Рішення

від 27.04.2023 по справі 761/16005/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16005/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

27 квітня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.

учасників справи:

представника позивача - Томарова І.Є.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» (далі - позивач, ТОВ «МАКПАУ») звернулося до суду із позовною заявою, із врахуванням уточненої позовної заяви від 08.11.2022 (вх.№43865/22), до ОСОБА_1 (далі - відповідач) у якій просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «МАКПАУ» (ЄДРПОУ 36797385), інформацію, поширену відповідачем на своїй соціальній сторінці в мережі Facebook за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 30 хвилин, а саме інформацію наступного змісту:

«После очередного изъятия незаконных документов представители СБУ сообщили о своеобразном национальном антирекорде. По словам правоохранителей, представитель компании МасРaw заказал «услугу вывоза на срочное лечение в Польшу» сразу для 27 сотрудников. По документам у каждого из них было обнаружено редкое заболевание, требующее неотложной помощи за пределами Украины. Тем не менее, МасРaw не единственные, кто пытался организовать незаконное пересечение границы.»;

- зобов`язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача, шляхом розміщення на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за активним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 публічно копії вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням до спростування вільного доступу необмеженого кола осіб без вимоги внесення паролів та/або кодів, під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ «МАКПАУ», поширеної мною ІНФОРМАЦІЯ_2 за посланням ІНФОРМАЦІЯ_5». Спростування опублікувати без права видалення допису;

- заборонити відповідачу поширювати будь-якій особі в будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання: «После очередного изъятия незаконных документов представители СБУ сообщили о своеобразном национальном антирекорде. По словам правоохранителей, представитель компании МасРaw заказал «услугу вывоза на срочное лечение в Польшу» сразу для 27 сотрудников. По документам у каждого из них было обнаружено редкое заболевание, требующее неотложной помощи за пределами Украины. Тем не менее, МасРaw не единственные, кто пытался организовать незаконное пересечение границы.».

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 30 хвилин відповідач на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebook за посланням ІНФОРМАЦІЯ_5»опублікував наступний публічний допис: «После очередного изъятия незаконных документов представители СБУ сообщили о своеобразном национальном антирекорде. По словам правоохранителей, представитель компании MacPaw заказал «услугу вывоза на срочное лечение в Польшу» сразу для 27 сотрудников. По документам у каждого из них было обнаружено редкое заболевание, требующее неотложной помощи за пределами Украины. Тем не менее, MacPaw не единственные, кто пытается организовать незаконное пересечение границы».

Позивач у цій справі захищає своє право на недоторканість ділової репутації юридичної особи (ст. 299 ЦКУ), яке порушене через поширення завідомо недостовірної інформації відповідачем. Зазначає, що відповідач як фізична особа має обов`язок перевірити достовірність інформації, перед тим як поширити її (ч. 2 ст. 302 ЦКУ). Також зазначає, що фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело (ч. 2 ст. 302 ЦКУ). Жодного дослівного відтворення у зазначеній поширеній публікації немає, адже немає навіть слідів первинного джерела. Посилання на джерело означає можливість ідентифікувати джерело та ознайомитись з ним. У протилежному випадку, особа може вигадувати будь-які неіснуючі джерела, посилатись на них і вважати, що наведена норма захищає її від відповідальності. У даному випадку, відповідач хоч і згадує якісь джерела, але жодне з них не вказане так, аби слугувати вимозі, яка звільняє особу від обов`язку перевіряти достовірність, тим більше неможливо перевірити дослівне відтворення. Щодо відповідача, то він є власником сторінки в соціальній мережі Facebook. Позивач, як будь-який звичайний відвідувач сайту, ознайомився з вмістом веб-сторінок облікового запису відповідача і побачив, що декілька років поспіль там регулярно з`являються численні автентичні фотографії відповідача і тексти від його імені. Тобто, цього є достатньо, аби пересічний читач, що споживає інформацію в мережі Інтернет, обґрунтовано припустив, що контент веб-сторінки розміщує саме відповідач. Оскільки інформація поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, відтак ця особа є належним відповідачем. На підтвердження фіксації поширення відповідачем спірного висловлювання позивач подає звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.08.2022 року № 146/2022-ЗВ. Згідно з висновком семантико-текстуальної експертизи від 03.11.2022 року вищезазначене спірне висловлювання, поширене відповідачем 04.08.2022 на своїй сторінці в мережі Facebook, є фактичним твердженням, крім цього таке висловлювання містить негативний зміст про діяльність позивача з точки зору пересічного читача. На думку позивача, неупереджений читач, після ознайомлення із поширеною відповідачем недостовірною інформацією вважатиме, що позивач вдається до незаконних дій (платить особам за послуги із підробки документів), є недобросовісним, формує негативну оцінку його господарської діяльності та негативно впливає на діяльність підприємства. Зокрема, після того як позивач звернувся із позовом про захист ділової репутації, в соцмережі Facebook почала поширюватись певна проплачена реклама, докази поширення якої додаються до позовної заяви, а позивач намагається захиститись від поширення недостовірної інформації єдиним законним способом, звернувшись до суду про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2022 матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху

для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині ухвали.

17.11.2022 ухвалою Подільського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Призначено підготовче засідання у справі.

29.11.2022 ухвалою суду задоволено заяву представника позивача ТОВ «МАКПАУ» Томарова І.Є. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а провадження у цій частині справи закрито, у зв`язку з відмовою представника позивача від позову у цій частині.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду справи. Враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України «Про інформацію»).

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому статтею 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в питанні розміщення інформації на сторінках користувачів в соціальних мережах законодавство розділяє власника веб-сайту і власника веб-сторінки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Саме тому не обов`язково залучати як співвідповідача компанію, яка є власником сайту соцмережі, якщо можливо ідентифікувати власника веб-сторінки.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

У цій справі судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 30 хвилин відповідач на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 поширив публікацію, у якій щодо позивача зазначено: «После очередного изъятия незаконных документов представители СБУ сообщили о своеобразном национальном антирекорде. По словам правоохранителей, представитель компании МасРaw заказал «услугу вывоза на срочное лечение в Польшу» сразу для 27 сотрудников. По документам у каждого из них было обнаружено редкое заболевание, требующее неотложной помощи за пределами Украины. Тем не менее, МасРaw не единственные, кто пытался организовать незаконное пересечение границы.» (т.1 арк.спр.47).

Як доказ на підтвердження факту поширення такої інформації на сторінці відповідача, а також що сторінка користувача під іменем « ОСОБА_1 » у соціальній мережі «Facebook» належить саме відповідачу, позивачем надано суду звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.08.2022 року № 146/2022-ЗВ з доданими до нього роздруківками файлів фіксації, які публікуються на зазначеній сторінці (т.1 арк.спр.41-89).

Як вбачається з цього звіту фіксації користувача на зазначеній сторінці публікуються дописи від його імені, викладаються особисті фотографії, також у цьому акаунті зазначається про прямі етери за участю відповідача з посиланнями на такі етери, а тому суд приймає до уваги обставини, що вищезазначена оспорювана публікація були розміщені саме відповідачем, адже протилежного із сторони відповідача суду не надано.

Під час вирішення питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинен визначатися характер такої інформації та з`ясовуватися, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

У статті 10 Конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22.12.2005, «ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України» від 02.06.2016).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24.02.1997).

Отже, за змістом наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі «Інтернет» з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).

Відповідно до висновку експерта №77/22 від 03.11.2022 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження висловлювання - висловлювання негативного характеру щодо компанії MacPaw (ТОВ «МАКПАУ»), наявні у тексті публікації ОСОБА_1 , розміщеної в його обліковому записі в соцмережі Facebook, викладені у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на противагу вказаному висновку експерта.

Зокрема, у публікації, яка поширена відповідачем на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk, йдеться про приклад певної незаконної діяльності позивача щодо своїх працівників у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена. Відтак, при вирішенні справи по суті суд виходить з того, що інформація, поширена відповідачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Також суд вважає, що поширення такої недостовірної інформації (дифамації), яка є фактичним твердженням даного характеру порушує право на позивача на захист ділової репутацію, оскільки у інших учасників господарських відносин може сформуватися негативна оцінка підприємницької діяльності товариства і це негативно впливає на його імідж.

Як вже було зазначено, статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Суд констатує, що за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Відтак суд вважає пропорційним (адекватним) заходом втручання шляхом визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача та зобов`язання відповідача спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію, оскільки такий не покладає на відповідача будь-яких фінансових санкцій (без застосування штрафів) та не є надмірним тягарем для скаржника, а фактично є поновленням порушеного права позивача.

Крім того, суд зазначає, що заявлений позивачем спосіб спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Fасеbооk публічно копії вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням до спростування вільного доступу необмеженого кола осіб без вимоги внесення паролів та/або кодів, відповідає положенням частин шостої та сьомої статті 277 Цивільного кодексу України та узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання сторони позивача на постанову Верховного Суду у справі № 761/34282/18 як можливість встановлення судової заборони відповідачу поширювати на майбутнє недостовірну інформацію щодо позивача, суд зазначає, що такий спосіб захисту у цій справі є неприйнятними з огляду на те, що дану постанову прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Крім того, у вищезазначеній справі, Верховний Суд не зазначав, що заборона відповідачу поширення на майбутнє недостовірної інформації є ефективним засобом захисту порушеного права, та не робив правових висновків про застосування такого способу захисту, а тому суд вважає, що заборонити відповідачу поширювати будь-якій особі в будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах певні висловлювання, є не доречним та не ефективним способом захисту, оскільки право на звернення до суду у особи виникає у разі порушення її свобод чи інтересів, а захист права, свободи чи інтересу, що не порушені, а гіпотетично можуть бути порушені, утворює вимогу на майбутнє; захист прав в такому контексті цивільним законодавством не передбачено, тому у цій частині суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3225, 30 грн та витрати на проведення експертного висновку № 77/22 від 03.11.2022 у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 23184 від 27.10.2022 та звіту про проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок в мережі Інтернет № 146/2022-3В від 11.08.2022 у розмірі 12 313,44 грн, що разом складає 40 538,74 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 39 298, 24 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок № 42-А, код ЄДРПОУ 36797385) інформацію, поширену фізичною особою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 30 хвилин, а саме інформацію наступного змісту:

«После очередного изъятия незаконных документов представители СБУ сообщили о своеобразном национальном антирекорде. По словам правоохранителей, представитель компании МасРaw заказал "услугу вывоза на срочное лечение в Польшу" сразу для 27 сотрудников. По документам у каждого из них было обнаружено редкое заболевание, требующее неотложной помощи за пределами Украины. Тем не менее, МасРaw не единственные, кто пытался организовать незаконное пересечение границы.».

Зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом десяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати поширену недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок № 42-А, код ЄДРПОУ 36797385), шляхом розміщення на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за активним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 публічно копії вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням до спростування вільного доступу необмеженого кола осіб без вимоги внесення паролів та/або кодів, під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ «МАКПАУ». Спростування опублікувати без права видалення допису.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок № 42-А, код ЄДРПОУ 36797385) судові витрати у розмірі 39 298 (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 24 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» (код ЄДРПОУ 36797385), адреса місцезнаходження: вул. Олекси Тихого, 42-А, м. Київ, 03067;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено та підписано 08 травня 2023 року.

Суддя О.І. Якимець