Постанова

від 14.06.2023 по справі 480/2284/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 р. Справа № 480/2284/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Євсєєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022, суддя І.Г. Шевченко, повний текст складено 16.02.22, по справі № 480/2284/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС від 12.12.2019 № 0000155407, № 0000145407.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС від 12.12.2019 № 0000155407 та від 12.12.2019 № 0000145407.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначав, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами у перевіряємий період не підтверджена належним чином, первинні документи виписані за наслідками господарських операцій, що мають ознаки фіктивності, з огляду на що останні не можуть бути використані у бухгалтерському обліку позивача з метою формування податкових зобов`язань. Крім того податковий орган наголошував, що контрагент позивача проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою формування податкового кредиту. Нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами. Зокрема відповідач посилався на неможливість встановлення виробника реалізованого на користь ТОВ «Торгівля Україна» товару. Крім того контролюючий орган звертав увагу на наявність кримінального провадження № 42017101060000079 від 14.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205, ст. 209 КК України.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, Харківським управлінням Офісу ВПП ДПС до ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" направлено запит від 01.04.2019 № 16256/10/28-10-50-06 щодо надання інформації та її документального підтвердження стосовно господарських відносин з ТОВ «Торгівля Україна» та повідомлено, що відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не надання пояснень та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" листом від 09.04.2019 № 184 надіслано письмові пояснення з доданими копіями документів, зокрема, договором № КФ-006 від 07.04.2016 на постачання сільськогосподарської продукції з додатками, видатковими і податковими накладними, трьохсторонніми актами на передачу отриманого позивачем товару та платіжними документами про здійснення оплати за отриманий товар, і карткою бухгалтерського рахунку 631 по розрахунках з постачальником, які були отримані податковим органом 15.04.2019.

В подальшому на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків ДПС прийнято наказ від 31.10.2019 № 354 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" з 04.11.2019 строком на три робочих дні з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівля Україна» за квітень 2016 року, які відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з урахуванням уточнюючого розрахунку поданого 30.11.2016 за звітний період червень 2016 року та з податку на прибуток за 2016 рік.

У період з 04.11.2019 по 06.11.2019 фахівцями Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС у проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівля Україна» за квітень 2016 року, які відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з урахуванням уточнюючого розрахунку поданого 30.11.2016 за звітний період червень 2016 року та з податку на прибуток за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки складний акт від 07.11.2019 № 12/28-10-54-07-10/39838125, яким встановлено наступні порушення:

- п. 5 П(С) БО 9 Запаси, п. 5 П(С) БО № 11 Зобов`язання, п. 5 П(С) БО № 15 Дохід, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2782209 грн. за 2016 рік на 2782209 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п.201.1, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (із змінами та доповненнями), п.6 розділу ІІІ, п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 3091344 грн., та як наслідок завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість всього на 3091344 грн.;

- за червень 2016 року у сумі ПДВ 3091344 грн. (відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9229909720 від 30.11.2016).

На підставі зазначеного акту Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019:

- № 0000155407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств приватних підприємств на суму 3477761,25 грн., в тому числі 2782209,00 грн. за податковим зобов`язанням та 695552,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000145407, яким зменшено розмір від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 3091344,00 грн. по податку на додану вартість.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства або недостовірність задекларованих показників, а також чіткий перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати.

Дослідивши зміст запиту Харківського управління Офісу ВПП ДПС до ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" від 01.04.2019 № 16256/10/28-10-50-06 слід вказати, що останній містить посилання на виявлення недостовірності визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Торгівля Україна» за квітень 2016.

При цьому податковий орган посилаючись на результати аналізу показників податкових декларації з ПДВ та наявність податкової інформації не зазначає конкретні відомості щодо можливого порушення позивачем вимог податкового законодавства, факти, що свідчать про такі порушення, а також податкову інформацію, на підставі якої контролюючий орган дійшов висновку про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема інформацію, яка підтверджує недостовірність даних в податкових деклараціях позивача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав, передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення позапланової перевірки ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН», оскільки запит контролюючого органу не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, що в силу пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України звільняло платника податків від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Стосовно суті виявлених проведеною перевіркою порушень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи встановлено, що у період, який перевірявся, позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Торгівля Україна».

Так, між позивачем та ТОВ «Торгівля Україна» було укладено договір від 07.04.2016 № КФ-006, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, у строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які з моменту їх підписання стають невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до додаткових угод № 1, № 2 від 07.04.2016 до договору від 07.04.2016 № КФ-006 предметом поставки є сільськогосподарська продукція - кукурудза 3-го класу у кількості 4500 тони. 18500000 грн., у тому числі ПДВ - 3710000 грн.

Також умовами вказаних додаткових угод визначено, що місцем поставки є місце зберігання продукції - зерновий склад ТОВ Аякс» на підставі договору складського зберігання зернових, зернобобових, масляних культур і продуктів їх переробки № 75 від 24.02.2016, укладеного між позивачем та ТОВ Аякс».

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а саме придбання за період з 07.04.2016 по 15.04.2016 кукурудзи 3 класу в кількості 4499,527 тон на загальну суму 18548062,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 3091343,80 грн., надано видаткові накладні № 3 від 07.04.2016, № 4 від 12.04.2016, № 5 від 12.04.2016, № 6 від 13.04.2016, № 7 від 15.04.2016, № 8 від 15.04.2016 (т. 1 а.с. 124, 127, 130, 133, 136, 139), акти приймання-передачі продукції, складених за участю ТОВ "АЯКС" (т. 1 а.с. 88-115).

Відповідно до трьохсторонніх актів приймання-передачі продукції № 3274 від 07.04.2016 від ПП «Еласт» передано ТОВ «Торгівля Україна» 207948 кг, № 3279 від ПП "ДІОНІС-ТРЕЙД" - 1792052 кг, про що оформлено складські квитанції № № 3278, 3281, відповідно (т. 1 а.с. 88-91).

Так, у власність ТОВ «Торгівля Україна» передано сільськогосподарську продукцію, яка в подальшому реалізована позивачу на підставі: акту № 3281 від 07.04.2016, про що оформлено цього ж дня складську квитанцію № 3282 на загальну кількість 2000000 кг кукурудзи 3-го класу, акту № 3284 від 12.04.2016 від ПП "ДІОНІС-ТРЕЙД" передано ТОВ «Торгівля Україна» 544849 кг кукурудзи 3 класу (складська квитанція № 3287), яка в подальшому реалізована позивачу (акт № 3287, квитанція № 3292, акту № 3293 від 12.04.2016 передано від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ «Торгівля Україна» 347743 кг кукурудзи 3 класу (квитанція № 3294), яка в подальшому реалізована позивачу (акт № 3294, квитанція № 3295), акту № 3302 від 13.04.2016 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ «Торгівля Україна» 303331 кг кукурудзи 3 класу (квитанція № 3305), яка в подальшому реалізована позивачу (акт № 3305, квитанція № 3306), актів від 15.04.2016 № № 3314, 368 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ «Торгівля Україна» 504064 кг кукурудзи 3 класу (складські № № 3307, 3317), яка в подальшому реалізована позивачу (акт № 3317, квитанція № 3318), акту № 3326 від 15.04.2016 від ПП "ЕЛАСТ" передано ТОВ «Торгівля Україна» 799540 кг кукурудзи 3 класу (квитанція № 3328), яка в подальшому реалізована позивачу (акт № 3328, квитанція № 3329) (т. 1 а.с. 92-115).

Всього ТОВ «Аякс» за договором з ТОВ «Торгівля Україна» № 80 від 07.04.2016 було прийнято на зберігання кукурудза 3 класу в кількості 4499527 кг, про що складені відповідні складські квитанції, шляхом її переоформлення із зернових рахунків інших поклажодавців ТОВ "АЯКС", а саме: ПП «Діоніс Трейд» та ПП «Еласт», а у подальшому від ТОВ «Торгівля Україна» до позивача, що підтверджено ТОВ "АЯКС" у листі № 191218 від 18.12.2019, наданого на запит позивача.

На підтвердження проведення розрахунків між сторонами надано платіжні доручення від 08.04.2016, 12.04.2016, 13.04.2016, 14.04.2016, 15.04.2016, 18.04.2016 (т. 1 а.с. 162-167).

Таким чином ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" було придбано у ТОВ «Торгівля Україна» 4499527 кг кукурудзи 3-го класу на загальну суму 18548062,72 грн., у тому числі ПДВ 3709612,5 грн.

За наслідками здійснених господарських операцій виписано податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також на підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем у господарській діяльності надано договір поставки № КФ-366/1 від 21.03.2016, укладений із ТОВ «Імперево Фудс», додаткову угоду до нього, копії видаткових та накладних на перевезення вантажу залізничним транспортом (т. 1 а.с. 188-241, т. 2 а.с. 106-135).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення зобов`язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за наданні послуги в матеріалах справи не міститься.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Таким чином, позивачем доведено, що господарські операції з вищевказаними контрагентами спричинили зміни майнового стану та зміни у структурі зобов`язань підприємства позивача.

Посилання податкового органу на недоліки певних первинних документів, зокрема відсутність розшифровки підпису уповноваженої особи ТОВ "АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН" на трьохсторонніх актах приймання-передачі та деяких видаткових накладних, колегія суддів не приймає, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

При цьому інші реквізити вказаних документів дозволяють ідентифікувати сторону, від імені якої вони підписані, зокрема наявний відтиск печатки підприємства.

Отже, виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Натомість, під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Таким чином, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 42017101060000079 від 14.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205, ст. 209 КК України, колегія суддів вказує, що відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Втім, податковим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок не надано.

В силу ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 09.08.2022 у справі № 280/5277/19.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, зокрема посилання на неможливість встановлення виробника реалізованого на користь ТОВ «Торгівля Україна», є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Вказані висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16, від 02.06.2021 у справі № 200/10502/19-а, 14.09.2022 у справі № 200/12446/19-а.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні.

При цьому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкових зобов`язань від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № № 160/3364/19.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Також слід вказати, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, реального ланцюга постачання у контрагента позивача, включення позивача до переліку ризикових суб`єктів господарювання, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому інформація про контрагентів позивача може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

В цій частині висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Таким чином, у ході судового розгляду досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування податкових зобов`язань, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Харківського управління Офісу великих платників податків ДПС від 12.12.2019 № 0000155407, № 0000145407 та необхідності їх скасування.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі № 480/2284/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 20.06.23.