Постанова

від 19.06.2023 по справі 915/1656/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1656/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІАЦ-МОНБЛАН"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022

по справі №915/1656/21

за позовом Приватного підприємства "ДУМІТРАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІАЦ-МОНБЛАН"

про стягнення 110 108,75 грн

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "ДУМІТРАШ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІАЦ-МОНБЛАН" в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 110 108,75 грн, з яких 100 000,00 грн основного боргу, 7520,00 грн інфляційних нарахувань та 2588,75 грн три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 100 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 520,00 грн, 3 % річних у розмірі 2588,75 грн, а також 2 270,00 грн судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору перерахував на користь відповідача попередню оплату, однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань послуг обумовлених сторонами у договорі не надав.

Місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем було оформлено Акт виконаних робіт про надання послуг з створення та розміщення реклами в мережі інтернет на загальну суму 100 000,00 грн, однак, позивач, отримавши вказаний Акт, відмовив відповідачу у його підписанні, зокрема, за відсутності підтвердження якісного розміщення послуг, невиконання обов`язку надання звіту про проведення рекламної кампанії, передбаченого п. 3.1.2 Договору, а також неодноразово просив виконавця надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, належного розміщення рекламних матеріалів згідно наведених метрик.

Однак, як відзначено судом першої інстанції, відповідач такі вимоги позивача проігнорував та відповідних звітів про виконану роботу не надав.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що представник позивача звертався з письмовими запитами до засобів масової інформації щодо з`ясування обставин виконання відповідачем договірних зобов`язань та отримав відповіді у відповідності до яких останні повідомили про відсутність жодних відносин з відповідачем, у тому числі з приводу виконання ним умов договору укладеного з позивачем.

На переконання суду першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю природою є договором про надання послуг, правове регулювання відносин за яким здійснюється у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України. Проте, нормами наведеної глави Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей виконання зобов`язань з попередньої оплати та правового механізму її повернення. Зокрема, главою 64 Цивільного кодексу України не визначено особливостей виконання зобов`язань з попередньої оплати послуг, зокрема у випадку, коли авансові платежі виконавцем отримані, а фактично послуги на отриману суму авансу не надані, або надані не в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду, дійшов висновку щодо можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону щодо спеціальної норми ст. 693 ЦК України, яка визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на наведене суд першої інстанції погодився із доводами позивача та визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем проведено правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 11 266,67 грн.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення місцевий господарський суд зазначив, що позивачем при поданні позову було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, докази на підтвердження понесення таких витрат були надані позивачем в законодавчо визначений п`ятиденний строк з моменту прийняття рішення по справі.

Надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції визнав достатніми для підтвердження таких витрат.

Разом з тим, дослідивши надані докази, зокрема, Акт приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2022, суд першої інстанції зазначив, що у вказаному акті зазначено, зокрема, про такі надані адвокатом послуги як Особиста участь представника в судових засіданнях; Вартість за 1 годину, грн: 1000,00; Кількість годин: 5; Загальна вартість, грн: 5000,00.

Однак, перевіривши вказані обставини, судом першої інстанції встановлено, що в акті невірно визначено час фактично витрачений адвокатом для участі у судових засіданнях. Так, за підрахунком суду, адвокат позивача приймав участь у трьох судових засіданнях, загальна тривалість яких становить 76 хвилин: згідно даних протоколу судового засідання від 20.01.2022 загальна тривалість судового засідання склала 39 хв.; згідно даних протоколу судового засідання від 13.09.2022 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника позивача в режимі відеоконференції, склала 18 хв.; згідно даних протоколу судового засідання від 25.10.2022 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника позивача в режимі відеоконференції, склала 19 хв.

Таким чином, за підрахунком суду першої інстанції, вартість послуг адвоката в цій частині становить 1 266,67 грн (з урахуванням погодженого позивачем та адвокатом розміру гонорару: 1000 грн - вартість надання однієї години послуги).

На підставі наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами витрати на правничу допомогу по даній справі лише в розмірі 11266,67 грн.

Не погодившись із вищевказаними рішенням та додатковим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2022 року та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 по справі №915/1656/21 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ДУМІТРАШ».

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано того, що п. 1.1. укладеного між сторонами Договору визначений перелік послуг, які можуть надаватись за Договором, який не є вичерпним з огляду на положення п. 1.2 Договору.

Скаржник стверджує, що позивачем не було додано заявку на розміщення реклами у вигляді підписаного уповноваженим представником Замовника медіа-плану (п. 2. Договору) зі змісту якої можливо встановити вид та обсяг реклами, які відповідач повинен був надати позивачу.

В свою чергу, як зазначає скаржник, ним було додано докази на підтвердження виготовлення банерів та іншої печатної продукції з залученням іншого господарюючого суб`єкта, що не суперечить приписам чинного законодавства України.

При цьому, як стверджує апелянт, у позивача було об`єктивне розуміння того, що розміщення оголошень на інтернет ресурсах та в засобах масової інформації в будь якому разі потребує залучення третіх осіб, так як відповідач не є власником таких ресурсів та засобів масової інформації.

За таких обставин, скаржник вважає висновок суду першої інстанції про те, що за результатом виставлення рахунку відповідачем вбачається погодження останнього з заявкою замовника, слід оцінювати так, що саме позивач запропонував ті види послуг та робіт, які були виконані відповідачем та найшли своє відображення у Акті виконаних робіт.

Апелянт стверджує, що позивач не надав жодного доказу, який би вказував на те, що надані відповідачем послуги та виконані роботи, які знайшли своє відображення у Акті виконаних робіт, не передбачені домовленостями між ними, а лише залишився не задоволеними тим, що вони не здійснювались виконавцем особисто, хоча об`єктивно розумів та допускав необхідність звернення до третіх осіб.

Також, на переконання скаржника, суд першої інстанції не з`ясував, чи був досягнутий бажаний для сторін результат та яким чином цей результат сторони хотіли досягнути при укладанні договору.

З приводу оскаржуваного додаткового рішення, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не дав належної оцінки доводам відповідача з приводу того, що із змісту ч. 8 ст. 129 та ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України слідує, що в заяві про надання доказів на підтвердження судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, слід зазначити причини їх не подання до закінчення судових дебатів і ці причини повинні бути поважними.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні дійшов висновку, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу не могли бути подані раніше, з врахуванням підписання акту приймання-передачі наданих послуг після ухвалення оскаржуваного рішення.

Однак, на переконання скаржника, процесуальний закон не звільняє сторону від подання мотивованої заяви з обґрунтуванням поважності причин неподанні доказів, в якій представник позивача повинен був викласти ту обставину, що акт приймання-передачі наданих послуг буде підписаний після ухвалення рішення суду.

При цьому, на переконання апелянта, суд першої інстанції, проігнорував доводи відповідача з приводу того, що в позовній заяві позивач зазначив, що витрати позивача на професійну правову допомогу становлять 15000 грн.

Тобто, як вважає скаржник, ще на стадії подання позовної заяви позивач визначився з розміром витрат, так як чітко вказав суму без уточнення, що це орієнтований розрахунок.

Проте, як стверджує скаржник, в позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат позивачем додано копію Договору, умовами якого не передбачені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн, що на переконання апелянта, свідчить про те, що цей розмір не є фіксованим та повинен обраховуватись в залежності від обсягу роботи адвоката. В додатковій угоді до договору про надання правової допомоги також відсутнє визначення вартості витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 гривень, а з його змісту слідує, що їх розмір буде залежати від обсягу виконаної роботи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №915/1656/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІАЦ-МОНБЛАН" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 та визначено розгляд апеляційних скарг здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

В обґрунтування свої заперечень позивач, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору, зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг повністю узгоджується із умовами договору та обставинами справи, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те що договір має змішаний характер не заслуговують уваги у зв`язку із їх безпідставністю.

Посилаючись на приписи ст. 902 ЦК України позивач зазначає, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Позивач зауважує, що п.п. 3.1. та 3.2. укладеного між сторонами договору, які регламентують права та обов`язки виконавця, не містять положень щодо можливості залучення відповідачем третіх осіб до виконання взятих на себе перед позивачем зобов`язань.

Також позивач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику Звіт про проведення рекламної кампанії не пізніше 5 робочих днів з моменту завершення рекламної кампанії. Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг Виконавця по розміщенню рекламних матеріалів Замовника в кожному випадку визначається Сторонами відповідно до заявки Замовника і находить своє відображення в рахунку на оплату виставленого Виконавцем.

На переконання позивача, відповідач, в повному обсязі розуміючи положення Договору, направив на адресу позивача Рахунок-фактуру, що свідчить про узгодження умов Договору та взяття на себе зобов`язань щодо його виконання.

Позивач не заперечує того, що відповідачем був надісланий Акт виконаних робіт, однак, матеріалами справи підтверджено та відповідачем під час розгляду справи по суті не спростовано того, що відповідач у відповідності до умов Договору та ЦК України мав виконувати взяті на себе перед Позивачем зобов`язання самостійно. В свою чергу, у відповідях на адвокатські запити від інформаційних видань не містилося жодної інформації, яка б підтверджували надання Відповідачем на користь Позивача вказаних в Акті послуг.

Крім того, позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача із листами в яких просив надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями, для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, але останній всупереч положенням Договору його не надав.

Вищевказане, на переконання позивача, вказує на не виконання Відповідачем умов Договору та спростовує його твердження про те, що надані ним послуги знайшли відображення в Акті наданих послуг.

Щодо заперечень скаржника з приводу розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, останній зазначає таке.

Так, посилаючись на приписи ч.8 ст. 129 ГПК України позивач зазначає, що в позовній заяві та доданому до нього попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що не заперечується відповідачем, було вказано витрати, які на момент подання позову складалися, зокрема, з витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позивач також зазначає, що за текстом позовної заяви позивач заявляв про намір надати суду докази на підтвердження витрат на правову допомогу протягом 5 днів після винесення рішення по справі. Такий намір було підтверджено представником позивача в судовому засіданні під час якого ухвалено оскаржуване рішення, що відображено в протоколі судового засідання.

За твердженням позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, ним було надано Договір про надання правової допомоги та Додаткову угоду №1 до нього в яких сторонами визначено, що вартість послуг за надання правової допомоги за даним договором погоджується сторонами окремо в кожному конкретному випадку в залежності від складності справи.

Як стверджує позивач, за наслідком винесення рішення судом першої інстанції, між позивачем та його представником було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги.

Виходячи із цього, позивач вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України не заслуговують на увагу через їх неузгодженість із матеріалами справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 21 вересня 2020 року між ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН", як виконавцем, та ПП "ДУМІТРАШ", як замовником, було укладено Договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет (далі - Договір), відповідно до предмету якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з розміщення Рекламних матеріалів Замовника в мережі Інтернет, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1).

Послуги, визначені в пункті 1.1. даного Договору, включають, але не обмежуються такими: послуги з розробки, реалізації, та розміщення реклами Замовника у мережі Інтернет (п. 1.2.1); розміщення рекламних матеріалів на веб-сайтах (п. 1.2.2); показ рекламних матеріалів на веб-сайтах (п. 1.2.3); розміщення інформаційних матеріалів на веб-сайтах в якості реклами (п. 1.2.4); адаптацію веб-сайту до пошукових машин в мережі Інтернет (п. 1.2.5); послуги з розробки та підтримки програмного забезпечення (в т.ч. Веб-сайтів) (п. 1.2.6); послуги дизайну, виготовлення банерів тощо (п. 1.2.7); послуги з контентного наповнення та технічної підтримки сайтів (п. 1.2.8); послуги з оновлення структури і функціональності сайтів (п. 1.2.9); послуги з розробки промо-сторінок для розміщення на сайтах (п. 1.2.10); послуги з досліджень, моніторингу та виявлення суспільної думки (п. 1.2.11); інші послуги, згідно з умовами даного Договору та Додатків до нього (п. 1.2.12).

Згідно з п. 1.3. Договору рекламні послуги надаються Виконавцем на підставі наданих йому Замовником рекламних матеріалів (надалі за текстом - "Рекламні матеріали"), якщо інше не передбачено умовами відповідного Додатку.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що Виконавець на підставі інформації Замовника готує пропозицію із можливими етапами надання послуг, орієнтовну вартість послуг, тощо.

Рекламні матеріали надаються Замовником в електронному вигляді (п. 1.5 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору:

- для розміщення Реклами Замовник направляє Виконавцю Заявку на розміщення реклами у вигляді підписаного уповноваженим представником Замовника медіа-плану, а також надає Виконавцю текст рекламного оголошення та Рекламний матеріал на електронному носії. Замовник також зобов`язується на вимогу Виконавця надати всю документацію, необхідну для розміщення Реклами, передбачену діючим законодавством України (п. 2.1);

- у випадку виявлення Виконавцем недоліків в Рекламних матеріалах, які унеможливлюють розміщення рекламних матеріалів, Виконавець зобов`язується повідомити Замовника про такі недоліки протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надання матеріалів Замовником (п. 2.2);

- засвідченням факту належного виконання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками Сторін. Після надання послуг. Виконавець направляє Замовнику два екземпляри Акта приймання-передачі виконаних послуг. Замовник зобов`язаний повернути підписаний екземпляр Акту протягом 15 робочих днів з моменту отримання, або у вказаний термін направити Виконавцю мотивовану відмову (п. 2.3).

До обов`язків Виконавця за Договором увійшло, зокрема:

- розміщувати Рекламні матеріали Замовника належним чином у обсягах і в строк, зазначених у Заявці, у відповідності з рекламними матеріалами, наданими Замовником (п. 3.1.1);

- надавати Замовнику звіт про проведення рекламної кампанії не пізніше 5 робочих днів з моменту завершення рекламної кампанії (п. 3.1.2).

Розділом 4 Договору сторони погодили таке:

- вартість послуг Виконавця по розміщенню рекламних матеріалів Замовника в кожному випадку визначається Сторонами відповідно до заявки Замовника і находить своє відображення в рахунку на оплату виставленого Виконавцем (п. 4.1);

- оплата послуг Виконавця здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати у безготівковій формі на підставі виставленого Виконавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 4.2).

За умовами п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

У випадку виникнення спорів та суперечок у зв`язку з цим Договором, Сторони вирішують їх шляхом переговорів. Якщо сторони не досягнуть згоди відносно вирішення спор, то такий спір передається на розгляд господарського суду в порядку підсудності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 "грудня" 2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було виставлено позивачеві Рахунок-фактуру №21-09/01 від 21.09.2020 на загальну суму 100 000 грн в якому вказано найменування послуги, а саме «надання послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет» (а.с. 15).

У відповідності до платіжного доручення №340 від 22.09.2020 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 100 000 грн, при цьому, в призначені платежу вказано саме рахунок №21-09/01 від 21.09.2020 (а.с. 16).

Відповідачем, на виконання умов укладеного між сторонами договору було надіслано на підписання позивачеві Акт виконаних робіт №19-10/01 від 19.10.2020 (а.с. 20) про надання послуг з створення та розміщення реклами в мережі інтернет в якому вказується, що відповідача надав, а позивач прийняв роботи (послуги) згідно з рахунком №21-09/01 від 21.09.2020.

Разом із тим, позивач, отримавши вказаний Акт, листом № 98 від 28.10.2020 (а.с. 17) відмовив відповідачу у його підписанні, зокрема, у зв`язку з відсутністю підтвердження якісного розміщення послуг, невиконання обов`язку надання звіту про проведення рекламної кампанії, передбаченого п. 3.1.2 Договору.

Даним листом позивач просив відповідача надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, належного розміщення рекламних матеріалів згідно наведених метрик.

Однак, відповідь на вказаний лист відповідач не надав.

05.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 100 від 05.11.2020 (а.с. 21-22), в якому, посилаючись на норми чинного законодавства та умови Договору, пропонував останньому не пізніше 5 робочих днів з дня отримання цього листа надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, належного розміщення рекламних матеріалів згідно наведених метрик, та вказано, що після отримання звіту та інформації викладеної в цьому листі, позивачем буде розглянуто Акт виконаних робіт № 19-10/01 від 19.10.2020.

Даний лист був направлений відповідачеві, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 05.11.2020 (а.с. 24) та не заперечується відповідачем.

Однак, відповідь на вказаний лист відповідач також не надав.

З огляду на ігнорування з боку відповідача листів з вимогами щодо надання, на виконання умов договору, відповідних звітів про виконану роботу, позивач 04.12.2020 скерував на адресу відповідача претензію № 109 (а.с.26-27), в якій на підставі ст. 222 Господарського кодексу України просив не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання цієї претензії повернути грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.

Названа претензія була отримана відповідачем 11.12.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням (а.с. 29).

Втім, відповідь на претензію відповідач також не надав та вимоги за вказаною претензією не виконав, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оплатив у повному обсязі виставлений відповідачем рахунок-фактуру про надання послуг з розміщення реклами в мережі інтернет. Однак, відповідач, всупереч умов договору не надав позивачеві жодної інформації/звіту щодо результатів проведеної ним рекламної компанії, а також не надав жодної відповідачі на листи позивача в яких останній просив надати відповідні звіти.

При цьому, як стверджує позивач, його представник звернувся з адвокатськими запитами до відповідних контрагентів, які вказані відповідачем в Акті виконаних робіт та отримано відповіді згідно з якими, останні повідомили, що не мають з відповідачем відносин з приводу розміщення рекламних статей.

З огляду на таке, позивач вважає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, а тому повинен повернути сплачені позивачем в рахунок попередньої оплати грошові кошти у розмірі 100 000 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Яке вже було зазначено вище, відповідачем було виставлено позивачеві Рахунок-фактуру №21-09/01 від 21.09.2020 на загальну суму 100 000 грн в якому вказано найменування послуги, а саме «надання послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет» (а.с. 15).

У відповідності до платіжного доручення №340 від 22.09.2020 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 100 000 грн, при цьому, в призначені платежу вказано саме рахунок №21-09/01 від 21.09.2020 (а.с. 16).

Відповідачем, на виконання умов укладеного між сторонами договору було надіслано на підписання позивачеві Акт виконаних робіт №19-10/01 від 19.10.2020 (а.с. 20) про надання послуг з створення та розміщення реклами в мережі інтернет в якому вказується, що відповідача надав, а позивач прийняв роботи (послуги) згідно з рахунком №21-09/01 від 21.09.2020, а саме:

- Розміщення рекламної статті на сайті pn.mk.ua - вартість 25000 грн;

- Розміщення рекламної статті на сайті https://nikvesti.com - вартість 25000 грн;

- Розміщення рекламної статті в газеті Промінь - вартість 8 850 грн;

- Поліграфічні послуги - вартість 30 988 грн;

- Послуги з дизайнерських робіт - вартість 10 162 грн.

Загалом вартість робіт за названим Актом склала 100 000 грн.

Разом із тим, позивач, отримавши вказаний Акт, листом № 98 від 28.10.2020 (а.с. 17) відмовив відповідачу у його підписанні, зокрема, у зв`язку з відсутністю підтвердження якісного розміщення послуг, невиконання обов`язку надання звіту про проведення рекламної кампанії, передбаченого п. 3.1.2 Договору.

Даним листом позивач просив відповідача надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, належного розміщення рекламних матеріалів згідно наведених метрик.

Зокрема, щодо розміщення рекламної статті на сайті pn.mk.ua та рекламної статті на сайті https://nikvesti.com надати показник клікабельності оголошення, кількість репостів запису користувачами, кількість кліків по рекламному оголошенню за обраний період часу, кількість кліків по зовнішньому посиланню (наприклад, на сайт рекламодавця) в оголошенні, кількість користувачів, які побачили рекламні статті від дати старту компанії, середню добову частоту показу оголошення від дати старту компанії, географічний розподіл користувачів, охоплення цільової аудиторію.

Щодо розміщення рекламної статті в газеті Промінь: тираж, усереднену кількість читачів одного номера видання, середню частоту контакту з рекламою для охопленої частини цільової аудиторії.

Щодо поліграфічних послуг: кількість випущених буклетів, друк афіш, листівок, флаєрів, тощо.

Даний лист був направлений відповідачеві, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 29.10.2020 (а.с. 19) та не заперечується відповідачем.

Однак, відповідь на вказаний лист відповідач не надав.

05.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 100 від 05.11.2020 (а.с. 21-22), в якому, посилаючись на норми чинного законодавства та умови Договору, пропонував останньому не пізніше 5 робочих днів з дня отримання цього листа надати звіт з вичерпними розгорнутими відповідями для визначення кількісно-якісних показників наданих послуг, належного розміщення рекламних матеріалів згідно наведених метрик, та вказано, що після отримання звіту та інформації викладеної в цьому листі, позивачем буде розглянуто Акт виконаних робіт № 19-10/01 від 19.10.2020.

Даний лист був направлений відповідачеві, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 05.11.2020 (а.с. 24) та не заперечується відповідачем.

Однак, відповідь на вказаний лист відповідач також не надав.

З огляду на ігнорування з боку відповідача листів з вимогами щодо надання, на виконання умов договору, відповідних звітів про виконану роботу, позивач 04.12.2020 скерував на адресу відповідача претензію № 109 (а.с.26-27), в якій на підставі ст. 222 Господарського кодексу України просив не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання цієї претензії повернути грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.

Названа претензія була отримана відповідачем 11.12.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням (а.с. 29).

Втім, відповідь на претензію відповідач також не надав та вимоги за вказаною претензією не виконав.

Колегія суддів зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору, надання Замовнику звіту про проведення рекламної кампанії не пізніше 5 робочих днів з моменту завершення рекламної кампанії (п. 3.1.2) належить до прямих обов`язків Виконавця за Договором.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи, відповідач ухиляється від надання відповідного звіту позивачем, що свідчить про порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Слід також відзначити, що наявні матеріли справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання послуг, які вказані у Акті виконаних робіт №19-10/01 від 19.10.2020 (а.с. 20), а саме розміщення рекламної статті на сайті pn.mk.ua, розміщення рекламної статті на сайті https://nikvesti.com, розміщення рекламної статті в газеті Промінь, надання поліграфічних послуг, надання послуг з дизайнерських робіт.

Колегія суддів також відзначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача з відповідними листами в яких просив надати відповідні докази на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема й тих, що вказані у Акті виконаних робіт №19-10/01 від 19.10.2020, однак, відповідач такі листи позивача проігнорував та не зазначив, ані у відповідь на листи позивача, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, які непереборні обставини заважають йому надати відповідні докази, які б достеменно доводили його твердження про належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у відповідях на адвокатські запити представника позивача, ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНСЬКА МЕДІА ГРУПА», ПП «НикВести Продакшн», ПП «РЕДАКЦІЯ НОВООДЕСЬКОЇ ГАЗЕТИ ПРОМІНЬ» повідомили, що ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН" не зверталось до них із відповідними запитами щодо розміщення рекламних статтею та з останній не укладались відповідні угоди.

ПП «НикВести Продакшн» також повідомило, що підприємством не велось листування та не укладались угоди щодо розміщення на сайті інтернет-видання «НикВести» публікацій ані з ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН", ані з іншими фізичними та юридичними особами.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем, як на підтвердження виконання умов договору та надання послуг, договір №011020Р від 25.09.2020 укладений між відповідачем та ФОП Поліщук Г.В., а також акти наданих послуг за цим договором, а також акти здачі-приймання робіт складені між відповідачем та ФОП Прилепським Д.В., з огляду на таке.

Так, за умовами договору про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет №011020Р від 25.09.2020, який укладено між відповідачем та ФОП Поліщук Г.В. замовник (ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН") доручає, а виконавець (ФОП Поліщук Г.В.) приймає на себе зобов`язання надати послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі інтернет, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у строки та на умовах передбачених цим договором.

Для розміщення реклами замовник направляє виконавцю заявку на розміщення реклами у вигляді підписаного уповноваженим представником змовника медіа-плану, а також надає виконавцю текст рекламного оголошення та рекламний матеріал на електронному носії (п.2.1. договору)

За умовами п.п.4.1., 4.2. договору вартість послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів замовника в кожному випадку визначається сторонами відповідно до заявки замовника і находить своє відображення в рахунку на оплату виставленого виконавцем. Оплата послуг виконавця здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати у безготівковій формі на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Однак, колегія суддів зауважує, що у наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані відповідні заявки ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН" адресовані ФОП Поліщук Г.В., зокрема щодо розміщення рекламних матеріалів у мережі інтернет на виконання умов договору, який був укладений з позивачем.

Відсутні у матеріалах справи й рахунки на оплату, які були б виставлені ФОП Поліщук Г.В., та відповідно, оплачені ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН".

Щодо акту надання послуг №2/1 від 02.10.2020 складеного на виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що в ньому зазначено, що виконавцем були виконані роботи, зокрема з розміщення рекламних оголошень на інтернет сайтах pn.mk.ua та nikvesti.com.

Однак, судова колегія зауважує, що жодних доказів, зокрема роздруківок, скріншотів, посилань на електронну версію відповідних сайтів із розміщеними статтями, наявні матеріли справи не містять, а відповідачем надано не було.

Натомість, як вже було зазначено вище, ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО УКРАЇНСЬКА МЕДІА ГРУПА», ПП «НикВести Продакшн», ПП «РЕДАКЦІЯ НОВООДЕСЬКОЇ ГАЗЕТИ ПРОМІНЬ» повідомило, що ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН" не зверталось до них із відповідними запитами щодо розміщення рекламних статтею та з останній не укладались відповідні угоди.

Щодо актів здачі-приймання робіт складених між відповідачем та ФОП Прилепським Д.В., колегія суддів зазначає, що у вказаних актах зазначено, що ФОП Прилепським Д.В. було надано послуги з дизайнерських робіт, поліграфічні послуги, послуги з виготовлення банерів, борду та календариків.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано договору укладеного з ФОП Прилепським Д.В., на виконання якого було складено відповідні акти, а з наведених Актів не вбачається за можливе встановити, що такі послуги були надані саме з метою виконання ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН" взятих на себе зобов`язань з договором, що був укладений з позивачем. Зокрема, але не виключно, такі акти не містять ані посилання на договір укладений між позивачем та відповідачем, ані інших ідентифікуючих ознак, за якими можливо було б встановити, що такі послуги дійсно були надані на виконання умов договору про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет укладеного між сторонами.

До того ж, колегія суддів відзначає, що ТОВ "ІАЦ-МОНБЛАН" також не було надано доказів на підтвердження того, що такі вартість наданих послуг на такими актами була оплачена відповідачем.

Колегія суддів також зауважує, що частина 2 статті 902 Цивільного кодексу України передбачає можливість перекладання виконання договору про надання послуг на третю особу, якщо таке встановлено договором. За змістом наведеної норми, перекладаючи виконання власного договірного обов`язку на третю особу, первинний виконавець не вибуває з правовідносин і залишається зобов`язаним перед замовником до повного виконання зобов`язання, а третя особа не стає суб`єктом основного зобов`язання та не несе безпосередньо перед замовником жодних зобов`язань.

Відповідно до статті 6, частини 1 статті 627 та частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, з огляду на принцип свободи договору та вимоги до змісту договору слід зазначити, що норми закону, які регулюють правовідносини щодо надання послуг, надають учасниками цих правовідносин право та можливість передбачити та закріпити в договорі умови щодо залучення до надання послуг інших осіб (субвиконавців).

Разом з цим, у даному випадку, укладаючи договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет відповідач прийняв на себе зобов`язання надати послуги з розміщення Рекламних матеріалів Замовника в мережі Інтернет особисто.

При цьому, положення укладеного між сторонами договору не містять умов за яких передбачено можливість перекладання виконання договору про надання послуг з відповідача на третю особу (субвиконавця).

Вищенаведене, на переконання колегії суддів спростовує твердження апелянта з приводу належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема із залученням третіх осіб.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині надання обумовлених сторонами послуг.

За приписами ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

Так, ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Відтак, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за ненадану відповідачем послугу, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплаченої послуги, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 100 000 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 19.12.2020 по 29.10.2021 в розмірі 7 520,00 грн та 3 % річних за період з січня 2021 року по вересень 2021 року в розмірі 2588,75 грн, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегією суддів встановлено, що вони здійснені вірно, є арифметично правильними, , у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо додаткового рішення по справі, яким з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

З матеріалів справи вбачається, що у позовні заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить, зокрема 15000 грн та складається з витрат на правову допомогу.

Також, позивачем було зазначено, що протягом 5 робочих днів після винесення рішення по справі надасть докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Так, рішення Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято судом від 25.10.2022, а заява відповідача про розподіл судових витрат, разом із відповідними доказами, надійшла до суду першої інстанції 31.10.2022, тобто в межах законодавчо визначеного п`ятиденного строку.

Наведене спростовує твердження апелянта з приводу ненадання відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із відзивом на позовну заяву або до судових дебатів, оскільки за приписами 8 ст. 129 ГПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем подано до суду такі докази понесення витрат на правову допомогу:

1. Договір № 26/07/2021 від 26.07.2021 про надання правової допомоги, укладений між Приватним підприємством "Думітраш", як клієнтом, та Адвокатом Пономаренко Валентиною Юріївною, як виконавцем, відповідно до предмета якого виконавець зобов`язався усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, - а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Умовами п. 4.1 вказаного Договору сторони погодили, що вартість послуг за надання правової допомоги за даним договором погоджується сторонами окремо в кожному конкретному випадку в залежності від складності справи.

Пунктами 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та діє до 31.12.2021 року (включно).

Договір скріплено підписами обох сторін.

2. Додаткова угода № 1 від 31.12.2021 до Договору № 26/07/2021 про надання правової допомоги від 26.07.2021, якою сторони, зокрема, погодили внесення змін до п. 7.2 Договору, виклавши його в новій редакції: "Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2022 року".

Додаткову угоду скріплено підписами обох сторін.

3. Акт приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2022 до Договору № 26/07/2021 про надання правової допомоги від 26.07.2021, зі змісту якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової (правничої) допомоги клієнту у судовій справі № 915/1656/21:

- Вид робіт, послуг: Ознайомлення з наданими Замовником документами з метою оцінювання перспектив вирішення справи в судовому порядку; Вартість за 1 годину, грн: 1000,00; Кількість годин: 2; Загальна вартість, грн: 2000,00;

- Вид робіт, послуг: Збирання доказів; Вартість за 1 годину, грн: 1000,00; Кількість годин: 2; Загальна вартість, грн: 2000,00;

- Вид робіт, послуг: Підготовка позовної заяви та формування додатків до позову; Вартість за 1 годину, грн: 1000,00; Кількість годин: 6; Загальна вартість, грн: 6000,00;

- Вид робіт, послуг: Особиста участь представника в судових засіданнях; Вартість за 1 годину, грн: 1000,00; Кількість годин: 5; Загальна вартість, грн: 5000,00.

Вказаним актом передбачено, що вартість наданих виконавцем послуг становить 15 000,00 грн.

Акт скріплено підписами обох сторін.

4. Детальний опис послуг наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги № 26/07/2021 від 26.07.2021. Вказаний опис складено адвокатом Пономаренко Валентиною 25.10.2022. Зі змісту опису вбачається, що Адвокатом Пономаренко В.Ю. надано ПП "ДУМІТРАШ" такі юридичні послуги у судовій справі № 915/1656/21: 1. Ознайомлення з наданими ПП ДУМІТРАШ документами з метою оцінювання перспектив вирішення справи в судовому порядку. - витрачено дві години робочого часу адвоката; 2. Збирання доказів - витрачено дві години робочого часу адвоката; 3. Підготовка позовної заяви та формування додатків до позову - витрачено шість годин робочого часу адвоката; 4. Написання процесуальних документів в рамках справи - витрачено шість годин робочого часу адвоката; 5. Особиста участь представника у судових засіданнях - витрачено п`ять годин робочого часу адвоката.

Відтак, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Проте, як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в Акті приймання-передачі наданих послуг невірно визначено час фактично витрачений адвокатом для участі у судових засіданнях.

Так, адвокат позивача приймав участь у трьох судових засіданнях, загальна тривалість яких становить 76 хвилин: згідно з даними протоколу судового засідання від 20.01.2022 загальна тривалість судового засідання склала 39 хв.; згідно з даними протоколу судового засідання від 13.09.2022 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника позивача в режимі відеоконференції, склала 18 хв.; згідно з даними протоколу судового засідання від 25.10.2022 загальна тривалість судового засідання, яке відбулося за участі представника позивача в режимі відеоконференції, склала 19 хв.

Таким чином, вартість послуг адвоката в цій частині становить 1 266,67 грн (з урахуванням погодженого позивачем та адвокатом розміру гонорару: 1000 грн - вартість надання однієї години послуги).

З огляду на таке, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами витрати Приватного підприємства "ДУМІТРАШ" на правничу допомогу по даній справі в розмірі 11 266,67 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Так, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі №904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з цим, відповідачем не доведено, із посиланням н відповідні докази, що заявлений позивачем розмір правничої допомоги є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, наданими адвокатом послугами тощо.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2022 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2022 у справі №915/1656/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання судового рішення є 19.06.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.