Рішення

від 19.06.2023 по справі 400/9671/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 р. № 400/9671/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід-Енерго", вул. Дунаєва, 34/7, к.517, м.Миколаїв, 54017, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід-Енерго" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 824714290701 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1526142,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 824614290701 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3328898,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 824814290701від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) на суму 13600 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 825314290715 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням пенi на загалъну суму 52300,45 грн.;

Ухвалою від 21.10.2021р. суд відкрив провадження за вказаним вище позовом за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 11 листопада 2021р. - 10:30 год., яке в подальшому було відкладено на інші дати.

Ухвалою від 17.02.2022р. суд закінчив підготовче провадження по справі № 400/9671/21 та призначити її до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 15.03.2022р.

В той же час, 24.02.2022 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України №54/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 20.05.2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Бойові дії починаючи лютого місяця 2022 року велись на території Миколаївської області та м. Миколаєва, у зв`язку з чим Миколаївський окружний адміністративний суд працював з обмеженнями у здійсненні правосуддя, та не мав об`єктивної можливості для вирішення питання про відкриття провадження у справі за цим позовом, в межах строку передбаченого КАС України.

За вказаних вище причин, судові засідання по справі не призначались тривалий час.

Згідно наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2023р. "Про організацію роботи Миколаївського окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану" відновлено розгляд справ у відкритих судових засіданнях у приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду за адресою вул.Декабристів, 41/10.

Ухвалою від 06.04.2023р. суд призначив по справі №400/9671/21 судове засідання на 25.04.2023р. на 11:00 год. в приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду.

В обгрунтування позову ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» вказало в позові про те, що відповідачем складено та направлено на адресу позивича податкові повідомлення-рішення від 01.10.2021р. за № 824714290701 № 82461429070, № 824814290701, № 825314290715, які винесено на підставі акту перевірки від 01.09.2021р. Висновки перевіряючих викладені в такому акті є неправомірними та такими, що не грунтуються на чинному законодавстві. На думку позивача вказані вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки в їх основу покладені висновки, які не узгоджуються з чинним законодавством, тобто прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а також недобросовісно та нерозсудливо, вони необґрунтованими, тому є протиправними. Також позивач вказує про те, що відповідачем порушений порядок проведення позапланової перевірки, а саме: перевірку проведено під час дії мораторію на проведення перевірок, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконні та належать скасуванню. Крім того, в Акті перевірки перевіряючі дійшли хибних висновків щодо нереальності господарських операцій Позивача з контрагентами: ТОВ «АГРОСТРОЙ ПЛЮС» у жовтні 2019 року; ТОВ «ЛІГА-ПРАЙМ» у серпні 2019 року; ТОВ «ГРИФОН ПЛЮС» у липні 2019 року; ТОВ «МАКСБУДРЕМ» на протязі 2019 року. Так, в обґрунтування своїх доводів позивач вказує, що перевіряючими під час проведення перевірки був наданий повний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правильність віднесення ПДВ до податкового кредиту та відповідних сум до валових витрат в цілях формування бази оподаткування податком на прибуток з перевіряємими контрагентами та в перевіряємі періоди, саме ці документи свідчать і про реальність господарських операцій. Інших зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку та/або інших підстав, які б свідчили про нереальність господарських операцій, у відповідача не знайшлося. До іншого, позивач зазначає про помилковість висновків відповідача про використання товарів, придбаних у ТОВ «ГРІН ЛАІТ» в жовтні 2019 року, у ТОВ «ПІК ПК» в серпні 2019 року та на протязі 2020 року, у ТОВ «П І КОМПАНІ» в серпні на листопаді 2019 року, у «ПІК ДИСТРИБЬЮШН» на протязі 2019-2020 року, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, у зв`язку з чим, за думкою Відповідача, Позивач повинен був сформувати податкові зобов`язання з ПДВ шляхом складання не пізніше останнього дня відповідного звітного періоду та зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за такими ТМЦ. В обґрунтування своїх доводів Позивач посилається на повне документальне підтвердження та доведеність використання придбаних ТМЦ у власній господарської діяльності.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки перевіряючити складено акт перевірки від 21.09.2021р. № 6346/14-29-07-01/34319349 та встановлені відповідні порушення норм чинного податкового законодавства з боку позивача, а саме: п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1, ст134 ПК України; п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, абз. г) п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України; п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України; п.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1, пп а) п.176.2 ст.176 ПК України. Насідками таких порушень позивачем стало складення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.09.2021р. Надані позивачем до перевірки документи не можуть вважатись документами, що підтверджують дані податкового обліку і звітності, та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства. Встановлені відповідачем порушення під час перевірки вплинули на визначення податку на додану вартість, в результаті чого платником порушено ряд норм ПК УКраїни та як наслідок завищено податковий кредит на суму 1 414937грн. В свою чергу позивачем не надано всіх документів, які б підтверджували господарську діяльність позивача з його контрагентами. Відповідач вважєа, що перевірка проведена цілком законно, окрім того, позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки, що ще раз підтверджує правомірність дій працівників відповідача. Також відповідач зазначив, перевірячі формулювали висновки, викладені в Акті перевірки, у тому числі, й з урахуванням податкової інформації, яку отримано з податкових баз. Таким чином, висновки, викладені в Акті, перевірки зроблені згідно з вимогами пп.83.1.2п.83.1 ст.83 ПК України та цілком відповідають дійсності. Аналізуючи діяльність та податкову звітність контрагентів аідповідача (взаємовідносини з якими були предметом перевірки), перевіряючими було з`ясовано, що контрагенти не мали достатньої найманої праці для виконання робіт по договорам, не мали виробничих потужностей, деякі з них не мали ліцензії на проведення робіт, сертифікатів на поставлений товар та ТТН, що робить неможливим відслідковування адреси завантаження та доставки товарів. За висновками ДПС контрагенти позивача є неблагонадійними, а господарські операції, проведені з ними, є фіктивними, які мають на меті не досягнення ділової мети, а лише штучне формування податкового кредиту. З урахуванням вищевикладеного та висновків, до яких дійшли перевіряючі, відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак, просить суд відмовити в задоволенні позову. В задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях та повно й всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

На підставі Наказу № 1407-п від 26.07.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області була здійснена документальна планова виїзна перевірки ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, за період з 01.04.2017р. по 31.03.2021р.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 01.09.2021 р. за № 6346/14-29-07-01/ НОМЕР_1 .

Позивач частково не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки, та подав на них заперечення, які після їх розгляду відповідачем не були прийняті до уваги.

За результатами проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено вісім податкових повідомлень-рішень від 01.10.2021 року, в тому числі оскаржені позивачем № 824714290701, № 824614290701, № 824814290701, № 825314290715.

Однією з підстав свого позову позивач зазначає порушення відповідачем порядку проведення даного виду перевірок, а саме: проведення перевірки в період дії мораторію.

Суд звертає уагу на те, що оскільки відповідно до абзацу п`ятого Постанови КМУ №89 від 03.02.2021 року скорочено строк дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок та дозволено проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп.78.1.1та\або пп.78.1.4п.78.1 ст. 78 ПК України, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів\послуг. Таким чином, у відповідача були всі законні підстави для призначення та проведення позапланової виїзної перевірки.

Позивач Наказ на проведення перевірки отримав своєчасно та не оскаржував його в судовому порядку. Окрім того, суд зауважує, що позивач допустив перевіряючих до перевірки та не скористався визначеним нормами Податкового Кодексу правом суб`єкта господарювання не допускати до проведення перевірки.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутнє порушення процедури проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Щодо позиції позивача про хибність висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повдіомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Відповідач в Акті перевірки фактично аналізує господарську діяльність контрагентів повивача (ТОВ «АГРОСТРОЙ ПЛЮС», ТОВ «ЛІГА-ПРАЙМ», ТОВ «ГРИФОН ПЛЮС», ТОВ «МАКСБУДРЕМ»), посилаючись на те, що всі перелічені постачальники позивача не мали фактичну можливість виконати задекларовані об`єми робіт у зв`язку з відсутністю необхідних для цього умов, а саме: участі субпідрядних організації в здійсненні робіт, власних виробничих потужностей та достатніх трудових ресурсів. До іншого відповідач посилається на ненадання позивачем на перевірку документів, що підтверджують реальний рух активів, наявність власної господарської мети в придбанні робіт у постачальників, іншими словами документів, що підтверджують наявність економічної доцільності і необхідності придбання, фактичність використання у власній господарській діяльності придбаних робіт, зв`язку з господарською діяльністю підприємства.

Однак усі податкові накладні, складені за наслідками цих господарських операцій, були зареєстровані податковими органами у встановленому порядку, що відображено в Акті перевірки.

Надаючи оцінку діяльності контрагентів позивача та ставляючи їх благонадійність під сумнів, відповідачем зустрічні звірки не проводилися.

Акти перевірок контрагентів за перевіряємі періоди в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, контролюючим органом не перевірено факти виконання та/або не виконання робіт по договорам з вище переліченими контрагентами, а в Акті перевірки не відображено та не досліджено в ході проведення перевірки, чи були проведені підрядні роботи по договорам.

Обґрунтовуючи заниження податкових зобов`язань з ПДВ відповідач посилається на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей в асортименті (будівельні матеріали та господарські товари) у ТОВ «ГРІН ЛАІТ» (код 40541848), ТОВ «ПІК ПК» (код 41216749), ТОВ «П І КОМПАНІ» (код 35424918) та ТОВ «ПІК ДИСТРИБЬЮШН» (код 39478265). Не ставлячи під сумнів факт придбання ТМЦ відповідач одночасно висловлює думку про недоведеність використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності позивача.

Таким чином, як вважає відповідач, позивач на підставі п.198.5 ст.198 ПК України у зв`язку з використанням товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, повинен був сформувати податкові зобов`язання з ПДВ шляхом складання не пізніше останнього дня відповідного звітного періоду та зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за такими ТМЦ.

Проте, як слідує із заперечень позивача від 14.09.2021 р. на Акт перевірки відповідачу до прийняття оскаржуваних ППР були надані первинні та інші документи, що підтверджують використання придбаних товарів для виконання кола господарських договорів з контрагентами-покупцями позивача ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг», ТОВ «КЕТЕК», ТОВ «ЕКОТРАНС», ТОВ «ЕТСК», ТОВ «Грінтур-Екс». Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції та пеню за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати відповідачем застосовано положення п.125-1 ст.125 та п.129.1.4 п.129 ст.129 ПК України відповідно. Проте, ПК України було доповнено ст.125-1 (щодо штрафних санкції) та п.129.1.4 ст.129 (щодо застосування пені) лише Законом № 466-ІХ від 16.01.2020 р., тобто через значний час з моменту, з якого позивачем повністю усунуто порушення щодо несвоєчасного перерахування ПДФО (у серпні 2018 року).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 160/3055/19 висловлено правову позицію щодо того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу на те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 9 липня 2019 року у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі № 804/1984/16 вказано на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Позивачем надано до суду матеріали первинного бухгалтерського обліку, до яких у перевіряючих не було жодних зауважень під час проведення перевірки та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат за вищезгаданими господарськими операціями.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі № 826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, судом встановлено, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти виконання договорів підряду або поставки, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Судові витрати по справі розподіляються згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід-Енерго" (вул. Дунаєва, 34/7, к.517, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 34319349) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 824714290701 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1526142,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 824614290701 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3328898,75 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 824814290701від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) на суму 13600,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 825314290715 від 01.10.2021р. Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34319349) з урахуванням пенi на загалъну суму 52300,45 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Захід-Енерго" (вул. Дунаєва, 34/7, к.517, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 34319349) судовий збір в розмірі 22700,00грн., сплачений платіжним дорученням №5748 від 18.10.2021р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов