Рішення

від 15.06.2023 по справі 127/9337/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/9337/21

Провадження № 2/127/273/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Коцюбинського-78» про визнанняосіб такими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщенням, задоволено повністю. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

27.12.2022року відповідач ОСОБА_2 звернувся досуду іззаявою проперегляд заочногорішення,ухваленого 26.10.2021року Вінницькимміським судомпо справі№ 127/9337/21.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2021 року по цивільній справі № 127/9337/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2021 року по цивільній справі № 127/9337/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено повністю. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2021 року по цивільній справі № 127/9337/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасовано та призначено справу до розгляду.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 являється квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі п. 1.7 рішення виконкому Вінницької міської ради від 19.09.2019 року № 2360 «Про зміну договорів найму жилих приміщень», яким було надано дозвіл житлово експлуатаційним підприємствам, установам, організаціям н укладення договору найму з позивачем, у зв`язку із смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_4 .

В даній квартирі позивач проживає і зареєстрована ще з 31.01.1997 року.

Разом із нею зареєстрована дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім них в даній квартирі зареєстровані, хоч і не проживають з 2016 року брати позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Останні в участі в утриманні і ремонті квартири не беруть, оплату комунальних послуг не здійснюють взагалі.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач та представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив в задоволенні позову, просив відмовити в позові. Також надав суду відзив на позов, зазначивши, він у спірній квартирі зареєстрований з 01.12.2009 року. На даний час фактично проживає в гуртожитку з співмешканкою, який орендує неофіційно. З приводу того, що ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі з 2016 року, участі в утриманні квартири і ремонті не бере, оплату комунальних послуг не здійснює, останній повідомляє, що вони разом із позивачем планували робити ремонт у даній квартирі, робили демонтаж квартири і почали робити ремонт, однак різко ОСОБА_1 чомусь вирішила сама доробити ремонт, змінила замки і не впускала його у дану квартиру. З цього приводу ОСОБА_2 05.04.2021 року звертався в поліцію з письмовою заявою з приводу прийняття мір до сестри ОСОБА_1 , яка перешкоджає у користуванні квартирую та створює перешкоди в потраплянні до житла.

Відповідач ОСОБА_3 вказав, що він вимушено переїхав, оскільки в квартирі проживає його сестра разом зі співмешканцем. Зазначив, що раніше приходв в квартиру.

Представник «Коцюбинського-78» надала суду заяву про розгляд справи без її участі, також зазначила, що ОСББ «Коцюбинського-78» створене і зареєстрвоане як юридична особа 23.05.2019 року. З того часу і до сьогодні в квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 . ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зазначеній квартирі з моменту створення ОСББ не проживали і не проживають, послуги з утримання будинку не оплачують. В ОСББ не зафіксовано жодного випадку, щоб Максюта Світалана перешкоджала проживанню ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_3 . Лише одного разу 05.04.2021 року ОСОБА_6 приходив посеред дня до голови ОСББ з тих підстав, що йому не відкривають двері до квартири, але ОСОБА_7 в подальшому пояснила, що її не було вдома.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що вони є сусідами з позивачем, яка проживає в спірній квартирі разом з чоловіком та дітьми. Бачив братів в дворі 5-7 років тому. ОСОБА_9 приходив раз, коли сестра робила ремонт, який вона робила років 4-5 тому.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що відповідача ОСОБА_11 бачила більше 25 років тому, ОСОБА_9 бачила 4 роки тому в жовтні 2019 роук біля підїзду, коли позивач робила ремонт. Коли мати сторін хворіла, позивач братів не бачила.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що в квартирі проживають позивач, її чоловік та донька. В свій час позивач позичала гроші на ремонт, потім повернула. Братів за даною адресою не бачила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі п. 1.7 рішення виконкому Вінницької міської ради від 19.09.2019 року № 2360 «Про зміну договорів найму жилих приміщень», яким було надано дозвіл житлово експлуатаційним підприємствам, установам, організаціям н укладення договору найму з позивачем, у зв`язку із смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_4 .

Відповідно до акту про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 11.02.2021 року, засвідчений головою правління ОСББ «Коцюбинського-78» відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 та не проживають з 2016 року.

За змістом ч. 1ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед основних прав і свобод людини і громадянинаКонституція Українипроголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини».

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст. 10). При цьому, як вбачається із п. 1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людиниі основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, та враховувати принцип пропорційності втручання у право на повагу до житла, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про права людини 1950 року.

Статтею 9 ЖК УРСРвстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У справах про наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно ст. 64 Житлового кодексу Української РСРчлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Житлового кодексу Української РСРособи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Стаття 71 ЖК УРСРвстановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно достатті 72 ЖК УРСРвизнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей71, 72 ЖК УРСРдає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно положеньст.7Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Розглядаючи справу, суд має враховувати інтереси всіх сторін і вирішувати спір залежно від установленого та на підставі закону, а також враховуючи, що внаслідок визнання особи такою, що втратила право користування житлом, порушується право особи на житло.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 являється квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі п. 1.7 рішення виконкому Вінницької міської ради від 19.09.2019 року № 2360 «Про зміну договорів найму жилих приміщень», яким було надано дозвіл житлово експлуатаційним підприємствам, установам, організаціям н укладення договору найму з позивачем, у зв`язку із смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_4 . В даній квартирі позивач проживає і зареєстрована ще з 31.01.1997 року.

На час виникнення спору у ній значаться зареєстрованими відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом, встановлено, що на теперішній час відповідачі у спірній квартирі не проживають, відповідач ОСОБА_2 фактично проживає в гуртожитку, відповідач ОСОБА_3 проживає у співмешканки за межами м. Вінниці, витрати по утриманню спірної квартири відповідачі не несуть, за комунальні послуги не сплачують, згідно акту про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 11.02.2021 року, засвідчений головою правління ОСББ «Коцюбинського-78» відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 та не проживають з 2016 року.

Згідно ч. 1, 2ст. 71 ЖК Українипри тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідност. 72 ЖК Українивизнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду докази того, що вони не втратили зв`язок зі спірною квартирою з 2016 року. Суду не надано докази того, що відповідачі брали участь у сплаті комунальних послуг, які нараховувалися на них, з урахуванням їх реєстрації у спірній квартирі, що з 2016 року вони брали участь у ремонті квартири тощо, допитані у суді в якості свідків сусіди спірної квартири вказали на те, що відповідачі з 2016 року у даній квартирі не проживають.

Відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони несли матеріальні витрати по утриманню спірної квартири (придбання сантехніки, побутової техніки, будматеріалів тощо).

Також відповідачем не надано докази (акти огляду тощо) про те, що у квартирі маються їх речі, які їм потрібні та якими вони користуються.

Таким чином, по справі убачаться, що факт не проживання відповідачів у спірній квартирі підтверджується актом від 11.02.2021 року, складеного за участю сусідів, який ними підписаний та підтверджений допитаними у суді двома свідками, які його склали та підписали, що вказує на належність та допустимість цього акту як доказу у справі у розумінніст. 76-80 ЦПК України, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не довели суду, що у спірній квартирі знаходяться їх речі, тому є законні підстави вважати, що вони без поважних причин не проживають у спірній квартирі понад строк, встановленийст. 71 ЖК України.

Разом з тим, посилання заявника на те, що позивач нібито чинила йому перешкоди в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , через що він змушений був звернутися до органів поліції, жодним чином ОСОБА_2 не підтверджено. З довідки дільничного офіцера поліції Відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП Ігора Олійника «Про результати розгляду повідомлення ОСОБА_2 » вбачається, що в ході розгляду, як пояснила ОСОБА_1 , вона у даній квартирі зареєстрвоана із донькою та братом ОСОБА_9 , який довгий час за вказаною адресою не проживає та комунальні і інші платежі не сплачує. Із проханням проживати у квартирі ОСОБА_9 до ОСОБА_13 не звертався, так як перебувають у неприязних стосунках. Також зазначено, що за зверненням ОСОБА_2 стосовно створення його сестрою перешкод у користуванні жилим приміщенням ознаки кримінального правопорушення за даною подією відсутні, інформація введенню в ЄРДР не підлягає.

Окрім того, відповідачами не надано й будь-яких об`єктивних доказів того, що позивач постійно створювала йому перешкоди в користуванні житловим приміщенням та змінила замки до квартири. Не підтверджують ці обставини й пояснення голови ОСББ ОСОБА_14 , які були відібрані посадовими особами поліції під час їхнього виклику 05.04.2021 року, на які посилається ОСОБА_2 , як на доказ протиправної поведінки позивача.

Відповідачі не надали суду доказів того, що з боку позивача чиняться перешкоди для його проживання у квартирі, не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач змінила замок на вхідних дверях квартири і його не впускає до неї, відповідачами не надано акти та будь-які інші докази в цій частині.

У постанові Верховного Суду від 05.102022 року у справі № 760/10003/17, яка за фактичними обставинами є подібною зі справою, яка переглядається апеляційним судом, вказано, що відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд уз прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі «Powell and Rayner v. the U.K.» (Пауел та Рейнер проти Сполученого Королівства)). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі «Gillow v. the U.K.» (Гіллоу проти Сполученого Королівства)), так і на наймача (рішення у справі «Larkos v. Cyprus» (Ларкос проти Кіпру)). ЄСПЛ неодноразово зазначав про те, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому, чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків із конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Buckley v. UK» (Баклі проти Сполученого Королівства)). Умовою реалізації принципу верховенства права при вирішенні спорів, у тому числі, щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є принцип пропорційності. ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема, й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. З урахуванням зазначених норм права та релевантної практики ЄСПЛ можна зробити висновок про те, що принцип пропорційності втручання в право особи на користування житлом шляхом визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не буде порушено у випадку, якщо особа тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин, не ставиться до нього, як до свого постійного місця проживання, а тому не має з ним достатніх триваючих зв`язків. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, щоособи виселилися із спірної квартири у 1998 році з власної ініціативи та не проживають у квартирі понад встановлений законом строк, що вказує на втрату ними інтересу до спірного жилого приміщення.

Враховуючи вищезазначені обставини, те, що позивач ОСОБА_1 як наймач вселена на законних підставах до квартири, постійно проживає там, сплачує комунальні послуги по утриманню вказаної квартири, тому має право на користування нею, відповідачі добровільно не проживають за місцем реєстрації з 2016 року, що значно перевищує шестимісячний термін, оплату за проживання не здійснюють, ніяких заходів по збереженню житла за собою не вживають (надані ОСОБА_2 докази звернення до правоохоронних органів лише один раз, а саме 05.04.2021 року), заходів по вселенню у житловий будинок не приймають, суд вважає, що позивача права як власника вказаного нерухомого майна є порушеними відповідачами, а тому підлягають захисту.

З урахуванням викладеного, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Згідност. 141 ЦПК Україниз відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 12,13,76,77,78,81, 259,261,265,273,280,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського-78», місцезнаходження: просп. Коцюбинського, 78, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43016396.

Суддя