Рішення

від 08.06.2023 по справі 363/3671/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.06.2023 Справа № 363/3671/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08червня 2023року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Дрюченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Вишгородського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа - Громадська організація «Міжнародна антикорупційна асамблея», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили:

- стягнути на користь ОСОБА_3 з Держави Україна в особі Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) суму відшкодування матеріальної шкоди 49 438,05 (сорок дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 05 (п`ять) коп. та суму в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 594 134 (два мільйони п`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 08 (вісім) коп., що складає загалом суму 2 643572 (два мільйони шістсот сорок три тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн. 13 (тринадцять) коп.

- стягнути солідарно на користь ОСОБА_3 з Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Житомирської області та Держави Україна в особі Житомирської обласної прокуратури суму відшкодування матеріальної шкоди 299 918 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп. та суму в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 594 134 (два мільйони п`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 08 (вісім) коп., що складає загалом суму 2 8940 052 (два мільйони вісімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятдесят дві) грн. 63 (шістдесят три) коп.

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Держава Україна в особі Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) суму відшкодування матеріальної шкоди 49438 (сорок дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 05 (п`ять) коп.

- стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Житомирської області та Житомирської обласної прокуратури суму відшкодування матеріальної шкоди 299 918 грн. (двісті дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп. та суму в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 339 284 грн. (один мільйони триста тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн., що складає загалом суму 1 639 202 (один мільйон шістсот тридцять дев`ять тисяч двісті дві) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідачами порушено право позивачів на недоторканість приватного життя, а саме здійснення незаконного, несанкціонованого стеження за позивачами за відсутності відповідних повноважень.

Крім того, внаслідок неефективного довготривалого розслідування, тяганини з причини невиконання поліцією та прокуратурою своїх обов`язків, а також передчасного арешту державним виконавцем рахунків позивачки порушено конституційні права позивачів.

Зазначили, що позивачка ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , а саме утримує кафе, що належить їй на праві приватної власності, яке розташовано на спільній земельній ділянці подружжя ОСОБА_4 . Вказали, що господарську діяльність ведуть разом, чоловік допомагає, мають спільний кошторис.

У січні 2018 року невідомі особи здійснювали спостереження за вказаною земельною ділянкою, яка належала позивачам. Як виявилося пізніше, незаконне стеження здійснювали головні інспектори ДАБІ в Житомирській області, однак жодних документів для встановлення їх осіб позивачам не надано. Згодом позивачка отримала попередження Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та акт перевірки будівельних норм.

Після звернення ОСОБА_3 до ДАБІ стало відомо, що дана перевірка проводилася за скаргою громадянина ОСОБА_5 , однак ця скарга у матеріалах перевірки відсутня, а тому проведення перевірки позивачі встановити не змогли.

Посадові особи Державної виконавчої служби, діючи паралельно та у змові з іншими відповідачами, здійснювали незаконні дії у виконавчих провадженнях №/№ 56284564, 56284633 від 26 та 27 квітня 2018 року, незаконно позбавили позивачів засобів до існування, які кожні три дні були вимушені їздити до слідчого витратити паливо на суму 44960, 22 грн., на поштові перекази та інші витрати на загальну суму 599837 грн.

Вважали, що начальник ДАБІ ініціював та приховував незаконні дії організації за фактичної відсутності скарги ОСОБА_5 . Так, шляхом службового підроблення ДАБІ намагалися приховати свої незаконні дії, а також перешкоджали у здійсненні представнику ОСОБА_3 своєї діяльності та застосовували незаконні методи тиску на позивачку.

В свою чергу поліцією та прокуратурою умисно повністю проігноровано вищевказані обставини, досудове розслідування проведено неефективно і засобами тяганини, перешкодами позивачам в ознайомленні з матеріалами розслідування, не направлення копії прийнятих процесуальних рішень, не ознайомлення з процесуальними правами тощо з метою приховати злочин, що обумовлено також невиконанням судових рішень, коли рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року встановлено протиправну поведінку окремих працівників Вишгородського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ГУ НП України в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури, що є наслідок заподіяння шкоди та має безпосередній причинний зв`язок із бездіяльністю відповідачів.

Всі зазначені вище обставини призвели до того, що позивачку, яка має другу групу інвалідності з червня 2015 року, госпіталізовано до лікарні, внаслідок незаконних дій відповідачів, оскільки стан її здоров`я значно погіршився, внаслідок моральних тортур, а позивач ОСОБА_1 вимушено взяв кредит у розмірі 75000 грн., у зв`язку з тим, що господарська діяльність позивачів тимчасово припинилася, що призвело до додаткових витрат за кредитом (відсотки, обслуговування, тощо), однак відповідачі продовжували гальмувати проведення слідчих дій, щоб слідство не мало ефективного руху.

А тому просили стягнути з відповідачів суму матеріальної шкоди, яка складається з витрат за період з лютого 2018 року по січень 2022 року, зокрема суми поштових переказів, транспортних витрат, суми відряджувальних, суми надходжень на рахунок, що незаконно арештовано винними особами, вимушеного кредиту з реальною процентною ставкою, суми пені за період січень-березень 2021 року 3% річних, суми неустойки за період січень березень 2021 подвійної ставки НБУ 25% х2, суми попередніх судових витрат, а також моральної шкоди, розрахунок якої здійснювався за методикою, яка є базовою та єдиною офіційною методикою в Україні.

Представник Державної казначейської служби України подав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що в даній справі Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, оскільки згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних правовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями.

У той же час, держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Вважав, що оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдала, а тому не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану позивачам внаслідок незаконних дій інших державних органів.

Звернув увагу, що в обґрунтуваннях та доводах, що наведені в позовній заяві позивачами не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршеного стану здоров`я та його причино наслідкового зв`язку.

Таким чином, доводи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вважав безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області подав суду відзив, в якому проти позову заперечив у повному обсязі, а позовні вимоги вважав безпідставними та необґрунтованими.

Вважав, що сам факт звернення позивачів з заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення їхніх прав. Реалізація позивачами своїх процесуальних прав на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивачів.

Зазначив, що позивачами не долучено належних та допустимих доказів, що підтверджують фактів заподіяння моральних та душевних страждань або втрат немайнового характеру, які зазначено в позові.

Представник Житомирської обласної прокуратури подав суду відзив, у якому просив у задоволені позову відмовити.

Зазначив, що згідно роз`яснень даних у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Вважав, що в позовній заяві, позивачами не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами прокуратури Житомирської області бездіяльності та інших протиправних дій в ході досудового розслідування кримінального провадження, що вказувало б на спричинення позивачем моральних страждань, настання інших негативних явищ, переживань.

Позивач ОСОБА_1 , будучи допитанимяк свідокв судіпоказав,що перебуваєу зареєстрованомушлюбі зпозивачкою ОСОБА_3 ,які разомведуть господарськудіяльність,коли ОСОБА_3 є ФОПі здійснюєтакий виддіяльності,як діяльністьресторанів,надання послугмобільного харчування(основний).В АДРЕСА_1 ,провадиться господарськадіяльність вмагазині-кафе,а такожздійснюється будівництвоготельного комплексу(станомна 2018рік).У січні2018року невідоміособи наавтотранспорті зприватними номерами,без пред`явленнябудь-якихдокументів працівникамагазину-кафетеріюдопитувались контактнихданих ОСОБА_6 ,без відомата погодженняписьмової згодивели відеозйомкута фотографуванняоб`єктів,що направі приватноївласності належатьпозивачам. Згодом з`ясувалось, що дані дії вчинялися посадовими особами ДАБІ у Житомирській області, після чого його дружину через виражені знущання та морально-психологічні тортури госпіталізували до лікарні.

В подальшому позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про злочинні дії з боку працівників ДАБІ. Однак, як працівниками поліції, так і прокуратурою проводилося неефективне досудове розслідування, не вживалися необхідні кримінально-процесуальних дій, які б могли пришвидшити розслідування в даному кримінальному провадженні.

На думку позивача державний виконавець діяв упереджено, надмірно оперативно, оскільки після накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 він одразу ж відкрив виконавче провадження, після чого на карткові рахунки позивачки накладено арешт.

Вважає, що всі відповідачі працюють в змові за замовленням ОСОБА_5 , який подавав скаргу до ДАБІ, а відносно майна позивачів планувалося вчинення рейдерського захоплення.

Пояснив, що, визначаючи розмір матеріальної шкоди, керувався тим, що майно подружжя знаходиться в Житомирській області, а самі вони проживають у м. Вишгород, а тому для доведення відсутності будь-яких протиправних дій ОСОБА_3 та встановлення беззаконня і свавілля особами ДАБІ позивачам доводилось постійно їздити до різних установ Житомирської області. Разом з тим, оскільки працівники поліції ігнорували звернення ОСОБА_1 , він вимушено звертався до них повторно, в тому числі через суд.

Крім того, пояснив, що наслідки беззаконня до подружжя ОСОБА_4 та до їхнього майна тривають і до цього часу, оскільки вони вимушені доводити незаконність дій відповідачів, а також боротися з місцевим бандитизмом, замість того, щоб розвиватися та працювати. Разом з тим, господарська діяльність наразі тимчасово припинена, а ОСОБА_1 вимушено брав кредитні кошти, що потягнуло за собою наявність у нього грошових зобов`язань.

Прокурор в суді проти задоволення позову заперечив, вважав, що доводи позивачів є необґрунтованим, а обставини позову і заподіяння моральної та матеріальної шкоди не доведеними, просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи в суді пояснив, що на його думку відповідачами порушено ряд Законів України, а також вбачається порушення прав людини відносно позивачів. Позов підтримав, просив про його задоволення.

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що з позивачами знайома давно, приблизно з 1993 року через Громадську організацію «Шлях українців». Зазначила, що вона була представником позивачів. Всі обставини, викладені в позові, а також пояснення позивача в суді підтримала і підтвердила. Вважає, що землю позивачів хочуть забрати і за цих обставин має місце рейдерське захоплення їхнього майна. Зазначила, що правоохоронними органами навмисно приховувалася інформація, поліція в свою чергу належним чином не реагувала та ігнорувала звернення позивачів. Органи поліції справу не розслідували, а прокуратура не здійснювала нагляд за досудовим розслідуванням кримінального провадження. Розслідування не проведено, нікого не допитано, винних осіб до кримінальної відповідальності не притягнуто, справу до суду не направлено, в зв`язку з чим позивачі не мають можливості відшкодувати заподіяні їм матеріальні збитки та завдану моральну шкоду. Виходячи з усіх вищезазначених обставин та обставин, які викладені в позові, вважала, що відповідачі діють у змові між собою, якими вчинено службові підроблення.

Позивачка ОСОБА_3 надіслала суду заяву, про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники до суду не прибули, причини неявки не повідомили.

Заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається з медичної довідки серії АВ №0207286 від 04.06.2015 року на підставі акту огляду МСЕК №357 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності.

16 січня 2018 року членами громадського моніторингу і цивільного демократичного контролю Всеукраїнської громадської організації «Шлях українців» складено акт фіксації факту дії поза межами закону та тиску на громадянку ОСОБА_3 державними службовцями управління ДАБІ Житомирської області.

23 лютого 2018 року Житомирським окружним адміністративним судом відкрито загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_3 до т.в.о. начальника управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Соломіної Наталії Миколаївни, заступника начальника управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Сербіна Сергія Леонідовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича про визнання дій та бездіяльності незаконними, скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Житомирським окружним адміністративним судом 10 липня 2018 року винесено рішення, яке остаточно набрало законної сили 25 березня 2021 року, яким адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково та визнано протиправними дії т.в.о. начальника Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Соломіної Наталії Миколаївни щодо видачі направленнядля проведення позапланового заходу №03/18-к від 02.01.2018.

Визнано протиправними та скасовано приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №02/18-к від 16.01.2018, №03/18-к від 16.01.2018, які складені головними інспекторами будівельного нагляду інспекційного відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Бардашем Максимом Валерійовичем та ОСОБА_8 .

В стягненні завданої шкоди позивачам відмовлено, оскільки під час розгляду справи ними не доведено та не надано жодних доказів на обґрунтування реальності завданої відповідачем майнової шкоди у розмірі 5 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 250000 грн., не доведено в чому вона полягала та які підтверджуючі документи є на її обґрунтування, взаємозв`язок заподіяної шкоди із діями відповідачів, тощо.

Постановою, винесеною головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардашем М. В. № 25-Ф від 03.03.2018 за правопорушення, передбачене ч. 5ст. 96 КУпАПна ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 8500 грн.

Постановою № 26-Ф від 03.03.2018, винесеною головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардашем М. В. на ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 8500 грн. за правопорушення, передбачене ч. 13 ст. 96 КУпАП.

26 березня 2018 року 26.03.2018 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича, в якій просила скасувати постанови №25-ф та №26-ф від 03.03.2018 року і закрити провадження по справах про адміністративне правопорушення.

20.04.2018 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито спрощене провадження у справі, з викликом сторін.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2018 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні №56284564 з виконання постанови №26-ф від 03.03.2018 року головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша М.В. про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 8500 гривень та зупинено стягнення у виконавчому провадженні №56284633 з виконання постанови №25-ф від 03.03.2018 року головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Романовим С.В. про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 8500 гривень до набрання судовим рішенням законної сили у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича про скасування постанови.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира 29 травня 2018 року клопотання представника відповідача Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Сергійчук С.Й. задоволено та зупинено провадження у справі за адміністративним позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича про скасування постанов № 25-Ф та № 26-ф від 03.03.2018 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.5, ч.13ст.96 КУпАПдо набрання законної сили рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/594/18 за позовом ОСОБА_3 до т.в.о. начальника управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Соломіної Наталії Миколаївни, заступника начальника управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Сербіна Сергія Леонідовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича, головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича про визнання дій та бездіяльності незаконними, скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду УправлінняДержавної архітектурно-будівельної інспекціїу Житомирській області Романовим С.В. від 03.03.2018 року №25-Ф про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 96 Кодексу Українипро адміністративні правопорушеннята накладення штрафу в сумі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень та закрити провадження у справі. Визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду УправлінняДержавної архітектурно-будівельної інспекціїу Житомирській області Бардаша М.В. від 03.03.2018 року №26-Ф про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 13ст. 96 Кодексу Українипро адміністративні правопорушеннята накладення штрафу в сумі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень та закрити провадження у справі.

10 квітня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Бардаша Максима Валерійовича, головного інспектора будівельного нагляду управління державної архітектурної будівельної інспекції у Житомирській області Романова Сергія Вікторовича залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2019 року залишено без змін.

20 лютого 2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 звернулись до Житомирського ВП з заявою про злочин та злочинні дії, вчинені службовими особами управління ДАБІ за ознаками ст.ст. 182, 366, 397 КК України, що підтверджується талоном-повідомлення по прийняття заяви №2 від 02.03.2018 року.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 01.03.2018 року зобов`язано Житомирський ВП ГУНП в Житомирській області в особі керівника слідчого відділу внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_9 від 20.02.2018 року, розпочати досудове розслідування, надати заявникам витяг про реєстрацію з ЄРДР.

Як вбачається з витягу з ЄРДР від 12.03.2018 року зареєстровано кримінальне провадження №12018060020000964 за заявою ОСОБА_9 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 182 КК України.

Ухвалами слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2018 року та 29.03.2018 року зобов`язано слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018060020000964, розглянути клопотання та заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від 12.03.2018 року, відповідно до вимог ст. 220 та ст. 110 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16.09.2020 року скасовано постанову старшого слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Кондратюка Ю.Б. від 14.04.2020 року про закриття кримінального провадження №1201912018060020000964 від 03.03.2018 року за ч. 1ст. 182 КК України.

У відзиві Житомирської обласної прокуратури йдеться про те, що процесуальним керівником винесено постанову від 02.11.2020 про зміну порядку досудового розслідування № 12018060020000964, яке доручено СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.

На адресу начальника СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області 24.02.2021 року направлено лист для забезпечення своєчасності, повноти та якості слідчих дій, вжиття вичерпних заходів до активізації стану досудового розслідування, забезпечення проведення усіх без винятку слідчих (розшукових) дій з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

23.06.2021 року в кримінальному провадженні № 12018060020000964 начальником СД Житомирського РУП прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі ч. 1 п.2 ст.284 КПК України.

30.01.2023 року процесуальним прокурором постанову начальника СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 23.06.2021 року про закриття кримінального провадження скасовано.

На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

У той же час будь-які процесуальні документи про хід розслідування кримінального провадження № 1201912018060020000964 суду не надано, крім зазначеного вище витягу з ЄРДР від 12.03.2018 року та згаданих ухвал слідчого судді.

Як вбачається з довідки про доходи від 13.08.2018 року, виданою ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс», де ОСОБА_3 займає посаду бухгалтера, загальна сума доходу за період з 01.05.2018 року по 31.07.2018 року становить 16550 грн.

Згідно довідки Вишгородського об`єднаного управління пенсійного фонду України Київської області №781 від 07.08.2018 року розмір пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам другої групи ОСОБА_3 в період з березня 2018 року по серпень 2018 року складає 8712 грн.

З листів АТ «Альфа- Банк» №75804-23.1-б/б від 29 серпня 2018 року та №108213-23.1-б/б від 29 листопада 2018 року вбачається, що в період з травня 2018 року по серпень 2018 року поповнення карткового рахунку позивачки № НОМЕР_1 не здійснювалось. Станом на 29.08.2018 року доступна сума по рахунку становить 15.50 грн. А також станом на 29.11.2018 року АТ «Альфа-Банк» не може закрити рахунок ОСОБА_3 , у зв`язку з накладенням арешту на нього.

З листа АТ «Альфа- Банк» №44057-23.1-б/б від 11 травня 2019 року вбачається, що 24.05.2018 року банк отримав постанову про арешт коштів від 14.05.2018 року, а тому наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_3 та зупинив всі видаткові операції по рахункам. 23.04.2019 року банком отримано постанову про зняття арешту. Станом на 11.05.2019 року на рахунку ОСОБА_3 доступна сума по карті для використання складає 30002 грн. 77 коп.

Згідно довідок АТ КБ «Приват Банк» №3714T4GRQN75HV6K від 18.02.2019 року, №P4CF8ID947T5GCP5 від 06.08.2018 року, №MDER8P3RKPS9LL7R від 16.04.2019 року на карткові рахунки ОСОБА_3 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 накладено арешт, згідно постанови про арешт коштів боржника від 14.05.2018 року, ВП №56284633.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приват Банк» №H62EUUDA30UPISQO від 16.04.2019 року станом на 09.04.2019 року по картці № НОМЕР_2 знято арешт згідно постанови про зняття арешту з коштів ВП №56284633 від 27.03.2019 року, залишок коштів по картці для виплат на момент зняття арешту 16421, 18 грн.

12 листопада 2018 року між ПАТ «Кредо Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-146711 на суму 75000 грн.

Згідно довідки ПАТ «Кредо Банк» №129-18024 від 17 квітня 2019 року станом на 17.04.2019 року заборгованість по кредиту становить 64992, 18 грн.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 3 цього Законуі підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина першаст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами 5 та 6ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначеністаттею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другійстатті 1167 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами частини першої 1176ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина другастатті 1176 ЦК України)

Відповідно достатті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостоїстатті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостоїстатті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

Відповідно достатті 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, АРК або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком Верховного Суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від13 березня 2019 року у справі338/12193/16-ц.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом також у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 та від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК Українив інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України)».

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи обставини справи та наявні про них докази, суд доходить таких висновків.

Дії (бездіяльність) Вишгородського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ГУ НП України в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури внаслідок яких могла бути завдана шкода позивачам, є предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елементу делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Суд зазначає, що здійснення виконавчого провадження і примусового виконання рішень органів державної влади про стягнення штрафу регламентовано вимогами КУпАП, Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, у справі відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази здійснення виконавчих проваджень № 56284633 та № 56284564 стосовно стягнення штрафу з позивачки на підставі постанов УДАБІ у Житомирській області від 03.03.2018 року. Зокрема, будь-які постанови та інші процесуальні документи складені уповноваженим виконавцем згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» суду не подано й у справі відсутні.

Згідно витягу з АСВП вказані виконавчі провадження відкрито 26 і 27 квітня 2018 року, згідно відомостей з листів банківських установ арешт на карткові рахунки позивачки накладено у виконавчому провадженні № 56284633 постановою від 14.05.2018 року, в подальшому арешт знятий на підставі постанови про зняття арешту від 27.03.2019 року, а адміністративний позов ОСОБА_3 забезпечено зупиненням стягнення у цих виконавчих провадженнях ухвалою суду від 21 травня 2018 року.

Дані про зупинення виконавчого провадження й виконання цієї ухвали суду в справі відсутні.

Отже коли, на підставі чого, ким відкрито відповідні виконавчі провадження, коли і на яке майно та рахунки боржника, в якому обсязі накладено арешт, коли, на якій підставі закінчено виконавче провадження, в цій справі на основі належних, допустимих і достатніх доказів не доведено.

Недоведеним є й також твердження позову про незаконність відкриття і здійснення виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти боржника.

З дослідженого судом встановлено, що виконавче провадження здійснювалося щодо чинних на той час постанов про накладення штрафу.

Сам лише факт оскарження згаданих постанов про накладення штрафу та їх подальше скасування судом в березні 2019 року, як незаконних, не тягне за собою настання правових наслідків у виді визнання відповідних рішень, дії або бездіяльності державного виконавця протиправними і такими, що заподіяли моральну та матеріальну шкоду позивачам, коли порушені права ОСОБА_3 адміністративними судами відновлено.

До того ж суд звертає увагу на те, що неправомірність рішень, дій або бездіяльності державного виконавця має підтверджуватися належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Зазначене правова позиція підтверджується висновками ВСУ, які містяться у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421 та покладені в основу висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18, від 29.04.2021 у справі № 405/500/18, від 01.09.2021 у справі № 554/10055/20, від 10.11.2021 у справі № 760/26905/17 та від 01.12.2021 у справі № 757/64086/19.

У справі відсутні й суду не надано відомості про оскарження позивачкою рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у виконавчих проваджень № 56284633 та №56284564 в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України, як і не подано відповідних судових рішень або постанов начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, стосовно зазначеного.

Доводи позивачів про надмірно оперативне, незаконне відкриття і здійснення виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти, підроблення документів з посиланням на злочинну змову і зацікавленість державного виконавця з іншими відповідачами по справі, співробітниками поліції, прокуратури, ДАБІ, є необґрунтованими і безпідставними, на основі належних, допустимих і достатніх доказів не доведеними, які ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивному сприйняттю, враженню від тих чи інших обставин справи.

Відсутні в справі й відомості про заявлення відводу державному виконавцю з підстав його пов`язаності з особами, що можуть впливати на результати виконання рішення (ст.ст. 5, 23 Закону України).

Також слід зазначити, що обставини вчинення незаконних дій чи бездіяльності, прийняття протиправних рішень державним виконавцем, органами Національної поліції та прокуратури, при виконанні ними своїх повноважень, якими заподіяно матеріальну і моральну шкоду потерпілим можуть підтверджуватися виключно письмовими доказами складеними, оформленими і здобутими в порядку передбаченому Законами України «Про прокуратуру», «Про національну поліцію», «Про виконавче провадження», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», КПК України, КАС України, КУпАП.

При розгляді цієї справи вказані обставини, які підлягають доказуванню при вирішенні спору, не можуть встановлюватися на підставі усних свідчень свідків, які в цьому випадку не є достатнім і належним засобом доказування наявності підстав для притягнення державних органів до цивільної відповідальності за заподіяння шкоди, та правового значення не мають.

Що стосується посилання в позові на витрати пов`язані з часом витраченим на участь у судових засіданнях, на допомогу в отриманні інформації для утворення доказової бази, на правничу допомогу, складання адміністративного позову, супутні витрати у відрядження, витрати на канцтовари, обслуговування оргтехніки, заправку картриджу і вартість паперу, поштові перекази, проїзд транспортом, витрат на пальне та інше, то вказані витрати за своєю правової природою за певних умов та обставин можуть бути включені до судових витрат, порядок розподілу яких між сторонами вирішується в порядку Глави 8 КАС України.

Не вирішення питання розподілу таких витрат може бути підставою для ухвалення додаткового рішення по справі згідно вимог ст. 252 КАС України, і не є підставою для подання самостійного цивільного позову про відшкодування збитків та ще й до відповідачів, які участі в тих судових справах не брали.

Посилання позивачів на вимушене отримання кредиту й включення його вартості до розміру заподіяної матеріальної шкоди є необґрунтованим і безпідставним, коли фінансовий стан особи, розмір її доходів, не є предметом доказування в цій справі, та не знаходиться в прямому причинному зв`язку з рішеннями, діями або бездіяльністю відповідачів у цій справі.

Також суд звертає увагу і на те, що насамперед, переважною більшістю доводи позивачів обґрунтовуються посиланнями на протиправні дії та незаконне притягнення позивачки до адміністративної відповідальності посадовими особами УДАБІ у Житомирській області, проте вказані особи в цій справі не є відповідачами, позовних вимог до них не висунуто, коли вимоги про відшкодування шкоди до цих осіб судом вже розглядалися в порядку КАС України разом з публічно-правовим спором і в задоволенні таких вимог позивачці відмовлено за недоведеністю реальності завданої шкоди. Позивачка рішення суду стосовно цього не оскаржувала і воно набрало законної сили в тому числі й у цій частині.

Що стосується доводів позову стосовно неналежного, неефективного і надмірно тривалого розслідування кримінального провадження органами досудового слідства, то суд зазначає наступне.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантованестаттею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 303КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно із частиною другоюстатті 307КПК України дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має наметі усунути недоліки у ній.

Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої.

Наявна у справі заява ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2018 року є незмістовною, яка достатньої суті події, всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення не містить.

В справі відсутні й суду не подано процесуальні документи, постанови слідчих, прокурорів, ухвал суду, заяв, протоколів допитів учасників кримінального провадження тощо, з яких би убачалися обставини події, які стали предметом досудового розслідування кримінального провадження № 12021100040001098.

Відтак перед судом не доведено, які конкретно обставини події (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення) розслідуються в цьому кримінальному провадженні, кількість осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень, їхню роль та обсяг злочинних дій, обґрунтованість припущення стороннього спостерігача щодо вчинення злочинних дій та об`єктивні відомості про це. Отже, які конкретно обставини події є предметом тривалого досудового розслідування та наявність існування обґрунтованої підозри процесуальними документами, які б відповідали вимогам КПК України, в суді не підтверджено.

Самі лише наявні у справі витяг з кримінального провадження № 12021100040001098, заява про кримінальне правопорушення та ухвали слідчого судді від про зобов`язання вчинити процесуальні дії слідчого та про скасування постанови про закриття цього кримінального провадження за ч. 1 ст. 182 КК України, не висвітлюють обставин в обсязі достатньому для встановлення протиправних дій відповідачів та заподіяння ними шкоди, як про це йдеться в позові, а відтак підставою для задоволення позову бути не можуть.

Метою оскарження позивачами бездіяльності уповноважених осіб Житомирського ВП ГУНП в Київській області у цій справі є оспорювання їх процесуальної діяльності.

Однак, зазначене не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності ГУ НП України в Житомирській області та Житомирської обласної прокуратури у розумінні положеньстатті 1174 ЦК України.

Доводи позивачів пов`язані з незгодою з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами Житомирського ВП ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні, а також припущеннями, що посадові особи Житомирської обласної прокуратури не здійснювали нагляд за досудовим розслідуванням, які, між іншим, ними оскаржувалися в передбаченому КПК України порядку, що не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їм моральної шкоди.

Сам факт зобов`язання судом посадових осіб Житомирського ВП ГУНП в Київській області внести відповідні відомості до ЄРДР, розглянути клопотання та заяви потерпілого, а також скасування постанови про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів та завдання матеріальної і моральної шкоди позивачам, ураховуючи, що їх права та інтереси захищено і поновлено на досудовому слідстві.

Відтак суд звертає увагу на те, що позивач реалізував своє право на оскарження рішень, дії чи бездіяльності посадових осіб Житомирського ВП ГУНП під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, і задоволення поданих ним скарг становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодуванням шкоди, якої зазнали позивачі, з огляду на практику Верховного Суду при розгляді аналогічних справ.

Також суд зазначає, що надмірна тривалість досудового розслідування в контексті обставин цієї справи мала бути предметом перевірки в порядку ст.ст. 28, 308 КПК України шляхом оскарження потерпілими недотримання розумних строків прокурору вищого рівня, в ході якого мала б бути врахована складність кримінального провадження, поведінка його учасників, спосіб здійснення слідчим і прокурором своїх повноважень, для визначення неефективності розслідування, наявності порушень і відповідного реагування(п. 8 ч. 2 , ч. 5 ст. 36 ч. 3 ст. 37 КПК України), з метою захисту порушення прав особи, надання відповідних обов`язкових до виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень відповідно до чинного законодавства й тим самим створення передумов для встановлення наявності неправомірних дій посадових осіб державного органу, притягнення їх до відповідальності, що саме по собі вже буде становити достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, якої міг зазнати позивач.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відтак порушених прав позивачів, які б підлягали захистові в цій справі не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 19 червня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивачі: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Вишгородський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 34961544, розташований за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6.

Головне управління національної поліції в Житомирській області, ЄДРПОУ 40108625, розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37.

Житомирська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909950, розташована за адресою: м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11.

Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, розташована за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Третя особа: Громадська організація «Міжнародна антикорупційна асамблея», ЄДРПОУ 40046119, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 15/3.

Суддя