Постанова

від 07.06.2023 по справі 902/897/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Справа № 902/897/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калинівської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 у справі № 902/897/22 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 16.12.2022)

за позовом Фермерського господарства "Павлівське"

до Калинівської міської ради

про визнання укладеними додаткових угод

за участю представників сторін:

позивача - Путілін Є.В.;

відповідача - Трохименко М.П.;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Павлівське" (далі - позивач, ФГ "Павлівське") звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської ради (далі - відповідач, міська рада) про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дотримався встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку поновлення договорів оренди, звернувся до відповідача, до закінчення строку дії договорів з метою реалізації переважного права на їх поновлення, з відповідною заявою та проектами додаткових угод. Проте додаткові угоди між сторонами укладені не були. Однак після закінчення строку дії договорів позивач продовжив користуватись земельними ділянками за відсутності заперечень відповідача проти продовження договорів протягом місяця, належним чином виконує умови договорів, що є підставою для укладення додаткових угод до договорів оренди землі.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 у справі № 902/897/22 позов задоволено частково. Визнано укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі №404, 405, 406 від 02.07.2014, в редакції резолютивної частини рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" підстав для поновлення договорів оренди землі та, з огляду на те, що відповідач зволікає в укладенні додаткових угод до договорів оренди землі, які відповідно до ч. 8 ст. 33 даного Закону мають бути укладені в обов`язковому порядку у місячний строк, повважав, що наявні підстави для визнання укладених додаткових угод про поновлення договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 на 7 років.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Калинівська міська рада звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- відповідач як власник спірної земельної ділянки повідомив позивача у визначеному Законом України "Про оренду землі" порядку про небажання продовжувати орендні відносини на підставі договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014;

- відповідач посилається на те, що п. 20 договорів передбачено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку після припинення дії договору. Пунктом 34 договорів передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку дії договору, на який його було укладено. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки;

- апелянт, із посиланням на норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вказує про відсутність правових підстав для визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 скаржнику поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 у справі № 902/897/22. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд скарги на 07.06.2023 об 15:00 год.

ФГ "Павлівське" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вказує на наявність підстав для визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі; вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування з наведених відповідачем у апеляційній скарзі мотивів.

Калинівська міська рада надіслала до суду відповідь на відзив, в якій спростовує доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі. Відповідач вважає, що згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не відбулося автоматичного поновлення дії договорів оренди, так як відповідач неодноразово надсилав листи позивачу щодо відмови у поновленні договорів та у сторін були розбіжності щодо строку дії договорів.

В судовому засіданні 07.06.2023 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.07.2014 між ГУ Держземагенства у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 404, за умовами якого орендодавець, відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 12.06.2014 № 2-1320/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області.

За змістом п. 2 цього договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 6,5838 га, сіножаті, кадастровий номер 0521686100:03:000:0900.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0521885902021 від 27.05.2021, даний договір був зареєстрований в передбаченому законом порядку 24.02.2016.

02.07.2014 між ГУ Держземагенства у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 405, за умовами якого орендодавець, відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 12.06.2014 № 2-1320/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області.

За змістом п. 2 цього договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 31,1289 га, сіножаті, кадастровий номер 0521686100:03:000:0901.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0521885482021 від 27.05.2021, даний договір був зареєстрований в передбаченому законом порядку 23.02.2016.

02.07.2014 між ГУ Держземагенства у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі № 406, за умовами якого орендодавець, відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 12.06.2014 № 2-1320/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області, для ведення фермерського господарства.

За змістом п. 2 цього договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 21,4278 га, сіножаті, кадастровий номер 0521686100:03:000:0902.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0521885652021 від 27.05.2021р., даний договір був зареєстрований в передбаченому законом порядку 23.02.2016.

Судом встановлено, що решта умов договорів оренди № 404, 405, 406 ідентичні, а саме: пунктом 8 договорів передбачено, що договір укладено на 7 (сім) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 01.07.2021.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (п. 14 та п.15 договорів).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства є розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 30.01.2012 № 30 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на території Павлівської сільської ради". Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду: відсутні. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після підписання цього договору за актом її приймання-передачі (п. 17-19 договорів).

Відповідно до пункту 34 договорів, дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди (п. 44 договорів).

27.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Калинівської міської ради Вінницької області із заявами про продовження дії договорів оренди землі № № 404, 405, 406 від 02.07.2014 на новий строк, до яких долучив проекти додаткових угод.

Листами Калинівська міська рада Вінницької області від 07.06.2021 № 02-12-964, № 02-12-966 та № 02-12-967 повідомила ОСОБА_1 , що у заявах останній просить поновити терміни дії договорів на 7 років, а в примірниках додаткових угод термін дії договорів зазначено 14 років. Крім того, повідомлено, що на території Павлівського старостинського округу проживають громадяни, які приймали безпосередню участь в антитерористичній операції та на даний час не забезпечені земельними ділянками. А відтак, на чергову сесію міської ради вноситься пропозиція щодо відмови у продовженні договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 та в подальшому земельні ділянки будуть передані учасникам антитерористичної операції для ведення особистого селянського господарства.

17.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Калинівської міської ради із заявами, в яких зазначив, що додатковими угодами визначений 7 річний термін до 02.07.2028 строку користування орендованих земельних ділянок, тому умови додаткових угод відповідають змісту основного договору.

Рішенням Калинівської міської ради від 18.06.2021 № 1647 відмовлено ОСОБА_1 у продовженні терміну дії договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 на новий строк та зарезервовані вказані земельні ділянки для передачі громадянам, які приймали участь в антитерористичній операції.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 в редакції позивача на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що Законом України від 05.12.2019 №340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон від 05.12.2019 № 340-IX) внесено зміни до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV шляхом доповнення його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення ст. 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" і до Земельного кодексу України шляхом доповнення його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови".

Крім цього, Законом від 05.12.2019 № 340-IX, який набув чинності з 16.07.2020, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано ст. 11 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на викладене, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення.

Як вже зазначалось, Законом України від 05.12.2019 № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набув чинності з 16.07.2020, розділ IX "Перехідні положення" Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" доповнено абзацом четвертим такого змісту:

"Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, наведені положення закону враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору про визнання укладеним (поновлення) договору оренди землі за правилами, чинними на момент його укладення.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10351/20.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Конструкція ст. 33 Закону № 161-XIV (до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше ч. 2 ст. 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону № 161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону № 161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону № 161-XIV).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 9 ст. 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується те, що 08.12.2017 ОСОБА_1 , яким укладалися договори оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 було створено ФГ "Павлівське", а відтак у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до ФГ "Павлівське" з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Судом апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи встановлено, що договори оренди № 404, 405, 406 від 02.07.2014, з врахуванням п. 8 договорів, припинили свою дію 01.07.2021.

Як встановлено судом, 27.05.2021, тобто більше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договорів, ОСОБА_1 , як голова ФГ "Павлівське" направив на адресу відповідача заяви про поновлення терміну дії договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 з проектами додаткових угод, в яких позивач виявив намір скористатися своїм переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк.

Відповідачем було розглянуто дане звернення про поновлення терміну дії договорів оренди землі і листами від 07.06.2021 № 02-12-964, № 02-12-966 та № 02-12-967 повідомлено ОСОБА_1 , що на чергову сесію міської ради вноситься пропозиція щодо відмови у продовженні договорів оренди землі. Міською радою звернута увага на те, що ОСОБА_1 просить поновити термін дії договорів на 7 років, а в примірниках додаткових угод термін дії договорів зазначено 14 років.

Так, рішенням Калинівської міської ради від 18.06.2021 № 1647 відмовлено ОСОБА_1 у продовженні терміну дії договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 на новий строк та зарезервовані вказані земельні ділянки для передачі громадянам, які приймали участь в антитерористичній операції. Зі змісту рішення від 18.06.2021 № 1647 убачається, що його прийнято з посиланням на п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12, 122 ЗК України, Закону України "Про оренду землі".

Тобто рішення міської ради від 18.06.2021 № 1647 містить конкретні посилання на норми закону, які стали підставою для відмови ОСОБА_1 у продовженні терміну дії договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014 на новий строк, що вказує про те, що відповідач виконав належним чином вимоги ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що свідчить про дотримання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 24.06.2021 № 02-21-1054, а також звернута увага, що згідно п. 8 договору оренди землі № 406 від 02.07.2014 дата закінчення терміну дії договору - 01.07.2021 та висловлено прохання підготувати земельну ділянку для приймання-передачі у стані не гіршому, яку позивач отримав в оренду.

Вказане в сукупності свідчить про те, що відповідач до закінчення строку дії договорів оренди повідомив позивача (орендаря) про відсутність наміру продовжувати вказані договори оренди. В свою чергу, закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого рішення. До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 04.12.2019 у справі № 693/42/18, від 20.05.2020 у справі № 693/40/18, від 24.12.2021 р. № 235/3048/18.

З огляду на те, що міською радою повідомлено орендаря про небажання продовжувати договори оренди землі на новий строк, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Суд приймає до уваги, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18). В свою чергу, переважне право орендаря на продовження договору оренди не є абсолютним, про що вказано в постанові ВС/КЦС у справі № 625/166/18 від 18.04.2019.

Також колегія вказує, що звертаючись із даним позовом до суду, позивач, з посиланнями на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", просить суд визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі в редакції запропонованій ним. В свою чергу, суд вказує, що відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди. Суд встановив те, що позивачем у проекті додаткових угод до договорів оренди землі було змінено істотні умови договорів - термін їх дії збільшено з 7 до 14 років. На вказану обставину також звертала увагу міська рада при розгляді звернення ОСОБА_1 про поновлення терміну дії договорів оренди землі.

А відтак, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач неодноразово надсилав орендарю листи про відмову у поновленні договорів оренди, а також між сторонами були розбіжності щодо строку дії договорів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі № 404, 405, 406 від 02.07.2014, в редакції запропонованій позивачем.

Також суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Калинівської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 у справі № 902/897/22 скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку із її задоволенням підлягає покладенню на позивача відповідно до ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Також суд вказує, що сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 902/897/22 у зв`язку із її задоволенням також покладається на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки суд касаційної інстанції у своїй постанові від 24.04.2023 не здійснював розподілу судового збору в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України.

Також відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 9 ст. 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначав про скасування заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.10.2022 було вжито заходи забезпечення позову у справі № 902/897/22.

Отже, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі, тому також підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.10.2022 у даній справі.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Калинівської міської ради задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2022 у справі № 902/897/22 скасувати в частині задоволення позову про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі № 404, № 405 та № 406 від 02.07.2014 в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду та стягненої суми судового збору.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Павлівське" (вул. Миру, 100, с. Павлівка, Калинівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 41794187) на користь Калинівської міської ради (пров. Вадима, Нестерчука,47, м. Калинівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326106) 11164, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2 684 грн за подання касаційної скарги.

4. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Вінницької області.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.10.2022 у справі № 902/897/22.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 19 червня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.