Постанова

від 19.06.2023 по справі 927/1165/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р. Справа№ 927/1165/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

без виклику учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 (повний текст складено на підписано 06.02.2023)

у справі № 927/1165/22 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Чернігівської міської ради

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 122 236,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Чернігівської міської ради до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 122 236,46 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,2013 га, розташовану в м. Чернігові по вул. Кільцевій, 8, внаслідок чого органом місцевого самоврядування не отримані грошові кошти в сумі 122 236,46 грн., які мали б бути сплачені товариством як орендна плата у період з 20.12.2018 по 01.08.2021.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Чернігівської міської ради 122 236,46 грн безпідставно збережених коштів та 2 481,00 грн судового збору.

Рішення обґрунтоване тим, що земельна ділянка площею 0,2013 га, кадастровий номер: 7410100000:02:016:0070 є сформованою, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Власником об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: вул. Кільцева,8, м. Чернігів є Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»; власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Оскільки відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклав відповідного договору оренди з її власником та не здійснив державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави в період з 01.03.2019 по 01.08.2021, то вимоги позивача про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (06.03.2023 згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі № 927/1165/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/1165/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1165/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі № 927/1165/22.

27.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи доказу щодо сплати судового збору.

Також, 27.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/1165/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 поновлено Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі № 927/1165/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.04.2023 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі №927/1165/22 без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18 серпня 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №927/1165/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 21.03.2013 між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №2398, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070) по вул. Кільцевій, 8 для експлуатації автозаправної станції з основними засобами. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2013 га. На земельній ділянці знаходиться автозаправна станція з основними засобами.

Договір укладено до 28.02.2019. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.6 Договору оренди №2398).

Згідно п.7, 10 Договору оренди №2398 орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 6,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 46730,99 на рік. Розмір орендної плати переглядається не більше одного разу за рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни ставок земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнта індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Орендодавець згідно п. 24 Договору оренди №2398 має право вимагати від орендаря, крім іншого, збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у п. 10 цього договору.

Додатком №1 до Договору №2398 є кадастровий план земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070).

27.11.2018 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Чернігівської міської ради з листом №01/01/12/01/03/29-148 в якому просило поновити договір №2398 від 21.03.2013 на новий термін.

30.11.2018 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради направило на адресу відповідача лист № 01-08/1989 за результатом розгляду вказаний вище листа відповідача, в якому повідомило, що питання про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,2013 га за адресою вул. Кільцева, 8 буде винесено на чергову сесію міської ради, пленарне засідання якої відбудеться в кінці грудня 2018 року.

Рішенням Чернігівської міської ради від 20.12.2018 року № 37/VII-20 Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» поновлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070) строком до 20.12.2023, площею 0,2013 га, по вул. Кільцевій, 8 у м. Чернігові для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації автозаправної станції з основними засобами) та встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як вказано у позовній заяві представнику ПАТ «Укрнафта», за довіреністю, було надано проект додаткової угоди до Договору №2398 для ознайомлення керівництвом та його укладання.

Так згідно Додатковї угоди від 18.02.2019 до договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2013 пункт 7 договору запропоновано викласти в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 135353,31 грн (67,2396 грн за 1 кв.м) на рік».

Після розгляду проекту додаткової угоди, ПАТ «Укрнафта» направило лист №01/01/12/01/03/29-31 від 18.02.2019 до управління земельних ресурсів про укладення додаткової угоди з урахуванням протоколу розбіжностей до Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2013. В протоколі розбіжностей, крім іншого, запропоновано пункт 7 Додаткової угоди викласти в такій редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 67676,66 грн, що становить 6 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, в своєму листі №1116/19/вих від 11.03.2019 Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило, що п.10 рішення Чернігівської міської ради від 20.12.2018 № 37/VII-20 Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» поновлено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:016:0070) строком до 20.12.2023 та встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки. А тому Чернігівська міська рада не погоджується з протоколом розбіжностей до Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2398 від 21.03.2013.

Листом №969/ІН/2-08 від 08.10.2020 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради звернулося до Головного управління ДФС у Чернігівській області з проханням надати інформацію про нараховані податкові зобов`язання згідно податкових декларацій за період з 2017 по 2020 рік ПАТ «Укрнафта» по орендній платі за земельну ділянку площею 0,2013 га по вул. Кільцева, 8.

Листом №2961/9/52-01-04-04-7 від 09.11.2020 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило, що ПАТ «Укрнафта» задекларувало наступні податкові зобов`язання за земельну ділянку площею 0,2013 га, кадастровий номер 7410100000:02:016:0070, за 2017 рік задекларована сума орендної плати за рік 88667,52 грн, за 2018 рік - 88667,52 грн, за 2019 рік - 88667,52 грн, за 2020 рік - 88667,52 грн.

Листом №320/ІН/2-08 від 30.03.2021 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради звернулося до Головного управління ДПС у Чернігівській області з проханням надати інформацію про нараховані податкові зобов`язання згідно податкових декларацій за період з 2017 по 2021 рік ПАТ «Укрнафта» по орендній платі за земельну ділянку площею 0,2013 га по вул.Кільцева,8.

Листом №1362/5/25-01-04-01-05 від 14.04.2021 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило, що ПАТ «Укрнафта» задекларувало наступні податкові зобов`язання за земельну ділянку площею 0,2013 га, кадастровий номер 7410100000:02:016:0070, за 2017 рік задекларована сума орендної плати за рік 88667,52 грн, за 2018 рік - 88667,52 грн, за 2019 рік - 88667,52 грн, за 2020 рік - 88667,52 грн, за 2021 рік - 88667,52 грн.

Листом №218/ІН/2-08 від 13.03.2020 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради звернулося до ПАТ «Укрнафта» з питанням щодо укладання договору оренди земельної ділянки по вул. Кільцевій, 8, вказавши при цьому, що у разі відмови від укладення договору оренди питання завдання збитків у вигляді несплаченої орендної плати буде винесено на розгляд комісії з визначення розміру збитків Чернігівської міської ради.

02.08.2021 між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Укрнафта» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №2398, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації автозаправної станції з основними засобами) з кадастровим номером 7410100000:02:016:0070, яка розташована в місті Чернігові по вул. Кільцевій, 8 без розроблення проекту її відведення, на підставі п.10 рішення Чернігівської міської ради від 20.12.2018 №37/VII-20 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичними особам». В оренду передається земельна ділянка площею 0,2013 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 1127944,29 грн. Договір укладено до 20.12.2023 року.

Листом №996/ІН/7-08 від 21.09.2021 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ПАТ «Укрнафта» про проведення засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, на якому мало розглядатись питання щодо визначення збитків нанесених Чернігівській міській раді при використанні ПАТ «Укрнафта» земельної ділянки площею 0,2013 га по вул. Кільцевій, 8 в м. Чернігів без правовстановлюючих документів у період з 01.03.2019 по 01.08.2021..

Листом №01/01/12/0103/29-03/05/102 від 27.09.2021 ПАТ «Укрнафта» повідомило позивача, що плата за користування земельною ділянкою за адресою вул. Кільцева, 8 у період з 01.03.2019 по 01.08.2021 здійснювалась.

12.10.2021 позивач направив відповідачу повідомлення №1111/ІН/2-08 від 12.10.2021, в якому зазначив, що комісією з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам, засідання якої відбулося 29.09.2021 розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені ПАТ «Укрнафта» Чернігівській міській раді та підлягають відшкодуванню у зв`язку з використанням земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону. Акт про визначенням збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради на території Чернігівської міської ради від 29.09.2021 №411 затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 07.10.2021 №601 «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». У повідомленні запропоновано розглянути його та попереджено, що у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки вони будуть стягнуті в судовому порядку.

15.12.2022 позивач направив відповідачу вимогу №590/ІН/2-08/2022 від 15.12.2022 про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю на загальну суму 122 236,46 грн.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави в період з 01.03.2019 по 01.08.2021,

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Згідно з ч. 1-5, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як свідчать матеріали справи, відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Кільцева, 8, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2022 №317634582..

Спірна земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер: 7410100000:02:016:0070 та чітко визначені межі і площу 0,2013 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Враховуючи те, що відповідачем право оренди земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, не було оформлено, відносини з фактичного користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.

Колегія суддів зазначає, що наявність/відсутність вини відповідача, у даному випадку, не має значення. Вина є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» (зі змінами і доповненнями) затверджено Положення про плату за землю» та визначено відсоткові ставки орендної плати, в т.ч. в розмірі 12% нормативної грошової оцінки для земель громадської забудови, а саме: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та експлуатації автозаправних станцій).

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового Кодексу України з метою визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

З 01.01.2018 набрало чинності рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/УІІ-18 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова". При розрахунку суми коштів позивачем враховано вимоги рішення Чернігівської міської ради від 30.01.2015 "Про місцеві податки" (47 сесія 6 скликання), зі змінами та доповненнями, яким визначено відсоткові ставки орендної плати, в тому числі у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки для земель громадської забудови, а саме: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та експлуатації автозаправних станцій).

З врахуванням вищевикладених рішень позивача та норм законодавства, позивачем було розраховано грошові кошти в сумі 122236,46 грн., що підлягають стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою, як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати у період з 20.12.2018 по 01.08.2021, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням задекларованих сум орендної плати за рік за земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:016:0070.

Проте, перевіривши розрахунок позивача колегія суддів приходить до висновку, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 98954,76 грн., оскільки в період з 20.12.2018 по 28.02.2019 відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі спірного договору №2398 від 21.03.2013.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування положень статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд, встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Така правова позиція підтверджуєтьчя постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19.

Положення глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, з огляду на те, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави в період з 01.03.2019 по 01.08.2021, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2013 га по вул. Кільцева, 8, м. Чернігів, проте ці позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі, визначеній апеляційним господарським судом, то це свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі №927/1165/22 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі №927/1165/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2023 у справі №927/1165/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Чернігівської міської ради до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 122236,46 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (код ЄДРПОУ 00135390; 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5) на користь Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125; 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) 98954,76 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 76 копійок) грн. безпідставно збережених коштів та 2008,46 (дві тисячі вісім гривень 46 копійок) грн. судового збору.

4. Стягнути з Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125; 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (код ЄДРПОУ 00135390; 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5) 3012,69 (три тисячі дванадцять гривень 69 копійок) грн. судового збору за розгляд справ у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі №927/1165/22 доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №927/1165/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала