Рішення

від 16.06.2023 по справі 161/126/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/126/23

Провадження № 2/161/2211/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Луцька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

03.01.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 28.03.2012 року згідно рішення органу місцевого самоврядування на баланс ОСББ «Вікторія» було передано житловий будинок АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку квартира АДРЕСА_2 ще у квітні 1987 року була надана в користування сім`ї ОСОБА_4 на підставі трудових відносин. На даний час у даному житлі зареєстровані вона, її донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_1 та онука ОСОБА_6 . За час проживання у квартирі відповідач ОСОБА_1 систематично порушував правила співжиття, що унеможливлювало спільне проживання з ними в одному житлі, а застосовані до нього заходи впливу виявилися безрезультатними. Разом з тим, відповідач з січня 2020 року не проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Місце перебування ОСОБА_1 на даний час їй не відоме, жодних перешкод у користуванні житловим приміщенням останньому будь-ким не створювалися. Просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, а також стягнути з нього понесені судові витрати по справі.

04.05.2023 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 97-98), на обґрунтування своїх заперечень зазначивши, що постійне непроживання відповідача у спірній квартирі спричинене наявністю перешкод, які чинять відповідачу його мати позивачка ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_6 . Такі перешкоди полягають у спричиненні постійних конфліктів та провокацій, наслідком чого є неодноразові виклики останніми працівників поліції. Попри зазначене, ОСОБА_1 регулярно відвідує свою матір, купує їй ліки та продукти харчування, піклується про її здоров`я, а також робить в спірному житлі дрібний ремонт. У квартирі у відповідача є своя кімната, в якій зберігаються його особисті речі. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні не проживає з листопада 2019 року та будь-яких його особистих речей, окрім декількох футболок, у квартирі немає. Будь-які витрати по утриманню житла її син не несе. На момент пред`явлення даного позову, жодних перешкод у користуванні квартирою у відповідача не існувало. Вказує, що щодо ОСОБА_1 виносився обмежувальний припис на заборону перебування у спірному житловому приміщенні, після чого останній залишив житло та з того будь-якого інтересу до нього не проявляв. Лише одного разу відповідач намагався потрапити в квартиру шляхом пошкодження дверей. Проте усі зазначені нею події мали місце ще у 2020 році.

Представник позивачав судовомузасіданні надалапояснення аналогічні,до викладеногоу позовнійзаяві,додатково пояснила,що речівідповідача,які залишилисяу квартирі,на данийчас непридатні длявикористання.Вважає,що відсутністьвідповідача ОСОБА_1 у спірнійквартирі впродовжтривалого часує беззаперечноюпідставою длявизнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідач в судове засідання 16.06.2023 року не з`явився, до його початку представник відповідача подав до суду клопотання з проханням розгляд справи відкласти у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні (а.с. 125).

В ході розгляду справи відповідач заперечував щодо задоволення позову, суду пояснив, що у січні 2020 року між ним, позивачкою та його сестрою виник конфлікт, за наслідками якого працівниками поліції було винесено щодо нього обмежувальний припис, а також відібрано ключі від спірного житла. З того часу він декілька разів намагався потрапити за зареєстрованою адресою свого місця проживання, проте до помешкання його не впускали. У спірній квартирі знаходяться його особисті речі постіль, рушники та комп`ютер. Також, він брав участь в утриманні житла, надавав позивачці кошти на оплату комунальних послуг, а також проводив власними силами та засобами дрібні ремонтні роботи. Додатково зазначив, що у 2020 році він намагався вселитися у квартиру, однак з 2021 року такі намагання були припинені. При цьому, починаючи з дати винесення щодо нього обмежувального припису, він ночував у спірному житлі 3-4 рази. З приводу наявності перешкод у користуванні житловим приміщенням, а також з приводу відібрання у нього ключів від квартири, до компетентних органів він не звертався. У задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Луцької міської рада в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання з проханням розгляд справи проводити за його відсутності, при вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с. 42).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні ОСББ «Вікторія» в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання, пояснення на позовну заяву від ОСББ «Вікторія» на адресу суду не надходили.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 в судове засідання, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки останній в повній мірі реалізував своє право на захист шляхом висловлення в ході розгляду справи своєї позиції з приводу пред`явлення позову, поданням відзиву за позовну заяву, а також шляхом забезпечення участі у даній справі через представника - адвоката Наумчука І.П.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у квітні 1987 року сім`ї ОСОБА_4 , у зв`язку з його перебуванням у трудових відносинах з Луцьким ремонтно-будівельному управління облрембудтресту, яке пізніше було реформоване у АТ «Волиньрембуд», правонаступником якого є ТзОВ «Мавексрембуд», було надано в користування житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10).

На підставі рішення Луцької міської ради «Про передачу житлового будинку АДРЕСА_1 на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія»» від 28.03.2012 року № 22/53, - житловий будинок АДРЕСА_1 було передано на баланс вказаного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (а.с. 9).

Як вбачається із довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданим 21.12.2020 року ОСББ «Вікторія», за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ОСОБА_6 (а.с. 11).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з січня 2020 року за адресою місця реєстрації не проживає, що підтверджується довідкою Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 21.12.2020 року № 46865/58/04-20 (а.с. 16).

Місце свого проживання у січні 2020 року відповідачем ОСОБА_1 було залишено у зв`язку з видачею відносно нього заборонного припису.

Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2020 року, постановленою у цивільній справі № 161/989/20 за заявою ОСОБА_6 про видачу об межувального припису стосовно ОСОБА_1 було видано обмежувальний припис строком на шість місяців, який йому було заборонено наближатися на відстань ближче метрів у місці спільного проживання (перебування). Навчання роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою неповнолітньою ОСОБА_6 (а.с. 23-25). Дана ухвала набрала законної сили, у встановленому законом порядку не змінена і не скасована.

Після закінчення дії заборонного припису відповідач ОСОБА_1 до спірної квартири проживати не повернувся, заходів щодо вселення до квартири не вчиняв, жодної зацікавленості щодо вказаного житла не виявляв.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 1999 року він проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 та з 2012 року перебуває на посаді Голови ОСББ «Вікторія». Він знайомий зі сім`єю ОСОБА_8 , оскільки періодично провідує позивачку, якій він допомагає через її хворобу. В період часу з 2019 року по 2023 рік відповідач ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає, за увесь цей час він бачив його лише декілька разів приблизно один раз на півроку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що сторони по справі вона знає з 1996 року, тобто з моменту свого вселення у житловий будинок АДРЕСА_1 , вони є сусідами (проживають на одному поверсі). Їй відомо, між позивачкою та відповідачем виник конфлікт, після чого останній припинив своє проживання у спірній квартирі. Після цього відповідач ОСОБА_1 намагався потрапити до помешкання не більше п`яти разів, проте дані події мали місце близько трьох років тому. Надалі відповідач спроб щодо вселення у квартиру не вчиняв. У вказаний період часу речей відповідача за адресою його місця реєстрації не було. Дана обставина їй достовірно відома, оскільки вона допомагала позивачці проводити ремонтні роботи в квартирі. Крім того, комунальні послуги сплачувалися саме позивачкою, вона (свідок) та на прохання позивачки періодично здійснює оплату послуг на її прохання.

Допитана в ході розгляду справи свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона та позивачка є сусідами та проживають на одному поверсі. У спірному житлі відповідач ОСОБА_1 не проживає вже близько 3-4 роки, комунальні платежі не сплачує та будь-якої участі в утриманні квартири не приймає.

Свідок ОСОБА_11 , яку було допитано в судовому засіданні, пояснила суду, що сторони у справі є її матір`ю та братом. Відповідач ОСОБА_1 проживав за адресою свого місця реєстрації до січня 2020 року, проте після чергового конфлікту щодо нього було складено заборонний припис. З того часу, її брат до житла на проживання не повернувся. Останній пішов проживати до своєї нової дружини, жодних його речей спірному житлі не залишилося. Будь-які перешкоди у користуванні помешканням йому не чинилися. Як їй відомо, відповідач в жодній мірі не приймає участі в утриманні квартири (а.с. 129).

Той факт, що відповідач ОСОБА_1 не проявляє жодної зацікавленості до житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , підтвердив також у своїх пояснення допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_12 (брат позивачки).

Також із довідки ВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області № 137/20 від 21.01.2020 року (а.с. 18), вбачається, що за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого за № 563 від 05.01.2020 року щодо неправомірної поведінки її сина ОСОБА_1 по відношенню до неї було встановлено, що провести заходи опитування відповідача не виявилося за можливе по причині його відсутності за адресою його місця реєстрації при здійсненні неодноразових виходів .

Крім того, як слідує із листа Луцького ВП ГУНП у Волинській області № 3/137/58/04-19 від 22.01.2020 року, за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого за № 563 від 05.01.2020 року, у діях відповідача вбачалися ознаки правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, однак його місце перебування встановлено не було (а.с. 20).

В ході розгляду справи, судом не встановлено, що між відповідачем та позивачкою, як квартиронаймачами спірного житла, існували домовленості про збереження за відповідачем права користування спірним приміщенням з передбачених законом підстав, що унеможливлювало б визнання відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом.

В ході розгляду справи відповідачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що він приймає участь в утриманні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що у спірному житлі знаходяться його речі, а також йому позивачкою, чи іншими особами, чиняться перешкоди у користування житловим приміщенням.

Вищевказані обставини в жодній мірі не були спростовані поясненнями допитаних в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Зокрема, жоден зі вказаних свідків не підтвердив тієї обставини, що ОСОБА_1 з боку позивачки чиняться перешкоди у користуванні житлом, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що останній з 2021 року виявляв інтерес до вказаного житлового приміщення, брав участь в його утриманні,а також вживав заходи щодо вселення.

Натомість, як було встановлено в ході розгляду справи, після залишення відповідачем спірної квартири внаслідок застосування щодо нього обмежувального припису на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2020 року в цивільній справі № 161/989/20, останній здійснював заходи для отримання доступу до житла виключно у 2020 році, а починаючи з 2021 року та по даний час такі заходи будь-якого характеру ОСОБА_1 не вчинялися, що він особисто підтвердив в ході розгляду даної справи.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи членом сім`ї позивачки ОСОБА_1 , безперервно не проживає за адресою свого місця реєстрації більше шести місяців до дати звернення до суду з даним позовом, будь-яких його особистих речей у спірній квартирі немає, останній участі в утриманні спірного житлового приміщення не приймає, а тому його реєстрація у житлі впливає на вартість комунальних послуг, у зв`язку з чим позивачка змушена нести додаткові витрати, що істотно впливає та обмежує реалізацію її права на вільне розпорядження і користування майном.

На переконання суду, вкрай виняткові випадки прояву інтересу ОСОБА_1 до спірної квартири, не спростовують того факту, що останній понад шість місяців відсутній без поважних причин за адресою свого місця реєстрації, а тому й про наявність будь-яких правових підстав, які б унеможливлювали визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою з підстав, які визначені ст.ст. 71, 72 ЖК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Також суд вважає наголосити на тому, що у даному випадку відсутні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право на користування спірним житлом з підстав, визначених положеннями ст. 116 ЖК України з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов`язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Тлумачення вищевказаної норми дає підстави для висновку, що виселення осіб із житлового приміщення може бути впроваджене виключно за тієї умови, якщо проживання такої особи є постійне, переважне або тимчасове за відповідною адресою.

Однак, як було встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 за адресою місця своєї реєстрації не проживає без поважних на те причин з моменту закінчення дії обмежувального припису, застосованого до нього в межах розгляду цивільної справи № 161/989/20, а тому останнього не можливо визнати таким, що втратив право на користування спірною квартирою саме з підстав, встановлених ст. 116 ЖК України.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Із наведеного слідує, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На підставі ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Луцька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особабез самостійнихвимог щодопредмету спору: Луцька міська рада, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 34745204.

Третя особабез самостійнихвимог щодопредмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1, код ЄДРПОУ: 35213352.

Повний текст рішення складений 20 червня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська