Постанова

від 14.06.2023 по справі 924/116/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року Справа № 924/116/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Форвард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 (суддя - Гладюк Ю.В.)

час та місце ухвалення рішення: 23 березня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 28 березня 2023 року

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал"

до приватного підприємства "Форвард"

про стягнення боргу за водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування в сумі 714 187 грн 25 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Сергійчук Ю.В..

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" (надалі -Позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства "Форвард" (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 340 682 грн 78 коп. заборгованості із водопостачання, 373 307 грн 76 коп. заборгованості за водовідведення, 196 грн 71 коп. плати за абонентське обслуговування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг юридичним особам з централізованого водопостачання та водовідведення № 4979 від 7 червня 2019 року, який 24 травня 2022 року переукладено на новий термін. За цим договором Відповідачу надано послуги з водопостачання і водовідведення за адресою: Старокостянтинівське шосе, 2/1Г. Позивач, на виконання вказаного договору надав Відповідачу відповідні послуги за період з лютого 2021 року по серпень 2021 року, за які Відповідач вчасно не розрахувався. Як вказує Позивач, заборгованість за цей період стягнута з Відповідача в силу рішення суду в справі № 924/890/21. Оскільки, на переконання Позивача, договір продовжував діяти і після ухвалення вищевказаного рішення, Позивач продовжував надавати Відповідачу відповідні послуги, зокрема за період 1 вересня 2021 рок по 1 січня 2023 року. Позивач вказав, що Відповідач неналежно виконував свої зобов`язання відносно оплати, в силу чого виник борг у заявленій сумі. Також, як зазначено в позовній заяві, згідно договору і Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Відповідач зобов`язаний оплатити абонентську плату за період липень 2022 - січень 2023. На ряду з будинком по вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Г, Відповідач побудував ще будинки: 2А, 2Б, 2В, 2Е, 2К, 2Л. Позивач зазначив, що прокладені Відповідачем мережі від одного будівельного майданчика до іншого, не передані на баланс Хмельницької територіальної громади, а тому вони рахуються в Відповідача на балансі. Тому, Відповідач зобов`язаний обслуговувати дані мережі та сплачувати за надані йому комунальні послуги відповідно до показників встановленого на вводі загального лічильника. Споживачі, що проживають у будинках по Старокостянтинівському шосе, 2А, 2Б, 2В, 2Е, 2К, 2Л перебувають на абонентському обліку в Позивача та уклали з ним індивідуальні договори. Позивач обгрунтовуючи позов наголошує, що внаслідок цього, при здійснені розрахунку боргу, показники лічильників вказаних будинків не враховуються. При цьому, Позивач вказує, що розрахунок боргу відбувався наступним чином: місячний показник загального лічильника, який встановлений на вводі в масив від якого (даного показника) віднімаються показники усіх лічильників абонентів, що проживають за адресами: Старокостянтинівське шосе, 2А, 2Б, 2В, 2Е, 2К, 2Л. Після цього, результат множиться на тариф та додається 20 відсотків ПДВ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 340 682 грн 78 коп. заборгованості із водопостачання, 373 307 грн 76 коп. заборгованості за водовідведення, 196 грн 71 коп. плата за абонентське обслуговування.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач та Відповідач уклали договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 7 червня 2019 року, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них. Аналіз предмету даного договору та предмету договору від 24 травня 2022 року (також надання послуг водопостачання та водовідведення з додаванням абонентської плати) дає підстави стверджувати, що договір від 24 травня 2022 року фактично продовжує регулювання відносин за договором від 7 червня 2019 року. Також суд наголосив на необхідність врахувати, що згідно договору від 7 червня 2019 року строк його дії один рік з 7 червня 2019 року по 6 червня 2020 року. Проте, згідно пункту 10.1 цього договору договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду. З урахуванням підписання договору від 24 травня 2022 року та положень пункту 12.1 вказаного договору (після підписання даного договору всі попередні договори втрачають юридичну силу), суд першої інстанції вийшов з того, що правовідносини між сторонами відносно надання послуг водопостачання і водовідведення за спірний період (1 вересня 2021 року по 1 січня 2023 року) регулюються як договором від 7 червня 2019 року, так і договором від 24 травня 2022 року.

Окрім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що з позовних матеріалів вбачається, що Позивач на виконання умов договорів надав Відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення в період з вересня 2021 року по грудень 2022 року, що підтверджується рахунками-фактура за відповідний період (помісячно), де вказано, що рахунки оформлено за водопостачання і водовідведення. Разом з тим, починаючи з серпня 2022 року по грудень 2022 року, Позивачем виставлено також рахунки за абонплату, що встановлено пунктом 2.3 Договору укладеного 24 травня 2022 року.

Місцевим господарським судом оцінивши заявлені вимоги, дійшов до висновку, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у Відповідача виникла заявлена до стягнення заборгованість, та з огляду на усе вищезазначене, задовільнив позов.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що в даному розрахунку зазначається про "Споживання житловими будинками, споживання яких йде після ВКО (Старокостянтинівське шосе, 2А, 2Б, 2В, 2Е, 2К, 2Л)". Проте, як стверджує апелянт, у цьому розрахунку відсутні відомості про «попередні» та «теперішні» показники лічильників по кожному зазначеному будинку, а лише зазначена «різниця». Відсутній також перелік абонентів та їх номери лічильників, які враховуються для визначення вартості спожитих послуг Відповідача. Апелянт вказує, що представником Відповідача зверталась увага суду першої інстанції, що відсутність вказаних показників лічильників (перелік абонентів, номера лічильників) унеможливлює встановлення достовірності такого розрахунку об`єму спожитих послуг та відповідно і обов`язку їх оплатити.

Також апелянт зазначає що залишається нез`ясованим питання виникнення "різниці" та обрахування такої різниці у показниках будинків 2А, 2Б та 2Е, адже із отриманої відповіді Позивача у цих будинках відсутні загальнобудинкові лічильник обліку. Також, у кожному із вказаних будинків 2А, 2Б та 2Е близько 60 квартир, власники яких могли самостійно укладати договори на водопостачання та водовідведення. Також, Відповідач долучив до матеріалів справи інформацію щодо заборгованості Відповідача за період з вересня 2021 року по березень 2023 року, посилаючись при цьому, на те, що таку інформацію отримано як відповідь на запит представника Відповідача уже після винесення оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року та запропоновано Позивачу надати відзив на апеляційну скаргу (а.с. 127).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2023 року справу №924/116/23 призначено до розгляду на 14 червня 2022 року на 14 год 40 хв. (а.с. 130).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 червня 2023 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу Відповідача, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 14 червня 2023 року надійшло клопотання від представника Відповідача в котрому він просив витребувати у Позивача додаткові докази деталізованої інформації щодо загальної кількості споживачів без зазначення персональних даних споживачів.

В судове засідання від 14 червня 2023 року представники Позивача не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 29 травня 2023 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні від 14 червня 2023 року заслухано представника Відповідача з приводу заявленого клопотання про витребування додаткових доказів.

Розглянувши подане клопотання, колегія судів відхиляє клопотання Відповідача про витребування оригіналів документів як необгрунтоване відповідно до статтей 91, 269 ГПК України, враховуючи таке. З матеріалів справи вбачається, що з відповідним клопотанням Відповідач в суді першої інстанції не звертався, і поважних причин неможливості подання такого клопотання у встановлений ГПК України строк з причин, що не залежали від Позивача, останнім не наведено, з огляду на що судом клопотання Відповідача залишається без задоволення.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що в силу дії глави 1 "Апеляційне оскарження" Господарського процесуального кодексу України всі клопотання зі сторони апелянта в суді апеляційної інстанції мають подаватися виключно із поданням апеляційної скарги, а клопотання інших сторін мають подаватися з відзивом на апеляційну скаргу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, апелянт не подавав відповідного клопотання з апеляційною скаргою (як і не подавав відповідного клопотання суду першої інстанції).

В той же час, подаючи таке клопотання безпосередньо перед початком судового засідання Відповідач взагалі не обгрунтував суду причин подачі такого клопотання у визначений ГПК України порядком та строки, як і не просив суд поновити строк на подачу такого клопотання (відповідно і не обгрунтувавши неможливість його подачі раніше з причин, що не залежать від апелянта).

Дане ж в сукупності вказує на те, що таке клопотання не підлягає до задоволення.

Колегія суддів враховує, що згідно з частиною З статтею 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суду ще раз наголошує при цьому, що норми частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме - "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

В судовому засіданні від 14 червня 2023 року представник Відповідача підтримував доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт вказав, що у цьому розрахунку відсутні відомості про «попередні» та «теперішні» показники лічильників по кожному зазначеному будинку, а лише зазначена «різниця». Відсутній також перелік абонентів та їх номери лічильників, які враховуються для визначення вартості спожитих послуг Відповідача. Представником Відповідача зверталась увага суду першої інстанції, що відсутність вказаних показників лічильників (перелік абонентів, номера лічильників) унеможливлює встановлення достовірності такого розрахунку об`єму спожитих послуг та відповідно і обов`язку їх оплатити. Також представник Відповідача зазначає, що залишається нез`ясованим питання виникнення "різниці" та обрахування такої різниці у показниках будинків 2А, 2Б та 2Е, адже із отриманої відповіді Позивача у цих будинках відсутні загальнобудинкові лічильник обліку. Водночас, як вказав представник Відповідача, до матеріалів апеляційної скарги долучено інформацію щодо заборгованості Відповідача за період з вересня 2021 року по березень 2023 року.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено, судом апеляційної інстанції та як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2013 року Позивачем для Відповідача складено технічні умови № 206 для проектування водопостачання та водовідведення об`єкта, житлових будинків на об`єкт - зблоковані будинки з окремими квартирами, які мають свій власний вихід з вулиці (600 квартир) на вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1 Г (а.с. 24).

13 листопада 2014 року між Позивачем (виконавець) та Відповідачем (замовник) укладено договір номер 58 ІМ (надалі - Договір №58ІМ).

В силу пункту 1.1 Договору № 58 ІМ, Позивач зобов`язався виготовити Відповідачу технічну документацію, схему мереж та акт розмежування балансової належності зовнішніх мереж водопроводу та каналізації зблокованих будинків з окремими квартирами що мають свій власний вихід з вулиці (600 квартир) по вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Г в м. Хмельницький, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах, встановлених Договором № 58 ІМ.

13 листопада 2014 року сторони підписали акт розмежування балансової належності зовнішніх мереж водопроводу та каналізації зблокованих будинків з окремими квартирами що мають свій власний вихід з вулиці (600 квартир) по вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Г у м. Хмельницький (а.с. 27).

7 червня 2019 року Відповідач подав Позивачу заяву та просив укласти договір на послуги водовідведення і водопостачання.

В той же час, 7 червня 2019 року Позивач (виконавець) та Відповідач (споживач) уклали договір про надання послуг юридичним особам з централізованого водопостачання та водовідведення номер №4979 у силу дії якого Позивач зобов`язався надавати Відповідачу вчасно і відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, а Відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати вищевказані послуги за встановленими тарифами в строки та на умовах передбачених договором (а.с. 18-21; надалі - Договір від 7 червня 2019 року).

У відповідності до пункту 10.1 Договору: даний Договір укладається терміном на один рік з 7 червня 2019 року до 6 червня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду; кількість пролонгації договору складає три роки.

27 жовтня 2021 року Господарським судом Хмельницької області постановлено рішення в справі номер 924/890/21 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості з водопостачання і водовідведення, за неналежне виконання Договору № 4979, яким позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 209475 грн 91 коп. заборгованості з водопостачання, 198553 грн 06 коп. заборгованості з водовідведення (а.с. 28-30) за період з 1 вересня 2021 року по 1 січня 2023 року.

24 травня 2022 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення номер № 4979 (надалі - Договір №4979; а.с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №4979, Позивач зобов`язався надавати Відповідачу послуги з централізованого водопостачання, послуги з централізованого водовідведення та послуги з абонентського обслуговування, а Відповідач зобов`язався оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими згідно законодавства, в порядку, строки і на умовах, передбачених Договором №4979.

У силу пункту 2.1 Договору № 4979, тарифи на послуги встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і становлять: на централізоване водопостачання 14, 17 грн/м. куб з ПДВ; на централізоване водовідведення 13 грн 22 коп./м. куб. з ПДВ.

В силу дії пункту 2.3 Договору №4979, плата за послуги складається із: плата за послуги з централізованого водопостачання; плата за послуги з централізованого водовідведення; плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається КМУ; плата за абонентське обслуговування становить 28 грн 10 коп. за місяць.

Відповідно до пункту 3.8 Договору №4979: розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інша дата не визначена договором. Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою споживача рахунки можуть надаватися йому в електронному вигляді, зокрема шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків. Термін подачі рапорта і тримання рахунку 18 число розрахункового місяця. Оплата послуг відбувається протягом 3-х робочих днів від дати отримання рахунку.

Пунктом 10.1 Договору №4979 визначено, що Договір №4979 укладається строком на один рік з 24 травня 2022 року до 23 травня 2023 року, в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний Позивачем та Відповідачем, і скріплений їх печатками.

В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що з поданих додатків до Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Хмельницького, зокрема вбачається, що - допустимі концентрації (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах на випусках споживачів до системи централізованого водовідведення м. Хмельницького та перелік забруднюючих речовин, що заборонені до скидання до систем централізованого водовідведення.

Позивач неодноразово направляв Відповідачу попередження (від 25 липня 2022 року, 26 вересня 2022 року, 17 травня 2022 року) відносно того, що в разі неоплати заборгованості за водопостачання та водовідведення на протязі 3-х операційних днів з дня отримання рахунку водопостачання і водовідведення буде припинено без додаткового попередження. Вказано, що: станом на 25 липня 2022 року Відповідач має борг: водопостачання - 564 966 грн 97 коп., каналізація - 550 349 грн 67 коп., абонплата - 56 грн 21 коп.; станом на 26 вересня 2022 року Відповідач має заборгованість: водопостачання - 616 347 грн 84 коп., каналізація - 603 513 грн 84 коп., абонплата - 112 грн 41 коп.; станом на 17 травня 2022 року: водопостачання - 512 912 грн 11 коп., каналізація - 493296 грн 83 коп.

Направлення зазначених попереджень підтверджується рекомендованими повідомленнями від 26 липня 2022 року, 27 вересня 2022 року, 18 травня 2022 року, де вказано: відправник - Позивач, одержувач - Відповідач.

Крім того у справу подано: розрахунок об`єму використаних послуг відповідно до наданих абонентом рапортів за період з вересня 2021 року по січень 2023 року; розрахунок боргу з водопостачання за період з 1 вересня 2021 року по 1 січня 2023 року, розрахунок боргу з водовідведення за період з 1 вересня 2021 року по 1 січня 2023 року; розрахунок боргу з абонплати за період з 1 липня 2022 рок по 1 січня 2023 року.

Також до матеріалів справи в підтвердження своїх позовних вимог Позивачем долучено рапорти і рахунки-фактури (рапорти підписані чи підписані і скріплені печаткою Відповідача; рахунки підписані та скріплені печатками Позивача):

· рапорти про спожиту воду та стоки Відповідача: від 18 вересня 2021 року, від 18 жовтня 2021 року, від 18 листопада 2021 року, від 18 грудня 2021 року, від 18 січня 2022 року, від 18 лютого 2022 року, від 18 квітня 2022 року, від 18 травня 2022 року, від 18 червня 2022 року, від 18 липня 2022 року, від 18 серпня 2022 року, від 18 вересня 2022 року, від 18 жовтня 2022 року, від 18 листопада 2022 року, від 18 грудня 2022 року;

· рахунок - фактуру номер 3601 від 15 вересня 2021 року (водопостачання) на суму 28 830 грн 48 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 15 вересня 2021 року (водовідведення) на суму 26 695 грн 97 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 18 жовтня 2021 року (водопостачання) на суму 22 632, 34 грн., рахунок-фактуру номер 3602 від 18 жовтня 2021 року (водовідведення) на суму 22 166 грн 23 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 12 листопада 2021 року (водопостачання) на 32 277 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 12 листопада 2021 року (водовідведення) на суму 30 146 грн 69 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 15 грудня 2021 року (водопостачання) на суму 18 487 грн 98 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 15 грудня 2021 року (за водовідведення) на суму 17 242 грн 49 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 12 січня 2022 року (водопостачання) на суму 19 193 грн 69 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 12 січня 2022 року (водовідведення) на суму 20 417 грн 89 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 12 січня 2022 року (водопостачання) на суму 19 193 грн 69 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 12 січня 2022 року (водовідведення) на суму 20 417 грн 89 коп. (даних два рахунки на такі ж суми та за період, як попередні два, проте, дані рахунки, на відмінну від попередніх не містять засвідчення про отримання), рахунок-фактуру номер 3601 від 14 лютого 2022 року (водопостачання) на суму 31 844 грн 48 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 14 лютого 2022 року (водовідведення) на суму 31 257 грн 30 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 22 березня 2022 року (водопостачання) на суму 17 318 грн 18 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 22 березня 2022 року (водовідведення) на суму 16 919 грн 45 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 14 квітня 2022 року (водопостачання) на суму 19 288 грн 09 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 14 квітня 2022 року (водовідведення) на суму 17 880 грн 43 коп., номер 3601 від 16 травня 2022 року (водопостачання на суму 16 439 грн 52 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 16 травня 2022 року (водовідведення) на суму 16 905 грн 43 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 13 червня 2022 року (водопостачання) на суму 29 945 грн 44 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 13 червня 2022 року (водовідведення) на суму 29 084 грн 74 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 19 липня 2022 року (водопостачання) на суму 28 032 грн 22 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 19 липня 2022 року (водовідведення) на суму 27 968 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3616 від 15 серпня 2022 року (абонплата) на суму 28 грн 10 коп.., рахунок-фактуру номер 3601 від 15 серпня 2022 року (водопостачання) на суму 39 794 грн 98 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 15 серпня 2022 року (водовідведення) на суму 40 198 грн 45 коп., рахунок-фактуру номер 3616 від 15 вересня 2022 року (абонплата) на суму 28 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 15 вересня 2022 року (водопостачання) на суму 17 870 грн 89 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 15 вересня 2022 року (водовідведення) на суму 18 965 грн 72 коп., рахунок-фактуру номер 3616 від 17 жовтня 2022 року (абонплата) на суму 28 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 17 жовтня 2022 року (водопостачання) на суму 29 704 грн 51 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 17 жовтня 2022 року (водовідведення) на суму 32 841 грн 94 коп., рахунок-фактуру номер 3616 від 15 листопада 2022 року (абонплата) на суму 28 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 15 листопада 2022 року (водопостачання) на суму 12 712 грн 28 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 15 листопада 2022 року (водовідведення) на суму 13 716 грн 32 коп., рахунок-фактуру номер 3616 від 20 грудня 2022 року (абонплата) на суму 28 грн 10 коп., рахунок-фактуру номер 3601 від 20 грудня 2022 року (водопостачання) на суму 40999 грн 60 коп., рахунок-фактуру номер 3602 від 20 грудня 2022 року (водовідведення) на суму 41 388 грн 61 коп..

Зважаючи на несплату Відповідачем наданих по Договору №4979 послуг, Позивач звернувся до суду, за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 340 682 грн 78 коп. заборгованості із водопостачання, 373 307 грн 76 коп. заборгованості за водовідведення, 196 грн 71 коп. плата за абонентське обслуговування.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого Законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Положеннями статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

В силу дії статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні приписи містяться в статті 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу дії статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на заперечення Відповідача щодо відсутності у розрахунку Позивача відомостей про попередні та теперішні показники, апеляційним господарським судом було встановлено наступне.

Як зазначено вище в даній постанові, Позивач та Відповідач уклали Договір №4979, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Аналіз предмету даного Договору від 7 червня 2019 року №4979 та предмету Договору №4979 (також надання послуг водопостачання та водовідведення з додаванням абонентської плати) дає підстави стверджувати, що Договір № 4979 від 24 травня 2022 року фактично продовжує регулювання відносин за Договором від 7 червня 2019 року.

Також необхідно врахувати, що згідно Договору від 7 червня 2019 року строк його дії один рік з 7 червня 2019 року по 6 червня 2020 року.

Проте, згідно пункту 10.1 Договору від 7 червня 2019 року, Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду.

Суд апеляційної інстанції констатує безпідставність відповідних доказів у справі. Отже, враховуючи відсутність доказів наявності заяв про розірвання Договору №4979, останній продовжено до 6 червня 2021 року та до 6 червня 2022 року. З урахуванням підписання Договору від 24 травня 2022 року та положень пункту 12.1 Договору (після підписання даного договору всі попередні договори втрачають юридичну силу), колегія суду виходить з того, що правовідносини між сторонами відносно надання послуг водопостачання і водовідведення за спірний період (з 1 вересня 2021 року по 1 січня 2023 року) регулюються як Договором від 7 червня 2019 року №4979, так і Договором від 24 травня 2022 року №4979 (що також свідчить і ідентичність номеру таких договорів - №4979).

З позовних матеріалів вбачається, що Позивач на виконання умов Договорів №4979 надав Відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення в період з вересня 2021 року по грудень 2022 року, що підтверджується рахунками-фактурами за відповідний період (помісячно), де вказано, що рахунки оформлено за водопостачання і водовідведення. Разом з тим, починаючи з серпня 2022 року по грудень 2022 року, Позивачем виставлено також рахунки за абонплату, що встановлено підпунктом 3 пункту 2.3 Договору, укладеного 24 травня 2022 року.

Прийняття/споживання послуг Відповідачем підтверджується підписом представника Відповідача в рахунках в графі «Отримав» та рапортами Відповідача про спожиту воду та стоки.

Обов`язок оплати послуг, відповідно до Договорів №4979, виникає у Відповідача не пізніше/протягом 3 робочих днів з моменту одержання рахунку. Отже, враховуючи дати рахунків-фактури, станом 24 грудня 2022 року (останні рахунки 20 грудня 2022 року) увесь обсяг наданих послуг, з урахуванням обонплати мав бути оплачений.

Згідно пункту 2.3 Договору №4979, абонплата є складовою частиною плати за послуги, відтак, строк її оплати такий же як і за водовідведення і водопостачання.

Крім того, за пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону Україна «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

За статтею 5 Закону Україна «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Проте, як вбачається з розрахунку оплата проведена не в повному обсязі. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у Договорі №4979 строки у справі відсутні (Відповідачем не подані).

При цьому, зважаючи на заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо відсутності обгрунтованого розрахунку, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що в Розрахунку об`єму використаних послуг відповідно до наданих абонентом рапортів за період з вересня 2021 року по січень 2023 року, містить чіткий розподіл по місяцях виставленої заборгованості, із зазначенням як попередніх показників так і теперішніх показників (а.с. 35-38), та виведенням різниці в даних показниках.

Окрім того, Позивачем чітко зазначено, що при розрахунку ним не бралися покази лічильників по інших будинках, котрі належать Відповідачу.

При цьому, Відповідач залишає поза увагою те, що Позивачем до матеріалів справи в підтвердження обгрунтованості позовних вимог долучено рахунки-фактури щодо показів відведення стічних вод (а.с. 40- 70) та попередження абоненту Договору №4979 (а.с. 31-34), в котрих чітко відображено показники водопостачання, абонплата та каналізація. При цьому апелянтом вказані обставини не спростовані будь-якими належними і допустимими доказами.

Окрім того, не заслуговують на увагу, доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі щодо відсутності будинкових лічильників у будинках 2А, 2Б та 2Е (що на переконання Відповідача унеможливлює об`єктивно встановити загальну кількість споживання житловими будинкам послуг водопостачання, а відповідно й перевірити достовірність розрахунку, який Позивач долучив до матеріалів справи). При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що долучений ним розрахунок до апеляційної скарги повністю дублює інформацію, зазначену в Розрахунку, поданому Позивачем до матеріалів справи в підтвердження його позовних вимог. В той же час, колегія апеляційного господарського суду наголошує і на тому, що зазначення в розрахунку словосполучення «без будинкового лічильника» не означає споживання послуг водопостачання безкоштовно, а ще раз підкреслює позицію, Позивача, наведену в позовній заяві щодо того, що з такими споживачами укладено окремі договори по кожному з них (а.с. 3).

Відтак, не заслуговують на увагу твердження апелянта, що даний доказ підтверджує те, що інші споживачі споживають послуги водопостачання без лічильника та договорів, як такі, що не підтверджені будь-якими належними і допустимими доказами.

Відтак, дослідивши даний розрахунок колегія суддів зазначає, що він не може бути доказом по даній справі на підтвердження обставини щодо наявності чи відсутності заборгованості у Відповідача по Договору № 4979, з огляду на відсутність у такого доказу ознак належності та допустимості.

Дане ж виключає можливість прийняття іншого рішення (щодо наявності заборгованості у Відповідача за по Договору №4979), а ніж те, що прийнято місцевим господарським судом.

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами, колегія суду приходить до висновку, що у Відповідача виникла заявлена до стягнення заборгованість. Відтак, колегія суду задоволює позовні вимоги Позивача та стягує з Відповідача на користь Позивача 340 682 грн 78 коп. заборгованості із водопостачання, 373 307 грн 76 коп. заборгованості за водовідведення, 196 грн 71 коп. плати за абонентське обслуговування.

Відповідне рішення було прийняте і місцевим господарським судом, відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд лишає без змін оспорюване судове рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору та розподілу судових витрат (в тому числі на адвокатські послуги) судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Форвард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року в справі №924/116/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/116/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.