Рішення

від 13.06.2023 по справі 910/2436/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2023Справа № 910/2436/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Медівіп"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 133 300,01 грн

та зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Медівіп"

про стягнення 1 252 121,33 грн

за участі представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Єркін М.М.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Петренко Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Медівіп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 133 300,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти, сплачені позивачем в якості гарантійного платежу за договором оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 у розмірі 133 300,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2436/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем (за первісним позовом) 15.03.2023 подано відзив, яким заперечено позовні вимоги з огляду на відсутність підстав для повернення коштів гарантійного внеску.

До Господарського суду міста Києва 16 березня 2023 року надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця") до Приватного підприємства "Медівіп" про стягнення 1 252 121,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

До Господарського суду міста Києва позивачем за первісним позовом була подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним, вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання та встановлено строки подання процесуальних документів.

Відповідачем за зустрічним позовом 24.04.2023 надано відзив на зустрічну позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги зустрічного позову повністю.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні 25.04.2023 оголошено перерву до 16.05.2023.

Позивачем (за первісним позовом) 05.05.2023 надано відповідь на відзив (за первісним позовом), якою заперечено доводи відповідача (за первісним позовом) викладені у відзиві.

Позивачем за зустрічним позовом 10.05.2023 подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, якою заперечено викладені у відзиві доводи.

Судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.05.2023.

Перед підготовчим засіданням 23.05.2023 позивачем (за первісним позовом) подано заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, повторно викладено позицію відображену у відзиві.

За результатами підготовчого засідання 23.05.2023 суд прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2023.

У судовому засіданні 13.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 14 січня 2022 року укладено договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014, за яким відповідач (за первісним позовом) передав, а позивач (за первісним позовом) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 133,3 м2, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху дев`ятиповерхового терапевтичного корпусу (літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2, у тому числі коефіцієнт загальних площ 0,95% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з по поверхового плану.

Пунктом 3.2 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 року користування майном становить 66 650,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовою пункту 11.1 договір № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 09.01.2025.

Відповідно до пункту 4.1. договору, позивач (за первісним позовом) зобов`язався перерахувати на рахунок відповідача (за первісним позовом) гарантійних платіж у розмірі подвійної базової орендної плати, що у сумі становить 133 300,01 грн з ПДВ протягом 10 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Позивач (за первісним позовом) перерахував гарантійний платіж 24.01.2022 у визначеному договором розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1195 на суму 133 300,01 грн.

У відповідності до пункту 4.5 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, у разі невиконання або неналежного виконання позивачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань за договором, відповідач (за первісним позовом) має право здійснювати погашення грошової заборгованості позивача (за первісним позовом) та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу, з обов`язковим поновленням/поповненням позивачем (за первісним позовом) гарантійного платежу до розміру, встановленого у пункті 4.1 договору.

За договірними умовами пункту 4.4 у разі дострокового розірвання (припинення) договору з ініціативи позивача (за первісним позовом) гарантійний платіж залишається у відповідача (за первісним позовом) та не зараховується як орендна плата за останні два місяці оренди.

Сторонами у справі 01.02.2022 підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна, визначеного договором № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022.

Відповідно до акту від 01.02.2022 приміщення знаходяться у задовільному, доброму стані та не мають виявлених суттєвих недоліків.

Таким чином, 01.02.2022 позивачем (за первісним позовом) прийнято у користування приміщення відповідача фактично без зауважень у належному стані.

У день підписання акту приймання-передачі позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача з листом №3 від 01.02.2022 (отриманий відповідачем 10.02.2020), яким запропонував надати згоду на проведення ремонтних робіт у приміщенні та зменшити розмір орендної плати на 50% на період виконання ремонтних робіт.

У подальшому, за твердженням позивача (за первісним позовом) 03.03.2022 у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, спричинених введенням воєнного стану на території України, позивач (за первісним позовом) направив відповідачу (за первісним позовом) лист № 9 від 03.03.2022 з проханням звільнити його від сплати орендних платежів з лютого 2022 року до закінчення дії воєнного стану плюс 30 календарних днів.

Відповідачем факт отримання листа №9 від 03.03.2022 не підтверджено. Доказів направлення або вручення цього документу позивачем (за первісним позовом) відповідачу суду не надано. Доданий до листа №9 від 03.03.2022 лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 також не може підтвердити дату виготовлення листа №9, оскільки є роздруківкою з сайту Торгово-промислової палати, яка могла бути виконана у будь-який час з моменту оприлюднення.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем (за первісним позовом) листа №9 від 03.03.2022, останній не може бути визнаний судом належним доказом вчинення позивачем (за первісним позовом) передбаченої пунктом 10.2 укладеного сторонами у справі договору дією.

Крім того, суд має зазначити, що направлення повідомлення про настання обставин непоборної дії за умовою пункту 10.1 укладеного сторонами у справі договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 не є правовою підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Наявність форс-мажорний обставин може бути визнано лише підставою для звільнення від юридичної відповідальності за вчинене господарсько-правове правопорушення, а не підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Судом відхилено непідтверджені жодним доказом твердження позивача (за первісним позовом) в частині неможливості здійснення ним своєї статутної діяльності у місті Ірпінь, оскільки ці питання не можуть бути предметом судового дослідження у межах заявлених позовних вимог.

Крім того, судом відхилено і доводи позивача (за первісним позовом) в частині невикористання ним орендованого приміщення, оскільки з моменту приймання-передачі та підписання відповідного акту позивач отримав відповідні права, реалізація яких повністю залежить від його волевиявлення. У той же час, відповідач (за зустрічним позовом) отримав право на плату за передані приміщення, яка не залежить від фактичного використання чи невикористання цих приміщень позивачем за зустрічним позовом.

Відповідно до пункту 10.3 договору, якщо період дії обставин непереборної сили перевищить 2 місяці, кожна зі сторін має право розірвати договір, повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення.

Листом від 28.06.2022 № 12 позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з клопотанням про повернення гарантійного платежу в розмірі 133 300,01 грн та повідомив про розірвання договору від 14.01.2022, у зв`язку з дією обставин непереборної сили, що тривають більше двох місяців.

Доказів сплати позивачем (за первісним позовом) на користь відповідача (за первісним позовом) будь-яких інших платежів, крім гарантійного, у тому числі орендної плати, відшкодування комунальних платежів тощо, матеріали справи не містять.

Відповідно, судом встановлено факт порушення позивачем своїх зобов`язань за укладеним сторонами у справі господарсько-правовим договором оренди нерухомого майна в частині сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання приміщень.

Крім того, судом встановлено відсутність правових підстав для звільнення позивача (за зустрічним позовом) від сплати орендних платежів у розмірах та порядку, визначеними укладеним сторонами у справі господарсько-правовим договором оренди № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, у тому числі з моменту введення в України воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною другою статті 4 Господарського кодексу України встановлено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).

Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов`язковості виконання прийнятого за укладеним договором зобов`язання і неможливості його зміни або розірвання за одностороннім волевиявленням одного з учасників угоди.

Одностороння відмова від договору допустима лише як виключення з загального правила у випадках, прямо передбачених договором або законом.

Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:

1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною;

2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;

3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

В усіх перерахованих випадках одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення або розірвання, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який може визнати її неправомірною (правомірною) і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони. Якщо ж відмова безпідставна, суд може на вимогу позивача зобов`язати виконати договір, за винятком тих випадків, коли законом стороні надається безумовне привілеєве право на відмову від договору або визнати його розірваним.

Проте у даному випадку мова йде про господарсько-правові відносини оренди майна, які врегульовано в частині їх припинення статтею 291 Господарського кодексу України:

1. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

2. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

3. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

4. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Таким чином, за правилом частини третьої наведеної статті Господарського кодексу України укладений сторонами у справі господарсько-правовий договір оренди може бути розірваним в односторонньому порядку виключно з дотриманням порядку, визначеного статтею 188 Господарського кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку, у тому числі відсутні докази отримання відповідачем (за первісним позовом) листа 28.06.2022 №12, відсутні докази наявності згоди відповідача (за первісним позовом) у будь-якій матеріальній формі на припинення договору, відсутність звернення позивача (за первісним позовом) до суду з відповідним позовом тощо.

Відповідно, судом встановлено відсутність фактичних та правових підстав для твердження про розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди одностороннім рішенням позивача (за зустрічним позовом).

Як зазначалось раніше, правовий режим використання грошових коштів перерахованого позивачем (за первісним позовом) гарантійного платежу врегульовано пунктом 4.5 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022: у разі невиконання або неналежного виконання позивачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань за договором, відповідач (за первісним позовом) має право здійснювати погашення грошової заборгованості позивача (за первісним позовом) та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу.

Окремо суд має зазначити, що пунктом 11.8 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 визначено, що договір вважається розірваним з дати отримання у встановленому порядку повідомлення сторін про намір розірвати договір, але не раніше дати повернення відповідачу (за первісним позовом) майна за актом приймання-передачі майна від однієї сторони до іншої.

Можливий факт направлення акту однією з сторін договору за умови його не підписання іншою не змінює правових стан укладеного договору. У такому випадку заінтересована сторона мала звернутись до суду з вимогою про розірвання договору в порядку статті 188 Господарського кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів повернення орендованих приміщень балансоутримувачу та підписання сторонами у справі відповідного акту. Крім того, матеріали справи не містять і доказів ініціювання відповідного судового розгляду, що унеможливлює твердження про припинення дії господарсько-правового договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022.

Враховуючи встановлення судом відсутності факту припинення договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 відсутні підстави для застосування до даних правовідносин правового регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову Приватного підприємства "Медівіп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" повністю.

У межах даного провадження Господарським судом міста Києва розглянуто вимоги зустрічного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного підприємства "Медівіп".

В основі обґрунтування вимог зустрічного позову знаходиться твердження про необхідність сплати відповідачем (за зустрічним позовом) орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 та договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022.

Як встановлено судом, за актом приймання-передачі майна від 01.02.2022 позивач (за зустрічним позовом) передав в оренду відповідачу (за зустрічним позовом) частину нежитлового приміщення першого поверху дев`ятиповерхового терапевтичного корпусу (літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2, у тому числі коефіцієнт загальних площ 0,95% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з по поверхового плану.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 року користування майном становить 66 650,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За пунктом 3.3. договору, орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) та сплачується останнім кожного місяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок позивача (за первісним позовом) до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

Як зазначалось раніше, матеріали справи не містять жодного доказу сплати відповідачем (за зустрічним позовом) будь-яких платежів за укладеним договором оренди, крім гарантійного платежу.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За позитивно-правовими приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За розрахунком позивача (за зустрічним позовом), орендна плата за договором № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 за період часу з 01.02.2022 по 28.02.2023 становить 917 635,98 грн.

Судом відхиллено доводи відповідача (за зустрічним позовом) в частині невідповідності приміщення Державним санітарним правилам і нормам для використання в якості кабінету магнітно-резонансної терапії, оскільки відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.02.2022 приміщення прийнято у користування без будь-яких заперечень і зауважень.

Судом також відхиллено і доводи відповідача (за зустрічним позовом) в частині його звільнення від сплати орендних платежів, в порядку частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки можливе невикористання орендованого майна повністю пов`язане з волевиявленням самого відповідача (за зустрічним позовом). Доводи в частині неможливості надання медичних послуг в умовах воєнного стану знаходяться у межах розумного сумніву і як раніше зазначалось - відхилені судом.

Відповідно, судом встановлено відсутність підстав для звільнення відповідача (за зустрічним позовом) від виконання своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за укладеним сторонами у справі господарсько-правовим договором.

За умовою пункту 3.4 договору № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022, орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з майном. Відшкодування вищезазначених витрат, а також відшкодування земельного податку здійснюється відповідачем за (зустрічним позовом) позивачу (за зустрічним позовом) кожного місяця, на підставі окремого підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг.

Сторонами у справі 1 лютого 2022 року укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039, відповідно до умов якого позивач (за зустрічним позовом) мав забезпечувати утримання та обслуговування об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, а також утримання прибудинкової території, а відповідач (за зустрічним позовом) - зобов`язався відшкодовувати дані витрати.

Розмір сум, що підлягають оплаті відповідачем (за зустрічним позовом) відшкодуванню, визначаються виходячи з сум платежів, виставлених згідно рахунків обслуговуючих підприємств, декларацій про сплату податку тощо, та зазначаються позивачем (за зустрічним позовом) у відповідних рахунках (пункт 4.2. договору).

Пунктом 4.3 договору від 01.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1039 встановлено, що відповідач (за зустрічним позовом) проводить оплату рахунків у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків.

За розрахунком позивача (за зустрічним позовом), експлуатаційні витрати за договором № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 за період часу з 01.02.2022 по 31.01.2023 склали 55 247,49 грн.

Доказів оплати відповідачем (за зустрічним позовом) визначеної позивачем (за зустрічним позовом) суми експлуатаційних витрат суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем (за зустрічним позовом) вимоги про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) заборгованості з орендної плати у розмірі 917 635,98 грн та з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 55 247,49 грн є правомірними і підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 166 895,34 грн - пені, 20 147,73 грн - штрафу, 57 094,81 грн - інфляційних втрат, 13 240,05 грн - 3% річних за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, нарахованих за період з березня 2022 року по березень 2023 року, та 12 053,87 грн - пені, 8 322,46 грн - інфляційних втрат та 1 483,60 грн - 3 % річних за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022, нарахованих за період з квітня 2022 року по березень 2023 року.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним, оскільки позивачем (за зустрічним позовом) не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

За перерахунком суду, сума 3% річних, за порушення умов договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, нарахована за загальний період з 22.03.2022 по 14.03.2023 становить 13 221,98 грн та за порушення умов договору № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022, нарахована за загальний період з 23.04.2022 по 14.03.2023 становить 1 479,09 грн.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за порушенням умов договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 становить 57 088,93 грн.

Позивачем (за зустрічним позовом) заявлена сума інфляційних нарахувань за порушення умов договору № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 становить 8 322,46 грн, що є менше ніж нарахована судом.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 8 322,46 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем (за зустрічним позовом) обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів та витрат на утримання орендованого нерухомого майна, вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 3% річних за договором № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 13 221,98 грн, за договором № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 в розмірі 1 479,09 грн, вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) інфляційних нарахувань за договором № ЦОЗ/ТН-1014 підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду від 14.01.2022 в розмірі 57 088,93 грн, та за договором № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в розмірі 8 322,46 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 встановлено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, відповідач (за зустрічним позовом) сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення грошового зобов`язання.

За приписами пункту 8.4 договору, у разі, якщо на дату спати орендної плати заборгованість відповідача (за зустрічним позовом) по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, відповідач (за зустрічним позовом) також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи спір у цій частині заявлених у зустрічному позові вимог суд встановив наявність розумної необхідності скористатись наданим статтями 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України правом та відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій з огляду на обставини справи, у тому числі з огляду на доволі малий строк використання приміщення орендарем до початку військової агресії та введення військового стану. Крім того, судом прийнято до уваги, що за умовою пункту 10.1 укладеного сторонами у справі договору оренди наявність обставин непоборної сили (у даному випадку - військової агресії) є підставою для звільнення сторін від юридичної відповідальності за вчинені господарсько-правові правопорушення у врегульованих цим договором правовідносинах.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні вимог зустрічного позову в частині стягнення пені та штрафу.

Враховуючи, що на момент винесення рішення у справі укладений сторонами договір № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 не є припиненим, зобов`язання за ним мають виконуватись у встановленому ним порядку.

У відповідності до пункту 4.5 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, у разі невиконання або неналежного виконання позивачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань за договором, відповідач (за первісним позовом) має право здійснювати погашення грошової заборгованості позивача (за первісним позовом) та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу, з обов`язковим поновленням/поповненням позивачем (за первісним позовом) гарантійного платежу до розміру, встановленого у пункті 4.1 договору.

Відповідно, питання, пов`язані з використанням здійсненого відповідачем (за зустрічним позовом) гарантійного платежу, мають бути вирішені учасниками договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 після припинення його дії. До цього моменту гарантійний платіж має знаходитись у позивача (за зустрічним позовом).

За таких обставин, суд не враховує здійснений відповідачем (за зустрічним позовом) гарантійний платіж при винесенні рішення у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного підприємства "Медівіп" про стягнення 1 252 121,33 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Медівіп" (08202, Київська обл., Бучанський р-н., м Ірпінь, вул. Миру, 10, кв. 45, ідентифікаційний код 34780317) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 9, ідентифікаційний код 40081352) заборгованість у розмірі 972 883 (дев`ятсот сімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 47 коп., 3 % річних у розмірі 14 701 (чотирнадцять тисяч сімсот одна) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 65 411 (шістдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять) грн 39 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 794 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн 94 коп.

4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.06.2023

Суддя Т.Ю.Кирилюк