Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/5857/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/5857/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

у справі № 910/5857/22 (суддя О.В. Гулевець)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до Київської обласної ради (відповідач - 1)

Державного агентства лісових ресурсів України (відповідач - 2)

Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (відповідач - 3)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" (відповідач - 4) про визнання недійсним та скасування рішення Київської обласної ради, визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства,

за участю представників:

від прокуратури: Скляр Д.Ю.;

від відповідача - 1: Кондратенко Я.І.;

від відповідача - 2: не з`явився;

від відповідача - 3: не з`явився;

від відповідача - 4: Рижкова О.В., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради (відповідач - 1), Державного агентства лісових ресурсів України (відповідач - 2), Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (відповідач - 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай"(відповідач - 4) про визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», визнання недійсними договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, укладених між ТОВ "Господарство "Зелений гай" та Державним агентством лісових ресурсів України.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачами приписів статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з огляду на те, що на момент прийняття спірного рішення Київською обласною радою, погодження найбільших землевласників, користувачів колишнього Сквирського та Білоцерківського районів на ведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" мисливського господарства були відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмова у задоволенні позовних вимог ґрунтується на тому, що ТОВ "Господарство "Зелений гай" отримало від власників та користувачів земельних ділянок необхідні погодження перед направленням Державним агентством лісових ресурсів України подання до Київської обласної ради для прийняття рішення про надання мисливських угідь у користування; прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що зазначені у позовній заяві юридичні особи є власниками або користувачами земельних ділянок, що увійшли до складу спірних мисливських угідь та враховано, що останні не звертались до уповноважених органів зі скаргами про порушення їх прав чи інтересів у зв`язку з прийняттям обласною радою оскаржуваного рішення; суд не прийняв у якості належного доказу інформацію, надану ТОВ «Геоматичні рішення» щодо накладення земельних ділянок, які використовуються названими прокурором суб`єктами господарювання на землі мисливських угідь, які надані ТОВ "Господарство "Зелений гай", а відтак, за вищенаведених обставин відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 за №728-32-VII та відповідно договорів про умови ведення мисливського господарства, укладених на підставі такого рішення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор вказує на те, що судом не було враховано, що на момент прийняття Київською обласною радою оспорюваного рішення були відсутні погодження 7 власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, що є порушенням ст.22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», відтак відсутність погодження хоча б одного власника чи користувача земельної ділянки на ведення мисливського господарства виключає можливість надання мисливських угідь в користування; суд, порушуючи ст. 236 ГПК України, дійшов безпідставного висновку про те, що прокурором не надано належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вказані у позовній заяві суб`єкти господарювання є власниками або користувачами земельних ділянок, що увійшли до складу мисливських угідь; інформація про вказаних суб`єктів була взята безпосередньо з відкритих джерел інформації, зокрема, Публічної кадастрової карти України та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; разом з тим, судом не було враховано, що відповіді зазначених суб`єктів самі по собі містять доказову базу на підтвердження того, що вони є належними землекористувачами земельних ділянок; суд безпідставно не прийняв до уваги посилання прокурора на докази, отримані від ТОВ «Геоматичні рішення», яким зроблено висновок про знаходження земельних ділянок, якими розпоряджаються вищевказані суб`єкти, в межах мисливських угідь; оскільки прокурор звернувся з даним позовом, виходячи з необхідності задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання передачі природних ресурсів у користування, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідні землекористувачі не зверталися до уповноважених органів зі скаргами щодо порушення їх прав чи інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку лише 30.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5857/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

08.03.2023 матеріали справи № 910/5857/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. у відпустці з 13.03.2023 по 17.03.2023, судді Агрикової О.В. у відпустці з 13.03.2023 по 17.03.2023 та судді Чорногуза М.Г. у відпустці з 10.03.2023 по 17.03.2023, питання щодо подальшого руху даної апеляційної скарги було вирішено після виходу колегії суддів з відпустки.

17.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист заступника керівника Київської обласної прокуратури від 09.03.2023 за №12/2-1947вих.-23 про долучення у додаток до апеляційної скарги платіжної інструкції №369 від 03.03.2023 про сплату судового збору в розмірі 11 164,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 Заступнику керівника Київської обласної прокуратури поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.04.2023 та встановлено відповідачам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 10 квітня 2023 року.

23.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" адвоката Рижкової О. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-4 наголошує на тому, що прокурором не обгрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави, як і самого факту порушення інтересів держави та необхідності їх захисту; про існування власників та землекористувачів, перелік яких наводиться прокурором, відповідачеві не могло бути відомо з огляду на те, що відомості про них відсутні у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області за вих. №416/121-18 від 06.12.2018, а позивачем не доведено, що вказані суб`єкти є власниками чи користувачами земельних ділянок, із визначенням площ, що увійшли до складу мисливських угідь; відповіді осіб, зазначених прокурором у позовній заяві про те, що вони є власниками та користувачами земельних ділянок не підтверджено позивачем будь-якими доказами; також прокурором не доведено порушення прав власників чи землекористувачів прийняттям оскаржуваного рішення обласною радою, що у свою чергу є підтвердженням відсутності факту порушення прав та інтересів цих осіб.

Київська обласна рада також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодилась із викладеними в ній доводами, а заперечуючи проти них, вказала, що на органи Державного агентства лісових ресурсів України безпосередньо покладено обов`язки з організації ведення мисливського господарства, в тому числі оформлення супутніх документів для винесення на розгляд відповідної обласної ради питання про надання мисливських угідь у користування; таке подання було надане Раді вищевказаним органом, до якого були долучені погодження Київської обласної державної адміністрації та землевласників; матеріали справи містять лист Держгеокадастру від 06.12.2018, в якому наведено перелік власників (землекористувачів) земельних ділянок на території Білоцерківського районів згідно Додатку; прокурором не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що саме особи, на які останній посилається у позові є власниками або користувачами земельних ділянок із визначенням площі, що увійшли до складу мисливських угідь, наданих відповідачеві-4 у користування на підставі спірного рішення.

В судовому засіданні 19.04.2023 судом апеляційної інстанції було оголошено перерву до 17.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 відповідач-2, відповідач-3 явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомили, про день, місце та час були повідомлені ухвалою, копія якої направлялась на електронну адресу відповідачів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач-2 та відповідач-3 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті варто враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача-2 та відповідача-3, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності їх уповноважених представників.

У судовому засіданні 17.05.2023 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-4 заперечили проти вимог апеляційної скарги прокурора, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів та вимог, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 17.05.2023 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідача-1 та відповідача-4, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.12.2019 Київською обласною радою було прийнято рішення № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» надано у користування мисливські угіддя у Білоцерківському та Сквирському районах Київської області площею 17315 га строком на 49 років у межах згідно з Додатком до цього рішення.

З наявного у матеріалах справи Додатку до вищевказаного рішення Ради слідує, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» надано мисливські угіддя у межах:

- з півночі: від з с. Дрозди по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Фастів - м. Біла Церква;

- зі сходу: далі по дорозі м. Фастів - м. Біла Церква, далі по окружній дорозі, по приміських межах до р. Рось, далі вверх проти течiп р. Рось до межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка;

- з півдня: по межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунiвка, а по межі між польовими угіддями с. Трушки і польовими угіддями с. Яблунівка , далі по межі з лісовими масивами урочища «Пожарна» Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» і польовими угіддями с. Яблунівка і по межі Сквирського району до с. Тарасівка ;

- з заходу: від с. Тарасівка по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Сквира - м. Біла Церква, далі по цій дорозі через с. Шамраївка до с. Пищики, далі від с. Пищики до р. Кам`янка, далі вверх проти течії р. Кам`янка до с. Дрозди та лісового урочища «Макіївська дача».

На виконання рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 «Про закріплення мисливських угідь за ТОВ «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», 22.10.2020 між Державним агентством лісових ресурсів України (в тексті договору - центральний орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (в тексті договору - користувач) укладений договір № 2 про умови ведення мисливського господарства (надалі - договір №2), предметом якого є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання.

Поряд з цим, на виконання цього ж рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» (в тексті - користувач мисливських угідь) укладено з Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» (в тексті договору - постійний землекористувач) договір № 9 від 27.10.2020 (надалі - договір №9), відповідно до умов якого користувач мисливських угідь зобов`язується відповідно до статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вносити постійному землекористувачу плату за користування мисливськими угіддями, які знаходяться на земельних ділянках, що передані у користування постійному землекористувачу в порядку, строки та розмірах, що визначені даним договором.

За доводами прокурора, прийняттю рішення Київської обласної ради № 728-32-VII від 19.12.2019 передував розгляд даного питання на постійній комісії Київської обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, про що Радою складено відповідні висновки та рекомендації від 25.10.2019, що є Додатком до протоколу №1 від 25.10.2019.

Так, у пункті 1 Висновків та рекомендацій постійної комісії висловлено погодження подання щодо закріплення мисливських угідь за ТОВ «Господарство «Зелений гай» на території Білоцерківського та Сквирського районів Київської області загальною площею 17 315 га за умови доопрацювання пакету документів в частині надання товариством погоджень власників та користувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя (уточнення опису меж на території Сквирського району).

Як стверджує прокурор, в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», на момент прийняття обласною радою оскаржуваного рішення, погодження на ведення ТОВ «Господарство «Зелений гай» мисливського господарства в межах мисливських угідь, що надаються у користування, були надані не всіма власниками та користувачами земельних ділянок.

Так, згідно запитуваної інформації, ДП «Білоцерківське лісове господарство» направило заступнику керівника Київської обласної прокуратури листа від 19.11.2021 за вих. № 886, в якому інформувало про укладення між державним підприємством та ТОВ «Господарство «Зелений гай» договору № 9 від 27.10.2020, за яким відповідачеві-4 передано 4 759 га лісових угідь, які знаходяться безпосередньо у користуванні постійного землекористувача - ДП «Білоцерківське лісове господарство». Водночас останнім долучено в якості додатку до листа План типів мисливських угідь і біотехнічних заходів мисливського господарства ТОВ «Господарство «Зелений гай», з якого вбачається, що надані відповідачеві-4 у користування мисливські угіддя знаходяться на землях, які розташовані на території Дроздівської, Пилипчанської, Яблунівської, Макіївської, Тарасівської, Шамраївської сільських рад та Фурсівської сільської територіальної громади.

У зв`язку з цим, Білоцерківський національний аграрний університет, який є користувачем земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 3220485100:05:013:0002 площею 181,3493 га в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області листом від 13.02.2022 № 0112/14 повідомив заступника керівника Київської обласної прокуратури про те, що погодження на використання даної земельної ділянки для ведення мисливського господарства адміністрацією університету будь-якій юридичній особі не надавалось.

Окрім цього, згідно з інформацією, викладеною у листі від 30.12.2021 вих. № 497 ТОВ «Шамраївське», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3224088200:02:002:00001 площею 30,5535 га на території Сквирської ОТГ в межах с. Шамраївка для розміщення та обслуговування гранітного кар`єру, ТОВ «Господарство «Зелений гай» не зверталося до підприємства про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства, відповідне погодження не надавалося.

Відповідно до листа ТОВ «Акватрест», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220488301:02:004:0025 площею 25,92 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для рибогосподарських потреб, риборозведення, звернень від ТОВ «Господарство «Зелений гай» про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на адресу товариства не надходило, відповідне погодження підприємством не надавалося.

Згідно з листом від 14.01.2022 № 1/1 ТОВ «Мостехагро», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:01:018:0059 площею 13,1301 га на території Білоцерківської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погодження на використання даної земельної ділянки підприємством не надавалося .

Листом від 18.01.2022 № 1 Фермерське господарство «Ященко А.М.», яке є користувачем земельних ділянок з кадастровими 3224085600:04:010:0011, 3224085600:07:004:0017, 3224085600:07:027:0020 загальною площею близько 20 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повідомило, що у господарства відсутні документи щодо погодження на використання земельних ділянок для ведення мисливського господарства.

ТОВ Агрофірма «Нива» листом повідомило, що не надавало погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» для ведення мисливського господарства земельних ділянок 3224085600:04:006:0014, кадастровими номерами 3224085600:04:009:0023, 3224085600:07:024:0004, 3224085600:04:004:0002, що знаходяться у користуванні вказаного товариства.

Відповідно до листа ТОВ «Дельфiн» від 31.01.2022 №б/н, останнім не надавалося погодження на використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224085600:04:010:0008 для ведення мисливського господарства, звернень з цього приводу не отримувало та категорично заперечує проти такого використання.

Листом від 19.01.2022 № 63/02-14 Фурсівська сільська рада повідомила, що радою не приймалось рішення про погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної форми власності.

Як вбачається з листа від 17.01.2022 № 132 Сквирської міської ради, iнформацiя про надання у 2019 році Шамраївською сільською радою погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території вказаної сільської ради для ведення мисливського господарства у Сквирській міській раді відсутня.

Таким чином, позов заступника керівника Київської обласної прокуратури обгрунтований незаконністю рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» з підстав його прийняття із порушенням вимоги ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки є таким, що ухвалене за відсутності погоджень вищезазначених власників та користувачів земельних ділянок, а також недійсністю договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, оскільки такі були укладені на виконання незаконного рішення Київської обласної ради.

У зв`язку з наведеним, заступник керівника Київської обласної прокуратури просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», а також визнати недійсними договір № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договір № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги прокурора вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання урегульовано Законом України «Про мисливське господарство та полювання», який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

У відповідності до змісту статті 6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» подання документів з питань надання у користування мисливських угідь належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до підпункту 21 пункту 3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 Держлісагенство України, відповідно до покладених на нього завдань вносить пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають зазначені рішення.

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень. (ст. 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Порядок надання у користування мисливських угідь визначено положеннями статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якими встановлено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Отже, для отримання мисливських угідь у користування, зацікавлена особа має ініціювати відповідне питання перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, отримати погодження власників або користувачів земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Господарство «Зелений гай» листом № 8 від 14.12.2018 зверталось до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства з проханням погодження передачі у користування на 49 років мисливських угідь на території Білоцерківського та Сквирського районів загальною площею 21 181 га, разом з необхідними документами, зокрема листки погодження з власниками земель Білоцерківського та Сквирського районів, опису меж мисливських угідь, відомостями про розподіл земель.

Листом від 22.05.2019 № 11-13/3481/01/28-2019 Київська обласна державна адміністрація за поданням Державного агентства лісових ресурсів України від 04.40.2019 № 03-11/2615-19 погодила надання відповідача-4 у користування мисливські угіддя загальною площею 17315 га, розташованих на території Білоцерківського та Сквирського районів.

Державне агентство лісових ресурсів України звернулось до Київської обласної ради з поданням №03-11/4488-19 від 06.06.2019 про розгляд матеріалів про надання ТОВ «Господарство «Зелений гай» у користування мисливських угідь, загальною площею 17315 га, розташованих на території Білоцерківського та Сквирського районів на строк не менше як на 15 років.

Матеріали справи містять лист Держгеокадастру №416/121-18 від 06.12.2018, яким останнім надано інформацію щодо власників (землекористувачів) земельних ділянок на території Білоцерківського районів згідно Додатку.

Також, у матеріалах справи наявна копія листка-погодження мисливської дільниці ТОВ «Господарство «Зелений гай» терміном на 49 років загальною площею 18 188 га, відповідно до якої містяться відмітки про погодження власників земель.

При цьому судова колегія враховує пояснення ТОВ «Господарство «Зелений гай» у відзиві на позовну заяву, в якому зазначалося, що про землекористувачів, перелік яких наводить прокурор, і які за його твердженням є користувачами земельних ділянок, розташованих в межах спірних мисливських угідь площею 17315 га, товариство не могло знати, оскільки останнє керувалось інформацією Головного управління Держгеокадастру в Київській області з цього питання, покладаючись на те, що така інформація є вичерпною, достовірною та наданою компетентним органом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні докази отримання відповідачем-4 погоджень, а саме Київською обласною державною адміністрацією та землекористувачами, на підставі яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, було внесено відповідне подання до Київської обласної ради.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання прокурором належних та допустимих у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що саме особи, на яких прокурор посилається у позові, зокрема, Білоцерківський національний аграрний університет, ТОВ «Шамраївське», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Мостехагро», Фермерське господарство «Ященко А.М.», ТОВ Агрофірма «Нива», ТОВ «Дельфiн», Фурсівська та Сквирська сільські ради є власниками або користувачами земельних ділянок, із визначенням площ, що увійшли до складу мисливських угідь, наданих ТОВ «Господарство «Зелений Гай» у користування на підставі спірного рішення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою, а а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Оскільки дія договору оренди земельної ділянки може бути припинена внаслідок його розірвання за згодою сторін чи у судовому порядку за ініціативою однієї зі сторін, відтак актуальною інформацією стосовно права особи на користування/оренду земельної ділянки має бути Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб"єкта.

Виходячи з наведеного, прокурор помилково вважає, що зміст довідок, наданих вищевказаними суб`єктами господарювання, безапеляційно підтверджує обставини, викладені в обґрунтування заявленого ним позову про недотримання Товариством порядку отримання погоджень від власників та користувачів земельних ділянок.

На підтвердження обставин наявності у юридичних осіб права власності чи права користування земельними ділянками, прокурором не було надано суду першої інстанції жодного правовстановлюючого документу, яким підтверджується наявність такого права у власника земельної ділянки, а в користувача - рішення відповідної ради щодо надання земельної ділянки у користування та відповідного договору оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Шамраївське», адресуючи листа із запитуваною прокурором інформацією, повідомило, що товариство являється орендарем земельної ділянки №3224088200:02:002:0001 згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 16.05.2014 на підставі договору оренди землі від 21.05.2014, однак вказане товариство не зазначило чи діяв договір оренди земельної ділянки на момент прийняття Київською обласною радою оскаржуваного прокурором рішення та чи мало товариство на той час статус орендаря.

В свою чергу, Фермерське господарство «Ященко А.М.» повідомило прокурора, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3224085600:04:010:0011, 3224085600:07:004:0017, 3224085600:07:027:0020 перебувають у його користуванні, проте господарство не зазначило на якій правовій підставі та з якого моменту останнє реалізує таке право та чи не припинено це право на момент надання довідки.

Такого ж змісту листи, без зазначення правової підстави набуття та часових меж користування земельними ділянками були надані прокуророві ТОВ «Акватрест» та ТОВ «Агрофірма «Нива».

Надаючи оцінку таким доказам, колегія суддів вважає за необхідне звернутись до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені 18.06.2015 наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5), які регламентують порядок та правила ведення діловодства, вимоги щодо створення та оформлення організаційно-розпорядчих документів та які є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до пункту 11 глави 1 Розділу ІІ Правил № 1000/5 оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163-2020", прийнятого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163-2020).

Пунктом 1.2. ДСТУ 4163-2020 визначено, що цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту та місця розташування реквізитів у документах; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до виготовлення документів.

За пунктом 4.4. ДСТУ 4163-2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04), назва виду документа (09) (не зазначають на листах), дата документа (10), реєстраційний індекс документа (11), заголовок до тексту документа (19), текст документа (20), підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Дата документа - це, відповідно, дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення. Реєстраційний індекс документа складається з порядкового номера цього документа в межах групи документів, що реєструють, який доповнюється індексами, що застосовують в юридичній особі, зокрема індексом за номенклатурою справ, структурного підрозділу, кореспондентів, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності яких стосується документ (пункти 5.10., 5.11. ДСТУ 4163-2020).

Згідно з пунктом 3.12 ДСТУ 2732:2004 юридична сила (службового документа) це властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Отже, дата та реєстраційний індекс розпорядження є обов`язковими реквізитами розпорядження як організаційно-розпорядчого документа, наявність належного оформлення яких надає йому юридичної сили, а в зворотному випадку - відсутність таких обов`язкових реквізитів (їх не зазначення) свідчить, що у такого документа немає юридичної сили.

Оскільки пункт 4.4. ДСТУ 4163-2020 визначає послідовність створення службового документа, судова колегія зауважує, що позначення на документі його дати індексного номера мають знаходитись на рівні з його заголовком, але аж ніяк не нижче створеного документа, з метою виключення будь-яких сумнівів та суперечностей щодо дати його виготовлення та номеру.

Враховуючи наведене, відсутність такого реквізиту як реєстраційний індекс (номер) розпорядження у листах ТОВ «Дельфін», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Агрофірма «Нива», а у двох останніх - також дати їх створення, ставлять під обґрунтований сумнів юридичну силу таких документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що власне відповіді вищевказаних суб`єктів господарювання на його запити містять доказову базу на підтвердження того, що останні виступають належними власниками та землекористувачами є необгрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Водночас, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було надано належну оцінку та правомірно відхилено та не визнано в якості належного доказу інформацію, викладену ТОВ «Геоматичні рішення» у листі від 24.06.2022 вих. №32/06, в якому повідомлялось про те, що за результатами проведення інженерно-геодезичних та картографічних робіт має місце накладення земельних ділянок вищеперерахованих власників та землекористувачів на територію мисливських угідь ТОВ «Господарство «Зелений Гай».

Поділяючи таку позицію місцевого господарського суду, колегія суддів звертає увагу, що виконавцем інженерно-геодезичних робіт ТОВ «Геоматичні рішення» взагалі не було наведено переліку проведених робіт, а таокж не зазначено, які джерела, матеріали та вихідні дані використовувались для їх проведення, не вказано яка юридична особа та на якій правовій підставі володіє чи користується земельною ділянкою на момент проведення таких робіт.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції визнає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставне неприйняття господарським судом в якості доказу інформації, викладеної ТОВ «Геоматичні рішення» у листі від 24.06.2022 вих. №32/06, а доводи прокурора про надання у користування мисливських угідь без погодження з власниками та користувачами земельних ділянок такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Отже, надавши оцінку наявним доказам, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів про прийняття Київською обласною радою рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим обгрунтовано та вмотивовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

При цьому судом першої інстанції було враховано, що підставою для прийняття відповідачем-1 спірного рішення слугувало подання Державного агентства лісових ресурсів України № 03-11/4488-19 від 06.06.2019, оформлене на підставі клопотання Київської обласної державної адміністрації та погодження землевласників та землекористувачів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не було надано жодних доказів на підтверждення факту звернень Білоцерківського національного аграрного університету, ТОВ «Шамраївське», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Мостехагро», Фермерського господарства «Ященко А.М.», ТОВ Агрофірма «Нива» ТОВ «Дельфiн», Фурсівської сільської ради до відповідних уповноважених органів зі зверненнями чи скаргами про порушення своїх прав чи інтересів, у зв`язку із прийняттям оспорюваного прокурором рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, варто зазначити наступне.

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Тобто при вирішенні спору суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Оскільки прокурором не доведено належними доказами на підтвердження своїх доводів наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" на території Київської області", дана обставина виключає можливість визнання договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020 недійсним з цих підстав.

Відтак, місцевий господарський судом правомірно та достатньо вмотивовано відмовив у визнанні недійсними рішення ухваленого обласною радою щодо відповідача-2, та у визнанні правочинів, які є похідними від вказаного рішення.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог прокурора та їх недоведеність належними, достовірними та допустимими доказами, у зв`язку з чим такі не підлягають задоволенню.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5857/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 16.06.2023.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз