Рішення

від 19.06.2023 по справі 240/40884/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/40884/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Олевського районного суду Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирського області від 03.11.2021 №36-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирського області від 04.11.2021 №37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити її на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області;

- стягнути з Олевського районного суду Житомирського області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі;

- стягнути з Олевського районного суду Житомирського області на її користь 50000,00 моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідачем протиправно було застосовано до неї дисциплінарне стягнення та звільнено її з посади секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області. Зазначає, що звільнення її за систематичність вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" було здійснено на підставі неналежних доказів, за відсутності достатніх та об`єктивних підстав для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, а також всупереч вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 17.01.2022 провадження в адміністративній справі №240/40884/21 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою Олевському районному суду Житомирського області було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду ухвалу від 17.01.2022 про відкриття провадження в даній справі, а також копію позовної заяви з додатками Олевський районний суд Житомирського області отримав 04 березня 2022 року (а.с.122).

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 вересня 2002 року працює на посаді секретаря судових засідань Олевського районного суду Житомирської області.

13 жовтня 2021 року працівниками Олевського районного суду Житомирської області, а саме старшим судовим розпорядником Остапчук О.М., секретарем судового засідання ОСОБА_2 та помічником судді Дорошенком О.В. був складений акт №25 "Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці". У вказаному акті від 13.10.2021 №25 зафіксовано, що секретар судового засідання ОСОБА_1 протягом робочого дня неодноразово самовільно без відповідного дозволу залишала робоче місце та була відсутня на роботі 13.10.2021 з 09 год. 05 хв. до 09 год. 45 хв., з 10 год. 00 хв. до 11 год. 50 хв. та з 14 год. 30 хв. до 15 год. 40 хв. Період відсутності ОСОБА_1 слав 3 год. 40 хв. (а.с.158 зворотній бік).

З приводу викладених в акті від 13.10.2021 №25 фактів відсутності на робочому місці ОСОБА_1 надала на ім`я керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області письмові пояснення (вх.№196/21 від 18.10.2021), в яких повідомила, що 13 жовтня 2021 року в період з 08 год. 50 хв. до 17 год. 05 хв., крім обідньої перерви з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., вона перебувала на робочому місці та приміщення Олевського районного суду Житомирської області не залишала (а.с.159).

По зазначеному в акті від 13.10.2021 №25 факту відсутності секретаря судового засідання ОСОБА_1 13 жовтня 2021 року на робочому місці протягом понад 3 год. 40 хв., Олевський районний суд Житомирської області а підставі наказу від 19.10.2021 №31-к відкрив дисциплінарне провадження (а.с.158).

Під час проведення вказаного дисциплінарного провадження ОСОБА_1 подавала на розгляд дисциплінарної комісії Олевського районного суду Житомирської області письмові пояснення від 26.10.2021, в яких заперечувала факт її відсутності 13 жовтня 2021 року на робочому місці (а.с.179).

За наслідками розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія Олевського районного суду Житомирської області підготувала на ім`я керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області подання від 26.10.2021 №216/21, в якому дійшла висновку про підтвердження факту вчинення секретарем судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді прогулу (відсутності 13.10.2021 на робочому місці протягом 03 год. 40 хв.) та рекомендувала притягнути її до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани (а.с.181 зворотній бік - 184).

Враховуючи висновки дисциплінарної комісії, вказані в поданні від 26.10.2021 №216/21, а також беручи до уваги систематичність вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", оскільки наказом Олевського районного суду Житомирської області від 12.10.2021 №29-к до ОСОБА_1 вже було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", який полягав в її прогулі - відсутності на роботі 10 жовтня 2021 року більше трьох годин протягом робочого дня та відсутності на роботі 14 жовтня 2021 року більше трьох годин протягом робочого дня, Олевський районний суд Житомирської області, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 5 ст. 66 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", прийняв наказ від 03 листопада 2021 року №36-к, яким застосував до секретаря судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення її з посади за систематичність вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме за прогул державного службовця без поважних причин, що виразився у її відсутності на роботі 13 жовтня 2021 рок більше трьох годин протягом робочого дня (а.с.39).

В свою чергу, наказом Олевського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року №37-к ОСОБА_1 було звільнено із посади секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області з 05 листопада 2021 року за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, а саме - систематичність вчинення прогулів без поважних причин (а.с.40).

Вважаючи вказані накази Олевського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2021 року №36-к та від 04 листопада 2021 року №37-к протиправними, а своє звільнення безпідставним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VІІІ) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

У пункті 1 частини першої статті 61 Закону №889-VIII зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.

За правилами частини першої статті 64 Закону № 889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено частиною першою статті 65 Закону № 889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 12 частини другої вказаної статті дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною п`ятою статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

У частині шостій статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

При цьому, частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Частиною першою статті 71 Закону № 889-VIII обумовлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону № 889-VIII державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону № 889-VIII за результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частинами першою, другою, дев`ятою-одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Частинами першою - третьою статті 73 Закону № 889-VIII встановлено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення (ч. 1); пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2); відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3).

Таким чином, звільнення державного службовця за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) може мати місце лише за умови, коли державний службовець без поважних причин був відсутній на службі. Державний службовець не може бути звільнений за прогул без поважних причин, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як прогул без поважної причини.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9розкриває зміст поняття прогулу як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або принаймні більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Не є поважними причинами відсутності працівника на роботі згідно з вказаною постановою, зокрема, поміщення особи до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.

З системного аналізу правових норм, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.

У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

Відтак, для прийняття рішення про звільнення працівника із займаної посади за прогул необхідно встановити дві обставини: по-перше, встановити факт відсутності працівника на робочому місці протягом трьох годин або протягом цілого робочого дня; по-друге, з`ясувати причини такої відсутності та обґрунтовано вважати їх неповажними; по-третє, систематичність вчинення даного проступку, тобто повторно протягом року.

З наведеного вбачається, що обов`язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин.

Разом з цим, єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб`єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року по справі №640/15754/19.

Таким чином, звільнення державного службовця за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) може мати місце лише за умови, коли державний службовець без поважних причин був відсутній на службі. Державний службовець не може бути звільнений за прогул без поважних причин, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як прогул без поважної причини.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9розкриває зміст поняття прогулу як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або принаймні більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Не є поважними причинами відсутності працівника на роботі згідно з вказаною постановою, зокрема, поміщення особи до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.

З системного аналізу правових норм, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.

У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

Відтак, для прийняття рішення про звільнення працівника із займаної посади за прогул необхідно встановити дві обставини: по-перше, встановити факт відсутності працівника на робочому місці протягом трьох годин або протягом цілого робочого дня; по-друге, з`ясувати причини такої відсутності та обґрунтовано вважати їх неповажними; по-третє, систематичність вчинення даного проступку, тобто повторно протягом року.

З наведеного вбачається, що обов`язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин.

Разом з цим, єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб`єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року по справі №640/15754/19.

Предметом спірних правовідносин є накази Олевського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2021 року №36-к, яким до секретаря судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення її з посади та від 04 листопада 2021 року №37-к про звільнення її з посади секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області за систематичність вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме за прогул державного службовця без поважних причин, що виразився у її відсутності на роботі 13 жовтня 2021 року більше трьох годин протягом робочого дня.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновку відповідача про вчинення секретарем судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме за прогулу без поважних причин, що виразився у її відсутності 13 жовтня 2021 року на робочому місці під час робочого дня протягом 03 год. 40 хв., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді прогулу став складений працівниками Олевського районного суду Житомирської області, а саме старшим судовим розпорядником ОСОБА_3 , секретарем судового засідання ОСОБА_2 та помічником судді Дорошенком О.В. акт від 13.10.2021 №25, в якому зафіксовано, що секретар судового засідання ОСОБА_1 протягом робочого дня неодноразово самовільно без відповідного дозволу залишала робоче місце та була відсутня на роботі 13.10.2021 сукупно протягом дня 03 год. 40 хв, а саме: в період з 09 год. 05 хв. до 09 год. 45 хв., з 10 год. 00 хв. до 11 год. 50 хв. та з 14 год. 30 хв. до 15 год. 40 хв.

Дослідивши під час розгляду справи вказаний акт від 13.10.2021 №25 суд встановив, що в ньому не відображено відомостей про працівника чи іншу особу, яка виявляла відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Згідно з пунктом 6.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку Олевського районного суду Житомирської області, затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу Олевського районного суду Житомирської області 19 лютого 2019 року №05 (далі Правила), відсутність працівника на роботі у фіксований час без поважних причин, відхилення від тижневої норми робочого часу є порушенням трудової дисципліни і підставою для застосування дисциплінарного стягнення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 6.10 Правил у разі відсутності на роботі працівника суду без повідомлення причин такої відсутності, складається відповідний акт трьома працівниками апарату.

В свою чергу, згідно з пунктом 6.11 Правил працівник апарату, який у підпорядкуванні має інших працівників (суддя, старший секретар суду, старший судовий розпорядник) зобов`язаний доповідати керівнику апарату суду про відсутність такого працівника.

Відтак, з огляду на положення Правил внутрішнього трудового розпорядку Олевського районного суду Житомирської області, особою, яка зобов`язана була доповісти керівнику апарату суду про відсутність секретаря судового засідання Дворак Галини Петрівни на робочому місці є суддя у підпорядкуванні якого позивач перебуває, або ж старший секретар суду чи старший судовий розпорядник, у випадку, якщо позивач згідно її посадової інструкції підпорядковується цим особам.

Разом з тим, у матеріалах дисциплінарної справи №03/2021 відсутні будь-які відомості про особу, яка виявила відсутність секретаря судового засідання ОСОБА_1 на робочому місці. Не містять матеріали вказаної дисциплінарної справи й доповідної записки керівнику апарату суду, складеної особою, яка виявила відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Крім того, суд бере до уваги, те, що під час здійснення дисциплінарного провадження працівники апарату Олевського районного суду Житомирської області, а саме: старший судовий розпорядник Остапчук О.М., секретар судового засідання Корнєйчук О.В. та помічник судді Дорошенком О.В., на засіданні комісії не підтвердили факту відсутності ОСОБА_1 13.10.2021 на робочому місці протягом понад трьох годин. Як вбачається зі змісту подання від 26.10.2021 №216/21, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будь-яких письмових пояснень щодо зафіксованих ними в акті від 13.10.2021 №25 обставин на розгляд комісії не надавали, а під час їх усного опитування комісією, відмовились надавати будь-які пояснення по даному факту.

В самому ж акті від 13.10.2021 №25, працівники апарату суду, які його складали та яким ОСОБА_1 безпосередньо не підпорядкована, не відобразили джерело отримання інформації про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин.

Таким чином, висновок про вчинення секретарем судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 прогулу без поважних причин, що виразився у її відсутності 13 жовтня 2021 року на робочому місці під час робочого дня протягом 03 год. 40 хв., був зроблений виключно на підставі інформації, вказаної в акті від 13.10.2021 №25, яка під час дисциплінарного провадження не була підтверджена особами, що складали цей акт.

Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця - певного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

Зі змісту подання дисциплінарної комісії від 26.10.2021 не вбачається належного визначення об`єктивної сторони дисциплінарного проступку. У поданні не наведено фактів, що підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

З огляду на зазначене, суд вважає, зроблений за результатами дисциплінарного провадження висновок комісії про вчинення ОСОБА_1 13.10.2021 прогулу не підтверджений належними доказами та не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Крім того, під час розгляду справи, дисциплінарна комісія не надала жодної оцінки поясненням позивача про те, що робочого місця вона 13.10.2021 не залишала.

Відтак, суд вважає, що в результаті вказаних порушень дисциплінарною комісією був зроблений помилковий висновок про допущення позивачем вчинення позивачем 13 жовтня 2021 року прогулу.

Також суд зазначає, що прийняттю оскаржуваних в даній справ наказів передувало винесення відповідачем наказу від 12.10.2021 №29-к, яким до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", який полягав в її прогулі - відсутності на роботі 10 жовтня 2021 року більше трьох годин протягом робочого дня та відсутності на роботі 14 жовтня 2021 року більше трьох годин протягом робочого дня.

Саме вказаний наказ від 12.10.2021 №29-к був врахований відповідачем при звільненні ОСОБА_1 за систематичність вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що наказ Олевського районного суду Житомирської області від 12.10.2021 №29-к оскаржувався ОСОБА_1 в судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі №240/36835/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022, визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирської області від 12.10.2021 №29-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання ОСОБА_1 ».

Зазначене дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах відсутня така кваліфікуюча ознака вчиненого позивачем дисциплінарного проступку як систематичність прогулу, що в свою чергу виключає можливість застосування до неї такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби на підставі частини 5 статті 66Закону № 889-VIII за повторне протягом року вчинення дисциплінарного проступку передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність наказів Олевського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2021 року №36-к та від 04 листопада 2021 року №37-к та наявність підстав для їх скасування.

Положеннями статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року по справі №826/16707/18 зазначає, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Отже, враховуючи, встановлення судом протиправності оскаржуваних наказів Олевського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2021 року №36-к та від 04 листопада 2021 року №37-к, належним способом поновлення порушених прав ОСОБА_1 є поновлення її на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області з дня, наступного після дня її звільнення, тобто з 06 листопада 2021 року.

Суд зауважує, щозаконне наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті235та статті240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленогозакономпорядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Суд зазначає, що тривалість вимушеного прогулу позивача з дати наступної за датою її звільнення до дня постановлення рішення у справі, становить 416 робочих днів (з 06.11.2021 по 19.06.2023).

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (п. 1 Порядку №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що у випадку стягнення з роботодавця середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, розмір такої заробітної плати визначається шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку працівника на кількість робочих днів вимушеного прогулу. При цьому, розмір середньоденного заробітку обчислюється за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадку вимушеного прогулу через незаконне звільнення з роботи, подією, з якою пов`язана виплата середньої заробітної плати є таке звільнення, а тому середньоденний заробіток, відповідно до положень Порядку №100, обчислюватиметься за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому особу було звільнено з роботи.

Суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи інформації про розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці її роботи, що передували місяцю, в якому її було звільнено, тобто за вересень та жовтень 2021 року, позбавляє судможливості здійснити розрахунок належної до стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати Олевський районний суд Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2021 (дата наступної за датою її звільнення) по 19.06.2023 (дата постановлення рішення у справі), який становить 416 робочих днів, відповідно дочастини статті 235 Кодексу законів про працю України статті 236 КЗпП Українита Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн , суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідностатті 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заподіяння йому моральної шкоди. Позивач не надала до суду належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, за результатами розгляду вказаної справи дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З наявних у матеріалах справи квитанцій вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень за позовну вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень.

В свою чергу, на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за заявлені нею позовні вимоги щодо: визнання протиправними та скасування наказів від 03.11.2021 №36-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання Дворак Г.П." та від 04.11.2021 №37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення її на посаді, а також щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, беручи до уваги норми ч. 3 ст. 139 КАС України, а також враховуючи, що за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, за яку позивачем і був сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олевського районного суду Житомирської області (вул. Володимирська, 7, м. Олевськ, Житомирська область, 11001; код ЄДРПОУ 02896182) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирського області від 03.11.2021 №36-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання Дворак Г.П.".

Визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирського області від 04.11.2021 №37-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області з 06 листопада 2021 року.

Зобов`язати Олевський районний суд Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 06.11.2021 (дата наступної за датою її звільнення) по 19.06.2023 (дата постановлення рішення у справі), відповідно дочастини статті 235 Кодексу законів про працю України статті 236 КЗпП Українита Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирського області з 06 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович