Ухвала

від 16.06.2023 по справі 359/4361/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 червня 2023 року

місто Київ

справа № 359/4361/21

провадження № 61-8764ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» (далі - ТОВ «СП «ПАРК»), просила розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати у розмірі 16 991,38 грн, яка розрахована з розміру оренди за 2019 рік - 5 636,72 грн, за 2020 рік - 5 685,45 грн та за 2021 рік - 5 669,21 грн. Також просила стягнути три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 15 січня 2019 року до 20 травня 2021 року у розмірі 684,72 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 28 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «ПАРК».

Стягнуто з ТОВ «СП «ПАРК» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 3 741,20 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Встановивши несвоєчасне та неповне виконання умов договору щодо орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суду, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки різниці недоплаченої орендної плати за 2019 рік - 2020 роки у розмірі 3 741,20 грн та розірвання договору оренди.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «СП «ПАРК», в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Враховуючи, що позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати за період з 2019 року до 2021 роки у розмірі 16 991,38 грн, то визначаючи ціну позову у справі, необхідно виходити із суми заборгованості, яку просила стягнути позивачка, а також із суми, визначеної до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України (сукупність платежів, але не більше ніж за три роки).

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами 28 грудня 2011 року, строком на 49 років зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 4 402,63 грн.

Тому ціна позову у цій справі становить 30 199,27 грн із розрахунку: 16 991,38 + (4 402,63 х 3).

Отже, ціна позову у цій справі становить 30 199,27 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.

Підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, немає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «СП «ПАРК» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак