Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/2436/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/2436/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи (за первісним позовом):

від позивача: Олекса Л.А.

від відповідача: Петренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Медівіп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, повний текст якого складено та підписано 19.06.2023

у справі № 910/2436/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Медівіп"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 133 300,01 грн,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця",

до Приватного підприємства "Медівіп"

про стягнення 1 252 121,33 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог первісного позову

Приватне підприємство "Медівіп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 133 300,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 згідно листа позивача (за первісним позовом) від 28.06.2022 був розірваним в односторонньому порядку, то сплачені орендарем кошти гарантійного платежу за цим договором підлягають поверненню. Однак відповідач (за первісним позовом) листами № ЦОЗ-06/192 від 20.09.2022 та № ЦОЗ-06/224 від 07.11.2022 відмовився від повернення коштів.

Доводи та заперечення відповідача за первісним позовом

Відповідач (за первісним позовом) з позовом не погодився, посилаючись на відсутність підстав для повернення коштів гарантійного внеску, оскільки пов`язані з ним правовідносини сторін врегульовані договору, що виключає застосування приписів статті 1212 ЦК України. Також відповідач ( за первісним позовом) зазначав, що договір оренди є чинним, адже відсутні підстави для його припинення через наявність у орендаря форс-мажорних обставини, якими не підтверджено факт неможливості здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні.

Короткий зміст позовних вимог зустрічного позову

До Господарського суду міста Києва 16 березня 2023 року надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця") до Приватного підприємства "Медівіп" про стягнення 1 252 121,33 грн.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані неналежним виконанням орендарем договірних зобов`язань в частині оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 та витрат на утримання згідно договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022. Крім того, на суму заборгованості в порядку статті 625 ЦК України позивачем (за зустрічним позовом) нараховано інфляційні та річні.

Доводи та заперечення відповідача за зустрічним позовом

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову відповідач (за зустрічним позовом) вказував на те, що підстави для нарахування орендної плати відсутні у зв`язку з неможливістю використання орендованого приміщення через відсутність дозволу орендодавця на здійснення ремонтних робіт спрямованих до приведення об`єкту до вимог Державних санітарних правил і норм «Гігієнічні вимоги для влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур», затверджених МОЗ України № 294 від 04.06.2007. Також сторона зазначала, що договір з 29.06.2022 у орендаря припинились зобов`язання зі сплати орендної плати у зв`язку із його розірванням в односторонньому порядку згідно листа від 28.06.2022 №12.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/2436/23 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов про стягнення 1 252 121,33 грн задоволено частково. Стягнуто з ПП "Медівіп" на користь АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" АТ "Українська залізниця" заборгованість у розмірі 972 883,47 грн, 3 % річних у розмірі 14 701,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 65 411,39 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 794,94 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог первісного позову, місцевий господарський суд виходив з наступних висновків:

- наявність форс-мажорний обставин може бути визнано лише підставою для звільнення від юридичної відповідальності за вчинене господарсько-правове правопорушення, а не підставою для звільнення від виконання зобов`язання;

- судом відхилено непідтверджені жодним доказом твердження позивача (за первісним позовом) в частині неможливості здійснення ним своєї статутної діяльності у місті Ірпінь, оскільки ці питання не можуть бути предметом судового дослідження у межах заявлених позовних вимог;

- судом відхилено і доводи позивача (за первісним позовом) в частині невикористання ним орендованого приміщення, оскільки з моменту приймання-передачі та підписання відповідного акту позивач отримав відповідні права, реалізація яких повністю залежить від його волевиявлення. У той же час, відповідач (за зустрічним позовом) отримав право на плату за передані приміщення, яка не залежить від фактичного використання чи невикористання цих приміщень позивачем за зустрічним позовом;

- судом встановлено відсутність правових підстав для звільнення позивача (за зустрічним позовом) від сплати орендних платежів у розмірах та порядку, визначеними укладеним сторонами у справі господарсько-правовим договором оренди № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, у тому числі з моменту введення в України воєнного стану;

- матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку, у тому числі відсутні докази отримання відповідачем (за первісним позовом) листа 28.06.2022 №12, відсутні докази наявності згоди відповідача (за первісним позовом) у будь-якій матеріальній формі на припинення договору, відсутність звернення позивача (за первісним позовом) до суду з відповідним позовом тощо;

- судом встановлено відсутність фактичних та правових підстав для твердження про розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди одностороннім рішенням позивача (за зустрічним позовом), а тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин правового регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України;

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з наступного:

- матеріали справи не містять жодного доказу сплати відповідачем (за зустрічним позовом) будь-яких платежів за укладеним договором оренди, крім гарантійного платежу, та договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна;

- судом відхиллено доводи відповідача (за зустрічним позовом) в частині невідповідності приміщення Державним санітарним правилам і нормам для використання в якості кабінету магнітно-резонансної терапії, оскільки відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.02.2022 приміщення прийнято у користування без будь-яких заперечень і зауважень;

- судом відхиллено і доводи відповідача (за зустрічним позовом) в частині його звільнення від сплати орендних платежів, в порядку частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки можливе невикористання орендованого майна повністю пов`язане з волевиявленням самого відповідача (за зустрічним позовом);

- заявлені позивачем (за зустрічним позовом) вимоги про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) заборгованості з орендної плати у розмірі 917 635,98 грн та з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 55 247,49 грн є правомірними і підлягають задоволенню повністю;

- з огляду на встановлення факту невиконання відповідачем (за зустрічним позовом) обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів та витрат на утримання орендованого нерухомого майна, вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 3% річних за договором № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 13 221,98 грн, за договором № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 в розмірі 1 479,09 грн, вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) інфляційних нарахувань за договором № ЦОЗ/ТН-1014 підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду від 14.01.2022 в розмірі 57 088,93 грн, та за договором № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022 підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в розмірі 8 322,46 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач (за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. ст. 213, 653, 762 ЦК України, ст. 188 ГК України.

А саме апелянт посилається на те, що:

- умовами договору передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, а отже така одностороння відмова не потребує узгодження та як самостійних юридичних факт зумовлює припинення договірних зобов`язань;

- суд в оскаржуваному рішенні вказуючи на відсутність доказів отримання відповідачем (за первісним позовом) листа орендаря про розірвання договору в односторонньому порядку належним чином не дав оцінку тому, що орендодавець в листі від 20.09.2022 № ЦОЗ-06/192 вказував на його отримання і надання відповіді саме на цей лист орендаря;

- суд упереджено надав перевагу доводам відповідача (за первісним позовом) щодо відсутності факту розірвання договору оренди із посиланням на неотримання від орендаря повідомлення про розірвання;

- орендар не повинен нести обов`язку вносити плату за користування майном у період, коли він не мав змоги його використовувати внаслідок бездіяльності самого наймодавця.

Доводи та заперечення відповідача (за первісним позовом):

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач (за первісним позовом) з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- договір оренди не може бути розірваний в односторонньому порядку через наявність форс-мажорних обставин, на які посилався орендар, оскільки воєнний стан та активні військові дії на території Ірпінської міської територіальної громади не є обставинами, що унеможливлюють виконання договірних зобов`язань та не є доказом неможливості ведення господарської діяльності в орендованому приміщенні за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 9;

- висновок суду про те, що договір оренди зберігає для сторін свою чинність і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання, ґрунтується на законі та доказах;

- посилання апелянта на неможливість використання орендованого приміщення через ненадання орендодавцем згоди на проведення ремонтних робіт є необґрунтованими, оскільки в акті приймання-передачі приміщення, підписаного сторонами 01.02.2022, потреба в капітальному чи поточному ремонті, як того вимагає п. 2.2 Договору, не зазначено. Натомість зазначено про добрий, задовільний стан приміщення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Не погоджуючись з цим рішенням суду, позивач (за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення процесуального строку на

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Скрипка І.М., Яковлєв М.Л) витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2436/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

19.07.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, у зв`язку зі звільненням відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023, у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2436/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 справу №910/2436/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Медівіп" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/2436/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 18.09.2023. Явку сторін визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі до 11.09.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.09.2023.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2436/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Медівіп" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/2436/23 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Через повітряну тривогу в місті Києві судове засідання, призначене на 18.09.2023, не відбулось, ухвалою суду від 18.09.2023 розгляд справи призначено на 16.10.2023.

В судовому засіданні 16.10.2023 оголошено перерву до 08.11.2023, яке у зв`язку з відпусткою суддів Ткаченка Б.О. не відбулось. А тому, розгляд справи призначено на 04.12.2023.

В судовому засіданні 04.12.2023 оголошено перерву до 06.12.2023

Явка представників учасників справи

Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні 06.12.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 06.12.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Позивачем (за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі викладено клопотання про залучення до матеріалів справи листа Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 22.06.2023 № 01-08/100.

В обґрунтування причин неподання означеного листа в суді першої інстанції сторона зазначає, що цей документ був отриманий апелянтом вже після прийняття судом оскаржуваного рішення і його неподання об`єктивно не залежало від позивача (за первісним позовом).

Однак наведені обставини неможливості подання доказів в суді першої інстанції не можуть бути кваліфіковані судовою колегією як такі, що об`єктивно не залежали від апелянта, оскільки звернення позивача (за первісним позовом) з відповідним запитом до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вже після прийняття судом рішення залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони та не може свідчити про наявність перешкод у вчиненні ПП "Медівіп" дій із збирання доказів і вчасного їх подання на розгляд суду.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, здійснює розгляд справи за наявними у справі документами.

Крім того, судом враховано правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, згідно якого така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі змінити в частині зустрічного позову.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Сторонами у справі 14 січня 2022 року укладено договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014, за яким відповідач (за первісним позовом) передав, а позивач (за первісним позовом) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 133,3 м2, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху дев`ятиповерхового терапевтичного корпусу (літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2, у тому числі коефіцієнт загальних площ 0,95% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з по поверхового плану.

Пунктом 3.2 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 року користування майном становить 66 650,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовою пункту 11.1 договір № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 09.01.2025.

Відповідно до пункту 4.1. договору, позивач (за первісним позовом) зобов`язався перерахувати на рахунок відповідача (за первісним позовом) гарантійних платіж у розмірі подвійної базової орендної плати, що у сумі становить 133 300,01 грн з ПДВ протягом 10 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Позивач (за первісним позовом) перерахував гарантійний платіж 24.01.2022 у визначеному договором розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1195 на суму 133 300,01 грн.

У відповідності до пункту 4.5 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, у разі невиконання або неналежного виконання позивачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань за договором, відповідач (за первісним позовом) має право здійснювати погашення грошової заборгованості позивача (за первісним позовом) та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу, з обов`язковим поновленням/поповненням позивачем (за первісним позовом) гарантійного платежу до розміру, встановленого у пункті 4.1 договору.

За договірними умовами пункту 4.4 у разі дострокового розірвання (припинення) договору з ініціативи позивача (за первісним позовом) гарантійний платіж залишається у відповідача (за первісним позовом) та не зараховується як орендна плата за останні два місяці оренди.

Сторонами у справі 01.02.2022 підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна, визначеного договором № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022.

Відповідно до акту від 01.02.2022 приміщення знаходяться у задовільному, доброму стані та не мають виявлених суттєвих недоліків.

У день підписання акту приймання-передачі позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача з листом №3 від 01.02.2022 (отриманий відповідачем 10.02.2020), яким запропонував надати згоду на проведення ремонтних робіт у приміщенні та зменшити розмір орендної плати на 50% на період виконання ремонтних робіт.

У подальшому, за твердженням позивача (за первісним позовом) 03.03.2022 у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, спричинених введенням воєнного стану на території України, позивач (за первісним позовом) направив відповідачу (за первісним позовом) лист № 9 від 03.03.2022 з проханням звільнити його від сплати орендних платежів з лютого 2022 року до закінчення дії воєнного стану плюс 30 календарних днів.

Листом від 28.06.2022 № 12 позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з клопотанням про повернення гарантійного платежу в розмірі 133 300,01 грн та повідомив про розірвання договору від 14.01.2022, у зв`язку з дією обставин непереборної сили, що тривають більше двох місяців.

У відповідь на вказаний лист відповідач (за первісним позовом) листом № ЦОЗ-06/192 від 20.09.2022 повідомив, що станом на дату надання цієї відповіді до філії сертифікат від Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин, які б підтверджували неможливість здійснення орендарем господарської діяльності не надано, а тому посилання на військовий стан, введений на території України згідно Указу Президента України № 64/2022, як на підставу дострокового припинення укладеного договору, не береться до уваги.

Додатково по повідомлення про розірвання договору позивач (за первісним позовом) направив лист № 20 від 05.10.2022 з Сертифікатом № 3200-22-1058 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

Листом № 01-08/183/1 від 05.10.2022 відповідач (за первісним позовом) повідомив орендаря про наявність заборгованості з орендних платежів в сумі 511 861,64 грн та з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна в сумі 55 227,67 грн.

У відповідь на додатковий лист орендаря відповідачем (за первісним позовом) листом № ЦОЗ-06/224 від 07.11.2022 повідомив, що наданий Сертифікат № 3200-22-1058 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, не підтверджує неможливості ведення господарської діяльності на території де знаходиться орендоване приміщення: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 9. У зв`язку з цим, орендодавець повідомив про продовження нарахування орендної плати та комунальних послуг.

ПП "Медівіп", не отримавши задоволення його вимоги про повернення гарантійного платежу, звернувся до суду з позовом про його стягнення у зв`язку з розірванням в односторонньому порядку договірних відносин.

В свою чергу, Акціонерним товариством "Українська залізниця" (в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця") пред`явлено зустрічний позов про стягнення з орендаря орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 та витрат на експлуатаційне утримання згідно договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.10 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини».

Позивач (за первісним позовом) як на підставу для звільнення його від сплати орендної плати на підставі приписів частини 6 статті 762 ЦК України посилався на те, що орендоване приміщення передано в оренду з метою розміщення кабінету магнітно-резонансної томографії. Оскільки можливість використання приміщення пов`язано з необхідністю його приведення до Державних санітарних правил і норм "Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур", затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.06.2007 № 294, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 07.11.2007 за № 1256/14523, то апелянт згідно листа №3 від 01.02.2022 (далі - Державні стандарти) просив надати дозвіл на проведення ремонтних робіт. Відсутність відповідного погодження орендодавця, на думку позивача (за первісним позовом), виключала можливість використання об`єкта оренди.

Згідно з п. 6.2.7 Договору орендар зобов`язаний проводити переобладнання, перепланування, ремонт майна, вести будівельні роботи на прибудинковій території на підставі письмового погодження орендодавця. Згода на виконання таких робіт надається листом орендодавця, в якому зазначається про надання згоди, погодження проєкту, кошторису витрат та терміну виконання робіт.

Будівельні роботи виконувати тільки на підставі проєктно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої у встановленому законодавством України порядку, та при наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт, отриманих у встановленому порядку (п. 6.2.8 договору).

Як вже зазначалось у цій постанові, в день підписання акта приймання-передачі майна в оренду позивач (за первісним позовом) звернувся до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з листом №3 від 01.02.2022, яким запропонував надати згоду на проведення ремонтних робіт у приміщенні та зменшити розмір орендної плати на 50% на період виконання ремонтних робіт. Вказаний лист отриманий лікарнею 10.02.2020 згідно вхідного штемпелю.

Зі змісту листа №3 від 01.02.2022 слідує, що орендар просив надати йому дозвіл, зокрема, на проведення робіт з переобладнання приміщення згідно проєкту, який додавався до цього листа. Проте, сам проєкт до матеріалів справи не представлено, що виключає можливість здійснити перевірку відповідності цього документу вимогам п. 6.2.8 договору, зокрема, щодо надання повного пакету проєктно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої у встановленому законодавством України порядку.

Крім того, колегія суддів визнає слушними аргументи відповідача (за первісним позовом) про те, що Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 (ідентифікаційний код 26548267) не наділена повноваженнями з надання відповідного дозволу на проведення ремонтних робіт та укладення додаткової угоди про зменшення орендних платежів, оскільки за умовами договору орендодавцем є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" (ідентифікаційний код 40081352). Доказів звернення орендаря з відповідним запитом безпосередньо до орендодавця суду не надано.

Зважаючи на те, що використання орендованого майна за його цільовим призначенням залежало від волевиявлення позивача (за первісним позовом), зокрема, шляхом направлення орендодавцю запиту на погодження проведення ремонтних робіт згідно розробленої та погодженої у встановленому законом порядку проєктно-кошторисної документації, що апелянтом належним чином не підтверджено, колегія вважає, що підстави для застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України у даному випадку відсутні. Адже апелянт належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не довів неможливість використання орендованого майна з незалежних від нього причин.

Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються, позаяк не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення орендної плати в повному обсязі.

Щодо розірвання договору в односторонньому прядку

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 ЦК України та частині 1 статті 188 ГК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Відтак за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. При цьому одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, в його п. 10.3 було узгоджено, що у разі якщо період дії обставин непереборної сили перевищить два місяці, кожна із сторін має право розірвати договір, повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення.

Отже, сторони договору погодили право сторони припинити дію цього договору шляхом письмового попередження про це свого контрагента, відтак наявність відповідного волевиявлення сторони зумовлює дострокове припинення договору оренди.

В контексті наведеного, колегія суддів визнає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що відсутність доказів наявності згоди відповідача (за первісним позовом) у будь-якій матеріальній формі на припинення договору або звернення позивача (за первісним позовом) до суду з відповідним позовом - виключає можливість дострокового припинення правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 28.06.2022 № 12 позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) з клопотанням про повернення гарантійного платежу в розмірі 133 300,01 грн та повідомив про розірвання договору від 14.01.2022, у зв`язку з дією обставин непереборної сили, що тривають більше двох місяців. Вказаний лист був отриманий відповідачем (за первісним позовом) 28.06.2022, про що свідчить його відтиск вхідного штемпеля.

Як зазначено в листі № ЦОЗ-06/192 від 20.09.2022 відповідача (за первісним позовом) у відповідь на лист від 28.06.2022 № 12 (тобто лист орендаря) орендодавець повідомляв, що оскільки до філії сертифікат від Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин, які б підтверджували неможливість здійснення орендарем господарської діяльності не надано, то посилання на військовий стан, введений на території України згідно Указу Президента України № 64/2022, як на підставу дострокового припинення укладеного договору, не беруться до уваги.

Отже, орендодавець не лише отримав від орендаря лист про розірвання договору в односторонньому порядку, а і висловлював свої заперечення відносно цього. Наведеним доказом місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що зумовило помилкові висновки про відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем (за первісним позовом) листа 28.06.2022 №12.

Згідно наявних у справі доказів позивач (за первісним позовом) додатково до повідомлення про розірвання договору направив лист № 20 від 05.10.2022 з Сертифікатом № 3200-22-1058 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

У відповідь на що відповідач (за первісним позовом) повідомив, що наданий Сертифікат № 3200-22-1058 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, не підтверджує неможливості ведення господарської діяльності на території де знаходиться орендоване приміщення: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 9. У зв`язку з цим, орендодавець повідомив про продовження нарахування орендної плати та комунальних послуг (лист № ЦОЗ-06/224 від 07.11.2022).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно наявного у справі Сертифікату № 3200-22-1058 на дослідження ТТП позивачем (за первісним позовом) було зокрема надано наказ ПП «Медівіп» № 1-п/вс від 24.02.2022 про оголошення простою із 24.02.2022; наказ ПП «Медівіп» № 4 від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 01.03.2022; копія технічного звіту про результати обстеження й оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будинку № 10 по вулиці Миру в місті Ірпінь Київської області, який був пошкоджений внаслідок збройної агресії проти територіальної цілісності України від 03.06.2022. В сертифікаті констатовано наявність форс-мажорних обставин з виконання ПП «Медівіп» зобов`язань за договором оренди № ЦОЗ/ТН.1014 від 14.01.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, активними військовими діями на території Ірпінської міської територіальної громади.

В свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою позивача (за первісним позовом) визначено Київська область, м. Ірпінь, вул. Миру, 10.

Місцезнаходження юридичної особи - це фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ч. 1 ст. 93 ЦК України).

Як зазначалось позивачем (за первісним позовом) в його листах до орендодавця, та в заявах по суті спору в рамках вирішення цього спору, у зв`язку з перебуванням в окупації та в зоні активних бойових дій господарська діяльність підприємства була зупинена, працівники позивача (за первісним позовом), які є в переважній більшості мешканцями міста Ірпеня та с. Макарів, стали «внутрішньо переміщеними особами», що виключало можливість забезпечення статутної діяльності підприємства.

Отже, через окупацію і бойові дії на території місцезнаходження підприємства останнє не могло функціонувати у звичному робочому режимі, зокрема, у зв`язку із запровадженням безпекових заходів для його працівників. Позивач (за первісним позовом) за вказаних обставин взагалі був позбавлений можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність в т.ч. і в орендованому приміщенні через неможливість проведення безпечної евакуації із зони бойових дій, якій перешкоджали дії агресора із розстрілу мирного населення, в т.ч., на території Ірпінської територіальної громади, що є загальновідомим фактом. Тобто має місце наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов`язання.

Після звільнення зазначеної території у зв`язку із заходами по розмінуванню доступ населення деякий час був обмежений, що також не підлягає доказуванню як загальновідомі обставини. Тобто позивач міг бути обмежений в доступі до фінансової та іншої господарської документації, що також позбавляло його можливості відновити господарську діяльність.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає, що позивач (за первісним позовом) з початку повномасштабного вторгнення перебував під дією форс-мажорних обставин, оскільки безпосередньо знаходився в зоні активних бойових дій, через які виконання договірних зобов`язань було неможливим з наведених вище причин. Відтак міг скористатися наданим йому умовами договору правом на припинення правовідносин в односторонньому порядку.

Згідно з пунктом 11.8 договору № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 визначено, що договір вважається розірваним з дати отримання у встановленому порядку повідомлення сторін про намір розірвати договір, але не раніше дати повернення відповідачу (за первісним позовом) майна за актом приймання-передачі майна від однієї сторони до іншої.

В листі позивача (за первісним позовом) № 25 від 08.11.2022 значиться, що акт приймання-передачі повторно надсилається до повідомлення про розірвання договору. Отже, орендар неодноразово направляв зазначений акт, проте відповідач (за первісним позовом) не підписував його, майно з оренди не приймав, посилаючись на необґрунтоване відхилення Сертифіката № 3200-22-1058. Зазначені обставини відповідачем (за первісним позовом) належними засобами доказування не спростовано.

Отже, з огляду на наявність у орендаря підстав для розірвання договору в односторонньому порядку згідно п. 10.2 договору, колегія суддів вважає, що наведена вище поведінка орендодавця свідчить про його ухилення від прийняття з оренди майна, а тому відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі майна через відмову орендодавця не може бути врахована при визначенні дати припинення орендних правовідносин згідно п. 11.8 договору. Тож договір є розірваним з дати отримання орендодавцем відповідного повідомлення, тобто з 28.06.2022.

Обставини того, що орендар не користується приміщенням не заперечувалось Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в листі №01-08/227 від 28.12.2022 (а.с. 43, т. 1).

У цьому зв`язку позовні вимоги первісного позову про стягнення гарантійного платежу підлягають залишенню без задоволення, оскільки у відповідності до п. 4.4 договору у разі дострокового розірвання (припинення) договору з ініціативи орендаря гарантійний платіж залишається у орендодавця та не зараховується як орендна плата за останні два місяці оренди. Означена умова договору не містить виключень з підстав розірвання правочину з ініціативи наймача, тож підлягає врахуванню під час вирішення цього спору з огляду на доведення позивачем (за первісним позовом) обставин дострокового припинення орендних правовідносин з його ініціативи.

Щодо позовних вимог зустрічного позову

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В основі обґрунтування вимог зустрічного позову знаходиться твердження про необхідність сплати відповідачем (за зустрічним позовом) орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022 та експлуатаційних витрат згідно договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022.

Як встановлено судом, за актом приймання-передачі майна від 01.02.2022 позивач (за зустрічним позовом) передав в оренду відповідачу (за зустрічним позовом) частину нежитлового приміщення першого поверху дев`ятиповерхового терапевтичного корпусу (літера В) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 9, загальною площею 14 113,5 м2, у тому числі коефіцієнт загальних площ 0,95% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з по поверхового плану.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 року користування майном становить 66 650,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За пунктом 3.3. договору, орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) та сплачується останнім кожного місяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок позивача (за первісним позовом) до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставини розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 28.06.2022, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем (за зустрічним позовом) орендних платежів, позовні вимоги про стягнення з орендаря орендної плати за період з лютого по червень 2022 в сумі 357 896,07 грн підлягають задоволенню. В іншій частині цих вимог слід відмовити за їх безпідставності.

За умовою пункту 3.4 договору № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022, орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з майном. Відшкодування вищезазначених витрат, а також відшкодування земельного податку здійснюється відповідачем за (зустрічним позовом) позивачу (за зустрічним позовом) кожного місяця, на підставі окремого підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг.

Сторонами у справі 1 лютого 2022 року укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039, відповідно до умов якого позивач (за зустрічним позовом) мав забезпечувати утримання та обслуговування об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, а також утримання прибудинкової території, а відповідач (за зустрічним позовом) - зобов`язався відшкодовувати дані витрати.

Розмір сум, що підлягають оплаті відповідачем (за зустрічним позовом) відшкодуванню, визначаються виходячи з сум платежів, виставлених згідно рахунків обслуговуючих підприємств, декларацій про сплату податку тощо, та зазначаються позивачем (за зустрічним позовом) у відповідних рахунках (пункт 4.2. договору).

Пунктом 4.3 договору від 01.02.2022 № ЦОЗ/ТН-1039 встановлено, що відповідач (за зустрічним позовом) проводить оплату рахунків у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків.

Позовні вимоги зустрічного позову про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) витрат на утримання орендованого майна за актами № 75 від 22.04.2022 та № 85 від 16.05.2022 в загальній сумі 55 211,98 грн підлягають задоволенню. Відшкодування цих витрат, що виставленні в інших актах, не охоплюються періодом до розірвання договору, а тому підстави для їх стягнення та, відповідно, задоволення позовних вимог і іншій частині, - відсутні.

З урахуванням викладеного, з відповідача (за зустрічним позовом) підлягає стягненню основна заборгованість в загальній сумі 413 108,05 грн.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача 166 895,34 грн - пені, 20 147,73 грн - штрафу, 57 094,81 грн - інфляційних втрат, 13 240,05 грн - 3% річних за договором оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1014 від 14.01.2022, нарахованих за період з березня 2022 року по березень 2023 року, та 12 053,87 грн - пені, 8 322,46 грн - інфляційних втрат та 1 483,60 грн - 3 % річних за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1039 від 01.02.2022, нарахованих за період з квітня 2022 року по березень 2023 року.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, з врахування меж позовних вимог та обґрунтованої суми основної заборгованості, здійснено власний перерахунок позовних вимог про стягнення інфляційних та 3 % річних та встановлено, що з відповідача (за зустрічним позовом) підлягає стягненню 10 176,04 грн річних та 55 183,25 грн інфляційні втрати. В інші частині слід відмовити.

Відносно позовних вимог зустрічного позову про стягнення пені та штрафу, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено повністю з посиланням на приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, тому справа в цій частині переглянута в апеляційному порядку згідно приписів частини 1 статті 269 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому оскаржене рішення щодо вимог зустрічного позову підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в частині цих вимог в редакції даної постанови. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/2436/23 змінити в частині задоволення вимог зустрічного позову та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємства "Медівіп" (08202, Київська обл., Бучанський р-н., м Ірпінь, вул. Миру, 10, кв. 45 ідентифікаційний код 34780317) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 9; ідентифікаційний код 40081352) заборгованість у розмірі 413 108,05 грн (чотириста тринадцять тисяч сто вісім грн 05 коп.), 3 % річних у розмірі 10 176,04 грн (десять тисяч сто сімдесят шість грн 04 коп.), інфляційні втрати у розмірі 55 183,25 грн (п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят три грн 25 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 177,01 грн (сім тисяч сто сімдесят сім грн 01 коп.)».

В іншій частині зустрічного позову, - залишити без змін.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/2436/23 залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано, - 15.12.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко