Постанова

від 07.06.2023 по справі 202/469/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/268/23 Справа № 202/469/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Огнева Юлія Євгенівна, друга Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №397» про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2020 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, треті особи: приватний нотаріус ДМНО Огнева Ю.Є., друга Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «ЖБК №397» про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 24 грудня 1960 року.

За життя її матері ОСОБА_5 , як члену ЖБК-397, надана квартира АДРЕСА_1 .

Протягом декількох років нею сплачено пай за цю квартиру і вона фактично стала її власністю, але право власності на неї ОСОБА_5 за життя не оформила.

ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала все майно їй та її сестрі - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла, а батько ОСОБА_4 проживав на день смерті в іншому місці - АДРЕСА_2 та не прийняв спадщину у встановлений діючим законодавством строк.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки право власності на належну матері квартиру станом на 23.08.2019 року зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 виплатила повністю пай за свою квартиру і на день своєї смерті її прізвище та квартира не перебували в списках членів кооперативу, що не виплатили пайові внески. Її мати була власницею квартири, а тому договір дарування укладений незаконно та безпідставно, він порушує її права та законні інтереси, як спадкоємиці, тому його необхідно визнати недійсним. У зв`язку із тим, що вона на день смерті матері успадкувала згідно заповіту 1/2 частину квартири просила суд визнати недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є. 11 лютого 2019 року; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, треті особи: приватний нотаріус ДМНО Огнева Ю.Є., друга Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «ЖБК №397» про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року просить скасувати рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року, ухвалити нове, яким задовольнити позов.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року залишити без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00024474334 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24.12.1960 року зареєстровано шлюб.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 27.02.1962 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська №122/2 від 13.02.1987 року ОСОБА_5 надана квартира АДРЕСА_1 як члену ЖБК-397.

Відповідно до листа ОК «ЖБК №397» №34 від 09.09.2019 року квартира АДРЕСА_1 надана по номерному ордеру, який видавався на підставі рішення загальних зборів ЖСК 30.01.1987 року №3, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів Амур-Нижньодніпровської району 13.02.1987 року №122/2. В розпорядженні правління ЖБК №397 копія ордеру на отримання житла не збереглася. Станом на 09.09.2019 року в списках членів кооперативу, що не виплатили пайові внески квартира АДРЕСА_1 не значиться.

Згідно листа ОК «ЖБК №397» вих. №33 від 25.11.2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_3 зі своєю сім`єю: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить запис в домовій книзі ОК «ЖБК №397» №118 від 22.05.1987 року. Відомості щодо членства в Обслуговуючому кооперативі «Житлово-будівельному кооперативі №397» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1987 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки списки громадян, які вступили в ОК «ЖБК №397» та членів їх сімей, затверджені протоколом №1 від 12 травня 1986 року в архівах ОК «ЖБК №397 не збереглися, діючому правлінню не передавалися.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, 17.08.2018 року.

Згідно заповіту від 18.10.2017 року ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №61 від 22.11.2018 року, яка видана ОК «Житлово-будівельний кооператив №397», ОСОБА_4 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та є членом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив» №397 згідно з протоколом загальних зборів №1 від 13.05.1986 року пайовий внесок член кооперативу ОСОБА_4 сплатив в повному обсязі.

За ОСОБА_4 03.12.2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 61, виданої 22.11.2018 року, видавник ОК «Житлово-будівельний кооператив №397», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152225011 від 10.01.2019 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 21.11.2019 року.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення та ін.

Відповідно до частини першої ст.137 Житлового кодексу України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів при підприємствах, установах і організаціях.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово- будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно інформації вих. №7 від 21.02.2022 року, наданої головою ОК «Житлово-будівельний кооператив №397», на сьогоднішній день документи щодо дат та сум, сплачених пайових внесків членом кооперативу ОСОБА_4 та членом кооперативу ОСОБА_5 , які проживали і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , не збереглися,а тому суд не може з`ясувати ким саме були зроблені внески і сплачений пай по спірні квартирі.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на об`єкти нерухомого майна, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно з абзацом 3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.19-1 Закону України Про кооперацію член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Пунктом 80 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 року, в редакції чинній на час реєстрації права власності за ОСОБА_4 , визначено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються: довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 зазначено довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, видану 22.11.2018 року, видавник ОК «Житлово-будівельний кооператив №397», таким чином, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі документів, передбачених пунктом 80 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 року, а посилання представника позивача щодо порушень при державній реєстрації права власності на спірну квартиру є необґрунтованими.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 необхідно відмовити, оскільки доказів на підтвердження набуття права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру, матеріали справи не містять, а навпаки в матеріалах цивільної справи міститься довідка про виплату пайових внесків в повному обсязі ОСОБА_4 , а тому квартира за адресою: АДРЕСА_3 не є об`єктом спадкування, відповідно, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування. Інших доказів про повну сплату пайових внесків ОСОБА_8 суду не було надано,оскільки як пояснила голова ОК «Житлово-будівельний кооператив №397» даних по сплаті не сбереглись.

Відповідно до договору дарування від 11.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є., ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №178538083 від 23.08.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 ЦК України.

Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження набуття права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідачкою не надано жодного документу на підтвердження того, що ОСОБА_4 сплачував членські внески, комунальні платежі, навпаки, позивачем надано суду квитанції про сплату саме ОСОБА_5 всіх комунальних послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавство, яке діяло на момент виплати ОСОБА_4 пайового внеску членом кооперативу, як і на момент державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 визначає єдиною умовою набуття права власності на майно саме виплату пайового внеску, а саме ОСОБА_4 надав таку довідку про сплату пайового внеску в повному обсязі.

Доводи апелянта про оплату ОСОБА_5 комунальних послуг, наявність реєстрації місця проживання та відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_4 в спірній квартирі не є підтвердженням членства ОСОБА_5 в житлово-будівельному кооперативі та внесення нею пайового внеску, окрім того ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі,згідно копії паспорту

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ОСОБА_5 відповідно до ст.ст.331, 384 ЦК України стала власником квартири з моменту введення будинку в експлуатацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені норми ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки в силу ст.58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, як і не можна вважати що ОСОБА_5 стала власником квартири з моменту введення будинку в експлуатацію, так як відповідно до даних технічного паспорту будинок побудовано у 1987 році коли діяв Цивільний кодекс УРСР.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що на день смерті ОСОБА_5 в квартирі було зареєстровано тільки відповідачку ОСОБА_2 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки ОСОБА_4 пайові внески за спірну квартиру були сплачені в повному обсязі багато років тому, а отже реєстрація місця проживання на час оформлення правовстановлюючого документу за іншою адресою жодним чином не впливає на правомірність набуття права власності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що ОСОБА_4 ніколи не був членом кооперативу, а тому не є власником спірної квартири, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 зазначено довідку про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, видану 22.11.2018 року, видавник ОК «Житлово-будівельний кооператив №397».

Таким чином, державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі документів, передбачених пунктом 80 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова