Постанова

від 22.11.2023 по справі 227/277/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 227/227/22

провадження № 61-11108св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Добропільська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Любчик В. М. від 13 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О. від 20 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Добропільської міської ради про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування та їх виділення, який у подальшому уточнила.

Позовні вимоги, з урахуванням наступних уточнень, мотивовані тим, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), матері позивачки ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,85 умовних кадастрових гектарів. За життя їй було видано державний акт від 01 грудня 2002 року на право власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 6,1437 га на підставі вказаного сертифікату. Сертифікат ОСОБА_2 було втрачено при видачі державного акту про право власності на земельну ділянку (пай). Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона, як єдиний спадкоємець, звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини. Вважає, що за життя ОСОБА_2 недоотримала у власність 1,71 га земельної ділянки, що є різницею між державним актом на право власності на земельну ділянку (пай) та сертифікатом на право на земельну частку (пай). Надати нотаріусу сертифікат для оформлення права власності на всю земельну ділянку не змогла у зв`язку з його втратою. Тому, успадкувала лише 6,1437 га земельної ділянки, відповідно до державного акту.

Крім того, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), брату позивачки ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,85 умовних кадастрових гектарів. За життя йому було видано державний акт від 01 грудня 2022 року на право власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 6,1438 га на підставі вказаного сертифікату. Сертифікат ОСОБА_3 був втрачений при видачі державного акту про право власності на земельну ділянку (пай). Після смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона, як єдиний спадкоємець, звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини. Вважає, що за життя ОСОБА_3 не доотримав у власність 1,71 га земельної ділянки, що є різницею між даними державного акту на право власності на земельну ділянку (пай) та сертифікатом на право на земельну частку (пай). Надати нотаріусу сертифікат для оформлення права власності на всю земельну ділянку вона не змогла у зв`язку із його втратою. Тому, успадкувала лише 6,1438 га земельної ділянки, відповідно до державного акту.

Отже, як спадкоємець, ОСОБА_1 має право на земельні частки(паї) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, відповідно до сертифікатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати за нею право власності на земельну частку (пай) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, яка знаходиться на території Добропільського району Донецької області, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», право на яку належало померлій ОСОБА_2 , внаслідок розпаювання земель, в порядку спадкування за заповітом після померлої та виділити її із земель невитребуваних паїв Добропільської міської ради; визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, які знаходяться на території Добропільського району Донецької області, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», право на яку належало померлому ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після померлого та виділити її із земель невитребуваних паїв Добропільської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши, що за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом та отримали у власність земельні ділянки, що посвідчено Державними актами на право приватної власності на земельні ділянки, дійшов висновку, що їх право на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) припинилося, у зв`язку із чим неохоплені, на думку позивачки, державними актами розміри земельних ділянок не входять до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд вирішуючи спір, в достатньому обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрижак Є. Ю. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 542/1403/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 227/277/22 з Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до копії сертифікату серії ДН № 0121590 від 26 червня 1997 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП «Добропільське» селище Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року № 134 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Добропольське», розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32 599 грн.

Відповідно до копії сертифікату серії ДН № 0121800 від 03 березня 1998 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано члену КСП «Добропільське» селище Світле Добропільського району Донецької області ОСОБА_3 на підставі розпорядження Добропільської райдержадміністрації від 07 квітня 1997 року № 134 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Добропільське», розміром 7,85 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 32 599 грн.

З копії книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 отримали оригінали сертифікатів під особистий підпис.

01 грудня 2002 року ОСОБА_2 , на підставі рішення Світлівської сільської ради народних депутатів від 04 вересня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 6,17 га, в межах згідно з планом, що встановлено в фотокопії державного акта ІІ-ДН № 172297. Земельна ділянка розташована на території Світлівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 грудня 2002 року ОСОБА_3 , на підставі рішення Світлівської сільської ради народних депутатів від 04 вересня 2002 року, передано у приватну власність земельну ділянку, площею 6,14 га в межах згідно з планом, що встановлено з фотокопії державного акта ІV-ДН № 132748. Земельна ділянка розташована на території Світлівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вищевказані земельні ділянки передані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифіката ДН № 0121590 від 26 червня 1997 року та ДН № 0121800 від 03 березня 1998 року.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Державним нотаріусом Другої добропільської державної нотаріальної контори Донецької області Гусєвою О. В. 22 січня 2019 року, на підставі заповіту ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, яка складається із земельної ділянки, загальною площею 6,1437 га, кадастровий номер 1422088000:01:000:0675, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту про право власності на землю серії ІІ-ДН № 172297, виданого 01 грудня 2002 року.

Державним нотаріусом Другої добропільської державної нотаріальної контори Донецької області Гусєвою О. В. 01 вересня 2020 року, на підставі статті 1262 ЦК України, його сестрі ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, яке складається з земельної ділянки, загальною площею 6,1438 га, кадастровий номер 1422088000:01:000:0676, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДН № 132748, виданого 01 грудня 2002 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Суди встановили, що спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) належало право на земельні частки (паї) розміром по 7,85 умовних кадастрових гектарів на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області .

За життя спадкодавці отримали державні акти на право власності на земельні ділянки (пай) у розмірі по 6,1438 га на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вважала, що вона як спадкоємець після смерті матері та брата, має право на земельні частки (паї) розміром по 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, які належали спадкодавцям, але недоотримані останніми, та не охоплені виданими на їх ім`я державними актами про право власності на земельні ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися своїм правом та отримали у власність земельні ділянки, що посвідчено відповідними державними актами на право приватної власності на земельні ділянки, а тому їх право на земельну частку (пай) за сертифікатом на право на земельну частку (пай) припинилося. У зв`язку з припиненням права спадкодавців на земельну частку (пай за сертифікатом на право на земельну частку (пай) після отримання ними у власність земельних ділянок, неохоплені державними актами розміри земельних ділянок не входять до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

Установлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_2 , та брата - ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Отже, наявне у спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) саме у розмірах по 7,85 в умовних кадастрових гектарах, які були визначені у відповідних сертифікатах на право власності на земельну частку (пай) є об`єктом спадкування після їх смерті, у тому числі й у випадку, коли з різних причин цим особам було виділено у власність земельні ділянки у меншому розмірі ніж це було визначено сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Установлено, що рішенням Добропільської міської ради від 17 листопада 2020 року реорганізовано Світлівську сільську раду Добропільського району Донецької області, шляхом приєднання до Добропільської міської ради. Відтак саме Добропільська міська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення прав позивачки.

Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та, не встановивши справжньої правової природи правовідносин сторін, не застосували до спірних правовідносин правові норми матеріального права, які підлягають застосуванню, з`ясувавши наявність у спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за життя права на спірні земельні ділянки (пай), дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за позивачкою права на отримання у порядку спадкування земельних часток (пай), площею по 1,71 умовних кадастрових гектарів землі, які знаходиться на території Добропільського району Донецької області, право на які належало спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та після їх смерті увійшли до складу спадщини - частковому задоволенню.

Оскільки спадкодавці за життя не оформили належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набули майнові права на її отримання, а отже успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно, досліджено усі наявні у справі докази, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 141, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Добропільської міської ради, про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування та їх виділення задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 1,71 га, яка розташована на території Добропільської міської ради Донецької області, посвідчене сертифікатом серія ДН № 0121590 від 26 червня 1997 року, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 1,71 га, яка розташована на території Добропільської міської ради Донецької області, посвідчене сертифікатом серія ДН № 0121800 від 03 березня 1998 року, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Зобов`язати Добропільську міську раду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку на території Добропільської міської ради Донецької області в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) площею 1,71 га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0121590 від 26 червня 1997 року.

Зобов`язати Добропільську міську раду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку на території Добропільської міської ради Донецької області в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) площею 1,71 га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0121800 від 03 березня 1998 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов