Постанова

від 27.09.2023 по справі 916/553/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/553/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

прокуратури - Голуба Є. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Котлон?

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 (суддя Рога Н. В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023

(судді Разюк Г. П., Колоколов С. І., Ярош А. І.)

у справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Котлон?

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. Приватне підприємство ?Готельний комплекс ?Авокадо?; 6. ОСОБА_5 ; 7. ОСОБА_6 ,

про витребування земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Кароліно-Бугазька сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлон" (далі - ТОВ "Котлон"), просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) державну реєстрацію права власності за № 61887311 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ "Котлон"; витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249); скасувати у Реєстрі державну реєстрацію права власності за № 61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ "Котлон".

1.2. Позов обґрунтовано тим, що вказані земельні ділянки набуто з порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим ці ділянки підлягають витребуванню на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон", а державна реєстрація права власності відповідача на них в Реєстрі підлягає скасуванню.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017 у справі № 495/9130/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019, визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2685 "Про передачу гр. ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 " (далі - земельна ділянка 1); визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32216710 щодо вказаної земельної ділянки.

2.2. На виконання зазначеного рішення суду рішенням державного реєстратора в Реєстрі скасовано право власності за ОСОБА_7 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на земельну ділянку 1.

2.3. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017 у справі № 495/9132/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019, визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 № 2685 "Про передачу гр. ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 " (далі - земельна ділянка 2) та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо вказаної земельної ділянки.

2.4. На виконання зазначеного рішення суду рішенням державного реєстратора в Реєстрі скасовано право власності за ОСОБА_8 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

2.5. На підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 № 1042 про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки 1 для індивідуального дачного будівництва державним реєстратором внесено запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 1 до Реєстру: 31076222 від 05.04.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 549298251103.

2.6. Також на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 № 1043 про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки 2 для індивідуального дачного будівництва державним реєстратором внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку 1 до Реєстру: 31075730 від 05.04.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 549344951103.

2.7. Оригінали зазначених рішень суду не надавались, проте, Затоківською селищною радою за супровідними листами від 03.02.2020 надіслано на запит Білгород-Дністровської місцевої прокуратури копії зазначених рішень, які мають зовсім інший зміст, зокрема: від 20.02.2019 №1042 "Про затвердження положення "Про адміністративну комісію Виконавчого комітету Затоківської селищної ради"; від 20.02.2019 №1043 "Про затвердження положення "Про юридичний відділ Виконавчого комітету Затоківської селищної ради", затвердженого розпорядженням голови Затоківської селищної ради №66-ОД від 19.06.2018 року".

2.8. Оцінивши надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішення про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність спірних земельних Затоківською селищною радою не приймались.

2.9. Установлено також те, що в подальшому ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку 1 передав на користь ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 17.04.2019, серія та номер: 345, посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В. (номер запису про право власності 31218432).

2.10. ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку 2 передав на користь ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 23.04.2019, серія та номер: 359, посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В., (номер запису про право власності 31318417).

2.11. Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В. на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.04.2019 та технічної документації на спірні земельні ділянки здійснив об`єднання земельних ділянок 1 і 2, внаслідок чого утворена нова земельна ділянка площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226, далі - земельна ділянка 3).

2.12. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І. В., ОСОБА_3 передала право власності на земельну ділянку 3 на користь ОСОБА_4 (номер запису про право власності 31411316).

2.13. ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 07.08.2019, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І. В., право власності на земельну ділянку 3 передав на користь Приватного підприємства "Готельний комплекс "Авокадо" (номер запису про право власності 33385876).

2.14. Приватне підприємство "Готельний комплекс "Авокадо" та ОСОБА_5 уклали іпотечний договір від 07.12.2019, відповідно до якого за рахунок предмета іпотеки - земельної ділянки 3, забезпечено виконання зобов`язання, передбаченого договором позики від 27.12.2019 за № 2390, укладеним вказаними особами.

2.15. Також суди встановили, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 19.05.2020, складеного ДП "Сетам", та акта про проведені електроні торги від 04.06.2020, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В., земельну ділянку 3 реалізовано на торгах гр. ОСОБА_6 за 2590746,90 грн при примусовому виконанні виконавчого напису № 82 від 18.02.2020.

2.16. За результатами проведення електронних торгів від 19.05.2020 на підставі заяви ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та обтяжень від 02.07.2021, за реєстраційним номером 46542000 державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - земельної ділянки 3 за № 59068591 від 02.07.2021.

2.17. Державний реєстратор - нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Саданов О.В. видав свідоцтво ОСОБА_6 про реалізацію на електронних торгах предмета іпотеки, серія та номер 1091 від 07.07.2021 щодо земельної ділянки 3, яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2021 № 59157385 (номер запису про право власності 42870857).

2.18. Разом із цим, як установили суди попередніх інстанцій, проведення електронних торгів, за результатами яких ОСОБА_6 набув права власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, здійснено у період чинності арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2020 у справі № 947/24693/19 та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.01.2020 у справі №495/3632/19, які на час проведення торгів не були скасовані та відомості про зняття обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не вносились.

2.19. В подальшому на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна номер 1285, 1286, виданого 08.11.2021, що був складений ОСОБА_6 та ТОВ "Котлон" про передачу в якості внеску 100% статутного капіталу останнього (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О. М.), ТОВ "Котлон" отримав майно: земельну ділянку 3 та розташований на ній дачний будинок, якого ОСОБА_6 на електронних торгах не придбавав.

2.20. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О. О., на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5117464292021, виданого 26.11.2021 відділом у м. Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, та заяви ТОВ "Котлон" про поділ земельної ділянки 3 та присвоєння окремих кадастрових номерів, серія та номер:1355 від 23.11.2021, засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О. М., вніс запис про право власності ТОВ "Котлон" на земельні ділянки площею 0,0459 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0248 та площею 0,1401 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0249, що розташовані за тією ж адресою.

2.21. Прокурор, вважаючи набуття зазначеними фізичними і юридичними особами права власності на спірні земельні ділянки незаконним, у зв`язку з чим останні підлягають витребуванню з незаконного володіння, звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради, визначивши її як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які виникли у сфері набуття прав на спірні земельні ділянки, що, як вказав прокурор, належать до комунальної власності Затоківської селищної ради, правонаступником якої, на переконання прокурора, є Кароліно-Бугазька сільська рада.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 27.09.2022 задовольнив позов.

3.2. Рішення мотивував тим, що прокурор належними та допустимими доказами довів наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна - земельних ділянок, оскільки ТОВ ?Котлон? не могло не знати про незаконність продажу спірних ділянок, внаслідок якого вони вибули з володіння власника поза його волею. Також, за висновком суду першої інстанції, наявні підстави і для задоволення похідних позовних вимог прокурора щодо скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки з одночасним припиненням такого права.

3.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

3.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.06.2023 за результатами нового розгляду справи рішення суду першої інстанції залишив без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 10.07.2023 ТОВ ?Котлон? подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, в якій просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

4.2. На думку скаржника, судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та підлягають касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди не врахували висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах:

- постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 916/3022/21, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (у спірних правовідносинах прокурор мав право звернутися до суду щодо захисту інтересів Кароліно-Бугазької територіальної громади лише як самостійний позивач та сторона по справі з позовом саме в інтересах громади, а не органу місцевого самоврядування, оскільки як на час звернення до суду із позовом у даній справі, так і на час розгляду судами спору орган місцевого самоврядування новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади сформовано не було)

- постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 522/26382/15, від 07.03.2023 у справі № 50/790-43/173, від 28.09.2022 у справі № 916/2330/21 (оскаржуваними судовими рішеннями вилучені земельні ділянки, на яких розташовані законно введені в експлуатацію споруди, що належать на праві власності особі, якій судом апеляційної інстанції було відмовлено в участі у справі, не було залучено до участі у справі, проте суд прийняв рішення про її права, інтереси та обов`язки.

- постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №926/1288/18) оскаржуваними рішеннями задоволено позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє);

- постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №477/221/16-ц (оскаржуваними рішеннями у особи витребувано земельні ділянки, на яких розташовані набуті нею на законних підставах споруди);

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (суди при вирішенні спірних правовідносин не врахували, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб);

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, (оскаржуваними судовими рішеннями задоволено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, що суперечить імперативним вимогам пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

4.3. Скаржник зазначає, що позовні вимоги прокурора у цій справі спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а несформованої Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву у частині позовних вимог, заявлених Прокурором в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах несформованого органу.

4.4. Також скаржник звертає увагу, що на момент винесення спірної постанови, суду апеляційної інстанції було відомо, що відповідач вже не був власником спірних земельних ділянок, та такі на праві власності належать ОСОБА_9 , який заявив клопотання про залучення його до участі у справі.

4.5. Серед іншого зазначає, що електронні торги по реалізації предмета іпотеки були проведені 19.05.2020 року з повним дотриманням вимог Законів України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року за №2831/5.

4.6. Отже, на думку заявника, порядок, передбачений статтями 387, 388 ЦК України щодо витребування власником майна із чужого незаконного володіння, взагалі не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки окрім набуття ТОВ "Котлон" та, в подальшому, ОСОБА_9 у законному порядку права власності на спірні земельні ділянки, такими на законних підставах також було набуто у власність збудовані та введені в експлуатацію житлові споруди, що є неоспорюваною підставою набуття права власності на земельні ділянки, які знаходяться під такими спорудами та є необхідними для їх обслуговування. Тож при винесені оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій порушили принцип неможливості витребування майна у добросовісного набувача, який закріплений у частини другій статті 388 ЦК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Щодо способу захисту порушеного права

6.3. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

6.4. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

6.5. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

6.6. Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

6.7. За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

6.8. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

6.9. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

6.10. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

6.11. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

6.12. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

6.13. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

6.14. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

6.15. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

6.16. За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт. Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

6.17. Необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати.

6.18. Урахувавши наведені вище обставини справи, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що факт реалізації майна на підставі нотаріального напису під час дії арешту, накладеного судом, відомості про який містилися в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек), свідчить про недобросовісність набувача цього майна, а саме ОСОБА_6 , який міг переконатися в наявності обтяжень щодо майна, що ним придбавалось.

6.19. Водночас у акті приймання-передачі нерухомого майна номер: 1285, 1286, за яким майно зареєстроване за відповідачем, зазначено, що ОСОБА_6 на виконання рішення №1 засновників ТОВ "Котлон" від 08.11.2021 передав у власність в якості внеску 100% статутного капіталу, а останній прийняв у власність в якості внеску, зокрема земельну ділянку (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226), тобто ТОВ "Котлон" отримало відповідну земельну ділянку, яка в подальшому була поділена на дві, що є спірними в даній справі, від недобросовісного набувача. При цьому оскільки учасником ТОВ "Котлон", тобто особою, яка здійснює вплив на волю ТОВ "Котлон", є недобросовісний набувач, то і ТОВ "Котлон" є недобросовісним набувачем.

6.20. Разом із цим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

6.21. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

6.22. Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19).

6.23. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади.

Щодо доводів касаційної скарги

6.24. Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц в частині задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності.

6.25. Колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

6.26. Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

6.27. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

6.28. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, на неврахування висновків якої зокрема посилається скаржник, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20, та постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 07.12.2022 у справі № 911/2851/19.

6.29. Водночас, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

6.30. Отже в цій частині доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а судові рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку слід скасувати, так прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6.31. У касаційній скарзі скаржник зокрема звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи, спірна земельна ділянка розділена на дві окремі земельні ділянки площею 0,0459 га та 0,1401 га, які з 06.01.2023 належать на праві власності ОСОБА_9 , який не був залучений до участі у справі та на яких знаходяться дачні будинки, належні на праві власності ОСОБА_9 .

6.32. Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів звертається до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду, зокрема про те, що:

- формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 200), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт));

- вирішення заявлених вимог, зокрема про повернення власникові спірної земельної ділянки, не є вирішенням питання про право власності на житловий будинок, споруджений на частині цієї ділянки. А тому немає підстав вважати, що повернення власникові спірної земельної ділянки унеможливить реалізацію особою її прав на житловий будинок (див, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16 (пункти 8.5, 8.18) від 12.06.2019 у справа № 487/10128/14-ц (пункт 125.9), від 08.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 108).

6.33. Поряд із цим, як правильно врахував суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції, яке прийнято 27.09.2022, не могло вплинути на права та обов`язки ОСОБА_9 , оскільки на час його прийняття у остатнього будь-які права щодо відповідних земельних ділянок були відсутні, а тому в задоволенні клопотання про залучення цієї особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовив.

6.34. Водночас колегія суддів нагадує, що на відміну від закону, який діє ergo omnes (тобто є обов`язковим для всіх), судове рішення діє inter partes (тобто резолютивна частина судового рішення є обов`язковою лише для сторін). Тому судове рішення, ухвалене в справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)).

6.35. У відповідності з зазначеним підходом Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; водночас такий запис вноситься лише у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 94), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, пункт 63)).

6.36. Отже, для запобігання випадкам, коли на підставі судового рішення про задоволення позову у подібних спорах не може бути здійснена державна реєстрація права позивача, позивачам слід звертатися до суду з заявами про накладення арешту на нерухоме майно відповідачів (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України), оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист, поновлення порушених прав позивача (частина друга статті 136 ГПК України). Судам належить ретельно розглядати такі заяви, не допускаючи необґрунтованої відмови в забезпеченні позову.

6.37. Посилання ж скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 05.04.2023 у справі № 916/3022/21, від 29.11.2022 у справі №240/401/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 02.06.2022 у справі №522/26382/15, від 07.03.2023 у справі № 50/790-43/173, від 28.09.2022 у справі №916/2330/21, від 05.06.2019 у справі №926/1288/18, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 14.02.2018 у справі №477/221/16-ц , від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 не береться судом до уваги, оскільки аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 916/553/22, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, з огляду на відмінність обставин, змісту та правового регулювання спірних правовідносин у зазначених справах.

6.38. Інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо відсутності у прокурора повноважень для звернення з цим позовом у тому числі в інтересах Кароліно-Бугазької територіальної громади, то направляючи цю справу новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 вже виснував про те, що у спірних правовідносинах неясність, нечіткість законодавства щодо представницького органу новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади, чи відсутність такого органу не може бути підставою для відмови у вирішенні питання захисту суспільного, публічного інтересу, такі обставини не можуть бути підставою для відмови у захисті прав новоствореної Кароліно-Бугазької територіальної громади.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.3. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

7.4. За наведених обставин судові рішення у цій справі в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. В решті судові рішення слід залишити без змін.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.2. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду цієї справи.

8.3. Загальна сума судового збору сплаченого прокурором за час розгляду справи склала 138 912, 20 грн (46 304,20 грн - за позову заяву з уточненнями та 92 608 грн за подання касаційної скарги); загальна сума судового збору сплаченого ТОВ "Котлон" склала 162 064, 80 грн (69 456, 40 грн за подання апеляційної скарги та 92 608,40 за подання касаційної скарги).

8.4. Враховуючи, що колегія суддів постановила відмовити у задоволенні двох немайнових вимог, а частині майнових судові рішення про задоволення позову залишити без змін, судовий збір має бути розподілений між сторонами наступним чином. Так, судовий збір за подання позову у цій справі становив 46304,20 грн, з яких 4962 грн - судовий збір за дві немайнові вимоги, отже судовий збір за задоволені позовні вимоги складає 89,3%, які покладаються на ТОВ "Котлон", в свою чергу на прокуратуру покладається судовий збір у розмірі 10,7% від понесених сторонами витрат.

8.5. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина одинадцята статті 129 ГПК України).

8.6. З огляду на те, що загальна сума понесених сторонами витрат склала 300 977 грн, а також враховуючи фактично сплачені сторонами суми збору, з ТОВ "Котлон" на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 106 707 ,20 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Котлон? задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 916/553/22 в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 61887311 та № 61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки, а також в частині розподілу судових витрат скасувати.

3. В частині позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності № 61887311 та № 61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 916/553/22 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлон" (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, б. Золотий берег, 41/14А, код 44584204) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.3, код 03528552) 106 707 (сто шість тисяч сімсот сім) грн 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

І. Міщенко