Постанова

від 16.06.2023 по справі 369/4195/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7301/2023

Справа 369/4195/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Волчка А.Я. в м. Київ 27 березня 2023 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тернової Вікторії Олександрівни про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 18 квітня 2018 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову до його пред`явлення,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В березні 2023 року відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, просила скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_3 , поданого до Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року, а саме скасувати арешт земельної ділянки площею 0,25 га, реєстраційний номер: 467501132224, кадастровий номер: 3222480805:05:008:5008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та земельної ділянки площею 0,0975 га, реєстраційний номер: 67013532224, кадастровий номер: 3222480805:05:013:5001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , нежитлового приміщення загальною площею 52,3 кв.м., реєстраційний номер 167790332108, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду від 18 квітня 2018 р. по справі №369/4195/18, винесеної на підставі заяви ОСОБА_3 , поданої до подання позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року справу передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області за підсудністю.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року та направити справу для розгляду для продовження розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що на думку суду, вказані заходи забезпечення позову стосуються справи № 369/4896/18, яка знаходиться на розгляді в Ірпінському міському суді Київської області, однак такі висновки суду не відповідають дійсності та фактам, встановленим ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року в справі № 369/4195/18, відповідно до якої справа № 369/4195/18 та застосовані по цій справі заходи забезпечення позову відносяться до позову, поданого ОСОБА_3 02 травня 2018 року, по якому поданий позов зареєстрований за іншим номером справи № 369/4828/18.

Позов ОСОБА_3 по справі № 369/4828/18, зареєстрований судом 02 травня 2018 року, по якому по справі № 369/4195/18 застосовані заходи забезпечення позову, до його подання, повернутий ОСОБА_3 29 травня 2018 року і не розглядався.

Справа № 369/4896/18 відкрита Києво-Святошинським районним судом, і досі розглядається в Ірпінському міському суді, куди була передана за підсудністю, за іншим, поданим на наступний день 03 травня 2018 року, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту та поділ майна, і по цій справі ОСОБА_3 вже двічі 15 травня 2018 року та 26 січня 2023 року, було відмовлено в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову в зв`язку з необґрунтованістю заяви. П`ять років майно ОСОБА_1 арештовано незаконно, оскільки 29 травня 2018 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/4828/18 єдиний поданий ОСОБА_3 02 травня 2018 року позов до ОСОБА_1 про встановлення факту та поділ майна повернутий ОСОБА_3 та вважається неподаним. Підставою повернення позову суд в ухвалі вказав той факт, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви у визначений судом строк.

03 травня 2018 року суддя Дубас Т.В., відмовляючи в скасуванні заходів забезпечення позову, в своїй ухвалі встановила факт та погодилась з тим, що заходи забезпечення позову на підставі ухвали від 18 квітня 2018 року були застосовані саме на забезпечення позову, поданого ОСОБА_3 до Києво-Святошинського районного суду 02 травня 2018 року.

Отже, факт того, до якого саме і коли зареєстрованого судом позову відноситься ухвала про застосування заходів забезпечення позову, а саме до позову, зареєстрованого 02 травня 2018 року № 369/4828/18, встановлений ухвалою суду від 03 травня 2018 року по справі № 369/4195/18 і не потребує доказування.

Справа № 369/4195/18 не має жодного відношення до юрисдикції чи підсудності Ірпінського міського суду Київської області з вказаних вище підстав і цей суд не може розглядати клопотання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих на забезпечення позову в справі № 369/4828/18, зареєстрованого 02 травня 2018 року Києво-Святошинським районним судом і який 29 травня 2018 року повернутий ОСОБА_3 цим же судом.

Від позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилався на те, що 02 травня 2018 року ним подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна. 04 травня 2018 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчком А.Я. за вказаним позовом відкрито провадження в справі № 369/4896/18. 05 грудня 2018 року ухвалою судді Ковальчук Л.М. справа № 369/4896/18 прийнята до її провадження. 28 січня 2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області справу передано до Ірпінського міського суду Київської області, де вона прийнята до провадження. Ухвалою даного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 369/4896/18 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача щодо скасування заходів забезпечення позову, застосованих до подання позову на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року. Представником відповідача не надано жодного доказу про наявність обставин, які б були підставами скасування забезпечення доказів. Сторонами, в тому числі відповідачем, надано значний обсяг доказів, які недвозначно вказують на наявність підстав для збереження забезпечення позову.

Оскільки справа № 369/4896/18 направлена за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, то цілком обґрунтовано до цього суду направлена також справа про забезпечення позову до його подання, щодо нерухомого майна, яке є матеріальним предметом спору в Ірпінському міському суді Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18 задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред`явлення позову, накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 52,3 кв.м., реєстраційний номер 167790332108, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га, реєстраційний номер: 467501132224, кадастровий номер: 3222480805:05:008:5008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та земельну ділянку площею 0,0975 га, реєстраційний номер: 67013532224, кадастровий номер: 3222480805:05:013:5001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 8 - 9).

Згідно описової частини цієї ухвали, 16 квітня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду, яка була мотивована тим, що з кінця 1997 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та поділяли побут, разом відпочивали, ходили на дні народження до знайомих та родичів, вели спільний бюджет. Протягом спільного проживання із ОСОБА_1 , для поліпшення сімейно-житлових умов, ними спільно було набуто та зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 нерухоме майно, на яке він просив накласти арешт. На даний момент заявник та ОСОБА_1 , у зареєстрованому шлюбі між собою не перебувають, проживають окремо, не ведуть спільного побуту та господарства, сімейні стосунки між нами припинено. Права заявника на частку у спільно нажитому майні ОСОБА_1 не визнає. У зв`язку із цим, заявник має намір у порядку ст. 4 ЦПК України звернутися до Києво-Святошинського районного суду Київської області за захистом своїх законних прав та інтересів шляхом подачі позову про встановлення факту спільного проживання, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, вказаний вид забезпечення є співмірним із позовними вимогами, що будуть заявлятись заявником що стосуються встановлення факту спільного проживання, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року в справі № 369/4195/18 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення з тих підстав, що згідно інформації, яка розміщена на офіційному веб-порталі Судова влада України встановлено, що 02 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю. Таким чином, на виконання вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України ОСОБА_3 повинен був пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, тобто до 28 квітня 2018 року. Разом з тим, в частині 3 ст. 124 ЦПК України зазначено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Тож, строк звернення ОСОБА_3 до суду із позовом закінчується 02 травня 2018 року. На підставі вищенаведеного, суд вважав клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а. с. 10 - 12).

Згідно інформації щодо стадій розгляду судових справ, розміщеної на офіційному сайті Києво-Святошинського районного суду Київської області, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю надійшов до суду 02 травня 2018 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 369/4828/18 (а. с. 14).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року у справі № 369/4828/18 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху, а ухвалою від 29 травня 2018 року - визнано неподаною та повернуто позивачу в зв`язку з неусуненням недоліків (а. с. 15 - 18).

Крім того, 03 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу майна та майнових прав об`єктами спільної сумісної власності та їх поділ, справі присвоєно єдиний унікальний номер 369/4896/18 (а. с. 22 - 35).

В подальшому справа була передана за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2023 року в справі № 369/4896/18 залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, а саме накладення арешту на зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 52,3 кв.м., реєстраційний номер: 167790332108, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0975 га, кадастровий номер 3222480805:05:013:5001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 38 - 41). Постановлюючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім того заявник не довів намірів відповідача, як власника спірного нерухомого майна, відчужити належне йому майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду. Крім того, позивачем не надано даних, кому належить спірне житлове приміщення станом на час подачі заяви про забезпечення позову.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передаючи справу на розгляд іншому суду ухвалою від 27 березня 2023 року, суд першої інстанції виходив із того, що питання про скасування заходів забезпечення позову вправі вирішувати суд, в провадженні якого знаходиться відповідна цивільна справа, оскільки питання про скасування заходів забезпечення позову безпосередньо пов`язане з майном, яке є предметом спору у розгляді цивільної справи № 369/4896/18, яка перебуває у провадженні Ірпінського міського суду Київської області, то заяву про скасування заходів забезпечення позову слід направити до цього суду.

Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 13 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Разом із тим, наведені вимоги закону судом першої інстанції належним чином враховані не були.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що позовну заяву ОСОБА_3 , подану 02 травня 2018 року, заходи забезпечення позову у якій вжито ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4828/18, було визнано неподаною та повернуто позивачу в зв`язку із неусуненням недоліків.

Судом першої інстанції також не було враховано, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року в справі № 369/4195/18 встановлено, що згідно інформації, яка розміщена на офіційному веб-порталі Судова влада України, 02 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, і строк звернення ОСОБА_3 до суду із позовом закінчується 02 травня 2018 року.

Крім того, вдруге ОСОБА_3 подав позов про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна 03 травня 2018 року поза межами десятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 152 ЦПК України, що підтверджується витягом з веб-порталу Судової влади України (а. с. 21), і матеріали справи не містять відомостей, що позивач звернувся до суду із заявою про поновлення даного процесуального строку.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що позов у справі № 369/4896/18 ним подано 02 травня 2018 року, не підтверджені належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом.

За таких обставин суду першої інстанції необхідно було надати оцінку процесуальним діям ОСОБА_3 відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 13 ст. 158 ЦПК України, однак суд безпідставно усунувся від цього.

Не можна погодитися із висновками суду першої інстанції, що питання про скасування заходів забезпечення позову вправі вирішувати суд, в провадженні якого знаходиться відповідна цивільна справа, оскільки питання про скасування заходів забезпечення позову безпосередньо пов`язане з майном, яке є предметом спору у розгляді цивільної справи № 369/4896/18, яка перебуває у провадженні Ірпінського міського суду Київської області, з огляду на те, що провадження у справі № 369/4896/18 відкрите за іншим позовом ОСОБА_3 , ніж за тим, який було забезпечено Києво-Святошинським районним судом Київської області від 18 квітня 2018 року у справі № 369/4195/18.

Апеляційний суд враховує, що сама по собі пов`язаність майна, на яке накладено арешт, із судовим спором у певній справі, не є передбаченою законом підставою для вирішення цим судом питань про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у інших справах, оскільки позов забезпечується в межах однієї справи в кожному конкретному випадку.

Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.