Рішення

від 20.06.2023 по справі 192/152/22

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/152/22

Провадження № 2/192/23/23

20.06.2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06червня 2023року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тітової О.О.,

за участі: секретаря судових засідань Макаренко В.В,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача в режимі відеоконференції - Крісак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Дніпропетровської області в режимі відеоконференції за участі пр. відповідача цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доПриватного підприємства«Педенко» проусунення перешкоду користуваннімайном шляхомповернення земельноїділянки,скасування державноїреєстрації праваоренди

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Педенко» в якому просила зобов`язати Приватне підприємство «Педенко» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1225083800:02:017:0235 загальною площею 7,21 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 45526894) з припиненням права оренди Приватного підприємства «Педенко», щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яке зареєстровано 26.03.2007 року.

В обґрунтування позовну посилалась на те, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №077721 від 26.04.2005 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, площею 7,210 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2005 році до неї звернулась мати ОСОБА_3 , який є власником та бенефіціаром відповідача ПП «Педенко» - ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. Від неї ж і дізналась, що остання користується земельною ділянкою з 2001 року без укладання договору, так як не знала про спадкоємців ОСОБА_5 .

У 2010 році ОСОБА_4 приїхала до неї додому та надала їй - позивачці три пустих бланка і попросила написати суму 25000,00 грн., та поставити на них підпис, начебто для подачі звіту до податкової інспекції, забрала оригінал державного акту про право власності та дала 25000,00 грн. за те, що ПП «Педенко» раніше користувався земельною ділянкою. Вона, будучи юридично необізнаною виконала прохання ОСОБА_4 . Пізніше, в 2015 році, ОСОБА_4 зателефонувала позивачці та запропонувала укласти договір дарування земельної ділянки на ім`я її сина ОСОБА_3 , на що вона відмовилась, після чого отримала погрози. Через деякий час, в Мопрівській сільській раді позивачка дізналась, що існує договір оренди укладений на 40 років, начебто підписаний нею. Оскільки вона договір не підписувала, то звернулась до поліції від якої отримала відповідь, що спір має цивільно-правовий характер. У зв`язку з тим, що договорів з відповідачем не підписувала, звернулась до суду.

Ухвалою Солонянського районногосудуДніпропетровськоїобласті від 18 лютого 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Посилався на те, що 22 березня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП «Педенко» в особі директора Педенка С.М. строком на 40 років на умовах платності був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 7,2100 га. кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, що розташована на території Мопрівської сільської ради (на теперішній час Новопокровської сільської ради) Солонянського району Дніпропетровської області. 27 березня 2007 року між ОСОБА_6 та відповідачем ПП «Педенко» в особі директора Педенка Є.М. був підписаний акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна. Реєстрація речового права на підставі договору оренди, укладеного між сторонами, проведена у Солонянському відділі ДРН ДП Центр «ДЗК» 26.03.2007 року за номером 040713200644. Згідно видаткових касових ордерів від 12 березня 2007 року та від 16.11.2010 позивач отримала орендну плату в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи зупинено провадження у справі.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2022 року витребувані документи, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 до Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» застосовано заходи процесуального примусу та повторно витребувані документи.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2022 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2023 року у зв`язку з надходженням висновку експерта поновлено провадження у справі.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року представнику відповідача відмовлено в задоволенні клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Представником відповідача 01 травня 2023 року подано додаткові пояснення з урахуванням висновку експерта.

Представником відповідача 29 травня 2023 року подано додаткові пояснення.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, приймала участь в справі через адвоката.

В судовому засідання представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених в заявах по суті. Зазначила, що кримінального провадження за фактом підробки підпису позивача в договорі не було, а в даній справі за результатами проведеної експертизи підтверджено, що позивач не підписувала договір оренди належної їй земельної ділянки. Враховуючи, що права позивача порушуються відповідачем тривалий час, позивач не бажає мати будь-яких відносин з ПП «Педенко». Позивач лише раз в 2010 році отримала 25000 грн. за користування відповідачем її земельною ділянкою до 2010 року без договору, а про наявність договору позивач дізналася випадково. Враховуючи, що волевиявлення позивача на укладення договору на 40 років не було, просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в режимі відеоконференції, в судовому засідання проти позову заперечувала з підстав викладених в письмових заявах. Зазначила, що відповідач категорично стверджує про підписання договору саме позивачем, отриманні коштів в сумі 50000 грн. як плату за 40 років користування належною позивачу земельною ділянкою. Зазначила, що висновок експертизи є необґрунтованим оскільки експерт багато уваги приділила дослідженню умовно-вільних зразків почерку та підпису позивача, а відповідач проти використання цих зразків заперечував з тих підстав, що не відомо чи дійсно в матеріалах справи підписи та записи від імені позивача зроблені нею. Крім того експерт при категоричному твердженні про те, що підпис та запис від імені позивача зроблено не нею, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису не дав відповіді на питання чи могла позивач змінити свій почерк та підпис. Доказом того, що позивач насправді бажала розпорядитись належною їй земельною ділянкою, але за відсутності правових механізмів в той час, підписала договір оренди, є також складення на ім`я відповідача заповіту та написання відповідної розписки. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку, площею 7,210 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 листопада 2001 серії ВВТ № 575426.

Відповідно до державного акту на право власності від 26 квітня 2005 року серії ДП № 077721 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, площею 7,210 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області.

30 березня 2019 року позивач склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 7,210 га, розташовану на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225083800:02:017:0235 заповіла в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно договору оренди землі №1 від 22 березня 2007 року ОСОБА_2 надає, а ПП «Педенко» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 7,2100 га. кадастровий номер 1225083800:02:017:0235. Договір укладено на 40 років. За використання землі орендна плата за весь період оренди сорок років складає 50000 гривень, 25000 гривень сплачується при підписанні договору оренди та 25000 гривень через три роки після реєстрації договору в листопаді 2010 року.

Суду надано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 27.03.2007.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Отже, правочин є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначають Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на час укладення спірного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Отже, законом визначено, що такий двосторонній правочин, як договір оренди землі вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивач посилалась на те, що не підписувала договору оренди №1 від 22.03.2007 умовами якого визначено передання в оренду належної їй земельної ділянки на 40 років, відповідач категорично стверджував про підписання позивачем договору оренди 22.03.2007 у зв`язку з чим за клопотанням сторін було проведено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта №5114-22 від 31 січня 2023 року судом встановлено, що рукописний запис прізвища « ОСОБА_9 » від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі №1 від 22 березня 2007 року у розділі «Підписи сторін» на першому, другому та третьому рядку графи «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису. Підпис від імені ОСОБА_2 в Договорі оренди землі №1 від 22 березня 2007 року у розділі «Підписи сторін» на третьому рядку графи «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача щодо необґрунтованості висновку експерта, з огляду на таке.

Висновок експерта є доказомобставин, які входять до предмета доказування.

У даній справі доказуванню підлягає наявність волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем на 40 років, шляхом укладення підписанням спірного договору №1 від 22.03.2007, тобто факт вчинення двостороннього правочину.

Доводи представника про те, що висновок є необґрунтованим через детальне дослідження експертом умовно-вільних зразків почерку та підпису позивача, наявних в матеріалах справи, щодо яких відсутні докази того, що ці зразки почерку та підпису позивача виконані саме позивачем, суд вважає безпідставними.

Фактично представник відповідача посилалась на припущення щодо умовно-вільних зразків почерку та підпису позивача, якими відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України не можуть обґрунтовуватись заперечення відповідача.

Позивач у даній справі подавала заяви по суті, інші заяви та клопотання відповідно до встановленого чинним процесуальним законом порядку, суд виходить з добросовісності дій учасників справи.

Будь-яких заяв про те, що подані позивачем до суду заяви, клопотання викликають сумнів або є підробленими, представником відповідача до суду не подавалось. Представник позивача та сама позивач в судовому засіданні підтвердили, що матеріали справи, на які посилався експерт як на умовно-вільні зразки почерку та підпису позивача, підписані позивачем особисто. У суду відсутні сумніви у підписанні безпосередньо позивачем документів, які були використані експертом в якості умовно-вільних зразків.

Під час проведення експертизи №5114-22 від 31 січня 2023 року експертом проведено аналіз наданих на дослідження оригіналу Договору оренди землі від 22 березня 2007 року та зразків почерку та підпису позивача. Було проведено аналіз виявлених ознак розбіжностей та збіжностей почерку та підпису позивача, встановлено, що розбіжності стійкі, суттєві та у своїй сукупності диференціюють почерки та дають підставу зробити категоричний висновок про те, що і рукописний текст і підпис від імені ОСОБА_2 зроблені не нею, а іншою особою. Збіжності ж є несуттєвими на зроблений категоричний висновок не впливають та пояснюються виконанням підпису з наслідуванням справжнього підпису позивача.

Висновок експерта є належним та допустимим доказомвідсутності волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі №1 від 22.03.2007 з відповідачем на 40 років, оскільки ним встановлено, що позивач не підписувала цей договір.

Категоричний висновок експерта сумніву у суду не викликає, тому суд вважає встановленим, що волевиявлення позивача на укладення спірного договору №1 від 22.03.2007 не було. Відсутність на спірному письмовому тексті правочину підпису позивача означає, що правочин договір оренди землі від 22 березня 2007 року у письмовій формі не вчинений.

Наявність підпису з наслідуванням справжнього підпису позивача, не може підміняти належну фіксацію волевиявлення позивача та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Враховуючи, що позивач не виявив свою волю до вчинення правочину та набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, цей правочин є не вчиненим, права та обов`язки за таким правочином не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), які відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при вирішенні даної справи.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень окрім договору оренди від 22.03.2007, посилався на фактичне виконання сторонами умов цього договору, зокрема отримання позивачем 50000 грн. двома платежами по 25000 грн. в 2007 році та 2010 році в якості орендної плати за 40 років користування земельною ділянкою, написання розписки, а також складення на ім`я відповідача заповіту на цю земельну ділянку та користування відповідачем протягом цього часу земельною ділянкою без заперечень позивача. Просив застосувати доктрину заборони суперечливої поведінки щодо дій позивача.

Позивач посилалась на те, що відповідач користувався земельною ділянкою без договору, як до набуття нею права власності на земельну ділянку в 2005 році, так і після такого набуття, за що один раз вона отримала 25000 грн. в 2010 році.

Вирішуючи питання щодо виконання сторонами договору оренди земельної ділянки, суд виходить з такого.

Відповідно доч.1,3ст.626ЦК Українидоговором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост.631ЦК Українистроком договорує час,протягом якогосторони можутьздійснити своїправа івиконати своїобов`язкивідповідно додоговору. Договірнабирає чинностіз моментуйого укладення,якщо іншене визначенозаконом абодоговором. Сторониможуть встановити,що умовидоговору застосовуютьсядо відносинміж ними,які виниклидо йогоукладення.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про оренду землі» відповідно до ст. 15 якого до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, строк дії договору та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір №1 від 22 березня 2007 року не відповідає вимогам закону щодо зазначення в ньому таких відомостей істотної умови орендної плати, як індексація, порядок внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Крім того, укладеним є такий договір, щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 20 березня 2007 року серії А00 №526355 судом встановлено, що державна реєстрація відповідача - Приватного підприємства «Педенко», ідентифікаційний код юридичної особи 34867984 здійснена 20.03.2007.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру на належну позивачу ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку, площею 7,2100 га. кадастровий номер 1225083800:02:017:0235, що розташована на території Мопрівської сільської ради (на теперішній час Новопокровської сільської ради) Солонянського району Дніпропетровської області за відповідачем - ПП «Педенко» зареєстроване речове право.

Згідно відповіді №433/45-21 від 26.10.2021 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та відомостей Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, наявні відомості про реєстрацію укладеного між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП «Педенко» договору оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 1225083800:02:017:0235 загальною площею 7,2100 га, за реєстраційним номером 040713200644 від 26 березня 2007 року, строком на 40 років. Договір зареєстрований Солонянським відділом Дніпропетровської регіональної філії «ЦДЗК».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки позивача за кадастровим номером 1225083800:02:017:0235наявнийзапис про інше речове право 45526894 про реєстрацію договору оренди землі від 26.03.2007 року строком на 40 років.

Отже, зареєструвавши приватне підприємство 20 березня 2007 року відповідач вже 26 березня 2007 року зареєстрував своє право оренди на 40 років в Солонянському відділіДніпропетровської регіональноїфілії «ЦДЗК».

Згідно заповіту від 21.01.2013 року позивач заповідала ОСОБА_3 земельну ділянку на території Мопрівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області площею 7,210 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1225083800-02-017-0235.

Суд вважає, що складення позивачем 21.01.2013 заповіту на фізичну особу ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України, не є належним доказом у спорі щодо укладення договору оренди земельної ділянки з ПП «Педенко» та його виконання, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування.

Одночасно згідно видаткового касового ордеру від 12 березня 2007 року судом встановлено, що ПП «Педенко» 12.03.2007 видало ОСОБА_2 25000,00 грн. орендну плату за земельний пай за 40 років згідно договору №1 від 12.03.2007.

Враховуючи, встановлену дату державної реєстрації відповідача Приватного підприємства «Педенко» 20 березня 2007 року, суд вважає неналежним та недопустимим доказом у даній справі видатковий касовий ордер від 12.03.2007 року, виданий ПП «Педенко» до його державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Відсутність державної реєстрації відповідача суб`єктом господарської діяльності виключає його право бути стороною договору оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва та, відповідно, виключає обов`язок внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, однак, не спростовує доводів позивача щодо фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 , однак як фізичною особою.

Видатковий касовий ордер від 12 березня 2007 року суд до уваги не бере, враховуючи, що відповідач на час його видачі не набув відповідної правосуб`єктності, а тому не міг ані набути обов`язки за договором оренди, ані фактично виконувати їх.

Фактичні правовідносини сторін оцінюються судом лише після встановлення правоздатності та дієздатності відповідача - Приватного підприємства «Педенко».

Доводи представника відповідача про те, що у касовому ордері від 12.03.2007 зроблено технічну помилку описку в даті, в чотирьох місцях одного документу, суд вважає неспроможними та спростованими встановленими судом обставинами справи.

Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на час реєстрації договору оренди №1 від 22.03.2007 в Солонянському відділі Дніпропетровської регіональної філії «ЦДЗК», договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, про що також зазначено в договорі оренди землі №1 від 22.03.2007.

Положення зазначеної норми закону виключало можливість укладення договору шляхом вчинення конклюдентних дій будь-якою із сторін, оскільки такий договір не міг бути зареєстрований.

Судом встановлено, що договір було зареєстровано 26.03.2007, але позивач договір оренди землі №1 від 22.03.2007 не підписував, доказів узгодження в 2007 році сторонами строку користування земельною ділянкою протягом 40 років, розміру та порядку внесення орендної плати, суду не надано.

Згідно видаткового касового ордеру від 16 листопада 2010 року ПП «Педенко» видало ОСОБА_2 орендну плату за земельний пай за 40 років 25000,00 грн. згідно договору №1. В даному касовому ордері дата договору за яким видано в якості орендної плати 25 000 грн. містить виправлення на 22.03.2007.

Згідно розписки від 16.11.2010 року ОСОБА_2 отримала від ПП «Педенко» суму в розмірі 25000 грн. за земельний пай, який дає в боргове користування на 40 років.

Отже, суд вважає, що обґрунтовано посилатись на обізнаність позивача про строк користування належною їй земельною ділянкою протягом 40 років можна лише починаючи з листопада 2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що в 2010 році позивачем було отримано 25000 грн. в якості другого платежу за договором оренди №1 від 22.03.2007, оформлення яких здійснено шляхом складення двох документів видаткового касового ордеру від 16.11.2010 та розпискою від тієї ж дати.

Позивач заперечувала написання розписки, однак визнала отримання 25000 грн. в 2010 році.

Отже, судом встановлено, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою позивача та мав намір укласти договір оренди строком користування земельною ділянкою саме 40 років, позивач 16.11.2010 року отримала 25000 грн. за користування відповідачем її земельною ділянкою протягом 40 років, однак договору з такими умовами, ані в 2007 році, ані в 2010 році, ані пізніше не укладала.

Під час розгляду даної справи сторонами не було надано суду будь-яких інших договорів, окрім не укладеного договору оренди землі №1 від 22 березня 2007.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає що договір оренди земельної ділянки з кадастровим №1225083800:02:017:0235 між сторонами не відбувся, підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі відсутні.

Такі висновки викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), які відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при вирішенні даної справи.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповіднодо п.1ч.3ст.3Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Реєстрація права оренди відповідача ПП «Педенко» щодо належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 1225083800:02:017:0235 загальною площею 7,2100 га, проведено у Солонянському відділі Дніпропетровської регіональної філії «ЦДЗК» та зареєстровано 26 березня 2007 року за №040713200644 про що наявні відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 45526894).

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлення судом факту неукладення договору оренди землі №1 від 22 березня 2007 року, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, необхідно зобов`язати відповідача повернути позивачу належну їй земельну ділянку.

Крім того, враховуючи реєстрацію права оренди відповідача строком 40 років в Солонянському відділі Дніпропетровської регіональної філії «ЦДЗК» та наявність відомостей про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, враховуючи що така реєстрація порушує права позивача, як власника цієї земельної ділянки на вільне користування нею, суд вважає, що ефективним способом захисту права позивача відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» буде припинення права оренди відповідача на земельну ділянку з одночасним скасуванням державної реєстрації такого права.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір - 1984,80 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача подала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак в судовому засіданні просила відмовити в стягненні таких витрат в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 25березня 2021року уклала договір б/н з адвокатом Антоненко Т.А., яка зобов`язалась надавати юридичні послуги, які оплачуються в день підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до акту №1 здачі-приймання виконаних робіт від 21.01.2022 року адвокатом позивачу надано правову допомогу відповідно до переліку наданих послуг із зазначенням їх вартості, витраченого часу на загальну суму 12 400 грн.

Відповідно до акту №2 здачі-приймання виконаних робіт від 24.03.2022 року адвокатом позивачу надано правову допомогу відповідно до переліку наданих послуг із зазначенням їх вартості, витраченого часу на загальну суму 2 000 грн.

Позивач 26березня 2022року уклала договір б/н з адвокатом Антоненко Т.А., яка зобов`язалась надавати юридичні послуги, розмір та порядок оплати яких визначається за домовленістю сторін в акті здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до акту №3 здачі-приймання виконаних робіт від 24.05.2023 року адвокатом позивачу надано правову допомогу відповідно до переліку наданих послуг із зазначенням їх вартості, витраченого часу на загальну суму 13 000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу у даній справі суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності) в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, та пов`язаних із ним умов розгляду даної справи.

Судом врахована складність справи, надані адвокатом послуги, значення справи для позивача, затрачений адвокатом час на надання послуг та їх обсяг, поведінка сторін під час розгляду справи.

Суд вважає необхідним зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що пропорційним до предмету позову, а також таким, що відповідає принципам справедливості та верховенства права у даній справі буде стягнення з відповідача 15 000 грн. витрат на правову допомогу.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати у розмірі 1 984 грн. 80 коп. судового збору та 15 000 грн. витрат на правову допомогу. У відшкодуванні витратна правничудопомогу в іншій частині суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов`язати Приватнепідприємство«Педенко» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яка розташована на території Новопокровської селищної ради (колишня Мопрівська сільська рада) Дніпропетровської області.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 45526894) ПП «Педенко» щодо земельної ділянки кадастровий №1225083800:02:017:0235, загальною площею 7,21 га, яке зареєстровано 26.03.2007.

Стягнути з Приватного підприємства «Педенко» на користь ОСОБА_2 1 984 грн. 80 коп. судового збору та 15 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 16 984 (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

В інший частині відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2023.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адвокат, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Приватне підприємство «Педенко», ЄДРПОУ 34867984, місцезнаходження: 52542, Дніпропетровська область, с.Григорівка, вул.Садова, буд.30.

Представник відповідача - Крісак Марина Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адвокат АБ «БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ», місцезнаходження: м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.77.

Суддя О.О. Тітова