Постанова

від 20.06.2023 по справі 380/1221/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/1221/20

адміністративне провадження № К/9901/4099/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/1221/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс 5» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 (головуючий суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР ПЛЮС 5" звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, позов задоволено.

Галицька митниця Держмитслужби подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №380/1221/20.

Відповідно до протоколу від 21.09.2021 за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що здійснений у зв`язку зі звільненням судді-члена колегії ОСОБА_1 у відставку, визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Бившева Л.І., Ханова Р.Ф.

Відзив на касаційну скаргу від позивача на адресу суду не надходив.

Ухвалою суду від 02.11.2022 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 03.11.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як вказано судами попередніх інстанцій, ТОВ «Вектор Плюс 5» (код ЄДРПОУ 41485470) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.07.2017, номер запису 1 404 102 0000 003728. Основним видом діяльності позивача за даними ЄДР є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49).

Між ТОВ «Вектор Плюс 5» (Покупець) та з нерезидентом Польською фірмою «NORMA K Sp. Z o.o.» (Продавець) укладено Контракт № 1 від 01.08.2018 (далі Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар згідно фактури, яка додається до кожної поставки товару. Предметом поставок по такому контракту були шини і покришки для автомобілів. Умови поставки (Наварія) за правилами міжнародної торгівлі Інкотермс 2010.

На виконання вказаного контракту ТОВ «Вектор Плюс 5» до митного оформлення подано наступні електронні митні декларації, а саме:

ВМД № UA209180/2019/051762 від 08.08.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/051910 від 09.08.2019);

ВМД № UA 209180/2019/051996 від 09.08.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/052148 від 09.08.2019);

ВМД № UA 209180/2019/052445 від 12.08.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/052602 від 12.08.2019);

ВМД № UA 209180/2019/052688 від 13.08.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД №UA 209180/2019/052863 від 13.08.2019);

ВМД № UA 209180/2019/052998 від 14.08.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД №UA 209180/2019/053121 від 14.08.2019);

ВМД № UA209180/2019/056960 від 02.09.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/057150 від 02.09.2019);

ВМД № UA 209180/2019/057599 від 04.09.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД №UA 209180/2019/057658 від 04.09.2019);

ВМД № UA 209180/2019/058193 від 06.09.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA209180/2019/058392 від 06.09.2019);

ВМД № UA 209180/2019/062859 від 25.09.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/062979 від 25.09.2019);

ВМД № UA 209180/2019/063460 від 27.09.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/063586 від 27.09.2019);

ВМД № UA 209180/2019/064358 від 01.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/064495 від 01.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/064983 від 03.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/065106 від 03.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/064920 від 03.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA209180/2019/065031 від 03.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/066126 від 08.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/066245 від 08.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/067012 від 11.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA209180/2019/067128 від 11.10.2019);

ВМД №UA 209180/2019/068021 від 16.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/068213 від 16.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/068109 від 16.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/068256 від 16.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/069213 від 21.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/069359 від 21.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/069937 від 23.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/070050 від 23.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/071186 від 28.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA209180/2019/071329 від 28.10.2019);

ВМД № UA 209180/2019/071893 від 30.10.2019 (після коригування митної вартості подано ВМД № UA 209180/2019/072039 від 30.10.2019).

Митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись з митною вартістю, зазначеною у поданих до митного оформлення ВМД, Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: UA209180/2019/900033/2 від 08.08.2019, UA209000/2019/900034/2 від 09.08.2019, UA209000/2019/900035/2 від 12.08.2019, UA209000/2019/900036/2 від 13.08.2019, UA209000/2019/900037/2 від 14.08.2019, UA209000/2019/900039/2 від 02.09.2019, UA209000/2019/900040/2 від 04.09.2019, UA209000/2019/900041/2 від 06.09.2019, UA209000/2019/900043/2 від 25.09.2019, UA209000/2019/900045/2 від 27.09.2019, UA209000/2019/900046/2 від 01.10.2019, UA209000/2019/900048/2 від 03.10.2019, UA209000/2019/900047/2 від 03.10.2019, UA209000/2019/900049/2 від 08.10.2019, UA209000/2019/900050/2 від 11.10.2019, UA209000/2019/900051/2 від 16.10.2019, UA209000/2019/900052/2 від 16.10.2019, UA209000/2019/900053/2 від 21.10.2019, UA209000/2019/900054/2 від 23.10.2019, UA209000/2019/900055/2 від 28.10.2019, UA209000/2019/900056/2 від 30.10.2019 та оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209180/2019/00832, UA209180/2019/00838 UA209180/2019/00856, UA209180/2019/00862, UA209180/2019/00875, UA209180/2019/00942, UA209180/2019/00958, UA209180/2019/00982, UA209180/2019/01118, UA209180/2019/01128, UA209180/2019/01138, UA209180/2019/01147, UA209180/2019/01144, UA209180/2019/01160, UA209180/2019/01176, UA209180/2019/01189, UA209180/2019/01190, UA209180/2019/01215, UA209180/2019/01220, UA209180/2019/01239, UA209180/2019/01249.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідач вказав, що в одних випадках: неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ); в інших: неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості відповідач вказав митні декларації інших декларантів. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями, Товариство звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення про коригування митної вартості товарів не містять відомостей, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення спірного товару не містили всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості спірного товару та не давали можливості відповідно до вимог МК України здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки відповідача, вказані у рішеннях про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом (за ціною зовнішньоекономічного контракту) необґрунтованими, оскільки, наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, митний орган оскаржив їх у касаційному порядку. Відповідач вказує, що справу слід переглянути у касаційному порядку, в зв`язку з неправильним застосуванням апеляційним судом норм права, з огляду на нездійснення юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи, ненадання оцінки всім аргументам учасників справи та неврахування висновку Верховного Суду, зокрема, викладеного у постанові від 12.03.2019 у справі №826/2313/16. На переконання відповідача, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, митний орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Як зауважує відповідач, у суді касаційної інстанції перебуває на розгляді касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №380/3553/20. Дані справи є однотипними, оскільки усі поставки здійснювались у межах дії одного й того самого контракту. На підставі викладеного, митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу митного органу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного перегляду судових рішень.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суди встановили, що під час митного оформлення задекларованого товару декларант подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та підтверджують її. У наданих декларантом документах відсутні розбіжності, а документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Твердження органу доходів і зборів про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, або про те, що декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару є необґрунтованими і безпідставними.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №826/2313/16 у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Відповідач зазначає про пов`язаність між собою продавця товарів і їх покупця, вплив такої пов`язаності на ціну товарів (її заниження) та не доведення покупцем/декларантом того, що декларована вартість відповідає вимогам частини 18 статті 58 МК України. Митний орган посилається на дані з відкритих джерел, які засвідчують, що продавець товарів і їх покупець мають одного й того ж учасника. Проте, на підтвердження цієї обставини ним не долучено відповідних належних і допустимих доказів.

Вимагаючи від позивача докази відповідності задекларованої вартості товарів наведеним вище приписам, митний орган не надає жодних належних і допустимих доказів того, що продавець і покупець дійсно є пов`язаними особами. Суди вказали, що Львівською митницею ДФС, в порушення вимог частини 12 статті 58 МК України, не зазначено жодного обґрунтування щодо існування такої взаємозалежності та що такий вплив мав місце.

Щодо наявності у вантажних накладних ЦМР позначок від третьої особи осіб («Vega Sp.z.o.o.») і їх вплив на можливість визначення митної вартості товарів за ціною контракту, судами установлено наступне.

Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Окрім того, аспекти оформлення вантажних накладних ЦМР, на які посилається відповідач як на дефект, були пояснені позивачем і випливають із правовідносин продавця товару щодо його зберігання та відвантаження. Отже, наведена митним органом підстава для відмови у визнанні задекларованої митної вартості також не знаходить свого належного нормативного та фактичного обґрунтування.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суди дійшли висновку що, відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Вектор Плюс 5».

Крім іншого, відповідач зауважував, що у суді касаційної інстанції перебуває на розгляді касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №380/3553/20. Дані справи є однотипними, оскільки усі поставки здійснювались у межах дії одного й того самого контракту.

Разом з тим, суд вказує, що постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №380/3552/20 касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 про задоволення позову і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови - залишено без змін.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №380/1221/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.........................

..........................

...........................

В.В. Хохуляк

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду