на думку контролюючого органу, позивач не надав суду первинну документацію, яка б підтверджувала здійснення господарських операцій між підприємством та його контрагентами, за наслідками яких було сформовано податковий кредит за грудень 2012 року на вказану суму.

Третя особа своїм правом на подання пояснень у справі не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ДП УАТП "Хорів-Авіа" з питань дотримання вимог податкового, валютного тв іншого законодавства за період 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2015 за № 4535/26-56-22-04-09/30550903.

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146, ст. 156 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269, п. 18 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 934 620,00 грн, у т.ч. по періодах: за 2012 рік на загальну суму 502 815,00 грн (за 4 квартал 2012 року на суму 502 815,00 грн); за 2014 рік на загальну суму 431 805,00 грн; п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 478 872,00 грн, в т. ч. за грудень 2012 року на суму 57 318,00 грн, за січень 2013 року на суму 145 866,00 грн, за лютий 2013 року на суму 79 009,00 грн, за березень 2013 року на суму 77 492,00 грн, за квітень 2013 року на суму 78 297 грн, за травень 2013 року на суму 40 890,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2015 № 0004872204, яким занижено суму податку на додану вартість в сумі 597 590,00 грн, з них за основним платежем 478 872,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 119 718,00 грн та № 0004862204, яким зменшено податок на прибуток в сумі 1 168 275,00 грн, з них за основним платежем 934 620,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій 233 655,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду та Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.06.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2023 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 передано справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлене порушення полягало у формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, (2 394 358,00 грн) та податкового кредиту (478 872,00 грн) за наслідками операцій з оренди підприємством гелікоптерів Мі-8МТВ на підставі низки договорів із Військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець), які у подальшому були передані у суборенду ЗАТ «Українські вертольоти» на підставі договорів про суборенду від 27.10.2010.

Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про недотримання підприємством вимог податкового законодавства та положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» полягала в тому, що відповідно до норми абзацу 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підприємство повинно було сплатити різницю між сумами, отриманими за надання в суборенду гелікоптерів, та сумами за їх оренду до державного бюджету. Натомість підприємство на підставі податкових накладних та актів здачі-прийняття орендних послуг, що були виписані Військовою частиною НОМЕР_1 , сплатило таку різницю на користь Військової частини НОМЕР_1 і сформувало витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит, внаслідок чого занизило зобов`язання з податку на прибуток за 2012 рік на суму 502 815,00 грн та з ПДВ за грудень 2012 року, січень-травень 2013 року на загальну суму 478 872,00 грн.

Також під час перевірки контролюючий орган встановив, що ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» на порушення норм п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 159 ПК України не включило до складу доходу безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 2 398 917,00 грн, що обліковувалася у підприємства станом на 31.12.2014 на підставі договору від 02.03.2004 № 4.7-04 із нерезидентом Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK). Зазначені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік на 431 805,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За результатами документальної перевірки ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» контролюючим органом було зроблено висновок, що на порушення п.п. 14.1.11 ст.14 ПК України підприємством не включено до складу «інших доходів» за 2014 рік кредиторську заборгованість перед нерезидентом у сумі 2 398 917,00 грн.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (у редакції на момент спірних правовідносин) при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток у складі інших доходів враховуються, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20.

Так, згідно з п. 5 НП(С)БО 11 «зобов`язання» підприємство відображає зобов`язання, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Вказане кореспондується із п. 15 НП(С)БО 15 «дохід», згідно з яким доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Пунктом 4 НП(С)БО 10 «дебіторська заборгованість» встановлено, що безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Упевненість у неповерненні дебіторської заборгованості ґрунтується на таких обставинах, з яких однозначно (тобто на 100 %) можна говорити про те, що и не буде погашено.

Перелік ознак (критеріїв) для визнання заборгованості «безнадійною» в цілях оподаткування закріплено в п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції на момент спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У відповідності до п. 5 підрозд. 4 розд. XX ПК України, передбачено, що норми п. 159.1 ст. 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв`язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу. Платник податку - продавець зобов`язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов`язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов`язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов`язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди. Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості; у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом; платник податку - покупець зобов`язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом. Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні. Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов`язань як покупця, так і продавця у зв`язку з таким визнанням.

В акті перевірки від 09.10.2015 № 4535/26-56-22-04-09/30550903 контролюючий орган не вказує конкретної ознаки, якій би відповідала наявна у позивача станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість перед нерезидентом - компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) та згідно якої контролюючий орган встановив безнадійність боргу.

Разом із тим, у поданих до суду запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що на час складання акту перевірки заборгованість перед компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) оплачена не була, вважається не погашеною та вважається заборгованістю за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Стосовно вирішення питання щодо збігу строку позовної давності за зовнішньоекономічним договором від 02.03.2004 № 4.7-04 із компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) необхідно відзначити наступне.

Норми Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України 01.04.1994, не підлягають застосуванню до правовідносин позивача із компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) по зовнішньоекономічному договору від 02.03.2004 № 4.7-04 (предметом якого є надання компанією Invest Ski Limited послуг щодо участі позивача у тендерах ООН, вирішення поточних питань по організаційному забезпеченню польотів), оскільки ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції визначено, що ця Конвенція не застосовується до договорів, у яких зобов`язання продавця полягають в основному у виконанні роботи або наданні інших послуг.

Відповідно до ст. 35 Закону України від 23.06.2005 № 2709 «Про міжнародне приватне право» позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону України від 23.06.2005 № 2709 «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Статтею 43 Розділу VI «Колізійні норми щодо договірних зобов`язань» Закону України від 23.06.2005 № 2709 «Про міжнародне приватне право» передбачено, що сторони договору згідно із ст. 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Так, у п. 8.1. та 8.2. зовнішньоекономічного договору від 02.03.2004 № 4.7-04 сторони визначили, що всі спори, які виникають із даного договору і пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору згідно діючого в Україні законодавства.

Відповідно до п. 10.2 та 10.3 вказаного договору його строк закінчується 31.12.2007. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Тобто, переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 16.06.2023 у даній справі, для переривання строку позовної давності достатньо визнати заборгованість - направити лист із визнанням боргу, перерахувати частину боргу тощо

Слід звернути увагу, що в постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16 наведено певний узагальнений перелік дій, які можуть свідчити про те, що боржник визнав свою заборгованість перед кредитором. У постанові зазначено, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як свідчать матеріали справи, 02.07.2009 між компанією Invest Ski Limited та ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» було підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору від 02.03.2004 № 4.7-04, згідно з яким станом на 02.07.2009 заборгованість ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» становить 846 938,94 дол. США.

Таким чином, підписання ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» вказаного акту звірки взаєморозрахунків, в силу положень ст. 264 Цивільного кодексу України, свідчить про визнання ним свого боргу та про переривання перебігу позовної давності, після чого перебіг позовної давності почався заново.

Також між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків на 31.03.2010, згідно з яким ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» визнало заборгованість перед компанією Invest Ski Limited, яка станом на 31.03.2010 становила 796, 938,94 дол. США.

Надалі між компанією Invest Ski Limited та ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» було підписано акт звірки взаєморозрахунків на 01.03.2013, згідно з яким ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» визнало заборгованість перед компанією Invest Ski Limited, яка станом на 01.03.2013 становила 796, 938,94 дол. США.

18.04.2013 сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 4.7-04 від 02.03.2004, якою затверджено графік погашення ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» заборгованості на суму 796 938,94 дол. США до 25.11.2016.

03.12.2013 компанія Invest Ski Limited направила ДП УАТП «ХОРІВ-ABIA» претензію від 03.12.2013 з вимогою, що у зв?язку із тяжким фінансовим станом компанії Invest Ski Limited терміново сплатити їй заборгованість за договором.

30.12.2013 компанією Invest Ski Limited до Господарського суду міста Києва було подано позовну заяву з вимогами до ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» про стягнення 656 312,94 дол. США заборгованості, що еквівалентно 5 245 909,33 грн.

04.02.2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 5 від 04.02.2014 до договору № 4.7-04 від 02.03.2004, відповідно до якої ДП УАТП «ХОРІВ-ABIA» зобов?язалось оплатити всю наявну перед компанією Invest Ski Limited заборгованість до 01.03.2014.

Кредиторська заборгованість ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» перед компанією Invest Ski Limited станом на 01.02.2014 (на момент укладення додаткової угоди № 5 від 04.02.2014) складала 536 550,00 дол. США (еквівалентно 4 288 610,00 грн по курсу Національного банку України).

Отже, на момент укладення додаткової угоди № 5 від 04.02.2014 спір щодо наявної заборгованості по договору № 4.7-04 від 02.03.2004 вже знаходився на розгляді у Господарському суді міста Києва, справа № 910/25711/13.

В рамках розгляду судом вказаної господарської справи компанія Invest Ski Limited відмовилась від позову до ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» в частині позовних вимог у сумі 209 413 дол. США, а щодо заборгованості на суму 152 132,94 дол. США сторонами 24.06.2014 було укладено Мирову угоду на стадії судового провадження.

Відповідно до п. 1 Мирової угоди від 24.06.2014 сторони погодили, що заборгованість за договором № 4.7-04 від 02.03.2004 становить 152 132,94 дол. США, а в п. 2 Мирової угоди ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» зобов`язалося погасити заборгованість перед компанією Invest Ski Limited не пізніше 31.10.2015.

Вказана Мирова угода була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/25711/13, яка набрала законної сили 02.07.2014.

Тобто, саме визначена у Мировій угоді від 24.06.2014 сума кредиторської заборгованості у розмірі 152 132,94 дол. США, що еквівалентно 2 398 917,00 грн (згідно курсу Національного банку України на 31.12.2014: 100 дол. США - 1 576,85 грн), яка станом на 31.12.2014 залишалася непогашеною, була облікована ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» на рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» станом на 31.12.2014.

Під час розгляду справи, податковий орган у своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що між підприємствами укладено додаткову угоду № 5 від 04.02.2014 до договору № 4.7-04 від 02.03.2004, відповідно до якої ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» зобов??язується оплатити всю наявну заборгованість перед компанією Invest Ski Limited до 01.03.2014. При цьому, останній платіж ДП УАТП «ХОРІВ-АВА» на користь компанії Invest Ski Limited здійснено 23.04.2014. Зазначив, що пролонгації договору від 02.03.2004 № 4.7-04 після 04.02.2014 між підприємствами не здійснювалось. Згідно відомості по рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» станом на 31.12.2014 обліковується кредиторська заборгованість по договору від 02.03.2004 № 4.7-04 в сумі 2 398 917,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на дату складання акту перевірки ухвала Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 у справі № 910/25711/13, якою затверджено Мирову угоду, надана не була.

Суд вважає твердження контролюючого органу, про те що факт укладення мирової угоди не звільняє платника від пролонгації договору, помилковими, оскільки саме за змістом Мирової угоди від 24.06.2014 визначено суму заборгованості, яка в подальшому й обліковувалась ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» на рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» як непогашена кредиторська заборгованість.

Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/25711/13, якою затверджено Мирову угоду, була надана контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки, в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України, а тому повинна була бути врахована контролюючим органом при визначенні грошових зобов?язань за податковим повідомленням - рішенням від 29.10.2015 № 0004862204, яке оскаржується у цій справі та підтверджується листом ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.10.2015 №13552/10/26-56-22-04-05.

Також помилковим є висновок контролюючого органу щодо необхідності пролонгації договору від 02.03.2004 № 4.7-04 після 04.02.2014, тобто після укладення сторонами додаткової угоди № 5 від 04.02.2014 до цього договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить ані про припинення умов договору, ані про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

З огляду на вище викладене вбачається, що станом на 31.12.2014 наявна у ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» кредиторська заборгованість перед компанією Invest Ski Limited в сумі 2 398 917,00 грн не мала статусу «безнадійної заборгованості», зокрема, не була заборгованістю за зобов`язанням, щодо якого минув строк позовної давності, так само, як не відповідала ця кредиторська заборгованість й іншим ознакам безнадійності заборгованості, які передбачені п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а тому безпідставним є висновок контролюючого органу про заниження ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» інших доходів за 2014 рік на суму 2 398 917 грн та, відповідно, про заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік на 431 805,00 грн, у зв`язку із чим податкове повідомлення - рішення від 29.10.2015 № 0004862204 є неправомірним та підлягає скасуванню у цій частині.

Щодо формування позивачем витрат, які враховуються при обчислені об`єкта оподаткування (2 394 358,00 грн) та податкового кредиту (478 872,00 грн) за наслідками операцій з оренди ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» гелікоптерів МІ-8МТВ на підставі договорів із Військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець), які у подальшому були передані у суборенду ЗАТ «Українські вертольоти» на підставі договорів про суборенду від 27.10.2010, суд зазначає таке.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269, у випадках, коли орендар передає в суборенду орендоване інше, крім нерухомого, окремо індивідуально визначене майно, різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до п. 18 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно. Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

Відповідно до ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 ПК України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, між ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» (орендар) та Військовою частиною 2269 внутрішніх військ МВС України (орендодавець) було укладено наступні договори оренди вертольотів:

№ 2.7.-.02 від 18.06.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_3, реєстр. № UR-HLC);

№ 3.7.-.02 від 18.06.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_4, реєстр. № UR-HLD);

№ 4.7.-.02 від 18.06.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_5, реєстр. № UR-HLB);

№ 7.7.-.02 від 15.10.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_6, реєстр. № UR-HLF);

№ 8.7.-.02 від 15.10.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_7, реєстр. № UR-HLE);

№ 9.7.-.02 від 15.10.2002 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_8, реєстр. № UR-HLA).

У подальшому до кожного із зазначених договорів оренди сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема, згідно з додатковими угодами № 1/х від 19.05.2005 до вказаних договорів оренди п. 6.1. договорів оренди було викладено у новій редакції наступного змісту:

« 6.1. Орендна плата за перший місяць оренди складає 87 685,40 грн., в т.ч. ПДВ - 14 614,20 грн.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць».

Згідно з додатковими угодами № 3 від 08.05.2008 до договорів оренди п. 6.1. договорів оренди було викладено у новій редакції наступного змісту:

« 6.1. Орендна плата за перший місяць оренди складає 120 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн. Вказана орендна плата визначена з урахуванням витрат на відновлення справності шляхом виконання Орендарем капітального ремонту вертольотів. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Після завершення періоду компенсації витрат на виконання капітального ремонту вертольоту згідно Додатку 1 розмір орендної плати визначається додатковою угодою».

Згідно з додатковими угодами № 5 від 16.09.2010 до договорів оренди п. 6.1. та 6.2. договорів оренди було викладено у новій редакції наступного змісту:

« 6.1. Орендна плата встановлена у розмірі не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить суму 180 198,00 грн без ПДВ у місяць. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Після завершення періоду компенсації витрат на виконання капітального ремонту вертольоту згідно додатку 2 розмір орендної плати визначається після підписання додаткової угоди.

6.2. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством».

Додатковими угодами № 6 від 21.06.2011 до договорів оренди було викладено у новій редакції розділи і пункти цих Договорів оренди, зокрема:

« 4.1.Орендна плата встановлена у розмірі не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і з 01.05.2011 складає 193 195,94 грн без ПДВ у місяць.

4.2. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

4.3. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції».

Поряд із цим 27.01.2010 орендовані ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» (орендар) повітряні судна були передані в суборенду ЗАТ «Українські вертольоти» (суборендар) на підставі наступних договорів суборенди вертольотів від 27.01.2010:

№ УВ.АРВ-12-003 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_3);

№ УВ.APB-12-004 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_4);

№ УВ.APB-12-005 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_7);

№ УВ.АРВ-12-006 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_8);

№ УВ.APB-12-007 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_5);

№ УВ.АРВ-12-008 (на вертоліт Мі-8 МТВ, завод. № НОМЕР_6).

Додатковими угодами № 2 від 01.02.2010 до вказаних Договорів суборенди п. 5.1. та 5.3 договорів суборенди було викладено у новій редакції наступного змісту:

« 5.1. Орендна плата встановлена у розмірі не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить на період відшкодування витрат на приведення без ПДВ у місяць. ПС до справного стану відповідно до пп. 4.1.1 та п. 6.5 договору суму 180 198,00 грн визначеному законодавством.

5.2. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, 5.3. орендна плата та відшкодування витрат суборендаря, передбачені п.п.4.1.1. та п. 6.5 договору, за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць».

Таким чином, у зв`язку з укладенням 01.01.2010 між ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» та ЗАТ «Українські вертольоти» додаткових угод № 2 до вказаних договорів суборенди виникла ситуація, коли у період з лютого 2010 року по лютий 2012 року суборендна плата із ЗАТ «Українські вертольоти» перевищувала орендну плату за договорами оренди із Військовою частиною НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України.

Укладені між ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» та Військовою частиною НОМЕР_1 додаткові угоди № 5 від 16.09.2010 та додаткові угоди № 6 від 21.06.2011 до договорів оренди, якими було збільшено розмір орендної плати вертольотів за перший станом на момент укладення таких додаткових угод місяць, не призвели до усунення наявної з лютого 2010 року різниці (перевищення) між суборендою платою за Договорами суборенди та орендною платою за Договорами оренди, у зв?язку із щомісячним коригуванням суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Тобто, коли починаючи з 16.09.2010 відповідно до додаткових угод № 5 до договорів оренди розмір орендної плати було збільшено до суми 180 198,00 грн без ПДВ у місяць, з подальшим щомісячним корегуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, то розмір суборендної плати станом на вересень 2010 року уже не становив 180 198,00 грн без ПДВ у місяць, оскільки починаючи з 01.03.2010 розмір суборендної плати не залишався сталим на рівні 180 198,00 грн, а збільшувався у зв`язку із щомісячним коригуванням суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, як це передбачено п. 5.3 додаткових угод № 2 від 01.02.2010 до договорів суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній з 01.01.2010) плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Зважаючи на це, а також з метою врегулювання та упорядкування ситуації з орендою державного майна, між ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» та Військовою частиною НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України були укладенні додаткові угоди № 7 від 23.03.2012 до договорів оренди, відповідно до яких п. 4.1. договорів оренди було викладено у наступній редакції:

« 4.1. Орендна плата встановлена у розмірі не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і з 02.02.2010 становить суму 180 198,00 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 року».

Таким чином, з огляду на нову редакцію п. 4.1. та вже діючих редакцій п.4.2. та п. 4.3 договорів оренди можна зробити висновок, що додатковими угодами № 7 від 23.03.2012 сторони змінили (підвищили) розмір орендної плати не лише за лютий 2010 року, встановивши орендну плату за лютий 2010 року на рівні 180 198,00 грн без ПДВ, але й таким чином вплинули на підвищення розміру орендної плати за кожен наступний місяць після лютого 2010 року, оскільки відповідно до п. 4.3. договорів оренди орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Лютий 2010 року умовно визначено як «базовий місяць розрахунку», оскільки він є відправною точкою для визначення орендної плати за наступні місяці оренди починаючи з березня 2010 року і по лютий 2012 року, виходячи з передбаченого у п. 4.3. Договорів оренди з алгоритму розрахунку, згідно з яким орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Отже, додатковими угодами № 7 від 23.03.2012 до договорів оренди вертольотів ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» та Військова частина НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України усунули різницю між суборендою платою за договорами суборенди та орендною платою за договорами оренди, що виникла у період з лютого 2010 року по лютий 2012 року на загальну суму 2 394 358,00 грн (додатково ПДВ - 478 871,60 грн), підвищивши розмір орендної плати починаючи з лютого 2010 року.

У зв`язку із здійсненням перерахунку орендної плати за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року за договорами оренди вертольотів та додатковими угодами № 7 від 23.03.2012 до них, між ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» та Військовою частиною НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України було оформлено акти виконаних робіт від 26.12.2012 № 181/2, № 182/2, № 183/2, № 184/2, № 185/2, № 186/2, згідно з якими сума перерахунку орендної плати по кожному із Договорів оренди склала 478 871,58 грн, в т.ч. ПДВ - 79 811,93 грн (загальна сума по всім актам 2 873 229,48 грн, в т.ч. ПДВ - 478 871,60 грн).

Вказаними актами виконаних робіт підтверджується, що кошти на загальну суму 2 394 358,00 грн у 2012 році були перераховані ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» на користь Військової частини НОМЕР_1 саме як орендна плата за договорами оренди вертольотів.

Крім того, здійснення господарських операцій позивача з оренди вертольотів та передачу їх у суборенду контролюючий орган під сумнів не ставить.

Враховуючи це, а також зарахування вказаних коштів до орендної плати за договорами оренди за період лютий 2010 року - лютий 2012 року дало ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» правові підставі для формування податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних Військовою частиною НОМЕР_1 податкових накладних від 26.12.2012 на загальну суму 478 871,60 грн.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що у відповідності до додаткових угод № 7 від 23.03.2012 до договорів оренди від 18.06.2002 № 2.7.-.02; № 3.7.-02; № 4.7.02; та від 15.10.2002 № 7.7.-.02; № 8.7.-.02; № 9.7.-.02 перевищення між суборендою платою за договорами суборенди та орендною платою за договорами оренди було усунуто, а орендна плата підвищена, то сплачуючи у подальшому згадані кошти (2 394 358,00 грн) до Військової частини НОМЕР_1 у якості орендної плати за відповідними договорами, ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» правомірно віднесло вказані суми до витрат господарської діяльності у 4-му кварталі 2012 року.

Однак контролюючий орган за результатами документальної перевірки ДП УАТП «ХОРІВ-АВІА» за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 дійшов висновку, що підприємством безпідставно завищено витрати на загальну суму 2 394 358 грн, в тому числі у звітних (податкових) періодах 2012 рік в сумі 2 394 358 грн (4 кв. 2012 року - 2 394 358 грн)

Такий висновок контролюючий орган обґрунтовує, посилаючись на абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» та п. 18 «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, якими передбачено, що різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету. Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно. Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

З огляду на вищезазначені фактичні обставини справи висновок контролюючого органу про завищення підприємством витрат у 4-му кварталі 2012 року на загальну суму 2 394 358,00 грн є безпідставним, оскільки положення абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України від 10.04.1992 № 2269- XII «Про оренду державного та комунального майна» та п. 18 «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», які регулюють питання сплати різниці між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, в даному випадку не підлягають застосуванню з огляду на те, що станом на 4-й квартал 2012 року таку різницю було усунуто шляхом підвищивши розмір орендної плати на користь Військової частини НОМЕР_2 починаючи з лютого 2010 року та по лютий 2012 року.

Тобто, станом на 4-й квартал 2012 року було дотримано положень абз. 1 ч.3 ст. 22 Закону України від 10.04.1992 №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» про те, що плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду, що свідчить свідчить про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 29.10.2015 № 0004862204 і № 0004872204.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 29.10.2015 № 0004862204 і № 0004872204.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 26 502,98 грн (платіжне доручення від 12.11.2015 № 697), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.10.2015 № 0004862204 та № 0004872204.

Стягнути на користь Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" (код ЄДРПОУ 30550903) судові витрати у сумі 26 502 (дев`ятнадцять шість тисяч п`ятсот дві) грн 98 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.