Постанова

від 15.06.2023 по справі 916/553/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/553/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Бондаревський О.М., посвідчення №073433 від 01.03.2023

від позивача - Мацько В.В. ордер серія ВН №1209267 від02.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002653 від 17.12.2014, посвідчення адвоката України №002653 від 17.12.2014

від відповідача - Бороденко М.С., посвідчення адвоката України 003784 від 15.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №003784 від 15.05.2019, ордер серія ВН №1202537 від 27.10.2022

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлон"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 року, прийняте о 16:19:42 суддею Рогою Н.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 07.10.2022

у справі №916/553/22

за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до скаржника

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Приватного підприємства "Готельний комплекс "Авокадо"; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6

про витребування земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію, припинення права власності та

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Кароліно-Бугазька сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Котлон", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:

-витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248);

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) державну реєстрацію права власності за № 61887311 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ "Котлон";

-витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249);

-скасувати у Реєстрі державну реєстрацію права власності за №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ "Котлон".

Позов обґрунтовано тим, що вказані земельні ділянки набуто з порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим ці ділянки підлягають поверненню на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон", а державна реєстрація права власності відповідача на них в Реєстрі підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2022 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Приватного підприємства /далі-ПП/ "Готельний комплекс "Авокадо"; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 позов задоволено повністю. Судом зазначено, що прокурор належними та допустимими доказами у справі довів наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна - земельних ділянок, оскільки ТОВ "Котлон" не могло не знати про незаконність продажу спірних ділянок, внаслідок чого вони вибули з володіння власника поза його волею. Також, за висновком суду першої інстанції, наявні підстави і для задоволення похідних позовних вимог прокурора щодо скасування у Реєстрі державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки з одночасним припиненням такого права.

ТОВ "Котлон" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, у зв`язку з чим звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його повністю і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити, а також вирішити питання про відшкодування апелянту за рахунок позивача судових витрат у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Котлон" про залишення без розгляду позовної заяви Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки в обґрунтування позовних вимог керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області посилався на порушення Затоківською селищною радою вимог земельного законодавства при відведенні земельної ділянки комунальної власності та, як наслідок, порушення державних інтересів.

Апелянт вважає, що будь-яка процесуальна участь Кароліно-Бугазької сільської ради в інтересах територіальної громади смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, в тому числі, в якості правонаступника Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, в ході розгляду спірної справи є протиправною, оскільки Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міськради є діючим органом місцевого самоврядування, а отже наділена процесуальною правосуб`єктністю щодо реалізації прав територіальної громади смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області, з огляду на що, оскільки Кароліно-Бугазька сільська рада не є уповноваженим суб`єктом із звернення з відповідним позовом про витребування спірних земельних ділянок, у прокурора були відсутні жодні підстави для представництва в суді інтересів держави в її особі.

Крім того, апелянт, посилаючись на принципи віндикації, її суб`єктний склад зазначив, що Кароліно-Бугазька сільська рада не набувала права власності на спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим не могла бути позивачем у даній судовій справі про їх витребування. В свою чергу, навіть у разі наявності підстав для витребування спірних земельних ділянок, суд міг витребувати їх лише на користь дійсного неволодіючого власника, яким виходячи зі встановлених обставин справи у спірних правовідносинах є Затоківська селищна рада, оскільки це діючий орган місцевого самоврядування, а отже наділений процесуальною правосуб`єктністю щодо реалізації прав територіальної громади смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Також апелянт звернув увагу колегії суддів на ту обставину, що Господарський суд Одеської області при прийняті оскаржуваного рішення в порушення процесуальних норм не прийняв до уваги паритетну обставину щодо уповноваженого суб`єкта в даній категорії спірних правовідносин, а саме - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Крім того, ТОВ "Котлон" в апеляційній скарзі зазначило, що місцевим господарським судом було порушено баланс втручання в його інтереси, оскільки останній є добросовісним набувачем на будівлю, що знаходиться на спірній земельній ділянці та вказує про принцип superficies solo cedit (збудоване приростає до землі), тобто єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди; а також порушив право відповідача мирного володіння майном, встановлене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник також зауважив, що скасування його права власності на спірну земельну ділянку через значний проміжок часу з моменту її видачі суперечить принципу юридичної визначеності та належного врядування (Рішення Європейського суду з прав людини "Беєлар проти Італії", "Стретч проти Сполученого Королівства", "Лелас проти Харватії", "Москаль проти Польщі"), оскільки особа, на користь якої прийнято певне рішення органом влади має право розумно очікувати на наявність у органу компетенції на його прийняття, державні органи повинні діяти вчасно, мінімізувати ризик помилок і сприяти юридичній визначеності.

Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції всупереч встановленим обставинам справи дійшов невірного висновку про неприйняття рішення Затоківською селищною радою від 20.02.2019 №1042 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 5110300000:02:012:0177 та рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 №1043 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 5110300000:02:012:0178, а також не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права висновки суду першої інстанції про проведення електронних торгів у період чинності заборони на відчуження спірних земельних ділянок, та вплив таких обставин на подальше набуття права власності на земельні ділянки.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким вимоги апелянта задоволено та у позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, що має процесуальним наслідком відмову в задоволенні позову.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просив постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 залишити в силі. На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилався на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 1-5 розділу 61 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". Заявник касаційної скарги вважає, що висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній (щодо переходу прав і обов`язків Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазької об`єднаної територіальної громади, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2023 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у даній справі скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховним Судом зазначено, що із спірних правовідносин не вбачається, що припинялися відповідні функції держави, разом з тим вбачається, що такі функції передаються від одного органу до іншого, а також те, що як на час звернення до суду із позовом у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, так і на час розгляду судами спору орган місцевого самоврядування новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади сформовано не було. Разом з тим неясність, нечіткість законодавства щодо представницького органу новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, чи відсутність такого органу не може бути підставою для відмови у вирішенні питання захисту суспільного, публічного інтересу, такі обставини не можуть бути підставою для відмови у захисті прав новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, що безпідставно не було враховано судом апеляційної інстанції. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто доводи ТОВ "Котлон" щодо незаконності вилучення у нього земельних ділянок рішенням місцевого господарського суду.

12.04.2023 справа отримана Південно-західним апеляційним господарським судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями її прийнято на новий розгляд колегією суддів у складі головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Якрош А.І.

19.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній просив при повторному апеляційному розгляді прийняти до уваги відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Кароліно - Бугазької сільської ради, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Також відповідач зазначив про те, що Кароліно - Бугазька сільська рада не набувала права власності на спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим не могла бути позивачем у даній справі про їх витребування. Скаржник вважає, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Крім того, на переконання відповідача задоволення заявлених прокурором позовних вимог матиме наслідком порушення балансу втручання в інтереси ТОВ "Котлон", яке добросовісно набуло право власності на будівлю, що знаходиться на витребуваній земельній ділянці та матиме наслідком порушення права відповідача мирного володіння майном, встановленого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від гр. ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки спірні земельні ділянки, а саме: площею 0,0459га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248) та площею 0,1401га за тією ж адресою (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249), з 06.01.2023 належать йому на праві власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому прийняте рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_7 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду, яке прийнято 27.09.2022, не могло вплинути на права та обов`язки ОСОБА_7 , оскільки на час його прийняття у остатнього будь-які права щодо відповідних земельних ділянок були відсутні, таким чином в задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_7 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача слід відмовити.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухала пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевірила правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права та прийшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017 у справі № 495/9130/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019, визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2685 "Про передачу гр. ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 " (далі - земельна ділянка 1); визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії індексний номер 32216710 щодо вказаної земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням державного реєстратора в Реєстрі скасовано право власності за ОСОБА_8 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на земельну ділянку 1.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017 у справі № 495/9132/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019, також визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2685 "Про передачу гр. ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 " (далі - земельна ділянка 2) та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо вказаної земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням державного реєстратора в Реєстрі скасовано право власності за ОСОБА_9 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

На підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 №1042 про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки 1 для індивідуального дачного будівництва державним реєстратором внесено запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 1 до Реєстру: 31076222 від 05.04.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 549298251103.

Також на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 №1043 про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки 2 для індивідуального дачного будівництва державним реєстратором внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку 2 до Реєстру: 31075730 від 05.04.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 549344951103.

Оригінали зазначених рішень суду не надавались, проте, Затоківською селищною радою за супровідними листами № 85/01-27 та №86/01-27 від 3.02.2020 надіслано на запит Білгород-Дністровської місцевої прокуратури копії зазначених рішень, які мають зовсім інший зміст, зокрема: №1042 від 20.02.2019 - «Про затвердження положення «Про адміністративну комісію Виконавчого комітету Затоківської селищної ради»; №1043 від 20.02.2019 - «Про затвердження положення «Про юридичний відділ Виконавчого комітету Затоківської селищної ради», затвердженого розпорядженням голови Затоківської селищної ради №66-ОД від 19.06.2018 року».

Таким чином, судом не встановлено підстав для здійснення реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .. Твердження скаржника про те, що жодне з цих рішень не засвідчене належним чином та оригінали цих рішень на огляд суду не надавалися колегія суддів до уваги не приймає на підставі ст.79 ГПК України, оскільки вони мають однакову доказову силу, при цьому, вірогідність прийняття органом місцевого самоврядування рішень, аналогічних за змістом раніше прийнятим та визнаним судом незаконними рішенням щодо цих же земельних ділянок вкрай низька.

В подальшому, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку 1 передав на користь ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 17.04.2019, серія та номер: 345, посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В. (номер запису про право власності 31218432), а ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку 2 передано на користь ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 23.04.2019, серія та номер: 359, посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В., (номер запису про право власності 31318417).

Приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В. на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.04.2019 та технічної документації на спірні земельні ділянки здійснено об`єднання земельних ділянок 1 і 2, внаслідок чого утворено нову земельну ділянку площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226, далі - земельна ділянка 3).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В., ОСОБА_3 передала право власності на земельну ділянку 3 на користь ОСОБА_4 (номер запису про право власності 31411316).

ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 07.08.2019, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В., право власності на земельну ділянку 3 передано на користь ПП "Готельний комплекс "Авокадо" (номер запису про право власності 33385876).

27.12.2019 ПП "Готельний комплекс "Авокадо" та ОСОБА_5 уклали іпотечний договір, відповідно до якого за рахунок предмета іпотеки -земельної ділянки 3, забезпечено виконання зобов`язання на суму 149600 грн., передбаченого договором позики від 27.12.2019 за № 2390, укладеним між вказаними особами.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 19.05.2020, складеного ДП «Сетам» та акту про проведені електроні торги від 4.06.2020, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В., земельну ділянку 3 реалізовано на торгах гр. ОСОБА_6 за 2590746,90 грн. при примусовому виконанні виконавчого напису №82 від 18.02.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В..

Колегія суддів вважає, що сам факт не оскарження боржником за договором позики - ПП "Готельний комплекс "Авокадо" зазначеного виконавчого напису нотаріусу та згода з реалізацією через торги земельної ділянки вартістю 2590746,90 грн. для погашення боргу в сумі 149600 грн. свідчить про його зацікавленість у здійснені такої операції з нерухомістю.

07.07.2021 нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Садановим О.В. видано свідоцтво ОСОБА_6 про реалізацію на електронних торгах предмета іпотеки, серія та номер 1091 щодо земельної ділянки 3, яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2021 № 59157385 (номер запису про право власності 42870857).

На далі, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна номер 1285, 1286, виданого 08.11.2021, що був складений ОСОБА_6 та ТОВ "Котлон" про передачу в якості внеску 100% статутного капіталу останнього (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М.), ТОВ "Котлон" отримав майно: земельну ділянку 3 та розташований на ній дачний будинок, якого ОСОБА_6 не придбавав на електронних торгах.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О.О., на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5117464292021, виданого 26.11.2021 відділом у м. Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, та заяви ТОВ "Котлон" про поділ земельної ділянки 3 та присвоєння окремих кадастрових номерів, серія та номер:1355 від 23.11.2021, засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М., внесено запис про право власності ТОВ "Котлон" на земельні ділянки площею 0,0459 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0248 та площею 0,1401 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0249, що розташовані за тією ж адресою.

Прокурор, вважаючи набуття зазначеними фізичними і юридичними особами права власності на спірні земельні ділянки незаконним, у зв`язку з чим останні підлягають витребуванню з незаконного володіння, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради, визначивши її як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які виникли у сфері набуття прав на спірні земельні ділянки, які, як вказано прокурором, належать до комунальної власності Затоківської селищної ради, правонаступником якої, на переконання прокурора, є Кароліно-Бугазька сільська рада.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на справедливий розгляд справи судом нерозривно пов`язане з правом доступу до суду. Так, у справі "Bellet проти Франції" (рішення від 04.12.1995, заява №23805/94) Суд зазначив, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2018 у справі №372/2592/15-ц зазначила, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 зазначив, що "суспільним", "публічним" інтересом звернення заступника прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_10 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту третього статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Територіальна громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Відповідно до положень частини 4 статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Із спірних правовідносин не вбачається, що припинялися відповідні функції держави, разом з тим вбачається, що такі функції передаються від одного органу до іншого, а також те, що як на час звернення до суду із позовом у даній справі, так і на час розгляду судами спору орган місцевого самоврядування новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади сформовано не було. Разом з тим, у спірних правовідносинах неясність, нечіткість законодавства щодо представницького органу новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, чи відсутність такого органу не може бути підставою для відмови у вирішенні питання захисту суспільного, публічного інтересу, такі обставини не можуть бути підставою для відмови у захисті прав новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором підстав для захисту інтересів держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у спірних правовідносинах і наявність підстав для зверхня із відповідним позовом про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння у порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України та скасування записів про державну реєстрацію та припинення права власності.

Щодо позовних вимог в частині витребування земельних ділянок колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у ст. 321 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Водночас, слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно.

Відтак, для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, від добросовісного набувача майно може бути витребуване лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів відзначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є втручання держави в право на мирне володіння майном.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому Європейський суд з прав людини у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18.

Колегією суддів встановлено, що спірні земельні ділянки були реалізовані на електронних торгах 19.05.2020 як предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.12.2019. Переможцем торгів став ОСОБА_6 , він придбав відповідний предмет іпотеки на підставі договору купівлі продажу, що був укладений за результатами проведення електронних торгів за 2 590746,9грн, при цьому відповідний предмет іпотеки оцінений був за домовленості сторін за іпотечним договором у сумі 279 000, а переданий в іпотеку за борг у сумі 149 600 (гідно п. 1.2, та 2.3 зазначеного договору іпотеки).

Станом на момент проведення торгів щодо спірних земельних ділянок, правила проведення прилюдних торгів визначались Порядком арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №301/29431, відповідно до якого електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що на день проведення електронних торгів -19.05.2020 арешти, накладені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2020 у справі №947/24693/19 та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.01.2020 у справі №495/3632/19, не були скасовані та відомості про зняття обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не вносились.

Таким чином, факт реалізації майна на підставі нотаріального напису під час дії арешту, накладеного судом, відомості про який містилися в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек), свідчить про недобросовісність набувача цього майна, а саме ОСОБА_6 , який міг переконатися в наявності обтяжень щодо майна, що ним придбавалось.

Водночас у акті приймання-передачі нерухомого майна номер: 1285, 1286, за яким майно зареєстроване за відповідачем, зазначено, що ОСОБА_6 на виконання рішення №1 засновників ТОВ "Котлон" від 08.11.2021 передав у власність в якості внеску 100 статутного капіталу, а останній прийняв у власність в якості внеску, зокрема земельну ділянку площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226), тобто ТОВ "Котлон" отримало відповідну земельну ділянку, яка в подальшому була поділена на дві, що є спірними в даній справі, взагалі безоплатно та від недобросовісного набувача.

За таких обставин, враховуючі приписи ч. 3 ст. 388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, колегія вбачає підстави для задоволення вимоги прокурора про витребування майна - спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

При цьому, доводи апелянта про втручання у право відповідача мирного володіння майном, встановленого статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними, оскільки право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними, при цьому набувач такого майна, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, а відтак втручання у право володіння майном відповідача переслідувало легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Що стосується доводів апелянта про те, що місцевим господарським судом було порушено баланс втручання в його інтереси, оскільки останній є добросовісним набувачем на будівлю, що знаходиться на спірній земельній ділянці та вказує про принцип superficies solo cedit (збудоване приростає до землі), тобто єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки апелянтом не доведено добросовісного набуття права власності на таку будівлю. Так, відомості про існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, зокрема дачного будинку містяться лише в акті приймання-передачі нерухомого майна номер: 1285, 1286, виданого 08.11.2021, що був складений між ОСОБА_6 та ТОВ "Котлон" та реєстрі, водночас ОСОБА_6 за результатами проведених 19.05.2020 електронних торгів придбав у власність лише земельну ділянку площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226 і будь-яких доказів розміщення на ній ним відповідного дачного будинку, або доказів її побудови, прийняття в експлуатацію та реєстрації за ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №154/883/19, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за № 61887311 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ "Котлон" та скасування у Реєстрі державної реєстрації права власності за № 61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ "Котлон", оскільки вони є похідними від, як вже було встановлено, правомірних вимог прокурора про витребування у останнього цих земельних ділянок.

Інші наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків, викладених в мотивувальній частині постанови та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовані, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

На підставі ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі №916/553/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлон" - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.06.2023 о 14.00

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя А.І. Ярош