Ухвала

від 15.06.2023 по справі 914/3289/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3289/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівесбуд"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Гоменюк З.П.)

від 26.01.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуюча - Желік М.Б. , судді Орищин Г.В. , Галушко Н.А.)

від 03.05.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктар-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівесбуд"

про стягнення 134 611,06 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктар-Транс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівесбуд" про стягнення 134 611,06 грн.

2. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу дизельного палива № 01.1/10/20 від 01.10.2020 щодо оплати поставленого йому товару.

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.01.2023 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 134 611,06 грн заборгованості та 2 270,00 грн судового збору.

4. Суд виходив з того, що податкові накладні та декларації є безумовними доказами реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, можуть бути доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, з урахуванням наявності у матеріалах справи первинних документів. Відповідачем не подано документів, щодо спростування факту з поставки товару, постійного руху активів, адже позивачем зареєстровані податкові та акцизні накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та в Єдиному реєстрі акцизник накладних, що свідчить про реалізацію товару дизельного палива у господарській діяльності. Суд врахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 щодо доказів, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

5. 03.05.2023 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2023 скасував у зв`язку з порушення норм процесуального права, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 134 611,06 грн заборгованості та 2 270,00 грн судового збору.

6. Суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, акцизних накладних та їх реєстрація, з урахуванням первинних бухгалтерських документів (видаткових та товарно-транспортних накладних, в тому числі тих, які не підписані покупцем), часткова оплата рахунків за видатковими накладними, не підписаними покупцем, підтверджує факт поставки дизельного палива та існування правовідносин за договором купівлі-продажу, укладеного між сторонами, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

7. 01.06.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 270,00 грн = 227 000,00 грн).

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої цієї статті), оскільки суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 та від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, щодо податкової накладної, як доказ на підтвердження здійснення господарської операції.

17. Також скаржник стверджує, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), з огляду на те, що скаржник перебуває у скрутному фінансовому стані і стягнення на підставі незаконного, на думку скаржника, судових рішень може призвести до зупинення його господарської діяльності.

18. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

20. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

22. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

23. Разом з тим, доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, при цьому, посилання щодо неврахування судами правових висновків викладених у вказаних постановах Верховного Суду, в контексті цієї справи, зводиться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

24. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленими судовими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

25. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

26. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

27. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 134 611,06 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівесбуд" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/3289/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівесбуд" на рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко