Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/1642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/1642/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм"

про розірвання Договорів та стягнення заборгованості в розмірі 4 186 744,26 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сенько А.В., ордер серія АІ № 1339796;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оново» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» про розірвання Договорів та стягнення заборгованості у розмірі 4 186 744,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 486 від 04.08.2020 та Договором оренди нежитлового приміщення № 753 від 29.09.2020, в частині здійснення розрахунків.

Також, до позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оново» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

10.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.03.2023.

14.03.2023 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 20.03.2023 представники сторін з`явились, представник відповідача подав клопотання про відкладення судового засідання.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 17.04.2023.

21.03.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

27.03.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.04.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 17.04.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 08.05.2023.

20.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

02.05.2023 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

08.05.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 08.05.2023 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/5464/23 про визнання Договорів оренди недійсними, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказана норма встановлює обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати:

а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В свою чергу, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи приписи пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18 та від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18.

Однак жодних обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення по суті справи № 910/5464/23 відповідачем не наведено.

При цьому, слід звернути увагу на поведінку самого відповідача, який замість подачі зустрічного позову у даній справі звернувся із позовом в іншій наведеній справі № 910/5464/23, у якій просив визнати недійсними Договори оренди, однак не обґрунтував неможливості подачі зустрічного позову у даній справі, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2023 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 29.05.2023 представники сторін з`явились.

За результатами дослідження у судовому засіданні поданого представником відповідача клопотання про витребування доказів, судом залишено його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 7 та п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

В свою чергу, відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, а отже, оскільки відповідач не подав клопотання про витребування доказів разом з відзивом, поданим до суду 13.04.2023, клопотання заявлено з пропуском встановленого строку та після закриття підготовчого провадження, в зв`язку з чим, суд залишає його без розгляду.

В свою чергу, наведені позивачем обґрунтування причин пропуску строку на подання такого клопотання, не є поважними причинами, оскільки перебували у виключній залежності від волі позивача.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 12.06.2023.

12.06.2023 представником відповідача подано письмову промову у судових дебатах.

У судове засідання 12.06.2023 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оново» (далі - орендодавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за № 486 (далі - Договір оренди 1), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 335,15 кв.м., що розташоване на 1 поверсі з адресою: 02121, м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, будівля з літерою «Д», для розміщення залу ігрових автоматів.

За умовами п. 2.1 Договору оренди 1 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Згідно з п. 2.2 Договору оренди 1 комунальні та інші платежі (вивіз сміття місць загального користування, охорона та прибирання місць загального користування, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, тощо, орендар сплачує відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, які не є частиною орендної плати. Орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок з компенсацією понесених орендодавцем витрат.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди 1 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 16 750,00 доларів США за місяць, що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 464 586,38 грн., з розрахунку: 1 долар США - 27,7365 грн., та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Пунктами 2.5-2.7 Договору оренди 1 узгоджено, що орендар перераховує орендодавцю плату за перший і останній місяць оренди.

Оплата першого і останнього місяців оренди платежу проводиться в два етапи:

- оплата першого місяця оренди у розмірі 16 750,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 464 586,38 грн., з перерахунку: 1 долар США - 27,7365 грн. сплачується протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного Договору;

- оплата останнього місяця оренди у розмірі 16 750,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 464 586,38 грн., з перерахунку: 1 долар США - 27,7365 грн. сплачується протягом 3-х банківських днів з дня отримання орендарем ліцензії.

Незалежно від того, яка ціна оренди буде існувати на момент закінчення Договору, сторони вважатимуть останній місяць повністю оплаченим.

Після підписання Договору, орендодавець надає орендарю орендні канікули строком на 3 місяці на період проведення ремонтних робіт за умови сплати орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовились, що орендні канікули, тобто право не платити орендну плату згідно даного Договору, продовжуються до 01.11.2020. У разі, якщо орендар не встигне отримати ліцензію до настання цього строку, то орендні канікули продовжуються до моменту такого отримання. В будь-якому випадку, орендар зобов`язаний оплачувати комунальні та інші експлуатаційні витрати, згідно з показаннями відповідних лічильників протягом усього строку дії даного Договору, незалежно від того, чи сплачується орендна плата чи ні (п. 2.8 Договору оренди 1).

Пунктом 3.2.1 Договору оренди 1 узгоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі.

Цей Договір діє з 04.08.2020 до 04.08.2027 (строком на 7 років), але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку дії ліцензії орендаря (п. 4.1 Договору оренди 1).

У відповідності до п. 4.3 Договору оренди 1 Договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Договору оренди 1 передача приміщення орендодавцем та прийняття його орендарем здійснюється згідно Акту приймання-передачі.

Зобов`язання орендодавця передати приміщення орендарю вважається виконаним після підписання сторонами відповідного документа (акта) про передачу.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Договору оренди 1 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього Договору.

На виконання умов Договору оренди, 04.08.2020 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення у відповідно до умов Договору оренди нежитлового приміщення від 04.08.2020, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 335 кв.м., яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, будівля з літерою «Д», перший поверх.

29 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оново» (далі - орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» (далі - орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 753 (далі - Договір оренди 2), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 335,15 кв.м. на другому поверсі будівлі з літерою Д», що знаходиться за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, для розміщення залу ігрових автоматів.

За умовами п. 2.1 Договору оренди 2 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Згідно з п. 2.2 Договору оренди 2 комунальні та інші експлуатаційні платежі (вивіз сміття місць загального користування, охорона та прибирання місць загального користування, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, тощо), орендар сплачує відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, які не є частиною орендної плати. Орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок з компенсацією понесених орендодавцем витрат.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди 2 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 94 825,77 грн., з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн.), та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Пунктами 2.6-2.8 Договору оренди 2 узгоджено, що орендар перераховує орендодавцю плату за перший і останній місяць оренди.

Оплата першого і останнього місяців оренди платежу проводиться в два етапи:

- оплата першого місяця оренди у розмірі 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 94 825,77 грн., з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн.) сплачується протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного Договору;

- оплата останнього місяця оренди у розмірі 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 94 825,77 грн., з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн.) сплачується протягом 3-х банківських днів з дня отримання орендарем ліцензії.

Незалежно від того, яка ціна оренди буде існувати на момент закінчення Договору, сторони вважатимуть останній місяць повністю оплаченим.

Після підписання Договору, орендодавець надає орендарю орендні канікули на період проведення ремонтних робіт за умови сплати орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовились, що орендні канікули, тобто право не платити орендну плату згідно даного Договору продовжуються до моменту отримання орендарем ліцензії. У разі отримання орендарем ліцензії орендна плата за поточний місяць сплачується протягом 5 днів з дня отримання ліцензії (п. 2.9 Договору оренди 2).

Пунктом 3.2.1 Договору оренди 2 узгоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі.

Цей Договір діє з 29.09.2020 до 29.09.2027 (строком на 7 років), але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку дії ліцензії орендаря (п. 4.1 Договору оренди 2).

У відповідності до п. 4.3 Договору оренди 2 Договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Договору оренди 2 передача приміщення орендодавцем та прийняття його орендарем здійснюється згідно Акту приймання-передачі.

Зобов`язання орендодавця передати приміщення орендарю вважається виконаним після підписання сторонами відповідного документа (акта) про передачу.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Договору оренди 2 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього Договору.

Сторонами до матеріалів справи відповідного Акту приймання-передачі на виконання умов Договором не додано, водночас, оскільки сторонами визнається передача приміщення за Договором оренди 2 та користування відповідачем таким приміщенням протягом спірного періоду, наведенні обставини щодо передачу означеного приміщення в оренду за Договором оренди 2 в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договорами, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня по грудень 2022 року включно в розмірі 3 703 418,84 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами в частині сплати орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі 288 669,41 грн., 3% річних в розмірі 23 726,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн.

Крім того, оскільки відповідачем останній раз сплачено частково орендну плату 21.09.2022, що як зазначає позивач, свідчить про невнесення відповідачем орендної плати протягом більше ніж 3 місяців, позивач на підставі ст. 188 ГК України та ст. 782 ЦК України просить визнати розірваними Договори оренди нежитлового приміщення № 486 від 04.08.2020 та № 753 від 29.09.2020 з 01.02.2023.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що виконання ТОВ «Фан Гейм» зобов`язань, що ґрунтуються на договорах оренди, укладених із ТОВ «Оново», стало неможливим внаслідок форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та відповідно строк оплати продовжується на строк дії таких обставин. Також відповідач зазначає, що така обставина, як комендантська година, що є загальновідомим фактом, призвела до часткової неможливості ТОВ «Фан Гейм» користуватися орендованим приміщенням.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди 1 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 16 750,00 доларів США за місяць, що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 464 586,38 грн., з розрахунку: 1 долар США - 27,7365 грн., та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

В свою чергу, відповідно до п. 2.3 Договору оренди 2 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 94 825,77 грн., з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн.), та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Однак, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договорами оренди, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня по грудень 2022 року включно в розмірі 3 703 418,84 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 3.2.1 Договорів оренди 1 та 2 орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі..

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.1 Договорів оренди 1 та 2 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем в свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження оплати орендних платежів у повному обсязі та у строки визначені Договорами у період з серпня по грудень 2022 року включно в повному обсязі, в зв`язку з чим, з урахуванням здійснених відповідачем у серпні та вересні часткових оплат за користування приміщеннями, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 3 703 481,84 грн., розмір якої, відповідачем не заперечується.

Натомість, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що виконання ТОВ «Фан Гейм» зобов`язань, що ґрунтуються на договорах оренди, укладених із ТОВ «Оново», стало неможливим внаслідок форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та відповідно строк оплати продовжується на строк дії таких обставин. Також відповідач зазначає, що така обставина, як комендантська година, що є загальновідомим фактом, призвела до часткової неможливості ТОВ «Фан Гейм» користуватися орендованим приміщенням.

Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, суд зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, відповідно до пунктів 8.1-8.4 Договорів оренди 1 та 2 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього Договору.

До матеріалів справи наданий загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пункту 8.3. Договорів оренди 1 та 2, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, що свідчить про втрату права відповідача на посилання на таку обставину, як і не наведено обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання - здійснення розрахунків, строк виконання якого настав.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договорів оренди 1 та 2, відповідачем не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків.

При цьому, враховуючи п. 8.4 Договорів оренди, відповідач не був позбавлений можливості розірвати Договори оренди за умови настання підтверджених обставин дії форс-мажорних обставин для зобов`язань за Договорами оренди 1 та 2, в той час як відповідач продовжив користуватися орендованими приміщеннями за Договорами 1 та 2.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з серпня по грудня 2022 року включно в сумі 3 703 418,84 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 288 669,41 грн., 3% річних в розмірі 23 726,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договорів оренди 1 та 2 невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань, що передбачені цим Договором, тягне зобов`язання сплатити пеню, що нараховується у розмірі 0,1% суми наявного боргу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 288 669,41 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн. та 3% річних в розмірі 23 726,24 грн.

Крім того, оскільки відповідачем останній раз сплачено частково орендну плату 21.09.2022, що як зазначає позивач, свідчить про невнесення відповідачем орендної плати протягом більше ніж 3 місяців, позивач на підставі ст. 188 ГК України та ст. 782 ЦК України просить визнати розірваними Договори оренди нежитлового приміщення № 486 від 04.08.2020 та № 753 від 29.09.2020 з 01.02.2023.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Стаття 782 ЦК України визначає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що кореспондується із положенням п. 4.3 Договорів оренди 1 та 2, відповідно до яких, Договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Однак, жодних доказів звернення позивача до орендаря із повідомленням про розірвання Договорів оренди в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою орендної плати протягом 3 місяців підряд, матеріали справи не містять.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати розірваними Договори оренди з 01.02.2023.

В той же час, за змістом частини 3 статті 653 ЦК України договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Відповідно до частини 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Строк набрання рішенням законної сили встановлений ст. 241 ГПК України (процесуальним законодавством), в якій зазначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, оскільки строк набрання рішенням законної сили встановлений процесуальним законодавством, то суд не може встановлювати інших строків набрання рішенням законної сили, оскільки це буде суперечити ст. 19 Конституції України, так як суд керується при ухваленні рішення виключно Конституцією України та чинним законодавством. З викладеного вбачається відсутність у господарського суду підстав при вирішенні спору про визнання Договору розірваним з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.

В той же час, позивачем у встановленому законом порядку не було обґрунтовано можливості саме визнання розірваними Договорів оренди з дати подання позовної заяви до суду, що передує прийняттю рішення у даній справі та набрання ним законної сили, а отже, з урахуванням наведеного, за висновками господарського суду, вимоги про визнання розірваними Договорів оренди з 01.02.2023 спрямована на встановлення юридичного факту розірвання договору з 01.02.2023 в позасудовому порядку, що не відповідає способам захисту прав, встановленим статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 30/09/22 від 30.09.2022, Звіт про надані послуги від 25.01.2023 на суму 30 000,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 25.01.2023 на суму 30 000,00 грн., Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 25.01.2023 на суму 30 000,00 грн., розрахунок витрат на суму 30 000,00 грн. та платіжну інструкцію № 31 від 26.01.2023 на суму 30 000,00 грн.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідачем будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційно до кількості задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" 03028, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 120, корпус 1; ідентифікаційний код: 24929930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново" (02121, м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км.; ідентифікаційний код: 23532828) заборгованість в розмірі 3 703 418 (три мільйони сімсот три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 84 коп., пеню в розмірі 288 669 (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 41 коп., інфляційні втрати в розмірі 170 929 (сто сімдесят тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 23 726 (двадцять три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 801 (шістдесят дві тисячі вісімсот одна) грн. 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.06.2023

Суддя О.А. Грєхова