Постанова

від 20.06.2023 по справі 227/277/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5260/23 Справа № 227/277/22 Суддя у 1-й інстанції - Любчик В.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/277/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Добропільська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бабка Галина Геннадіївна, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Любчик В.М. у місті Добропіллі Донецької області та повне судове рішення складено 13 березня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Добропільської міської ради про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування та їх виділення, який вподальшому уточнила.

Позовна заява, з урахуванням наступних уточнень, мотивована тим, що, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), матері позивачки ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,85 умовних кадастрових гектарів. За життя їй було видано державний акт від 01.12.2002 року на право власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 6,1437 га на підставі вказаного сертифікату. Сертифікат ОСОБА_2 було втрачено при видачі державного акту про право власності на земельну ділянку (пай). Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона, як єдиний спадкоємець, звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини. Вважає, що за життя ОСОБА_2 недоотримала у власність 1,71 га земельної ділянки, що є різницею між державним актом на право власності на земельну ділянку (пай) та сертифікатом на право на земельну частку (пай). Надати нотаріусу сертифікат для оформлення права власності на всю земельну ділянку вона не змогла у зв`язку із його втратою. Тому, успадкувала лише 6,1437 га земельної ділянки, відповідно до державного акту.

Крім того, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), брату позивачки ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,85 умовних кадастрових гектарів. За життя йому було видано державний акт від 01.12.2002 на право власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 6,1438 га на підставі вказаного сертифікату. Сертифікат ОСОБА_3 був втрачений при видачі державного акту про право власності на земельну ділянку (пай). Після смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона, як єдиний спадкоємець, звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини. Вважає, що за життя ОСОБА_3 не доотримав у власність 1,71 га земельної ділянки, що є різницею між державним актом на право власності на земельну ділянку (пай) та сертифікатом на право на земельну частку (пай). Надати нотаріусу сертифікат для оформлення права власності на всю земельну ділянку вона не змогла у зв`язку із його втратою. Тому, успадкувала лише 6,1438 га земельної ділянки, відповідно до державного акту.

Отже, як спадкоємець, ОСОБА_1 має право на земельні частки (паї) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, відповідно до сертифікатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, яка знаходиться на території Добропільського району Донецької області, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", право на яку належало померлій ОСОБА_2 внаслідок розпаювання земель, в порядку спадкування за заповітом після померлої та виділити її їз земель невитребуваних паїв Добропільської міської ради; визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, яка знаходиться на території Добропільського району Донецької області, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", право на яку належало померлому ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після померлого та виділити її їз земель невитребуваних паїв Добропільської міської ради.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бабка Г.Г. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судовим рішенням права приватної власності позивачки, гарантоване Конституцією України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що при обміні сертифікату на право власності на земельну ділянку (пай) до державного акту про право власності безпідставно не було додано 1,7062 умовних кадастрових гектарів землі (кожному із спадкодавців), тобто порушено право власності на земельну частку (пай). При цьому, зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Згідно п. 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам земельних ділянок (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, а тому позивачка має право на спадкування земельної ділянки, визначеної у сертифікаті, а державним актом посвідчується право власності на вже виділену земельну ділянку, як об`єкт матеріального світу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до копії сертифікату серії ДН №0121590 від 26 червня 1997 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП "Добропільське" с-ще Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року №134 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Добропільське", розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки внатурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32599 гривень. На зворотній стороні сертифікату, серед іншого, зазначено, що при видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, цей сертифікат повертається до районної державної адміністрації (т.2 а.с.101).

Відповідно до копії сертифікату серії ДН №0121800 від 03 березня 1998 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП "Добропільське" с-ще Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_3 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року №134 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Добропільське", розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32599 гривень. На зворотній стороні сертифікату, серед іншого, зазначено, що при видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат повертається до районної державної адміністрації (т.2 а.с.102).

З копії книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали оригінали сертифікатів під особистий підпис (т.2 а.с. 99, 100, 103).

01 грудня 2002 року ОСОБА_2 , на підставі рішення Світлівської сільської ради народних депутатів від 04.09.2002 року, передано у приватну власність земельну ділянку, площею 6,14 гектара, в межах згідно з планом, що встановлено з фотокопії державного акта ІІ-ДН №172297 (т.1 а.с. 204). Земельна ділянка розташована на території Світлівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 грудня 2002 року ОСОБА_3 , на підставі рішення Світлівської сільської ради народних депутатів від 04.09.2002 року, передано у приватну власність земельну ділянку, площею 6,14 гектара, в межах згідно з планом, що встановлено з фотокопії державного акта ІV-ДН №132748 (т.1 а.с. 248). Земельна ділянка розташована на території Світлівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказані земельні ділянки передані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифікатів ДН №0121590 від 26 червня 1997 року та ДН №0121800 від 03 березня 1998 року, що визнається позивачкою ОСОБА_1

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 173, 222).

Згідно фотокопії спадкової справи №64/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що державним нотаріусом Другої добропільської державної нотаріальної контори Донецької області Гусєвою О.В. 22 січня 2019 року, на підставі заповіту ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, яке складається з земельної ділянки, загальною площею 6.1437 га, кадастровий номер 1422088000:01:000:0675, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, яка належала спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІ-ДН №172297, виданого 01.12.2002 року (т.1 а.с. 206).

Згідно фотокопії спадкової справи №54/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 встановлено, що державним нотаріусом Другої добропільської державної нотаріальної контори Донецької області Гусєвою О.В. 01 вересня 2020 року, на підставі ст 1262 ЦК України, його сестрі ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, яке складається з земельної ділянки, загальною площею 6.1438 га, кадастровий номер 1422088000:01:000:0676, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДН №132748, виданого 01.12.2002 року (т.1 а.с. 249).

Встановивши, що за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом та отримали у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельні ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що їх право на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай) припинилося, у зв`язку із чим неохоплені, на думку позивачки, державними актами розміри земельних ділянок не входять до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування та їх виділення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду правильним, таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і узгоджується із дослідженими судом доказами.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, зокрема про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до положень ч. 1 і ч. 2 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п.6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акту.

Аналогічні роз`яснення надано у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, відповідно до копії сертифікату серії ДН №0121590 від 26 червня 1997 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП "Добропільське" с-ще Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року №134 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Добропільське", розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32599 гривень. На зворотній стороні сертифікату, серед іншого, зазначено, що, при видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, цей сертифікат повертається до районної державної адміністрації (т.2 а.с.101).

Відповідно до копії сертифікату серії ДН №0121800 від 03 березня 1998 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП "Добропільське" с-ще Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_3 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року №134 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Добропільське", розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32599 гривень. На зворотній стороні сертифікату, серед іншого, зазначено, що, при видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, цей сертифікат повертається до районної державної адміністрації (т.2 а.с.102).

01 грудня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному окремо, на підставі рішення Світлівської сільської ради народних депутатів від 04.09.2002 року, передано у приватну власність земельні ділянки, площею 6,14 гектара кожна, в межах згідно з планом, що встановлено з фотокопії державного акта ІІ-ДН №172297 (т.1 а.с. 204) та державного акта ІV-ДН №132748 (т.1 а.с. 248).

Вищевказані земельні ділянки передані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифікатів ДН №0121590 від 26 червня 1997 року та ДН №0121800 від 03 березня 1998 року, що визнається позивачкою ОСОБА_1 .

Отже, за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом та отримали у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельні ділянки, з часу видачі державного акта ІІ-ДН №172297 (т.1 а.с. 204) та державного акта ІV-ДН №132748 (т.1 а.с. 248), сертифікат серії ДН №0121590 від 26 червня 1997 року та сертифікат серії ДН №0121800 від 03 березня 1998 року втратили чинність, а тому їх право на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай) припинилося та не входить до складу спадщини.

Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що сертифікати на право на земельну частку пай ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачені ними за життя, суд першої інстанції вірно визнав безпідставними та необґрунтованими, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки були отримані ними взамін сертифікатів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо припинення права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай) після отримання ними у власність земельних ділянок, у зв`язку з чим неохоплені, на думку позивачки, державними актами розміри земельних ділянок не входять до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бабка Галина Геннадіївна, - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2023 року.

Головуючий:

Судді: