Постанова

від 13.06.2023 по справі 923/515/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/515/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Кудрявцев Д.В.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: Четвертак К.С.,

від третьої особи-1: Чередник І.О.,

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів:. Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

від 19.10.2022

та касаційну скаргу TOO UKRINVEST

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів:. Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

від 01.11.2022

за позовом TOO UKRINVEST

до 1. ОСОБА_1 , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", 3. ОСОБА_2

треті особи, які не заявлять самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_4 , 2. Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал"

про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року TOO UKRINVEST (далі - Позивач), з урахуванням заяви про зміну підстав позову, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" (далі - Відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3), в якому просило:

- визнати недійсним договір №200319/20-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 20 березня 2019 року, укладений між покупцем - Відповідачкою-1 (від імені якої на підставі договору доручення №200319/01-БД від 20 березня 2019 року діє її повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант-Інвест") та Позивачем (від імені якого діє на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019 уповноважений представник - Відповідач-3) (далі - Договір);

- визнати недійсною додаткову угоду від 22 березня 2019 року до Договору, укладену між Відповідачкою-1 (від імені якої діє її повірений - ТОВ "ФК Оберіг") та Позивачем (від імені якого діє на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019 уповноважений представник - Відповідач-3) (далі - Додаткова угода);

- зобов`язати Відповідача-2 провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "Дніпровський термінал" (далі - Третя особа-2) (вид, тип і категорія цінних паперів: акції іменні прості, код ISN UA4000100937, номінальна вартість однієї акції 100 грн) з рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я Відповідачки-1 у Відповідача-2 та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий у депозитарній установі на ім`я Позивача.

2. В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що представник Позивача ОСОБА_6 не мав повноважень на укладення правочину. Укладаючи оспорюваний Договір останній діяв всупереч інтересам Позивача, без його волі та з перевищенням повноважень. Довіреність №1479 від 28.02.2019 року на ім`я Відповідача-3, видана без згоди учасників Позивача. Позивач не приймав рішення щодо відчуження акцій. При вчиненні оспорюваного правочину сталася зловмисна домовленість двох представників Відповідачки-1 та Відповідача-3, які є чоловіком і дружиною. Позивач стверджує, що у випадку відчуження акцій, правління має отримати згоду ради або засновників Позивача. Отже, Позивач вважає, що оспорюваний Договір з Додатковою угодою до нього укладені всупереч інтересам Позивача, без його волі, з перевищенням повноважень, внаслідок зловмисної домовленості, всупереч вимогам закону Договір не був погоджений з членами правління Позивача, а тому просив визнати його недійсним і повернути акції Позивачу.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022 відмовлено у задоволенні позову.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави позовних вимог є взаємовиключними. Позивач у правовідносинах може бути представлений будь-яким членом правління. Суд зазначив, що член правління ОСОБА_6 від імені Позивача мав повноваження на продаж акцій. У випадку відсутності у Позивача ради, загальні збори учасників Позивача не наділяються її повноваженнями. Також Суд зазначив, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів невідповідності вартості акцій, що є предметом оспорюваного Договору, ринковій вартості, станом на дату укладення Договору. Відтермінування в Договорі оплати до грудня 2022 року не свідчить про завдання шкоди Позивачу. Позивачем не доведено, що оспорюваний правочин вчинений в результаті зловмисної домовленості (стаття 232 ЦК України). Довіреність від імені Позивача на ім`я Відповідача-3 на відчуження 10% простих іменних акцій не містить обмежень повноважень представника на визначення умов продажу, ціни, строків оплати, особи покупця тощо, та не визнана недійсною.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2022 у справі №923/515/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним Договір. Визнано недійсною Додаткову угоду. Зобов`язано Відповідача-2 провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук іменних акцій, емітованих Третьою особою-2, з рахунку відкритого на ім`я Відповідачки-1, зарахувавши їх на рахунок Позивача.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме по собі відтермінування платежу не свідчить про негативні наслідки для Позивача, але у сукупності обставин, що склалися у цій справі, пропозиція Відповідачки-1 придбати у неї акції, куплені за заниженою ціною, дорожче номінальної вартості з вигодою для себе, і при цьому максимально відтермінувати строк оплати, свідчить про наявність корисного умислу в інтересах своєї сім`ї у представника продавця і покупця, що порушує інтереси Позивача на отримання оплати у платному правочині. Суд зазначив, що право Позивача порушено продажем акцій за заниженою вартістю без згоди з учасниками товариства. Відсутня оплата за продане майно. Ці шкідливі для Позивача наслідки настали внаслідок зловмисної домовленості представника продавця (Відповідача-3) і покупця (Відповідачки-1).

7. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 стягнуто солідарно з Відповідачки-1, Відповідача-2, Відповідача-3 на користь Позивача судовий збір у розмірі 6 810 грн за подання Позивачем апеляційної скарги. У задоволенні клопотання Позивача про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката після ухвалення рішення по суті позовних вимог та солідарне стягнення з Відповідачки-1, Відповідача-2, Відповідача-3 на користь Позивача 51 000 грн судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, відмовлено.

8. Апеляційний суд виходив з того, що у даній справі Позивачем не тільки не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат впродовж всього розгляду справи в суді (ні апеляційна скарга, ні будь-які інші заяви та клопотання такого розрахунку не містять), але й не було зроблено відповідну заяву про їх понесення та розподіл до закінчення судових дебатів. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Позивача про солідарне стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 51000 грн з Відповідачів 1, 2, 3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Відповідачка-1 звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 19.10.2022, в якій просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Відповідачка-1 визначила:

- пункт 1: суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 232 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справі №522/15095/15-ц від 05.08.2020, у справі №753/7290/17 від 07.08.2019, у справі №638/2324/14-ц від 05.08.2020;

- пункт 3: суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 181, частину другу статті 189, частину першу статті 317 Комерційного кодексу Естонської Республіки за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11. Відповідач-3 звернувся до Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 19.10.2022, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Відповідач-3 визначив:

- пункт 1: суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 232 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №161/20878/19, від 19 листопада 2021 у справі №383/302/20, від 07.08.2019 у справі №753/7290/17, від 05.08.2020 у справі №638/2324/14-ц та від 04.11.2022 у справі №370/2309/18;

- пункт 3: суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 8 Закону України "Про акціонерні товариства" з порушенням частини першої статті 74, статей 76, 77 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

13. Позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову апеляційного суду від 01.11.2022, в якій просив скасувати додаткову постанову в частині відмови в задоволенні клопотання Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Просив Суд винести постанову, якою задовольнити клопотання Позивача та стягнути солідарно з Відповідачів на його користь 51 000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

14. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Позивач визначив:

пункт 1: судом апеляційної інстанції порушено статті 124, 126, 129 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду від 14.12.2021 у справі 922/676/21, від 08.04.2021 у справі 905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19 та позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19, позиції Верховного суду у справі №922/2604/20, постанови Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

15. Позивачем подано до Суду відзиви на касаційні скарги Відповідачки-1 та Відповідача-3, в яких він просив постанову апеляційного суду від 19.10.2022 залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

16. Відповідачкою-1 подано відповідь на відзив Позивача на касаційні скарги.

17. Третьою особою-1 надано письмові пояснення у справі.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

18. 20 березня 2019 року між ОСОБА_1 (покупець), від імені якої на підставі договору доручення №200319/01-БД від 20.03.2019 діє її повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант-Інвест", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (продавець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019, укладено договір №200319/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів (Договір).

19. Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери.

20. Згідно з п. 1.2 Договору у відповідності до умов Договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами:

Вид та тип ЦП - акції прості іменні;

Емітент ЦП - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал";

Код ЄДРПОУ емітента - 32851024;

Форма існування ЦП - бездокументарна;

Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код ISIN) - UA4000100937;

Номінальна вартість одного ЦП, грн - 100,00 грн;

Місце укладання договору на виконання - поза фондовою біржею;

Спосіб проведення рахунків - без дотримання принципу "Поставка ЦП проти оплати";

Кількість ЦП, шт. - 25310 штук;

Вартість одного ЦП за договором, грн - визначається шляхом поділу суми договору на кількість ЦП;

Загальна вартість ЦП за договором, грн - 149000,00 грн

21. Відповідно до п.1.3 Договору загальна сума Договору становить 149000,00 грн без ПДВ.

22. Пунктом 2.1 Договору пере5дбачено, що покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну суму Договору, вказану в п.1.3 Договору до 27 грудня 2020 року включно, можлива оплата частками.

23. Покупець зобов`язаний оплатити вартість ЦП, зазначених в п.1.2, шляхом перерахування на рахунок продавця суми, вказаної в п. 1.3 Договору (п.2.2 Договору).

24. Моментом виконання обов`язку покупця по оплаті є момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.2.4 Договору).

25. Згідно з п. 3.1 Договору перехід права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів. Перехід права власності на цінні папери здійснюється на протязі 30 днів з моменту підписання Договору шляхом переказу цінних паперів з рахунку у цінних паперах продавця на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі. Право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця в депозитарній установі (п.п.3.2, 3.3 Договору).

26. У відповідності з п. 3.4 Договору підтвердженням факту переходу прав власності на ЦП, які зазначені у п.1.2 Договору, є виписка від депозитарної установи покупця про зарахування цих ЦП на рахунок у цінних паперах покупця. На підставі виписки від депозитарної установи сторони підписують акт прийому-передачі цінних паперів.

27. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за Договором, а ЦП вважаються переданими - з моменту зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах покупця (п.3.5 Договору).

28. Відповідно до п. 4.1 Договору продавець повідомляє, що цінні папери, на дату укладення Договору заблоковані (застава цінних паперів), та гарантує, що цінні папери будуть розблоковані та перераховані покупцю у терміни передбачені цим Договором. Продавець гарантує, що має усі права та повноваження на здійснення операцій та виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

29. У пункті 4.3 Договору передбачено, що сторони гарантують, що підписання та виконання ними Договору не призведе до порушень жодного нормативно-правового акту, судового рішення, що набрало законної сили на момент підписання Договору, а також не порушить жодного положення Статуту кожної із сторін або внутрішніх правил та розпоряджень сторони, якщо такі є.

30. Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1 Договору).

31. 22 березня 2019 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, у якій сторони погодили тлумачити зазначені пункти Договору у наступній редакції:

2.1 покупець зобов`язаний сплатити суму Договору, зазначену в п.1.3 Договору до 25 грудня 2022 року включно, можлива оплата частками;

2.2 всі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті - гривні або в валюті - євро чи долар США. При оплаті у валюті євро чи долар США сума, що підлягає сплаті, встановлена в п.1.3 Договору, визначається у валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу;

2.3. за Договором допускається розрахунок у спосіб, не заборонений законодавством України, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

2.4. - виключити.

32. Відповідно до довідки TOO UKRINVEST (Естонія) від 10.03.2021 учасниками (загальними зборами) TOO UKRINVEST не приймалося рішення про відчуження належних йому акцій зареєстрованої в Україні компанії ПрАТ "Дніпровський термінал".

33. Відповідно до заяви другого члена правління (представника учасників компанії) Позивача ОСОБА_5 - Договір вчинений без згоди учасників компанії Позивача.

34. Згідно виписки (Інформаційна система комерційного реєстру) - особи, які внесені до реєстраційної картки як представники Позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Кожен з них як член правління може представляти Позивача при здійсненні будь-яких операцій. В Комерційному реєстрі зазначено чотири учасники, один з яких є засновником.

35. У матеріалах справи міститься лист ОСОБА_6, у якому останній повідомляє, що має всі права, які надані акціонеру, у тому числі з правом участі у голосуванні з будь-яких питань порядку денного загальних зборів, а також з правом розпорядження акціями у групі компаній з правом голосу в наступних розмірах ПрАТ "Дніпровський термінал" - 10% статутного капіталу; ПрАТ "Скорпіон" - 22,5% статутного капіталу тема/проект "Квартали" - 25%.

36. Позивачем надано лист ОСОБА_6 від 17.02.2022 про те, що першочергово довіреність від 28.02.2019 на ім`я ОСОБА_2 була видана для пошуку покупця на ринкових умовах, однак це не було виконано, а в подальшому він не міг скасувати дану довіреність оскільки мав зобов`язання перед ОСОБА_1, пов`язаними із господарською діяльністю в інших Товариствах.

37. Згідно з п.3.8 Статуту TOO UKRINVEST кожен член правління має право представляти товариство у всіх юридичних діях, за виключенням випадку, якщо до комерційного реєстру внесено інше. Відповідне рішення приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до Статуту.

38. Розділ III Статуту Позивача "Управління товариством" містить, зокрема, такі положення:

На зборах учасників товариства, а також у разі ухвалення рішення без скликання зборів кожен євро частини дає один голос.

Збори учасників мають право приймати рішення, якщо на них присутні не менше 51% представлених частками голосів.

Рішення учасників вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 51 % присутніх на зборах учасників, або у разі прийняття рішення без скликання зборів усіх учасників, якщо законодавством або статутом не передбачено інше.

Рішення про внесення змін до Статуту товариства, зазначене у ч.1 статті 192 Комерційного кодексу та частини 1 статті 197 Комерційного кодексу, рішення про припинення товариства, рішення про продовження діяльності припиненого товариства, рішення про об`єднання чи поділ комерційних товариств чи рішення про реорганізацію товариства вважається прийнятим у разі, якщо під час голосування на зборах учасників за рішення подано не менше 2/3 голосів.

Переважне право учасників на підписку на частини може бути виключено рішенням, яке прийняте у порядку передбаченому у ч.2 статті 174 Комерційного кодексу, у тому числі, якщо за рішення подано не менше ніж 3/4 голосів учасників.

Правління товариства обирається на необмежений термін, кількість членів правління становить від 1 до 5.

Правління товариства не має права збільшення статутного капіталу.

Кожен член правління має право представляти товариство у всіх юридичних діях, за винятком випадку, коли до комерційного реєстру внесено інше. Відповідне рішення учасників приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до Статуту.

При ліквідації товариства, ліквідаторами є член правління, якщо інше встановлено рішенням учасником чи судовим актом.

Товариство не має ради.

Товариство не має аудитора, за винятком випадку, якщо вимога щодо аудитора виходить із закону.

39. Крім того до матеріалів справи Позивачем для доведення заниження ціни Договору надано:

1. Звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість пакету акцій ПрАТ "Дніпровський термінал" в розмірі 100% статутного капіталу становить 107600403 грн. Станом на 31.03.2019 вартість однієї акції становить 425,13 грн.

2. Інформацію щодо номінальної вартості акцій, яка складає 2 531 000 грн.

3. Пропозицію Відповідачки-1 іншим учасникам товариства придбати належні їй 10% акцій за ціною 47,41 євро за акцію.

40. Відповідно до іншого договору купівлі-продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" від 02 листопада 2018 року, укладеного між Третьою особою-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." продаж 88585 простих іменних акцій відбувся за 4 016 696,83 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

41. Цивільний кодекс України (далі ЦК України)

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. …

Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629. Обов`язковість договору

1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

42. Закон України «Про міжнародне приватне право»

Стаття 34

Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

43. Комерційний Кодекс Естонії.

Мова джерела.

Глава 20 УПРАВЛЕНИЕ

Статья 168. Компетенция участников

(1) В компетенцию участников входят:

1)внесение изменений в устав;

2)увеличение и уменьшение паевого капитала;

3)выборы и отзыв членов совета;

4)если товарищество не имеет совета выборы и отзыв членов правления;

[RT I 2008, 16, 116 в силе с 15.04.2008]

5)утверждение отчета за хозяйственный год и распределение прибыли;

6)раздел пая, если уставом не предусмотрено иное;

[RT I, 04.03.2015, 4 в силе с 01.07.2015]

7)избрание аудитора;

8)назначение специальной проверки;

9)если товарищество не имеет совета назначение и отзыв прокуриста;

10)принятие решения о совершении сделки с членом совета, или, если товарищество не имеет совета, то с членами правления, а также определение условий сделки, принятие решения относительно ведения юридического спора и назначение представителя товарищества в данной сделке или данном споре;

[RT I 2008, 16, 116 в силе с 15.04.2008]

11)принятие решения о прекращении деятельности товарищества, его слиянии, разделении и преобразовании;

12)принятие решения по иным вопросам, переданным в компетенцию участников законом или уставом.

(2) Участники могут принимать решения также по вопросам, входящим в компетенцию правления и совета. В этом случае участники несут ответственность аналогично членам правления или совета.

[RT I 2005, 57, 449 в силе с 01.01.2006]

Статья 181. Представительские права правления

(1) При совершении всех сделок товарищество с ограниченной ответственностью может быть представлено любым членом правления, если уставом не предусмотрено, что товарищество представляют несколько членов правления или все члены правления совместно. В отношении третьих лиц совместное представительство действует только в случае регистрации соответствующей записи в Коммерческом регистре. [RT I 2009, 13, 78 в силе с 01.07.2009]

(11) Особенности представительских прав членов правления товарищества с уставом, используемым в ускоренном производстве, предусматриваются в заявлении о регистрации товарищества, а впоследствии также в решении участников. В отношения принятия и вступления в силу решения участников применяются положения статьи 175 настоящего Кодекса.

[RT I 2006, 61, 456 в силе с 01.01.2007]

(2)При совершении сделок от имени товарищества с ограниченной ответственностью члены правления обязаны соблюдать в отношении товарищества ограничения, предусмотренные уставом либо установленные участниками, советом или правлением. Ограничение представительских прав недействительно в отношении третьих лиц.

(3)Сделка, совершенная между товариществом с ограниченной ответственностью и членом правления, считается ничтожной, если участники или совет не согласны со сделкой. Данное положение недействительно в отношении сделки, совершаемой в ходе повседневной хозяйственной деятельности товарищество с ограниченной ответственностью на основании рыночной цены товара или услуги.

(4)Член правления не имеет права представлять товарищество с ограниченной ответственностью при совершении сделок, в случае которых по закону решение о назначении представителя принимается отдельно участниками или советом. [RT I 2009, 13, 78 в силе с 01.07.2009]

Статья 182. Список участников

(1)Правление ведет список участников, в котором следует указать имена и фамилии или наименования, адреса и личные коды или регистрационные коды участников, а также номинальную стоимость принадлежащих им паев. В отношении адресов, а также личных кодов и регистрационных номеров применяется статья 62 настоящего Кодекса. [RT I 2006, 61, 456 в силе с 01.01.2007]

(2)Со списком участников могут знакомиться участники, члены правления и совета, компетентные государственные органы, а также другие лица, имеющие оправданный интерес к нему.

(3)По решению участников держателем списка участников может быть держатель Эстонского регистра ценных бумаг. Решение участников считается принятым, если за него было отдано как минимум 2/3 голосов, представленных на собрании, а в случае, указанном в части 2 статьи 173 настоящего Кодекса как минимум 2/3 голосов участников, если уставом не предусмотрено требование в отношении более значительного большинства голосов. Правление товарищества с ограниченной ответственностью обеспечивает своевременное представление держателю списка участников верных данных, предусмотренных законом.

[RT I, 26.06.2017, 1 в силе с 01.10.2017]

(4)В случае регистрации паев в Эстонском регистре ценных бумаг или удаления паев из Эстонского регистра ценных бумаг правление товарищества должно незамедлительно представить держателю Коммерческого регистра справку от держателя Эстонского регистра ценных бумаг о регистрации паев или их удалении.

[RT I, 26.06.2017, 1 в силе с 01.10.2017]

(5)По решению участников паи товарищества с ограниченной ответственностью можно удалить из Эстонского регистра ценных бумаг и передать правлению право на ведение списка участников. При принятии такого решения применяется второе предложение части 3 настоящей статьи.

[RT I, 26.06.2017, 1 в силе с 01.10.2017]

(6)При смене держателя списка участников правление или Эстонский регистр ценных бумаг принимает за основу при ведении списка участников соответственно список участников, выданный Эстонским регистром ценных бумаг или правлением.

[RT I, 26.06.2017, 1 в силе с 01.10.2017]

(7)Ознакомиться с данными, указанными в части 3 настоящей статьи (за исключением адреса участника), можно посредством Коммерческого регистра как с данными досье коммерческого товарищества.

[RT I, 26.06.2017, 1 в силе с 01.10.2017]

Статья 189. Совет

(1)У товарищества с ограниченной ответственностью должен иметься совет, если это предусмотрено уставом товарищества с ограниченной ответственностью. [RT I 2010, 77, 589 в силе с 01.01.2011]

(2)К компетенции и деятельности совета применяются соответственно положения настоящего Кодекса о совете акционерного общества, если из закона не следует иное.

(3)К избранию и отзыву членов совета применяются положения об избрании совета акционерного общества, за исключением положений части 7 статьи 304 настоящего Кодекса. К протоколу, составляемому относительно решения об избрании члена совета, и к протоколу голосования применяются положения о протоколе, составляемом относительно избрания члена правления товарищества с ограниченной ответственностью, и протоколе голосования. [RT I 2008, 52, 288 в силе с 22.12.2008]

Статья 315. Ответственность членов правления

(1)Член правления должен исполнять свои обязанности с прилежанием добропорядочного предпринимателя.

(2)Члены правления, нарушением своих обязанностей нанесшие ущерб акционерному обществу, несут солидарную ответственность за возмещение нанесенного ущерба. Член правления освобождается от ответственности, если он докажет, что выполнял свои обязанности с прилежанием добропорядочного предпринимателя.

(3)Срок давности по требованию, предъявляемому к члену правления, составляет пять лет, если уставом акционерного общества или соглашением с членом правления не предусмотрен иной срок давности.

(4)Возмещения ущерба, нанесенного акционерному обществу, указанного в части 2 настоящей статьи, также может потребовать и кредитор акционерного общества, если он не может удовлетворить свои требования за счет имущества акционерного общества. В случае объявления акционерного общества банкротом требование от имени акционерного общества может быть предъявлено лишь управляющим имуществом банкрота.

(5)Кредитор или управляющий имуществом банкрота вправе предъявить требование, указанное в части 4 настоящей статьи, также в том случае, если акционерное общество отказалось от требования в отношении члена правления или заключило с ним компромиссный договор либо ограничило требование или его предъявление по соглашению с членом правления иным образом, либо сократило срок давности.

[RT I 2005, 57, 449 в силе с 01.01.2006]

Раздел 3 СОВЕТ

Статья 316. Компетенция совета

Совет планирует деятельность акционерного общества, организует управление им и осуществляет надзор над деятельностью правления. Результаты проверок совет доводит до сведения общего собрания.

Статья 317. Права совета

(1) Совет отдает распоряжения правлению по вопросам организации управления акционерным обществом. Согласие совета необходимо для заключения от имени акционерного общества сделок, выходящих за рамки повседневной хозяйственной деятельности прежде всего, для заключения сделок, которым сопутствуют:

1) приобретение и прекращение долевого участия в других товариществах; или 11) учреждение дочерних предприятий или прекращение их деятельности; или

2)приобретение или отчуждение предприятия либо прекращение его деятельности; или

3)отчуждение или обременение недвижимых вещей и зарегистрированных движимых вещей; или

4)учреждение и закрытие филиалов в иностранных государствах; или

5)инвестиции, превышающие сумму расходов, предусмотренных на данный хозяйственный год; или;

6)получение кредитов и принятие на себя долговых обязательств, превышающих суммы, предусмотренные на данный хозяйственный год; или

7)выдача кредитов и гарантийное обеспечение долговых обязательств, если эти действия выходят за рамки повседневной хозяйственной деятельности.

(2)Уставом могут предусматриваться необязательность наличия согласия совета на заключение сделок, указанных в части 1 настоящей статьи, либо его необходимость только в случаях, указанных в уставе, а также иные сделки, на совершение которых требуется согласие совета. Устав может предусматривать передачу совету права принимать решения и по другим вопросам, согласно закону или уставу не относящимся к компетенции правления или общего собрания.

(3)Согласие на заключение сделок, указанное в частях 1 и 2 настоящей статьи, не требуется, если промедление при заключении сделки может сопровождаться нанесением акционерному обществу существенного ущерба.

(4)Ограничения, установленные частями 1 и 2 настоящей статьи, недействительны в отношении третьих лиц.

(5)Совет назначает и отзывает прокуриста.

(6)При выполнении своих задач совет вправе знакомиться со всеми документами акционерного общества, а также проверять верность бухгалтерского учета, наличие имущества, соответствие деятельности акционерного общества закону, уставу и решениям общего собрания.

(7)Совет вправе получать от правления информацию о деятельности акционерного общества, требовать от правления представления отчета о деятельности и составления баланса. Каждый член совета вправе потребовать представления совету отчетов и информации. Также совет утверждает годовой бюджет акционерного общества, если по уставу это не относится к компетенции общего собрания.

(8)Совет принимает решения о заключении сделок с членами правления и определяет условия сделок, а также принимает решения о ведении юридических споров с членами правления. Для заключения сделки и ведения правового спора совет назначает представителя акционерного общества.

[RT I 2009, 13, 78 в силе с 01.07.2009]

(9)Совет имеет также иные права, установленные законом.

(10)Совет должен ходатайствовать перед правлением о созыве общего собрания акционеров, если это явно необходимо в интересах акционерного общества.

(11)Более детальный порядок работы совета может предусматриваться уставом либо решением общего собранием или совета.

[RT I 2005, 57, 449 в силе с 01.01.2006]

44. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Стаття 76. Належність доказів

1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 77. Допустимість доказів

1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

2. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 108. Зміст висновку експерта у галузі права

1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

2. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Стаття 109. Оцінка висновку експерта у галузі права судом

1. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

2. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 238. Зміст рішення

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;

2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

…

Стаття 282. Постанова суду апеляційної інстанції

1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини; 2) описової частини; 3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4) резолютивної частини. …

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

45. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційних скарг Відповідачки-1 та Відповідача-3 на постанову апеляційного суду від 19.10.2022

46. Відповідачка-1 та Відповідач-3 в касаційних скаргах зазначили, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.08.2020 у справі №522/15095/15-ц, від 07.08.2019 у справі №753/7290/17, від 05.08.2020 у справі №638/2324/14-ц, від 24.02.2022 у справі №161/20878/19, від 19.11.2021 у справі №383/302/20 та від 04.11.2022 у справі №370/2309/18.

47. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

48. Водночас, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, що переглядається.

49. Суд зазначає, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

50. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.

51. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

52. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

53. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

54. Так, у справі №522/15095/15-ц предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення на підставі статті 232 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі №522/15095/15-ц зазначив, що тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

55. У справі №753/7290/17 предметом позову були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири на підставі статті 232 ЦК України. Верховний Суд у вказаній справі, в постанові від 07.08.2019, виклав наступні висновки.

"Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя".

56. У справі №638/2324/14-ц предметом позову, зокрема, були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири на підставі статті 232 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 зазначив, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

57. У справі №161/20878/19 предметом позову були вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири, застосування наслідків недійсності цих договорів з тих підстав, що дані договори вчинено за зловмисною домовленістю представника однієї сторони з другою стороною. Верховний Суд у постанові від 24.02.2022 у цій справі зазначив, що необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

58. У справі №383/302/20 предметом позову були вимоги про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним у зв`язку з шахрайськими діями довірених осіб. Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 зазначив, що необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову, - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на вчинення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

59. У справі №370/2309/18 предметом зустрічного позову були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку з тих підстав, що оспорюваний правочин укладений за відсутності вільного волевиявлення позивачки та за зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 ЦК України). Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 зазначив, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. .

60. Відповідачка-1 та Відповідач-3 в касаційних скаргах зазначили, що судом апеляційної інстанції не застосовано вищевикладені висновки Верховного Суду, які передбачають, що підставою для визнання договору недійсним може бути розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладанні договору. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.

61. Суд зазначає, що відповідно до вищевказаних висновків Верховного Суду для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

62. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції враховуючи пропозицію ОСОБА_1 , яка придбала акції за заниженою ціною, з метою продати їх значно дорожче, будучи дружиною ОСОБА_2 як представника за оспорюваним правочином, і як акціонера товариства, акції якого продані, дійшов правильного висновку, що Відповідачка-1 та Відповідач-3 діяли в інтересах своєї сім`ї. Родинні стосунки цього подружжя, їх пов`язаність правами та обов`язками, сумісні дії, вчинені у власних інтересах з метою купити акції по заниженій ціні і продати дорого, у сукупності засвідчують про наявність зловмисної домовленості між представником довірителя і покупцем. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що вирішальними для кваліфікації оспорюваного правочину як недійсного у цій справі є саме дії Відповідача-3 і Відповідачки-1, спрямовані на незаконне відчуження спірних акцій за заниженою ціною саме в своїх інтересах, а не в інтересах Позивача, що свідчить про зловмисну домовленість між представником довірителя і покупцем.

63. Суд зазначає, що всі наведені Відповідачкою-1 та Відповідачем-3 в касаційних скаргах постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України жодним чином не суперечать висновкам суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції.

64. Отже, доводи Відповідачки-1 та Відповідача-3 про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

65. Другою підставою касаційного оскарження Відповідачка-1 визначила відповідно до частини другої статті 287 ГПК України пункт 3 суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 181, частину другу статті 189, частину першу статті 317 Комерційного кодексу Естонської Республіки за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

66. В постанові апеляційного суду зазначено, що у ч.3 ст. 181 Комерційного кодексу Естонії вміщено застереження під загрозою недійсності (нікчемності) угоди незгода з нею учасників або ради. Ураховуючи зміст ч. 2 ст.189, ч.1 ст. 317 Комерційного Кодексу Естонії, колегія дійшла висновку про необхідність наявності згоди ради на укладення угод, що виходять за межі повсякденної господарської діяльності, насамперед, для укладення угод, якими супроводжується 1) придбання і припинення дольової участі в інших товариствах, що безпосередньо стосується даної оспорюваної угоди та додаткової угоди. Дійсно, для третіх осіб вищевказані обмеження не мають сили (сторінка 15 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у цій справі).

67. Крім того, Суд звертає увагу, що апеляційним судом правильно застосовано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №638/2324/14-ц) згідно з якими критерієм правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представників сторін є, поміж іншого, вчинення представником дій в межах його повноважень.

68. Тому безпідставними є посилання Відповідачки-1 в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 181, частину другу статті 189, частину першу статті 317 Комерційного кодексу Естонської Республіки не врахувавши, що член правління є повноважним представником товариства, через якого реалізується воля товариства, оскільки у відносинах з третіми особами представницькі обмеження члена правління не діють.

69. Також підставою касаційного оскарження Відповідач-3 визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України пункт 3, вказавши в касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 8 Закону України "Про акціонерні товариства" з порушенням частини першої статті 74, статей 76, 77 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

70. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

71. Суд зазначає, що судова колегія апеляційного суду дійшла правильного висновку, що місцевим господарським судом безпідставно не враховано наданий у справу звіт про оцінку майна, яка здійснена з розрахунку від загальної вартості акцій. Застосування майнового підходу при оцінці акцій є обґрунтованим.

72. Верховний Суд наголошує на тому, що звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

73. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

74. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

75. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

76. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

77. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законного і обґрунтованого судового рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Відповідачів з таким рішенням суду за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

78. Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

79. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

80. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19.

81. З огляду на вищевикладене, Суд зазначає про недоведеність Відповідачкою-1 та Відповідачем-3 неправильного застосування у цій справі судом апеляційної інстанції норм частини третьої статті 181, частини другої статті 189, частину першу статті 317 Комерційного кодексу Естонської Республіки та статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" та порушення частини першої статті 74, статей 76, 77 ГПК України.

82. Також, Суд зазначає, що всі посилання Відповідачки-1 та Відповідача-3 на неправильне застосування у цій справі судом апеляційної інстанції норм частини третьої статті 181, частини другої статті 189, частину першу статті 317 Комерційного кодексу Естонської Республіки та статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", частини першої статті 74, статей 76, 77 ГПК України, зводяться до незгоди Відповідачки-1 та Відповідача-3 із судовим рішенням апеляційної інстанції.

83. Отже, вищевказані доводи Скаржників про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

84. Суд відхиляє інші аргументи Відповідачки-1 та Відповідача-3, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

85. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг Відповідачки-1 та Відповідача-3 та залишенні без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022.

Щодо касаційної скарги Позивача на додаткову постанову апеляційного суду від 01.11.2022.

86. Як зазначалось Судом вище, відмовляючи в задоволенні клопотання Позивача про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та солідарне стягнення з Відповідачки-1, Відповідача-2, Відповідача-3 на користь Позивача 51 000 грн судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, апеляційний суд виходив з того, що у даній справі Позивачем не тільки не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат впродовж всього розгляду справи (ні апеляційна скарга, ні будь-які інші заяви та клопотання такого розрахунку не містять), але й не було зроблено відповідну заяву про їх понесення та розподіл до закінчення судових дебатів. Саме тому, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Позивача про солідарне стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 51000 грн з Відповідачів 1, 2, 3.

87. Верховний Суд виходить з того, що питання про стягнення судових витрат, зокрема понесених витрат на правничу допомогу вирішується судом при ухваленні судового рішення у порядку, спосіб та строки, встановлені ГПК України.

88. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

89. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

90. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

91. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

92. Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

93. Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Близький за змістом висновок застосування частини другої статті 124 ГПК України, є послідовним та сталим і міститься у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, №916/2087/18 від 31.03.2021.

94. Крім того, з позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що Позивачем при поданні першої заяви по суті спору, відповідно до вимог статті 124 ГПК України було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

95. Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог Позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

96. Натомість після того, як апеляційним судом рішення першої інстанції було скасовано, а позов у справі було задоволено, Позивач відповідно до вимог пункту 8 частини 5 статті 129 ГПК України в п`ятиденний строк звернувся до апеляційного суду з клопотанням про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та солідарне стягнення з Відповідачки-1, Відповідача-2, Відповідача-3 на користь Позивача 51 000 грн судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

97. За таких обставин, висновки апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній додатковій постанові, що у даній справі Позивачем не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат впродовж всього розгляду справи та не було зроблено відповідну заяву про їх понесення та розподіл до закінчення судових дебатів є неправильними, оскільки не відповідають дійсності та повністю спростовуються наявною у справі позовною заявою.

98. Таким чином, викладені в оскаржуваній додатковій постанові висновки про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Позивача про солідарне стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 51 000 грн з Відповідачів 1, 2, 3 є необґрунтованими та передчасними.

99. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

100. Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про те, що додаткова постанова апеляційного суду у цій справі в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до апеляційного господарського суду.

101. Наведеним Позивачем доводам щодо обґрунтованості, розумності та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції має бути надана оцінка під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками нового розгляду.

102. Крім того, Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

103. Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинна відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).

104. Такими критеріями у розумінні Суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022, в подальшому Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року, в подальшому Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року, затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб. Тому тривалість розгляду цієї справи в касаційному суді відповідає розумним строкам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

106. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг Відповідачки-1 та Відповідача-3.

108. Постанову апеляційної інстанції від 19.10.2022 слід залишити без змін.

109. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

110. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню частково, додаткова постанова апеляційного суду від 01.11.2022 в частині відмови у задоволенні клопотання Позивача про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у справі №923/515/21 підлягає скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Судові витрати

111. Понесені Відповідачкою-1 та Відповідачем-3 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржників, оскільки їх касаційні скарги залишаються без задоволення.

112. Оскільки справа в частині відмови у задоволенні клопотання Позивача про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції в цій частині не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №923/515/21 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу TOO UKRINVEST задовольнити частково.

4. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №923/515/21 в частині відмови у задоволенні клопотання TOO UKRINVEST про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у справі №923/515/21 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

5. В іншій частині додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №923/515/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова