Рішення

від 13.06.2023 по справі 466/3012/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3012/22

Провадження № 2/466/421/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ПОПЕНКО І.І.

представник позивача ФОСТЯК О.Я.

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львовісправу запозовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 )до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 )про тлумаченнязаповіту тавизнання прававласності наспадкове майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить здійснити тлумаченнязмісту заповіту ОСОБА_8 від04серпня 2015року,посвідченого приватнимнотаріусом Львівськогоміського нотаріальногоокругу ЗагвойськоюНаталією Ігорівноюта зареєстрованогов реєстрінотаріальних дійза №743та визнатиза ним право власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову посилається на те, що 04 серпня 2015 року ОСОБА_8 здійснив розпорядження на випадок своєї смерті, склавши згаданий вище заповіт. За заповітом спадкоємцями належного йому на час смерті майна визначив своїх чотирьох синів: ОСОБА_4 (позивач), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Заповідач у заповіті (пункти 1-9) вказав спадкове майно, по кожній речі окремо визначив частки, які заповідає кожному зі спадкоємців. У п.10 заповіту ОСОБА_8 зазначено про розподіл усього його майна, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього відкрито спадкову справу.

В процесі спадкування після смерті ОСОБА_8 , встановлено, що зміст заповіту містить недоліки, через які спадкоємці не можуть набути права власності на спадкове майно шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У зв`язку з суперечностями у заповіті державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори 06.05.2022р. прийнято постанову про відмову ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Просячи суд розтлумачити заповіт, позивач звертає увагу на те, що оскільки заповідач, здійснюючи розпорядження щодо розподілу свого майна між спадкоємцями непропорційно, значною мірою на користь ОСОБА_4 , не міг одночасно розпорядитися цим майном пропорційно, поділивши його між усіма синами в рівних частках. Формулювання у п.10 Заповіту про розподіл усього майна, яке буде належати йому на день смерті, в рівних частках сере усіх спадкоємців стосувалося власне іншого майна, набутого у майбутньому (після складання заповіту) майна, оскільки визначити наперед його склад і цінність неможливо. Вважає, що саме така воля заповідача закріплена у п.10 Заповіту, де з технічних причин перед словом «майно» пропущено слово «інше».

Позивач просить суд, здійснивши тлумачення заповіту ОСОБА_8 таким чином, визнати за ним право власності на майно відповідно до волевиявлення ОСОБА_8 , відображеного в оскаржуваному заповіті, а саме:

-40% нежитлового приміщення загальною площею 314,1кв.м за адресою АДРЕСА_5 ,

-1/4 частину житлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 ,

-55% нежитлового приміщення загальною площею 221,8кв.м за адресою АДРЕСА_6 ,

-приміщення №2 загальною площею 16,5кв.м за адресою АДРЕСА_7 ,

-приміщення пезагальною площею 32,6кв.м за адресою АДРЕСА_8 ,

-приміщення загальною площею 18,10кв.м за адресою АДРЕСА_9 ,

- 25% від частки ОСОБА_8 у статутному капіталі ТзОВ «ШРБУ Авто №1» (ЄДРПОУ 37362801), розмір якої 807,50грн.

-50% від частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Парапет» ( ЄДРПОУ 20816956), розмір якої 11118,01грн.,

-70% у корпоративному праві ОСОБА_8 у Приватному акціонерному товаристві «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ЄДРПОУ 03331134), що відповідає 7058 простим іменним акціям.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 13.06.2022 року за правилами загального позовного провадження. Одночасно залучено третьою особою державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В.

16.12.2020 року представник позивача адвокат Фростяк О.Я. подав заяву від 14.12.2022р. про уточнення (доповнення) предмета позову, в якій доповнив позов вимогою про тлумачення заповіту ОСОБА_8

26.12.2022 року представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Чліянц А.А. подала відзив на позов. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила відмовити у задоволені позову покликаючись на те, що пункти заповіту 1-9 та 10 суперечать один одному. Визнання за позивачем права власності у тих різних частках, які вказані у п.1-9 заповіту буде суперечити п. 10 заповіту, де мова йде про рівність часток усіх спадкоємців. Це порушить право відповідача ОСОБА_5 на спадкування, оскільки розмір його спадщини буде меншим. Просила відмовити у позові.

13.02.2023 року представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Чліянц А.А. подала відзив на заяву про уточнення позову від 14.12.2022р., в якому звернула увагу, що позовна вимога про тлумачення заповіту ґрунтується виключно на припущеннях позивача. Ці припущення спростовує висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз №0556/21 від 31.01.2023р., зроблений експертом Ажнюк Л.В., який доданий до відзиву та міститься в матеріалах справи. Також у відзиві зазначає про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно, обраний позивачем спосіб захисту права не співпадає з тими правами, які він намагається захистити.

Ухвалою від 20.02.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

21.02.2023 року представник позивача адвокат Фростяк О.Я. подав письмові пояснення по справі, в яких вказав, що заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_5 оперує виключно твердженнями експерта-лінгвіста про «внутрішньо текстові змістові суперечності між структурними елементами диспозиції заповіту, які фіксують заповідальне розпорядження, а саме, між пунктами 1-4, 6-9, з одного боку, та пунктом 10 з іншого боку», які нібито «не дозволяють встановити, яке саме майно спадкодавець заповідає синам». Вважає, що цей висновок експерта не може бути незаперечною підставою для відмови у позові ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Фростяк О.Я. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити

Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат Чліянц А.А. проти задоволення позовних вимог заперечили з наведених у відзивах на позов підстав. Просять відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив, підтримавши доводи відповідача ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився. 24.05.2023р. в суд поступила його заява, в якій він позовні вимоги ОСОБА_4 про тлумачення заповіту ОСОБА_8 та про визнання права власності на спадкове майно визнав у повному обсязі і просив цей позов задовольнити.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання. Суд вирішив проводити розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши вступне слово сторін, з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані суду у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що 04 серпня 2015 року ОСОБА_8 здійснив розпорядження на випадок своєї смерті склавши заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівно та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743.

Згідно заповіту спадкоємцями належного йому на час смерті майна заповідач вказав своїх чотирьох синів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

За цим заповітом ОСОБА_8 зробив таке розпорядження

1. Належне мені нежитлове приміщення (магазин),загальною площею 314,1кв.м в будинку АДРЕСА_5 я заповідаю:

-40 % ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-20 % ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-20 % ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-20 % ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

2. Належну мені 1/4 частку в житловому приміщенні по АДРЕСА_4 №я заповідаю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Належні мені промислові приміщення по АДРЕСА_6 я заповідаю:

-55% ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-15% ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-І5% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4

-15% ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Належне мені службове приміщення по АДРЕСА_10 та службове приміщення по АДРЕСА_11 я заповідаю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Належну мені частку ТзОВ «ШРБУ АВТО №1» я заповідаю:

-60% ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-20% ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-20% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-20% ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3

6. Належну мені частку ТзОВ «Парапет» я заповідаю:^

-50% ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-25% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-25% ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Належну мені частку Приватному акціонерному товаристві «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» я заповідаю:

-70% ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-15% ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-15% ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Належну мені 1/4 частку гаража № НОМЕР_1 в авто гаражному кооперативі №3 по вул. Замарстинівський, 141 в місті Львові я заповідаю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Належний мені гараж по АДРЕСА_12 в кооперативі «Сокіл» я заповідаю по 25 % ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

усе моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно знаходилось і з чого б не складалось я заповідаю в рівних частках ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті Третьою львівською держаною нотаріальною конторою заведено спадкову справу.

Дійсність цього заповіт ОСОБА_8 була предметом судового спору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2018 року у справі №466/2941/17 позов ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, визначення часток у спадковому майні задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_8 від 04 серпня 2015 року, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743, в частині пункту 5) щодо розпорядження ОСОБА_8 часткою у ТзОВ «ШРБУ Авто №1». У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на: 40% у нежитловому приміщенні (магазині), загальною площею 314,1кв.м в будинку АДРЕСА_5 ; 1/4 частку в житловому приміщенні на АДРЕСА_4 ; 55% промислових приміщень на АДРЕСА_6 загальною площею 221,8кв.м; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_13 загальною площею 15,7кв.м; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_14 загальною площею 32,6кв.м; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_15 загальною площею 26,5кв.м з коморою в підвалі загальною площею 8,0кв.м; 25% частки в розмірі 85% статутного капіталу ТзОВ «ШРБУ №1-АВТО» номінальною вартістю 807,5 грн.; 50% частки в розмірі 50% статутного капіталу ТзОВ «Парапет» номінальною вартістю 11118,0 грн.; 70% у корпоративному праві (частці у статутному капіталі) ОСОБА_8 у ПАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління), що відповідає 7058 простим іменним акціям. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2018 року в частині часткового задоволення зустрічного позову скасовано. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 мотивована тим, що відповідачі оспорюють дійсність заповіту ОСОБА_8 , а не право власності на майно, що входить до складу спадщини. Після вирішення в судовому порядку питання щодо дійсності заповіту ОСОБА_8 питання про право власності на спадкове майно може і повинно бути вирішеним шляхом оформлення у нотаріуса свідоцтва про право власності в порядку спадкування. І лише у випадку відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва, спадкоємець вправі звернутися до суду за захистом права власності на яке він претендує.

В зв`язку з цим, ОСОБА_4 06.05.2022 року звернувся до державного нотаріуса Третьої львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №734/02-31 від 06 травня 2022 року державний нотаріус відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 . Така відмова мотивована тим, що в пунктах 1-9 заповіту спадкодавець розпорядився своїм майном різних частках кожному зі своїх чотирьох синів, а в п.10 заповіту зазначив, що все своє майно заповідає чотирьом синам в рівних частках кожному. Таке розпорядження скасовує всі попередні пункти заповіту. Суперечливість розпоряджень заповідача ОСОБА_8 унеможливлює однозначне розуміння його волевиявлення і є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позбавляє позивача можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку.

Згідно ч.2 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 ЦК України).

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.

Згідно ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 1256 ЦК України передбачено можливість здійснення тлумачення заповіту після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями таке тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 ЦК України.

Згідно до пункту 2.1 Глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Аналогічні за змістом вимоги до заповіту містяться в абзаці 2 пункту 1.6 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року 1298/20036.

Отже, об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та словосполучень, що утворюють його текст.

Згідно доч.6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, сформованою в постанові від 30 липня 2020 року в справі №378/1160/15-ц тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України, не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Отже, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті.

Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивач не може підтвердити волю спадкодавця про його спадщину, як спадкоємця за заповітом, іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом.

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

Як встановив суд, дійсність зазначеного заповіту вже була предметом судового розгляду, за результатами якого на сьогодні існує чинне рішення суду, яким даний заповіт було визнано недійсним в частині пункту 5) щодо розпорядження ОСОБА_8 часткою у ТзОВ «ШРБУ Авто №1», у якому сумарне визначення часток усіх спадкоємців у корпоративному праві заповідача у ТзОВ «ШРБУ Авто №1» складає 120%. Решта заповіту є дійсною.

Державний нотаріус Третьої львівської державної нотаріальної контори Стефанишин М.В. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 з тих підстав, що формулювання, викладені у заповіті, унеможливлюють його однозначне розуміння.

Вирішуючи спір в частині тлумачення заповіту ОСОБА_8 суд враховує те, що заповідачем чітко і детально стосовно кожного об`єкту нерухомості і часток у господарських товариствах, належних йому на праві власності на час складання заповіту, визначені різні розміри часток майна, котрі він заповідає своїм синам, також визначено і об`єкти нерухомості, котрі він заповідає в цілому тому чи іншому спадкоємцеві. У пункті 9 заповіту ОСОБА_8 заповідає належний йому гараж по АДРЕСА_12 % кожному з чотирьох синів.

Таким чином, зміст цих пунктів заповіту чітко вказує на те, що заповідач на випадок своєї смерті зробив детальні розпорядження стосовно кожного належного йому на час складання заповіту майнового об`єкту, а не обмежився загальною фразою про рівність часток спадкоємців у спадковому майні. Складання такого заповіту з визначенням частки кожного зі спадкоємців і було метою заповідача.

Формулювання пункту 10 заповіту (за яким усе майно, що буде належати спадкодавцю на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, ОСОБА_8 заповідає в рівних частках серед чотирьох синів) у порівнянні з пунктами 1-9 цього ж заповіту, їх змістом і закріпленим у них наміром заповідача, однозначно свідчать про те, що волевиявлення ОСОБА_8 у пункті 10 заповіту стосувалося іншого майна, не охопленого пунктами 1-9 заповіту, яке буде належати йому на день його смерті.

Суд зважає і на ту обставину, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 є спадкоємцями ОСОБА_8 за законом першої черги. В разі відсутності заповіту вони б успадкували все належне ОСОБА_8 на час його смерті майно в рівних частках. Тому доцільності складати заповіт, який би дублював порядок спадкування за законом, не було.

В заперечення позовних вимог відповідачами надано Висновок лінгвістичної експертизи №056/21 від 31 січня 2023 року. Цей висновок констатує наявність внутрішньої змістової суперечності, яка «не може бути усунута на підставі аналізу тексту заповіту з урахуванням усталених дискурсивних практик шляхом застосування лінгвістичних процедур».

Саме з метою усунення таких суперечностей у заповіті і пред`явлено позов. Суд ,вирішуючи спір по суті, враховуючи характер суперечностей, порівнюючи окремі частини заповіту, його зміст в цілому, намір заповідача і мету, з якою складався заповіт, з`ясовує волю заповідача на час складання заповіту.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне здійснити тлумачення пункту 10 заповіту як виявлення волі заповідача ОСОБА_8 розподілити в рівних частках між своїми синами не майно, яке належало заповідачу на час складання заповіту і вказане в пунктах 1-9 цього заповіту, а інше майно, не охоплене пунктами 1-9 заповіту, яке буде належати йому на день його смерті.

Стосовно позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8 від 04 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною за №743, права власності на майно, суд дійшов такого висновку.

Поданими ОСОБА_4 та його представником доказами належно засвідченими копіями правовстановлюючих і реєстраційних документів, відомостями від компетентних державних органів, інформацією з офіційних державних реєстрів та електронними доказами підтверджується право власності ОСОБА_8 на спадкове майно, розпорядження стосовно якого зроблено у заповіті від 04 серпня 2015 року, посвідченому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. та зареєстрованому в реєстрі нотаріальних дій за номером 743:

- нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 314,1кв.м в будинку АДРЕСА_5 (підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. 25 вересня 2002 року за реєстровим №8190, реєстраційним посвідченням від 14.10.2002 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №12 зроблено запис за реєстровим №5949);

- 1/4 частка в житловому приміщенні по АДРЕСА_4 (підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом у спадковій справі №245/2007 р., виданим 14 грудня 2009 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Ціолковською І.С. за реєстровим №1-1790, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26023453 від 30.04.2010 року, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»;

- промислові приміщення на АДРЕСА_6 загальною площею 221,8кв.м (підтверджується договором купівлі-продажу приміщення, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. 24 травня 2002 року за реєстровим №1118, Реєстраційним посвідченням від 14.06.2002 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №15 зроблено запис за реєстровим №5825;

- службове приміщення (квартира) АДРЕСА_13 загальною площею 15,7кв.м (підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Кулиняк І.Я. 30 вересня 1994 року за реєстровим №4 6108, Реєстраційним посвідченням від 28.12.1998 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №12 зроблено запис за реєстровим №9097;

- службові приміщення (квартири) АДРЕСА_16 , АДРЕСА_15 (підтверджується договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_14 загальною площею 32,6кв.м, посвідченим старшим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Дякович М.М. 18 лютого 1994 року за реєстровим №1 379, договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_15 загальною площею 26,5кв.м з коморою в підвалі загальною площею 8,0кв.м, посвідченим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Мельничуком О.Я. 28 серпня 1998 року за реєстровим №4 3686, Реєстраційним посвідченням від 11 вересня 1998 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №30 зроблено запис за реєстровим №18135;

- частка в розмірі 85% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-АВТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801) номінальною вартістю 807,50 грн. (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ШРБУ №1-АВТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801);

- частка в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парапет» (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956) номінальною вартістю 11118,01грн. (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Парапет» (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956);

- частка у розмірі 35,92% від загальної кількості акцій Приватного акціонерного товаристві «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134), що складає 10 083 простих іменних акцій (підтверджується відомостями з офіційної веб-сторінці ДП «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» SMIDA та Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 вересня 2013 року №1883, яким з 17 вересня 2013 року зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів Приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134).

У відповідності до норми ст.392 ЦК України особа має право звернутися в суд з позовною заявою про визнання права власності у випадку, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, у разі втрати документа, який засвідчує її право власності.

Передумовою для застосування цієї норми є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Оформлення права на спадщину здійснюється у нотаріуса шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як встановлено судом, спадкова справа №11/2016 після смерті ОСОБА_8 заведена державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори.

06.05.2022р. державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори прийнято постанову про відмову позивачеві ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Аналогічна за змістом постанова прийнята державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори 12.01.2022р. за №55/02-31 стосовно ОСОБА_6 .

Таким чином, достовірно встановлено неможливість позивача в позасудовому порядку оформити своє право на спадщину в позасудовому порядку. Тому суд вважає вимогу позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно обґрунтованою, такою, що підлягає задоволенню.

Право власності позивача ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8 від 04 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. за №743, слід визнати на майно відповідно до розпоряджень заповідача, вказаних у пунктах 1-4 та 6-9 заповіту.

Спадкування корпоративногоправа ОСОБА_8 у ТзОВ«ШРБУ Авто№1»здійснюватися зазаконом,за нимслід визнати право власності на 25% від частки ОСОБА_8 у статутному капіталі ТзОВ «ШРБУ Авто №1» (ЄДРПОУ 37362801), розмір якої 807,50грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Тлумачення змісту даного заповіту в жодному разі не змінюватиме волі заповідача, не підмінятиме собою сам заповіт, а лише врегулює неточності щодо зазначення у заповіті правочинів на підставі який спадкодавець за життя володів цим майном. Визнання права позивача на спадкове майно є належним способом захисту його порушуваного права.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Здійснити тлумачення змісту заповіту ОСОБА_8 від 04 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №743.

Розтлумачити пункт 10 заповіту за яким «усе моє майно, що буде належати мені на день моєї смерті, де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося я заповідаю в рівних частках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » як виявлення волі заповідача ОСОБА_8 розподілити в рівних частках між своїми синами не майно, яке належало заповідачу на час складання заповіту і вказане в пунктах 1-9 цього заповіту, а інше майно, не охоплене пунктами 1-9 заповіту, яке буде належати йому на день його смерті.

У зв`язку з визнанням недійсним пункту 5 заповіту ОСОБА_8 від 04 серпня 2015р. за рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31.10.2018р., зміненим постановою Львівського апеляційного суду від 21.10.2019р., спадкування частки ОСОБА_8 в ТзОВ «ШРБУ Авто №1» здійснюється за законом.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8 від 04 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною за №743, право власності на :

-40% нежитлового приміщення загальною площею 314,1кв.м за адресою АДРЕСА_5 ,

-1/4 частину житлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 ,

-55% нежитлового приміщення загальною площею 221,8кв.м за адресою АДРЕСА_6 ,

-приміщення №2 загальною площею 16,5кв.м за адресою АДРЕСА_7 ,

-приміщення загальною площею 32,6кв.м за адресою АДРЕСА_8 ,

-приміщення загальною площею 18,10кв.м за адресою АДРЕСА_9 ,

-50% від частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Парапет» ( ЄДРПОУ 20816956), розмір якої 11118,01грн.,

-70% від частки у Приватному акціонерному товаристві «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ЄДРПОУ 03331134), що складається з 10083 простих іменних акції.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , право власності на 25% від частки ОСОБА_8 у статутному капіталі ТзОВ «ШРБУ Авто №1» (ЄДРПОУ 37362801), розмір якої 807,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено 13.06.2023 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська