Постанова

від 15.06.2023 по справі 914/3151/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. Справа №914/3151/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради вих..№01-10/70 від 12.04.2023 (вх..№ЗАГС 01-05/1186/23 від 17.04.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 (суддя Горецька З.В.)

у справі №914/3151/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна", м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Управління житлово - комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради, м. Борислав, Львівська область

про стягнення заборгованості

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління житлово - комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що відповідач не виконав рішення у справі №914/2630/20 та не оплатив 303 314,09 грн заборгованості, 4 549,71 грн судового збору та 34 322,00 грн витрат на оплату вартості судової будівельно - технічної експертизи. Даний факт зумовив необхідність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради (82300, Львівська обл., місто Борислав, вулиця Шевченка, будинок 42; ідентифікаційний код юридичної особи: 26412705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна" (81600, Львівська обл., Миколаївський район, місто Миколаїв, вулиця Володимира Великого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 41286423) заборгованість у розмірі 149 036,48 грн., з яких: 20 980,30 грн - 3% річних; 128 056,18 грн - інфляційні втрати та судовий збір 2 481,00 грн.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що положеннями Договору №1в/18 на виконання робіт від 05 липня 2018 року не було визначено чіткого строку оплати виконаних робіт та вимога Позивача №2 від 13.07.2020 про оплату виконаних робіт на загальну суму 303 314,09 грн, станом на 20.07.2020 була уже наявна у Відповідача, що підтверджується його листом від 20.07.2020 №01-10/248, - тому Відповідач зобов`язаний був оплатити Позивачу відповідну суму (303 314,09 грн), до 27.07.2020 включно. Таким чином, 28.07.2020 є датою виникнення заборгованості по оплаті Відповідачем Позивачу основної заборгованості у розмірі 303 314,09 грн.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 20 980,30 грн за період з 28.07.2020 (перший день заборгованості) по 30.11.2022 (сума 3 % річних перераховано судом) та інфляційні втрати у розмірі 128 056,18 грн за період з серпня 2020 - по жовтень 2022.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм процесуального права, а також неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що судовим рішенням у справі №914/2630/20 не визнавались прийнятими виконані роботи по спірному акту за листопад 2018 року, натомість було констатовано виконання робіт, за що зобов`язано Управління оплатити кошти в сумі 303 314 грн 09 коп.

Апелянт стверджує, що Управлінням двічі скеровувалась відповідь на вимоги позивача про підписання акту виконаних робіт за листопад 2018 року з вмотивованою відмовою в його підписанні. Вказані документи були предметом дослідження по справі №914/2630/20 та обставини, викладені в них, не заперечувались стороною виконавця робіт.

Вказані обставини, на переконання апелянта, підтверджують наявність спору між сторонами щодо неналежного виконання робіт по договору.

Поряд з іншим, апелянт стверджує, що після набрання законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 по справі № 914/2630/20 позивачем не скеровувалось на адресу Управління претензії про нарахування чи сплату заборгованості у розмірі 149396,20 грн. за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року(інфляційних і 3% річних).

3 приводу нарахування інфляційних втрат, апелянт зазначає, що позивач надає розрахунок за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року та зазначає сукупний індекс інфляції в розмірі 142, 219 %, в розрахунку інфляційних втрат позивач відштовхується від дати 20.07.2020 та вказує про те, що до 27.07.2020 у відповідача виник обов`язок виплатити кошти в сумі 303314,09 грн. за виконані роботи.

Однак, з таким твердженням позивача апелянт не погоджується та стверджує, що замовником (відповідачем) роботи прийняті не були, так як здійснені з суттєвими порушеннями. Дата виникнення зобов`язання, на думку апелянта, не може вважатись 27.07.2020, так як судове рішення по зазначеному питанню набрало законної сили лише 09.08.2022, тобто обов`язок сплати за виконані (але не прийняті замовником) роботи виник лише 09.08.2022, а тому і період можливого нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід обчислювати з 09.08.2022.

Крім того, апелянт вважає, що нарахування позивачем Управлінню інфляційних втрат і 3% річних не відповідає умовам договору, така вимога не може бути задоволеною, так як сторонами передбачено умовами договору обставини, які виключають відповідальність за невиконання умов оплати за виконані роботи через неможливість здійснення оплати не з вини Замовника.

На переконання апелянта, судом не повністю з`ясовано всі обставини, що мають суттєве значення для справи, що призвело до неправильних висновків по суті спору.

Відтак, апелянт просить суд повністю скасувати судове рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 у справі №914/3151/22 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що з апеляційною скаргою не погоджується та зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

Зокрема, позивач зазначає, що судове рішення у справі №914/2630/20 про стягнення коштів відповідачем фактично не виконано, а тому позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, позивач стверджує, що формальне неприйняття відповідачем виконаних позивачем робіт жодним чином не впливає на передбачене законом право позивача стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо тверджень апелянта про те, що обов`язок сплати за виконані роботи виник лише 09.08.2022, то позивач зазначає, що таке не заслуговує на увагу, оскільки станом на 20.07.2020 у відповідача уже була наявна вимога позивача від 13.07.2020, а тому саме 28.07.2020 є датою виникнення заборгованості по оплаті відповідачем основного боргу в сумі 303 314,09 грн.

Відтак, позивач вважає, що рішення суду є законним, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

05 липня 2018 року між Управлінням житлово - комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради (надалі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна" (надалі - Підрядник, Позивач) було укладено Договір №1в/18 на виконання робіт (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи - Капітальний ремонт на вул. Володимира Великого в м. Борислав від перехрестя із дорогою на вул. Героїв ОУН-УПА до перехрестя із дорогою на вул. Ковалівка в частині відновлення проїзної частини дороги в м. Бориславі Львівської області (надалі - Роботи).

Згідно з п. 1.2. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах, передбачених цим Договором.

П. 2.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 1 104 651,60 грн. в т.ч. ПДВ - 20%: 184 108,60 грн.

Відповідно до пунктів 4.1.4., 4.2. Договору, Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані роботи відповідно до п. 5.1., 5.2. та 5.3. Договору; забезпечити своєчасне фінансування робіт та розрахунки із Підрядником, за виконані роботи.

Згідно з п. 5.1.-5.3. Договору, розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Підрядника, вказаний у Договорі. Відповідно до Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1764 Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% від договірної ціни, що дорівнює 331 395,48 грн. Підрядник зобов`язується у термін 90 календарних днів відзвітуватися актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). По закінченню 3-х місячного терміну не використані суми авансу повертаються Замовнику. У разі затримки бюджетного фінансування та/або здійснення платежів не з вини Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування та/або можливості здійснити платежі.

П. 5.4. передбачено, що Замовник бере на себе зобов`язання та відповідальність за цим Договором, в тому числі у частині оплати за виконані роботи після наявності у нього відповідного бюджетного призначення в межах обсягів фактичних надходжень, які необхідні для здійснення розрахунків за даним Договором.

14 серпня 2018 року між Позивачем та Відповідачем було підписано додаткову угоду №1 до Договору №1в/18 від 05.07.2018 (надалі - Додаткова угода), згідно з положеннями якої суму договору збільшено на 293 949,60 грн.

Таким чином, після підписання Додаткової угоди загальна ціна Договору склала 1 398 601,20 грн.

На виконання замовлення Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради, передбаченого Договором №1в/18 на виконання робіт від 05 липня 2018 року, ТзОВ "Діжле Україна" було виконано низку робіт по капітальному ремонту на вул. Володимира Великого в м. Борислав.

Частина виконаних робіт на загальну суму 1 091 987,11 грн була прийнята та оплачена Відповідачем, а інша частина, у розмірі 303 314,09 грн не була оплачена (в подальшому це знайшло своє підтвердження у рішенні Господарського суду Львівської області від 23.03.2022 у справі №914/2630/20, що залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022).

15.07.2020 Позивач направив Відповідачу вимогу №2 від 13.07.2020 щодо:

- підписання відповідних акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад

2018 року (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форма КБ-3) на загальну суму 303 314,09 грн.

- оплати виконаних робіт на загальну суму 303314,09 грн.

У відповідь на цю вимогу Відповідач направив Позивачу лист Управління житлово- комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради від 20.07.2020 №01-10/248 "Вимога №2 про усунення дефектів та якості виконання робіт та бруківки, які були виявлені при перевірці робіт згідно наданих актів виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року", де зазначає про отримання вимоги Позивача.

В подальшому, у зв`язку із неоплатою Відповідачем 303 314,09 грн, Позивач звернувся до суду і рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2022 у справі №914/2630/20, що залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна" 303 314,09 грн заборгованості, 4 549,71 грн судового збору та 34 322,00 грн витрат на оплату вартості судової будівельно-технічної експертизи.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, що спонукало Позивача звернутися до суду із вимогами про стягнення із Відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України, яка кореспондуються із ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, 15.07.2020 Позивач направив Відповідачу вимогу №2 від 13.07.2020 щодо підписання відповідних акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форма КБ-3) на загальну суму 303 314,09 грн, оплати виконаних робіт на загальну суму 303314,09 грн.

Натомість, відповідач не оплатив суму згідно вимоги позивача, а у відповідь на отриману вимогу надіслав лист Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради від 20.07.2020 №01-10/248 "Вимога №2 про усунення дефектів та якості виконання робіт та бруківки які були виявлені при перевірці робіт згідно наданих актів виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року".

Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що станом на 20.07.2020 у Відповідача уже була наявна вимога Позивача від 13.07.2020.

В подальшому, у зв`язку із несплатою Відповідачем 303 314,09 грн, Позивач звернувся до суду і рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2022 у справі №914/2630/20, що залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діжле Україна" 303 314,09 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Наведеним вище спростовуються твердження апелянта про те, що датою виникнення зобов`язання не може вважатись 28.07.2020, так як судове рішення по зазначеному питанню набрало законної сили лише 09.08.2022.

З огляду на обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції, саме 28.07.2020 є датою виникнення заборгованості по оплаті Відповідачем Позивачу основної заборгованості у розмірі 303 314,09 грн, оскільки положеннями Договору №1в/18 на виконання робіт від 05 липня 2018 року не було визначено чіткого строку оплати виконаних робіт, а вимога Позивача №2 від 13.07.2020 про оплату виконаних робіт на загальну суму 303 314,09 грн, станом на 20.07.2020 була уже наявна у Відповідача, що підтверджується його листом від 20.07.2020 №01-10/248, - тому Відповідач зобов`язаний був оплатити Позивачу відповідну суму (303 314,09 грн), до 27.07.2020 включно.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" Книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем не надсилались на його адресу претензії про нарахування чи несплату заборгованості в розмірі 149 396,20 грн за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року (3% річних та інфляційні втрати), то слід зазначити, що законом не встановлено обов`язку щодо необхідності досудового врегулювання спору про стягнення інфляційних втрат та 3% річних шляхом скерування відповідних претензій.

Відтак, колегія суддів вважає, що відсутність таких претензій не перешкоджає безпосередньому зверненню до суду, та, відповідно, не є підставною для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про неможливість здійснення оплати за Договором через введення воєнного стану, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, обов`язок оплати виконаних робіт виник 28.07.2020, тобто до введення на території України воєнного стану.

Крім того, як вбачається з долученої до матеріалів справи постанови про закінчення виконавчого провадження №70363156 від 30.03.2023, відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість, відповідно до рішення у справі №914/2630/20, в сумі 303 314,09 грн.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки відповідач, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, порушив грошове зобов`язання щодо сплати коштів в сумі 303 314,09 грн на користь позивача, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає правомірним нарахування відповідачу за період з серпня 2020 - по жовтень 2022 - 128 056,18 грн інфляційних втрат та за період з 28.07.2020 (перший день заборгованості) по 30.11.2022 - 20 980,30 грн 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Бориславської міської ради вих..№01-10/70 від 12.04.2023 (вх..№ЗАГС 01-05/1186/23 від 17.04.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 у справі №914/3151/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.

Судді Галушко Н.М.

Орищин Г.В.