Постанова

від 11.10.2023 по справі 179/1787/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7086/23 Справа № 179/1787/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року по справі за позовом фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.01.2007 року до Єдиного державного реєстру внесений запис про реєстрацію Фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д», засноване ОСОБА_5 та прийнято статут, відповідно до п. 1.4 головою господарства є ОСОБА_5 , членами фермерського господарства є близькі родичі голови, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До складу земель фермерського господарства увійшли землі членів фермерського господарства, а саме:

- земельна ділянка, що розташована на території Оленівської сільської ради, Магдалинівського району, кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4762 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2015 року;

- земельна ділянка, що розташована на території Оленівської сільської ради, Магдалинівського району, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4763 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2015 року.

25 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , уклали договори № 1129 та № 1134 купівлі-продажу вищенаведених земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.4. Статуту фермерське господарство «ВОЛОДАР-Д», голова Фермерського господарства користується переважним правом придбання земельної ділянки члена Фермерського господарства. Земельна ділянка члена Фермерського господарства, може бути придбана самим Фермерським господарством.

Окрім того, Відділом Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 24.10.2016 року надано роз`яснення щодо земельних ділянок за кадастровим номером 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, що ці земельні ділянки не є земельною часткою (паєм).

Коли позивачу стало відомо, про продаж земельних ділянок, він категорично не погодився з нею. Тому змушений був звернутися до Відділу у Магдалинівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та 22.08.2019 року надано відповідь, якою повідомило, що відповідно до ст. 13 ЗУ «Про фермерське господарство» земельні ділянки за кадастровим номером 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 являються земельною часткою (паєм).

Позивач зазначає, що на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу діяв мораторій щодо відчуження земельних ділянок наступних категорій: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності; надані для ведення товарного сільгоспвиробництва; виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельні частки (паї).

Як вбачається зі спірних договорів та довідок від 22.08.2019 року їх предметом були земельні ділянки, що є земельною часткою (паєм).

Таким чином, позивач приходить до висновку, що спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені з порушенням встановленого законом порядку, а саме під час дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, та відповідно до ст. 210 ЗК України мають бути визнані недійсними.

Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, укладені 25.10.2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 5,4763 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

зобов`язати ОСОБА_4 та Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи», повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,4763 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0631 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 5,4762 га., що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га., яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632;

зобов`язати ОСОБА_4 та Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,4762 га, що мала кадастровий номер 1222385300:01:001:0632 та наразі входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га, яка була утворена за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 1222385300:01:001:0631 та 1222385300:01:001:0632.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та повернення земельних ділянок відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фермерське господарство «ВОЛОДАР-Д» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2007 року до Єдиного державного реєстру внесений запис про реєстрацію фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» .

Відповідно до п. 1.4 Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» головою господарства є ОСОБА_5 , членами фермерського господарства є близькі родичі голови, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3.4. Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д», голова Фермерського господарства користується переважним правом придбання земельної ділянки члена Фермерського господарства. Земельна ділянка члена Фермерського господарства, може бути придбана самим Фермерським господарством.

Згідно п. 3.6 Статуту фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» членам Господарства передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради .

15 квітня 2008 року ОСОБА_3 за рахунок земель фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» отримала у власність земельну ділянку, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385300:01:001:0632, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4762 га .

15 квітня 2008 року ОСОБА_2 за рахунок земель фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» отримав у власність земельну ділянку, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222385300:01:001:0631, для ведення селянського (фермерського господарства), загальною площею 5,4763 га .

25 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено договори № 1129 та № 1134 купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

ОСОБА_1 після набуття права власності на спірні земельні ділянки внесено своє право власності на них до статутного фонду ТОВ «Агрофірма «Фермерська» та після цього за заявою цієї юридичної особи, засновником якої є ОСОБА_1 , було здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га за рахунок об`єднання спірних земельних ділянок у цій справі, після чого на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2017 року земельну ділянку з кадастровим номером 1222385300:01:001:0782 площею 10,9525 га було придбано ОСОБА_6 , яка потім на підставі договору дарування від 02.09.2020 року подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_4 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені в справі фермерським господарством «ВОЛОДАР-Д» позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Порушення вимог законодавства щодо змісту правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, згідно ст. 328 ЦК України.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, виходячи з положень статті 396 ЦК України, позивач, як користувач земельних ділянок має право на захист цього права на підставі норм законодавства, які регулюють захист прав власника.

Звертаючись до суду ФГ «ВОЛОДАР-Д» просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки, у зв`язку із невизнанням його права відповідачами.

Разом з тим позивач не обрав належного способу захисту порушеного права, оскільки ОСОБА_4 та ФГ «Дніпровські чорноземи» вважають себе добросовісними набувачами права власності та права користування на земельні ділянки.

На практиці слід розмежовувати випадки застосування визнання права власності та витребування майна від добросовісного набувача як способів захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.

Так, визнання права власності як спосіб захисту цивільного права (ст. 392 ЦК) застосовується лише в разі наявності оспорювання або невизнання іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Норма ст. 392 ЦК не може застосовуватися як підстава позову про визнання права власності на майно, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною правочину (договору купівлі-продажу), шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 388 ЦК.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Враховуючи підстави позову, позивач у цій справі наполягає на поверненні земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у власності відповідача ОСОБА_4 та користуванні ФГ «Дніпровські чорноземи» без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як володілець земельних ділянок вважає порушеним, є витребування майна з чужого незаконного володіння.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фермерського господарства «ВОЛОДАР-Д» залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: