Рішення

від 07.06.2023 по справі 179/1787/19

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1787/19

2/179/6/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2019 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Позивач в позові посилається на те, що 01.2007 року до Єдиного державного реєстру внесений запис про реєстрацію Фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д», засноване ОСОБА_6 та прийнято статут, відповідно до п. 1.4 головою господарства є ОСОБА_6 , членами фермерського господарства є близькі родичі голови, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

До складу земель фермерського господарства увійшли землі членів фермерського господарства, а саме:

-земельна ділянка, що розташована на території Оленівської сільської ради, Магдалинівського району, кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4762 га, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2015 року;

-земельна ділянка, що розташована на території Оленівської сільської ради, Магдалинівського району, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4763 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2015 року.

25 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , уклали договори № 1129 та № 1134 купівлі-продажу вищенаведених земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.4. Статуту фермерське господарство «ВОЛОДАР-Д», голова Фермерського господарства користується переважним правом придбання земельної ділянки члена Фермерського господарства. Земельна ділянка члена Фермерського господарства, може бути придбана самим Фермерським господарством.

Окрім того, Відділом Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 24.10.2016 року надано роз`яснення щодо земельних ділянок за кадастровим номером 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, що ці земельні ділянки не є земельною часткою (паєм).

Коли позивачу стало відомо, про продаж земельних ділянок, він категорично не погодився з нею. Тому змушений був звернутися до Відділу у Магдалинівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та 22.08.2019 року надано відповідь, якою повідомило, що відповідно до ст. 13 ЗУ «Про фермерське господарство» земельні ділянки за кадастровим номером 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 являються земельною часткою (паєм).

Позивач зазначає, що на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу діяв мораторій щодо відчуження земельних ділянок наступних категорій: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності; надані для ведення товарного сільгоспвиробництва; виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельні частки (паї).

Як вбачається зі спірних договорів та довідок від 22.08.2019 року їх предметом були земельні ділянки, що є земельною часткою (паєм).

Таким чином, позивач приходить до висновку, що спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені з порушенням встановленого законом порядку, а саме під час дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, та відповідно до ст. 210 ЗК України мають бути визнані недійсними.

На підставі наведеного, позивач звертається до суд та прохає визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, укладені 25.10.2016 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2

17 березня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Круглого В.В. про повернення у підготовче провадження, збільшення розміру вимог та залучення співвідповідачів.

У вказаній представник позивача зазначив, що на момент звернення до суду з позовом у цій справі власником земельної ділянки була ОСОБА_7 , а на теперішній час власником земельної ділянки є ОСОБА_5 . Окрім того ОСОБА_2 повідомила, що користувачем даної земельної ділянки є Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи» згідно договору емфітевзису, інше речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 20392346 від 27.04.2017 р. (речове право виникло до подачі позовної заяви). Також ОСОБА_2 вказує, що після набуття права власності на спірні земельні ділянки вона внесла своє право власності на них до статутного фонду ТОВ «Агрофірма «Фермерська» та після цього за заявою цієї юридичної особи, засновником якої є ОСОБА_2 , було здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га за рахунок об`єднання спірних земельних ділянок у цій справі, після чого на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2017 року земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га було придбано ОСОБА_7 , яка потім на підставі договору дарування від 02.09.2020 року подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_5 .

Як вбачається з позовних вимог про визнання договорів недійсними ці вимоги є належним способом захисту, який обрав позивач, але з урахуванням того, що стало відомо, що земельні ділянки вже перебувають у власності та у користуванні інших осіб, а не ОСОБА_2 яка була стороною оспорюваного правочину, які не залучені до справи у відповідному статусі та щодо яких не ставились позовні вимоги, такий спосіб захисту водночас є неефективним, оскільки кінцевою метою захисту прав та інтересів позивача є можливість позивача подальшого використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

З позиції позивача по справі та фактичних обставин справи вбачається, що інтересам позивача відповідає те, щоб спірні земельні ділянки і надалі були зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та використовувались позивачем для ведення фермерського господарства відповідно до цілей закріплених у статуті.

Водночас як вбачається з матеріалів справи після підписання оспорюваних договорів між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спірні земельні ділянки були в подальшому відчужені, що унеможливлює захист прав шляхом реституції.

Отже набуття спірних земельних ділянок, які були зареєстровані як одна земельна ділянка з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га у власність ОСОБА_5 стало можливим внаслідок підписання договорів купівлі-продажу між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які оспорюються у цій справі, та у випадку визнання їх недійсними підстави з яких було проведено внесення цих земельних ділянок до статутного капіталу юридичної особи, їх об`єднання з присвоєнням єдиного кадастрового номеру та подальше відчуження є такими, що наразі відпали, а відтак земельні ділянки підлягають поверненню ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з визнанням на них права власності, що забезпечить можливість його реєстрації, що в т.ч. не позбавляє інших учасників правочинів захистити свої права в порядку і спосіб передбачені законом.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року, заяву представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідачів задоволено частково;

- поновлено строк на звернення з заявою про збільшення розміру позовних вимог та залучення співвідповідачів;

- клопотання представника позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача задоволено, залучено до участі у розгляді справи, як співвідповідачів: ОСОБА_5 ; фермерське господарство «Дніпровські чорноземи»;

- у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судових витрат відмовлено;

Заяву представника позивача ОСОБА_1 в частині збільшення позовних вимог повернуто заявнику.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року в частині повернення заяви представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог заявнику скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків п`ять днів з моменту отримання ухвали.

27 грудня 2022 року від ФГ «Володар-Д» надійшла заява з обґрунтуванням ціни позову та розміру сплати судового збору, а також квитанція про сплату судового збору на суму 9924 грн.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2023 року, задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та прийнято до розгляду в межах справи, окрім раніше заявлених наступні позовні вимоги:

- визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 5,4763 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

- зобов`язати ОСОБА_5 та Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи», повернути ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 5,4763 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

- визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 5,4762 га., що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га., яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

- зобов`язати ОСОБА_5 та Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи» повернути ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку площею 5,4762 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяви в яких прохали розглянути справу без їхньої участі, не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Цалин Р.В. в судове засідання не з`явилися. 07 червня 2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача, який прохає відкласти розгляд справи, через відрядження поза межами Дніпропетровської області, однак будь-яких доказів неможливості участі в судовому засіданні не надано. Раніше в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що оспорювані договори укладені без порушення вимог закону. Земельні ділянки в подальшому об`єднала та здійснила відчуження.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, раніше в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що ним набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, згідно договору дарування.

Представник відповідача ФГ «Дніпровські чорноземи» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, раніше надала до суду пояснення, зазначивши, що нею посвідчено спірні договори купівлі-продажу, будь-які обтяження щодо відчуження земельних ділянок були відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.2007 року до Єдиного державного реєстру внесений запис про реєстрацію фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» (т. 1 а. с. 12-15).

Відповідно до п. 1.4 Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» головою господарства є ОСОБА_6 , членами фермерського господарства є близькі родичі голови, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 18).

Відповідно до п. 3.4. Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д», голова Фермерського господарства користується переважним правом придбання земельної ділянки члена Фермерського господарства. Земельна ділянка члена Фермерського господарства, може бути придбана самим Фермерським господарством (т. 1 а. с. 20).

Згідно п. 3.6 Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» членам Господарства передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (т. 1 а. с. 20).

15 квітня 2008 року ОСОБА_4 за рахунок земель фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» отримала у власність земельну ділянку, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4762 га (т. 1 а. с. 170-171).

15 квітня 2008 року ОСОБА_3 за рахунок земель фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» отримав у власність земельну ділянку, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4763 га (т. 1 а. с. 170-171).

25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , укладено договори № 1129 та № 1134 купівлі-продажу спірних земельних ділянок (т. 1 а. с. 27-28).

ОСОБА_2 після набуття права власності на спірні земельні ділянки внесено своє право власності на них до статутного фонду ТОВ «Агрофірма «Фермерська» та після цього за заявою цієї юридичної особи, засновником якої є ОСОБА_2 , було здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га за рахунок об`єднання спірних земельних ділянок у цій справі, після чого на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2017 року земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га було придбано ОСОБА_7 , яка потім на підставі договору дарування від 02.09.2020 року подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_5 (т. 3 а. с. 13, т. 4 а. с. 86-92).

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Порушення вимог законодавства щодо змісту правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, згідно ст. 328 ЦК України.

Згідно ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно дост.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 396ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.

Отже, виходячи з положень статті 396 ЦК України, позивач, як користувач земельних ділянок має право на захист цього права на підставі норм законодавства, які регулюють захист прав власника.

Відповідно до ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Звертаючись до суду з позовом ФГ «ВОЛОДАР-Д» прохає визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок та визнати за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки, у зв`язку із невизнанням його права відповідачами.

Разом з тим позивач не обрав належного способу захисту порушеного права, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ФГ «Дніпровські чорноземи» вважають себе добросовісними набувачами права власності та права користування на земельні ділянки.

На практиці слід розмежовувати випадки застосування визнання права власності та витребування майна від добросовісного набувача як способів захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.

Так, визнання права власності як спосіб захисту цивільного права (ст. 392 ЦК) застосовується лише в разі наявності оспорювання або невизнання іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Норма ст. 392 ЦК не може застосовуватися як підстава позову про визнання права власності на майно, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною правочину (договору купівлі-продажу), шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 388 ЦК.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Враховуючи підстави позову, позивач у цій справі наполягає на поверненні земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у власності відповідача ОСОБА_5 та користуванні ФГ «Дніпровські чорноземи» без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як володілець земельних ділянок вважає порушеним, є витребування майна з чужого незаконного володіння. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та повернення земельних ділянок відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 червня 2023 року.

Суддя Т.А.Ковальчук