Постанова

від 07.06.2023 по справі 914/3013/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. Справа №914/3013/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничої компанії Львівхолод від 24.02.2023(вх.суду від 28.02.2023 №01-05/600/22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 (повний текст рішення складено 07.02.2023), суддя Ділай У.І., м.Львів

у справі № 914/3013/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тема-Захід, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Львівхолод, м.Львів

про: стягнення 99 072,47грн пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за договором поставки №1152 від 01.11.2018

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У грудні 2022року ТОВ «Тема-Захід» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення 99 072,47грн пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за договором поставки №1152 від 01.11.2018.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору поставки №1152 від 01.11.2018 позивач поставив та передав у власність відповідача товар, однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі. Позивач звертався із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу і рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 у справі № 914/1020/22 присуджено до стягнення з ТОВ «Львівхолод» на користь ТОВ «Тема-Захід» 130 273,36 грн пені та 19 984,12 грн судового збору, в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 202 001, 15 грн провадження у справі закрито. У зв`язку з тим, що відповідач не своєчасно сплатив встановлений судовим рішенням борг на користь ТОВ «Тема-Захід», на підставі ст. 625 ЦК України та п.6.7 договору позивач просив стягнути з відповідача 79 853,09грн інфляційних втрат за період з 24.02.2022 до 16.06.2022, 12 611,42грн пені за період з 21.05.2022 до 09.06.2022 та 6607,96грн 3% річних за користування грошовими коштами за період з 24.02.2022 до 09.06.2022.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/3013/22 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 79 853,09грн інфляційних втрат, 12 611,42грн пені, 6607,96грн 3% річних та 2481,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної оплати 1 202 001,15грн боргу за поставлений товар встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 у справі № 914/1020/22, яке набрало законної сили 06.09.2022. Суд вказав, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, застосовується як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, суд відхилив посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, зокрема, запровадження воєнного стану на території України, які давали б підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань, зазначивши, що відповідачем не доведено, що військова агресія російської федерації проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором. Також суд відмовив відповідачу у його клопотанні щодо зменшення нарахованої пені до 1000грн, вказавши, що таке зменшення фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення 6 607,96грн 3%річних, 11 611,42грн пені, 79 853,09грн інфляційних втрат та залишити без змін рішення в частині стягнення 1 000грн пені.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що у даній справі наявні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням положень ч.3 ст.219 ГК України, ч.1 ст.616, ч.3 ст.551 ЦК України, і такими підставами є порушення умов укладеного договору поставки позивачем, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар, несприятливі наслідки повномасштабної війни та добросовісність дій відповідача. Скаржник вказує, що суд залишив поза увагою обставини, що зумовили затримку в погашення боргу, а саме, що позивач відмовився здійснювати поставку на раніше погоджених умовах та не дослідив докази, подані відповідачем на підтвердження цих обставин, зокрема листа позивача від 24.02.2022 про зміну умов договору щодо поставки лише за попередньою оплатою в односторонньому порядку та інших листів. Зазначає, що незважаючи на те, що магазини відповідача прямо не постраждали від бойових дій, війна як обставина непереборної сили прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності, як і регулятивні рішення державних органів постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160, від 09.12.2020 №1236, від 22.04.2020 №341, відкритий лист Держспоживслужби України від 27.02.2022, указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанова Національного банку України №18 від 24.02.2022, внаслідок дії яких відповідач був змушений розраховуватись за соціально-значущі товари значно раніше, ніж передбачалось укладеними договорами, націнка на такі товари заледве покриває реальні витрати, пов`язані з їх продажем, продати такі товари відповідач міг тільки після завершення строку декларування ціни, при цьому соціально-значущі товари є основною в продажах під час війни, оскільки продаж інших товарів ускладнений знищенням ланцюгів постачання, виробничих потужностей багатьох виробників, завезення імпортних товарів унеможливлене через обмеження, встановлені НБУ, а продаж алкоголю як товару з високою націнкою заборонений чи суттєво обмежений. Апелянт посилається також на те, що він вже сплатив позивачу 130 273,36 грн пені за спірним договором у справі № 914/1020/22, тому вважає, що достатнім розміром відповідальності за прострочення сплати боргу була б пеня в сумі 1000грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, зокрема, що обставини нездійснення відповідачем оплати в повному обсязі за придбаний товар в порушення умов договору поставки №1152 від 01.11.2018 встановлені у справі №914/1020/22 та не потребують повторного доведення, в тому числі факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, факт відсутності у відповідача законних підстав для порушення умов договору поставки в частині оплати за придбаний товар чи підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору поставки. Зазначає, що повне погашення суми основного боргу відбулося лише після звернення позивача до суду, до того відповідач здійснював платежі, у мізерному розмірі, порівняно із сумою боргу. Вважає доводи апелянта про порушення позивачем умов договору, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар, безпідставними, оскільки частина заборгованості з оплати отриманого товару відповідача перед позивачем виникла завчасно до початку бойових дій на території України, а після 24.02.2022 відповідач перестав надсилати позивачу замовлення на поставку партій товару.

Постанови уряду, на які покликається відповідач, не вплинули на можливість своєчасного погашення боргу відповідачем, адже продовольчі товари вітчизняного виробництва, які мають істотну соціальну значущість, не належать до переважного асортименту супермаркетів відповідача та займають не більше, ніж 10-20% площі стелажів супермаркету, а заборона продажу алкоголю була введена у м. Львів лише 19.03.2022 (через місяць з моменту припинення здійснення плати за товар), лише частина магазинів відповідача розміщені у м.Львові, в інших містах така заборона вводилась також тимчасово, разом з цим факти тимчасових обмежень на продаж алкоголю не звільняють відповідача від оплати боргу за поставлену продукцію. Одна лише наявність нормативно-правових актів, перелічених апелянтом, без порівняння фінансових показників діяльності відповідача (загальні валові обсяги, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо) за відсутності інших документів, які підтверджують збиткову господарську діяльність відповідача, не можуть беззаперечно свідчити про реальну неможливість здійснення оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

З матеріалів даної справи вбачається, що 01.11.2018 ТОВ «Тема-Захід» та ТОВ ТВК «Львівхолод» уклали договір поставки № 1152 (з додатками та протоколом розбіжностей, змінами від 01.03.2019 та протоколом розбіжностей до них, змінами від 30.03.2020 із протоколом розбіжностей до них)(том 1,а.с. 47-57).

Згідно умов даного договору, постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього (п.1.1).

Покупець зобов`язується приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення (п.1.2).

Ціна товару встановлюється в гривнях, без урахування ПДВ (ПДВ виділяється окремим рядком), і включає вартість упаковки, маркування та доставки товару постачальником. Покупець самостійно визначає ціну продажу товарів, якщо інше не передбачене чинним законодавством України або окремими задокументованими домовленостями між сторонами (п.2.2).

Вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором (п.2.3).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати (п.3.1).

Сторони можуть здійснити перевірку взаєморозрахунків. З цією метою одна із сторін формує акт звірки взаєморозрахунків та передає його іншій стороні договору (вручає особисто під підпис, або направляє поштою з повідомленням про вручення, кур`єром, чи через систему EDI). Інша сторона повинна підписати цей акт протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання та відправити першій стороні або заявити письмові вмотивовані зауваження (п.3.2).

Сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші витрати, пов`язані з виконанням зобов`язання за цим договором (п.3.3).

Поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника відповідно до графіку поставок на підставі та у суворій відповідності із замовленням покупця (п.4.1).

За несвоєчасну оплату за поставлений згідно замовлення товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми (п.6.7).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання умов договору на період дії форс-мажорних обставин, а саме пожежі, повені, землетрусу, інших стихійних лих чи воєнних дій, якщо ці обставини істотно вплинули на виконання умов даного договору. Зміна чинного законодавства або інших нормативно-правових актів, які безпосередньо чи побічно зачіпають сторони, не вважаються обставинами форс-мажор (п.7.1).

У випадку настання умов, передбачених п.7.1, сторона зобов`язується протягом 3-х днів з моменту їх настання письмово повідомити іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин (п.7.2).

Належним доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом (п.7.3).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року (п.9.1).

Строк дії договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна з сторін письмово не заявить про інше за 30 днів до чергового терміну завершення його дії (п.9.2).

Відповідно до п. 1.1 комерційних умов, що є додатком № 1 до договору поставки № 1152 від 01.11.2018 (в редакції додаткового договору про внесення змін і доповнень від 30.03.2020 з протоколом розбіжностей до нього), розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно п. 3.1. договору поставки протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем, а щодо товарів під товарними знаками, права на використання яких належать ТОВ «Юнілівер Україна», протягом 75 (сімдесяти п`яти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому, оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

У зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 на території України воєнного стану позивач направив відповідачу листа від 24.02.2022 з повідомленням про те, що нові відвантаження продукції будуть здійснені за можливості проведення попередньої оплати (том 3, а.с. 36).

Листом №780 від 25.02.2022 відповідач закликав позивача дотримуватись погоджених договірних умов, зокрема і щодо ціни на товар, а також просив забезпечити безперебійне постачання товарів (том 3,а.с. 37).

Відповідач листом №803 від 01.03.2022 звернув увагу позивача на те, що одностороння зміна умов договору поставки неможлива навіть під час форс-мажорних обставин(том 3,а.с. 38).

Листом від 03.03.2022 №839 відповідач звернувся до позивача з вимогою дотримуватись умов договору поставки, а також наголосив на тому, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 від N 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану» скорочено до 10 днів відтермінування оплати за поставлені продовольчі товари вітчизняного виробництва, визначені переліком товарів, що мають істотну соціальну значущість, з врахуванням позиції позивача щодо відмови від поставок товару без передоплати. Відповідач буде змушений здійснювати оплату за товари позивача після розрахунку з постачальниками соціально-значущих товарів, оскільки товари позивача не входять до переліку товарів, що мають істотну соціальну значущість(том 3,а.с. 39).

Листом від 07.03.2022 позивач наполягав на продовженні співпраці лише за умови зміни форми оплати за товар на попередню оплату або одразу по факту отримання(том 3.а.с. 40).

Листом від 16.03.2022 №989 відповідач наголосив на неможливості здійснення ним попередньої оплати, оскільки у ТзОВ ТВК «Львівхолод» немає відповідної кількості обігових коштів(том 3.а.с. 41-42).

18.03.2022 та 28.03.2022 позивач звертався до відповідача з листами про погашення 2 168 248,40грн заборгованості(том 3,а.с. 43-44).

Відповідачем на адресу позивача надіслано лист від 01.04.2022 № 1143, яким повідомлено про повне виконання своїх зобов`язань з оплати за поставлений товар частинами, в міру наявності коштів(том 3,а.с. 45).

21.04.2022 позивачем на адресу відповідача скеровано вимогу про погашення заборгованості в сумі 1 653 696,01грн(том 3,а.с. 46).

Відповідачем 29.04.2022 надано відповідь на лист-вимогу та долучено проект договору про реструктуризацію боргу(том 3,а.с. 49-50).

Листом від 10.05.2022 позивач відмовився від здійсненої реструктуризації та вимагав погасити існуючу заборгованість в сумі 1 821 009,73грн протягом 3-х календарних днів з моменту отримання листа(том 3.а.с. 60).

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ ТВК «Львівхолод» своїх зобов`язань за договором поставки № 1152 від 01.11.2018 щодо повної та вчасної оплати за отриманий товар, у ТОВ«Тема-Захід» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 1 202 001,15 грн основного боргу та 130 273,36 грн пені, яка нарахована з червня 2021року по 20.05.2022.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2022 у справі № 914/1020/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ТВК «Львівхолод» на користь ТОВ «Тема-Захід» 130 273,36 грн пені та 19 984,12 грн судового збору. В частині стягнення основного боргу в розмірі 1 202 001, 15 грн провадження закрито.

Під час розгляду вказаної справи № 914/1020/22 суд встановив, що виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 1152 від 01.11.2018, позивачем протягом березня 2021-лютого 2022року поставлено відповідачу товар на підставі підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних, проте, відповідачем за отриманий товар сплачено лише частково. Крім того, ТзОВ ТВК «Львівхолод» здійснено часткове повернення товару ТзОВ «Тема-Захід» або відбувалось коригування суми накладних внаслідок виявлених розбіжностей, в тому числі в момент приймання товару; частина зобов`язань покупця з оплати поставленого товару припинена зарахуванням однорідних зустрічних вимог.

Також, у зазначеному рішенні вказано, що після подачі позову до суду та відкриття провадження у справі ТОВ ТВК «Львівхолод» здійснено оплату суми основного боргу в розмірі 1 202 001, 15 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 418244599 від 26.05.2022 на суму 30 000,00 грн, № 418244789 від 31.05.2022 на суму 30 000,00 грн, № 9998892457 від 07.06.2022 на суму 70 784,27 грн, № 29900613 від 07.06.2022 від 98 852,73 грн, № 29900614 від 07.06.2022 на суму 153 571,22 грн, № 29900753 від 09.06.2022 на суму 168 713,95 грн, № 29900752 від 09.06.2022 на суму 231 483,83, № 29900754 від 09.06.2022 на суму 369 899, 30 грн, № 29901156 від 16.06.2022 на суму 712,68 грн, № 29901157 від 16.06.2022 на суму 47 983, 17 грн.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду не оскаржено та набрало законної сили 06.09.2022.

12.09.2022 на примусове виконання рішення видано наказ.

Як зазначено в позові, судове рішення від 11.08.2022 у справі № 914/1020/22 виконано ТзОВ ТВК «Львівхолод» 29.08.2022.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував інфляційні втрати, 3%річних та пеню, нараховану за період, який не охоплений у справі № 914/1020/22, а саме:

- 79 853,09грн інфляційних втрат за період з 24.02.2022 до 16.06.2022,

- 12 611,42грн пені за період з 21.05.2022 до 09.06.2022,

- 6 607,96грн 3% річних за користування грошовими коштами за період з 24.02.2022 до 09.06.2022.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як зазначено вище, предметом даного спору є вимоги ТОВ «Тема-Захід» до ТОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення 99 072,47грн пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки №1152 від 01.11.2018.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної оплати 1 202 001,15грн боргу за поставлений товар встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі від 11.08.2022 у справі № 914/1020/22, яке в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили 06.09.2022.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач вказує, що прострочення оплати перед позивачем зумовлено двома причинами, а саме- це односторонньою відмова позивача постачати товар без його передоплати з 24.02.2022 та початком повномасштабної війни у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації.

Разом з тим, доказів звернення відповідача до позивача із новими замовленнями на поставку наступних партій товару після 24.02.2022 скаржник не надав.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ«Тема-Захід») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікував на сплату йому відповідачем боргу за договором поставки №1152 від 01.11.2018.

Відповідно до приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Твердження апелянта про наявність підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 79853,09 грн та 6607,96 грн 3% річних апеляційний суд відхиляє, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Посилання відповідача на виникнення після 24.02.2022 обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні та обмеженням господарської діяльності його товариства, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для звільнення його від виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1152 від 01.11.2018. Щодо розпоряджень та наказів обласних військових адміністрацій, якими впроваджено заборону алкогольними напоями на територіях Львівської області, Івано-Франківської області, Львівської міської територіальної громади, Трускавецької територіальної громади, що спричинило значну втрату частину виторгу, суд першої інстанції вірно вказав, що, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач не спеціалізується саме на продажу алкогольної продукції, відповідно до видаткових накладних на поставку товарів, значну частину поставленого товару позивачем відповідачу складають товари, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися.

Також той факт, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягають доведенню у загальному порядку.

Окрім того, щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань в частині нарахованих 3% річних суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі зазначено, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, натомість, у цій справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому ст. 625 ЦК України, тобто 3%, що, у свою чергу, не порушує принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Також покликання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 від №160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», якою скорочено до 10 днів відтермінування оплати за поставлені продовольчі товари вітчизняного виробництва, що мають істотну соціальну значущість суд не бере до уваги, оскільки скорочення термінів відтермінування оплати за поставлені продовольчі товари не належить до підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Стосовно вимоги апелянта щодо зменшення нарахованої позивачем 12 611,42грн пені за період з 21.05.2022 до 09.06.2022 до 1000грн суд зазначає таке.

Так, умовами п. 6.7 договору поставки № 1152 від 01.11.2018 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за поставлений згідно замовлення товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК) (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Обгрунтовуючи свої доводи щодо зменшення пені до 1000,00 грн, відповідач покликається на вже сплачені ним позивачу 130 273,36 грн пені за спірним договором, що, на його думку, є достатнім розміром відповідальності за прострочення сплати боргу. Також відповідач звернув увагу, що позивач нараховує усі суми виключно за період з 24.02.2022 та до повного погашення боргу відповідачем, тобто в період впливу на господарську діяльність наслідків війни, та в період, коли відповідач неодноразово намагався домовитись з позивачем.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання обов`язку з оплати поставленого товару за договором.

Нарахована позивачем пеня в розмірі 12 611,42грн базується на умовах договору поставки № 1152 від 01.11.2018, які є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі й щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що зменшення розміру пені до розміру 1000,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апелянта не свідчать про відсутність його вини у виникненні заборгованості та здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за договором поставки № 1152 від 01.11.2018, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обгрунтованим.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/3013/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничої компанії «Львівхолод» від 24.02.2023(вх.суду від 28.02.2023 №01-05/600/22) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі № 914/3013/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець