Ухвала

від 19.06.2023 по справі 278/2242/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2242/23

Провадження № 2/0274/1136/23

УХВАЛА

про залимшення позову без руху

19.06.2023 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання права власності на спадщину за законом ,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_2 за кадастровим номером 1810400000:01:021:0160, загальною площею 0,0667 га, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить визнати неправомірними дії державних нотаріусів Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області щодо неналежного виконання ними своїх посадових обов`язків та стягнути 100 000 грн.моральної та матеріальної шкоди.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, встановлення права власності на земельну ділянку). По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно її сестри - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому до матеріалів позовної заяви долучено копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.10.2022, з якою вбачається, що Житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області Сумцовій С.Ф. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_2 за кадастровим номером 1810400000:01:021:0160, загальною площею 0,0667 га, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України роз`яснено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто, законом передбачений конкретний спосіб захисту прав спадкоємця, в разі пропуску ним строк для прийняття спадщини. Враховуючи наведене, позивачці необхідно уточнити зміст позовних вимог, враховуючи передбачений законом спосіб захисту її прав.

Що стосується оскарження дій Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області слід зазначити наступне.

Правовідносини , які виникають у зв`язку із вчиненням нотаріальних дій або відмовою в їх вчиненні, регулюються Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.

Право на оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні передбачено ст. 50 Закону України «Про нотаріат», згідно якій нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно до п.п.1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України № 16-18-1У від 18 березня 2004 року скарги , заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні з 1 вересня 2005 року розглядаються за правилами позовного провадження, встановленого цим Кодексом.

Підсудність розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні визначається главою 1 ЦПК України (ст.ст.109 114 ЦПК України )

Нотаріус здійснює нотаріальну діяльність згідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» в межах нотаріального округу - територіальної одиниці, в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування.

Відповідно позов про оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта подається з додержанням загальних правил підсудності до суду за місцем знаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, органів місцевого самоврядування та іншого відповідного органу, до відання яких віднесено вчинення нотаріальних дій.

Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, вправі подати про це скаргу до районного (міського) суду за місцем знаходження того або іншого суб`єкта виконання нотаріальних дій: державної нотаріальної контори, державного архіву, виконавчого комітету міської, селищної, сільської ради чи робочого місця приватного нотаріуса, дії яких оскаржуються.

Згідно до ст. ст. 26, 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.

Щодо суб`єктного складу правовідносин, що склалися між сторонами, вважаю необхідним зазначити наступне.

Суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред`явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб`єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на підставі ст. 34 ЦПК України.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на боці однієї зі сторін з метою захисту своїх суб`єктивних прав та інтересів (ст..35 ЦПК України).

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що нотаріус , який вчиняє дії по посвідченню правочину, не є стороною досягнутої між учасниками договору угоди , і при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов`язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій посвідчення договорів, угод (крім справ за позовами про оскарження нотаріальних дії чи відмову у їх вчиненні), нотаріуси в розумінні ст..ст. 26, 30,34,35 ЦПК не є особами, прав і обов`язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична зацікавленість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

Відповідно у суду відсутні підстави для залучення до участі у справі по оспорюванню правочину, нотаріуса, яким посвідчено договір, чи вчинено певну нотаріальну дію, у якості відповідача чи третьої особи.

Тому позивачці треба визначитися також із відповідачем у даному спорі.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В порушення зазначених вимог позивачкою не зазначено відомостей щодо наявності інших спадкоємців спадкодавця ОСОБА_2 , не надано доказів, підтверджуючих родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_2 та позивачкою, не долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . Також позивачем не обґрунтовано розмір матеріальної та моральної шкоди ( який визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин). Не надано доказів, що спадкове майно на праві власності належало ОСОБА_2 .

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3 частини 3 статті 175 ЦПК України).

Так, зокрема позивачкою визначено ціну позову у розмірі 100 000 грн., однак до позовної заяви не долучено доказів про розрахунок зазначеної ціни позову.

Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.

Таким чином, позивачка повинна була провести оцінку нерухомого майна, на яке вона просить визнати за собою право власності, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна), а не визначити ціну позову з урахуванням договору, що укладалися більше 10 років тому назад.

За приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову (1 % х ціна позову), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачкою ціна позову, тобто вартість спірного майна, не обґрунтована належним чином, підтверджуючих доказів вартості спірного об`єкта нерухомості на час розгляду справи суду не надано, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті.

З огляду на викладене, позивачці необхідно оплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовної вимоги майнового характеру з урахуванням ціни позову, яка буде нею обрахована, враховуючи наведені вище вимоги закону (п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України).

Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 182, 183 185, 258- 260, 2353 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити позивачці, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, а судовий збір не буде сплачено, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута .

Копію ухвали надіслати позивачці для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.М.Вдовиченко