Постанова

від 14.06.2023 по справі 904/842/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/842/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Ліпинський М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 (повне рішення складено 03.12.2021, суддя Н.Г. Назаренко) у справі № 904/842/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР ПРОТЕКШН", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт. Дніпровське, Верходніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 2 522 201,69 грн. за договором підряду

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄР ПРОТЕКШН" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 2522201,69грн., з яких 513798,98грн. за виконані роботи; 1590028,00грн. за використані матеріали; 387834,64грн. пені; 20231,32грн. трьох процентів річних; 10308,75грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАЄР ПРОТЕКШН" 2103826,98 грн. основної заборгованості; 387834,64 грн. пені; 19885,49 грн. трьох процентів річних; 10308,75грн. інфляційних втрат; 37829,25 грн. судового збору.

В частині стягнення 345,83 грн. 3% річних відмовлено.

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАЄР ПРОТЕКШН" на користь Державного бюджету України 826,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у даній справі, скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, незастосування закону, що підлягає застосуванню).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 2103826,98 грн основної заборгованості, 5187,82 грн пені, 19885,49 грн трьох процентів річних, 10308,75 грн інфляційних втрат; 32088,14 грн судового збору. В частині стягнення 345,83 грн трьох процентів річних відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №904/842/20 Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 904/842/20 скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, інфляційних втрат, трьох процентів річних, судових витрат зі сплати судового збору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує нарахування 3% річних та інфляційних, а оскаржує лише нарахування пені. При цьому в апеляційній скарзі зазначає, що посилання на пункт 6.2 договору, який регулює питання нарахування пені, є неприпустимим, здійснений позивачем розрахунок пені відповідач вважає необґрунтованим.

В пункті 6.2. Договору №7 від 31.05.2018 року було встановлено розмір пені 0,5 % від розміру невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В цьому пункті відсутні посилання на те, що розмір пені встановлено на строк, що перевищує строк дії договору, отже після 31.05.2019 року посилання на п. 6.2. Договору №7 від 31.05.2018 року недопустиме. Зазначена відповідальність була встановлена Сторонами лише за порушення, яке мало місце під час дії договору, а не після спливу строку дії Договору. Іншого Сторони не погоджували. Умова про розмір пені « 0,5 % від розміру невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ» не є обов`язковою після 31.05.2018 року відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того позивач здійснює нарахування пені з урахуванням облікової ставки банку. Однак у договорі не було визначено облікова ставка станом на який день повинна застосовуватися при розрахунку.

Позивач ТОВ "ФАЄР ПРОТЕКШН" не надав відповідачу рахунок за актом №8 від 21.03.2019 року на суму 1 148 288,47 грн. для оплати протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт, тим самим за вимогами ч. 1 ст. 613 ЦКУ позивач вважається таким, що прострочив, оскільки саме позивач не вчинив дій, що встановлені актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов`язку. Рахунок було надано через 4 місяці. Також всі рахунки-фактури відповідачем отримані не були, а тому була відсутня можливість виконати обов`язок з оплати робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 справу №904/842/20 прийнято до провадження вищевказаним складом суду; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено в судове засідання.

Позивач у додаткових поясненнях у справі, з врахуванням висновків КГС ВС, просить ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЄР ПРОТЕКШН» 135 567,15 грн. 3% річних, 266 505,89 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 5 187,82 грн.; судові витрати у справі №904/842/20 просить покласти на Відповідача.

13.06.2023р. до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника відповідача у розгляді 14.06.2023р. Північним апеляційним господарським судом справи № 910/217/23 в якій він представляє інтереси ТОВ «Дніпропетровський комбікормовий завод».

Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 05.06.2023р. сторони надали свої пояснення, відповіли на питання і в судовому засіданні оголошена була перерва на стадії дебатів. При визначені дати наступного судового засідання представник позивача не заперечував про розгляд справи 14.06.2023р., не заявляв про неможливість його участі у розгляді справи. Враховуючи ці обставини, а також те, що дана справа тривалий час знаходиться на розгляді у судах, колегія суддів вирішила за можливе закінчити розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині оскарження пені не підлягає задоволенню.

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №7 від 31.05.2018. За умовами договору Підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника, з використанням своїх матеріалів, згідно з додатками №1, 2, 3, 4 роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги, на об`єкті замовника, розташованого за адресою: 51650, Україна, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вулиця Олександра Островського, 11 (пункт 1.1 Договору).

Попередня договірна ціна згідно кошторисів (Додаток №1, 2, 3), що є невід`ємною частиною договору, становить 13236539,58 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2206089,93 грн, і уточнюється по фактично виконаним обсягам робіт і матеріалів (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за виконані роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги проводиться замовником поетапно, за виконану частину робіт підтверджену актом приймання виконаних будівельних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт і становить 70 % від вартості виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення термінів оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від розміру невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 8.1 Договору підрядник, закінчивши роботи, надає замовнику акт виконаних робіт, замовник здійснює приймання робіт у підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання замовнику на підписання Акту приймання виконаних робіт.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що при виявленні під час приймання об`єкта недоліків у виконаній роботі сторони фіксують виявлені недоліки у відповідному акті, в даному випадку акт виконаних робіт не підписується, а підрядник зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені недоліки за умови надання площі та затвердженого графіка виконаних робіт з боку замовника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом року, але може бути продовжений за взаємною згодою сторін (пункт 10.3 Договору).

Підрядником виконані роботи на загальну суму 14903135,94 грн., що підтверджується, підписаними без зауважень сторонами, такими актами:

№1 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 1328079,84 грн.;

№2 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 4367633,27 грн.;

№3 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 152976,18 грн.;

№4 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 2919870,70 грн.;

№5 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 270583,20 грн.;

№6 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 2661404,81 грн.;

№7 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 180246,25 грн.;

№8 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 1148288,47 грн.;

№9 від 02.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 144673,66 грн.;

№10 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 1376827,52 грн.;

№11 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 7507,73 грн.;

№12 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 91045,72 грн.;

№13 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 53191,74 грн.;

№14 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 71229,29 грн.;

№15 від 15.07.2019 приймання виконаних будівельних робіт за

Відповідач частково оплатив виконані роботи, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача заявлено 2103826,98 грн., з яких 513798,98 грн. за виконані роботи та 1590028,00 грн. за використані матеріали.

Факт виконання робіт за укладеним договором на вищезазначену суму та заборгованість в сумі 2103826,98 грн. встановлена постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022р. у даній справі, яка в частині основного боргу залишена без змін постановою Верховного Суду від 31.01.2023р.

Отже факт заборгованості на суму 2 103 826,98 грн., що виникла за Актами приймання виконаних робіт № 8 - № 15 та час її виникнення не потребує доведення в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

У позовній заяві Позивачем крім суми основного боргу заявлено до стягнення:

- 387834,64 грн - пеня за прострочення оплати робіт за актами з № 8 - № 15;

- 20231,32 грн - три проценти річних, нараховані за період з 20.07.2019 до 15.11.2019;

- 10308,75 грн - інфляційні втрати - за період з липня до жовтня 2019 року.

В ході розгляду справи Позивачем подано до суду першої інстанції Заяву про збільшення зменшення позовних вимог від 15.09.2021, якою останній змінив розмір позовних вимог та просив стягнути:

- 5187,82 грн - пеня за прострочення оплати робіт,

- 135567,15 грн - три проценти річних, нараховані за період з 20.07.2019 до 15.11.2019,

- 266505,89 грн - інфляційні втрати - з липня до жовтня 2019 року.

Суд першої інстанції ухвалою від 13.10.2021 відмовив Позивачеві у прийнятті його Заяви від 15.09.2021 в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 46 ГПК України, адже дійшов висновку, що докази направлення копії такої заяви Відповідачеві не свідчать про виконання Позивачем вимог зазначеної норми процесуального права.

В частині 1 статті 255 ГПК України, наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. А в частині 3 зазначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала господарського суду від 13.10.2021р., якою відмовлено було позивачу у прийнятті його заяви від 15.09.2021 до розгляду, не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, а заперечення щодо неї (ухвали) включаються до апеляційної скарги.

Однак апеляційна скарга позивачем на рішення суду не подавалася і заперечення на ухвалу від 13.10.2021р. відповідно не зазначалися.

Оскільки господарський суд не прийняв до розгляду заяву позивача від 15.09.2021р. то правильно розглядав позовні вимоги відповідно до позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

В ч.1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки ч.1 ст.217 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 4, 6 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені позивача зазначає, що він виконаний правильно з урахуванням подвійної облікової ставки, що діяла в день за який нараховується пеня. При визначені періоду порушення позивачем врахована, передбачена договором відстрочка 5 календарних днів та пеня нарахована від дня порушення оплати за кожним Актом за період, що не перевищує 6 місяців.

Розмір пені в сумі 387 834,64 грн. правильно стягнутий судом.

Посилання апелянта на те що, нарахування пені здійснено після припинення дії договору та, що договором не встановлено розмір облікової ставки банку , а тому розмір пені розрахований не вірно не приймаються до уваги з наступних підстав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549).

Отже згідно наведених норм пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання і закінчення строку договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення. І пеня може нараховуватись до припинення зобов`язання.

Пунктом 6.2 договору сторони встановили конкретний розмір пені - 0,5 % від розміру невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочення. При цьому визначили, що розмір пені не може бути більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ встановлено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення зобов`язання то її розмір порівнюється з обліковою ставкою НБУ, яка діє в день нарахування, оскільки її розмір не може бути вищий подвійної облікової ставки НБУ.

Так як розмір пені 0,5% більший ніж подвійна облікова ставка НБУ, то позивач правильно при розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ.

Посилання апелянта на те, що за відсутності наданих рахунків відповідач не міг виконати свій обов`язок тому відсутнє порушення договору з його сторони у зв`язку з простроченням кредитора до уваги не приймається з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.3 Договору зазначено, що розрахунок за виконані роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги проводиться замовником поетапно, за виконану частину робіт підтверджену актом приймання виконаних будівельних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Отже сторони погодили виникнення обов`язку відповідача по оплаті виконаних робіт з підписанням акту приймання виконаних будівельних робіт, а не з виставленням рахунку.

Таким чином доводи відповідача, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу скасування рішення суду в частині стягнення пені не заслуговують на увагу.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних то рішення в цій частині відповідачем не оскаржувалось.

Натомість колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача за подачу касаційної скарги підлягають стягненню з відповідача в сумі 773,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" в частині стягнення пені залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі № 904/842/20 в частині стягнення 387 834,64 грн. пені, 19 885,49 грн. 3% річних, 10 308,75 грн.

інфляційних та 37 829,25 грн. судового збору залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР ПРОТЕКШН" 773 грн. 16 коп. судових витрат за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови..

Повний текст постанови складено 21.06.2023р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна