Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/1642/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/1642/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм",

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року (повний текст складено 21.06.2023)

у справі № 910/1642/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм"

про розірвання Договорів та стягнення заборгованості в розмірі 4 186 744,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оново» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» про розірвання Договорів та стягнення заборгованості у розмірі 4 186 744,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/1642/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фан Гейм" на користь ТОВ "Оново" заборгованість в розмірі 3 703 418,84 грн, пеню в розмірі 288 669,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн, 3% річних в розмірі 23 726,24 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 801,17 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, 26.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року, в якій просить "Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023р. по справі № 910/1642/23. Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново"</a> у повному обсязі".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що позивачем по справі, під час розгляду справи визнаний факт наявності форс-мажорної обставини, якою є військова агресія Російської Федерації та введенням віськового стану. Проте, позивач стверджує, що такі форс-мажорні обставини припинили свою дію у квітні 2022 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що внаслідок наявності наведених наслідків форс-мажорної обставини, більшу частину часу у період серпня - грудня 2022 року, за який позивач вимагає стягнення заборгованості за договорами оренди, відповідач не мав можливості володіти та користуватися наданими в оренду приміщеннями. Тобто, не міг реалізувати права наймача, передбачені приписами ст. 759 Цивільного кодексу. Одним з наслідком яких, безумовно, є неотримання Відповідачем доходу від використання орендованих приміщень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" у судовій справі № 910/1642/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/1642/23. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" № б/н від 26.06.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2023 року, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 910/1642/23 до Північного апеляційного господарського суду.

19.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/1642/23.

У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Чорногуза М.Г. звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 прийнято справу № 910/1642/23 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А, судді Кравчук Г.А., Ткаченко Б.О. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі № 910/1642/23 залишено без руху та роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали апелянт має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

16.08.2023 (згідно дати звернення до системи "електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №16-1738695/1/С від 16.08.2023 на суму 94 201, 80 грн.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 10.08.2023 по 18.08.2023 перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/1642/23 та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 25.09.2023.

05.09.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново"</a> надійшов відзив на апеляційну скаргу, вя скому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що форс-мажорні обставини не мають предиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов?язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те. що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (Постанова від 16.07.2019 №917/1053/18 Верховний Суд. Касаційний господарський суд).

25.09.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з викликом судді Кравчука Г.А. 25.09.2023 на 11 год 00 хв в Шевченківський районний суд міста Києва для участі в судовому засіданні у кримінальному провадженні №42016000000002803 від 11.10.2016 в якості свідка.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/1642/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року на 19.10.2023.

19.10.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 14.10.2023 по 24.10.2023 у відрядженні та у щорічній відпустці з 25.10.2023 по 10.11.2023.

У зв`язку з проходженням суддів Кравчука Г.А. та Ткаченка Б.О. підготовки для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.23 по 17.11.2023, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 прийнято справу № 910/1642/23 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В. Призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/1642/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року на 06.12.2023

В судове засідання, що відбулось 06.12.2023 з`явився представник позивача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив відмовити у задовленні апеляційної скарги, Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оново» (надалі - орендодавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» (надалі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за № 486 (далі - договір оренди-1), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 335,15 кв.м., що розташоване на 1 поверсі з адресою: 02121, м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, будівля з літерою «Д», для розміщення залу ігрових автоматів.

За умовами п. 2.1 договору оренди-1 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Згідно з п. 2.2 договору оренди-1 комунальні та інші платежі (вивіз сміття місць загального користування, охорона та прибирання місць загального користування, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, тощо, орендар сплачує відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, які не є частиною орендної плати. Орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок з компенсацією понесених орендодавцем витрат.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди-1 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 16 750,00 доларів США за місяць, що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 464 586,38 грн, з розрахунку: 1 долар США - 27,7365 грн, та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Пунктами 2.5-2.7 договору оренди-1 узгоджено, що орендар перераховує орендодавцю плату за перший і останній місяць оренди.

Оплата першого і останнього місяців оренди платежу проводиться в два етапи:

- оплата першого місяця оренди у розмірі 16 750,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 464 586,38 грн, з перерахунку: 1 долар США - 27,7365 грн сплачується протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного Договору;

- оплата останнього місяця оренди у розмірі 16 750,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 464 586,38 грн, з перерахунку: 1 долар США - 27,7365 грн сплачується протягом 3-х банківських днів з дня отримання орендарем ліцензії.

Незалежно від того, яка ціна оренди буде існувати на момент закінчення Договору, сторони вважатимуть останній місяць повністю оплаченим.

Після підписання договору, орендодавець надає орендарю орендні канікули строком на 3 місяці на період проведення ремонтних робіт за умови сплати орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовились, що орендні канікули, тобто право не платити орендну плату згідно даного договору, продовжуються до 01.11.2020. У разі, якщо орендар не встигне отримати ліцензію до настання цього строку, то орендні канікули продовжуються до моменту такого отримання. В будь-якому випадку, орендар зобов`язаний оплачувати комунальні та інші експлуатаційні витрати, згідно з показаннями відповідних лічильників протягом усього строку дії даного договору, незалежно від того, чи сплачується орендна плата чи ні (п. 2.8 договору оренди-1).

Пунктом 3.2.1 договору оренди-1 узгоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі.

Цей договір діє з 04.08.2020 до 04.08.2027 (строком на 7 років), але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку дії ліцензії орендаря (п. 4.1 договору оренди-1).

У відповідності до п. 4.3 договору оренди-1, договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 договору оренди-1 передача приміщення орендодавцем та прийняття його орендарем здійснюється згідно акту приймання-передачі.

Зобов`язання орендодавця передати приміщення орендарю вважається виконаним після підписання сторонами відповідного документа (акта) про передачу.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 договору оренди-1 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього договору.

На виконання умов договору оренди, 04.08.2020 за актом приймання-передачі нежитлового приміщення у відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення від 04.08.2020, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 335 кв.м., яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, будівля з літерою «Д», перший поверх.

29.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оново» (надалі - орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм» (надалі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за № 753 (надалі - договір оренди-2), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 335,15 кв.м. на другому поверсі будівлі з літерою Д», що знаходиться за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 18 км, для розміщення залу ігрових автоматів.

За умовами п. 2.1 договір оренди-2 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Згідно з п. 2.2 договір оренди-2 комунальні та інші експлуатаційні платежі (вивіз сміття місць загального користування, охорона та прибирання місць загального користування, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, тощо), орендар сплачує відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, які не є частиною орендної плати. Орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок з компенсацією понесених орендодавцем витрат.

Відповідно до п. 2.3 договір оренди-2 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 94 825,77 грн, з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн), та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Пунктами 2.6-2.8 договір оренди-2 узгоджено, що орендар перераховує орендодавцю плату за перший і останній місяць оренди.

Оплата першого і останнього місяців оренди платежу проводиться в два етапи:

- оплата першого місяця оренди у розмірі 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 94 825,77 грн, з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн) сплачується протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного Договору;

- оплата останнього місяця оренди у розмірі 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення Договору складає 94 825,77 грн, з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн) сплачується протягом 3-х банківських днів з дня отримання орендарем ліцензії.

Незалежно від того, яка ціна оренди буде існувати на момент закінчення Договору, сторони вважатимуть останній місяць повністю оплаченим.

Після підписання Договору, орендодавець надає орендарю орендні канікули на період проведення ремонтних робіт за умови сплати орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовились, що орендні канікули, тобто право не платити орендну плату згідно даного Договору продовжуються до моменту отримання орендарем ліцензії. У разі отримання орендарем ліцензії орендна плата за поточний місяць сплачується протягом 5 днів з дня отримання ліцензії (п. 2.9 договір оренди-2).

Пунктом 3.2.1 договір оренди-2 узгоджено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі.

Цей Договір діє з 29.09.2020 до 29.09.2027 (строком на 7 років), але в будь-якому випадку не раніше закінчення строку дії ліцензії орендаря (п. 4.1 договір оренди-2).

У відповідності до п. 4.3 договір оренди-2, договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 договір оренди-2 передача приміщення орендодавцем та прийняття його орендарем здійснюється згідно акту приймання-передачі.

Зобов`язання орендодавця передати приміщення орендарю вважається виконаним після підписання сторонами відповідного документа (акта) про передачу.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 договір оренди-2 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього Договору.

Сторонами до матеріалів справи відповідного Акту приймання-передачі на виконання умов договором не додано, водночас, оскільки сторонами визнається передача приміщення за договором оренди-2 та користування відповідачем таким приміщенням протягом спірного періоду, наведенні обставини щодо передачу означеного приміщення в оренду за договором оренди-2 в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договорами, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня по грудень 2022 року включно в розмірі 3 703 418,84 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами в частині сплати орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі 288 669,41 грн, 3% річних в розмірі 23 726,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн.

Крім того, оскільки відповідачем останній раз сплачено частково орендну плату 21.09.2022, що як зазначає позивач, свідчить про невнесення відповідачем орендної плати протягом більше ніж 3 місяців, позивач на підставі ст. 188 ГК України та ст. 782 ЦК України просить визнати розірваними договори оренди нежитлового приміщення № 486 від 04.08.2020 та № 753 від 29.09.2020 з 01.02.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди 1 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 16 750,00 доларів США за місяць, що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 464 586,38 грн, з розрахунку: 1 долар США - 27,7365 грн, та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

В свою чергу, відповідно до п. 2.3 Договору оренди 2 розмір орендної плати за всю площу, що орендується, складає 3 350,00 доларів США за місяць (що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору складає 94 825,77 грн, з розрахунку: 1 долар США - 28,3062 грн), та сплачується в гривнях за середнім курсом продажу долару США в банках України на день сплати, що зазначається на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/exchange/bank/ (у т.ч. ПДВ).

Як вже зазначалось, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договорами оренди, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за період з серпня по грудень 2022 року включно в розмірі 3 703 418,84 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 3.2.1 Договорів оренди 1 та 2 орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця, комунальні та інші платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.1 Договорів оренди 1 та 2 за право користування орендованим приміщенням орендар щомісяця перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця орендну плату, не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем орендних платежів у повному обсязі та у строки визначені договорами у період з серпня по грудень 2022 року включно в повному обсязі, в зв`язку з чим, з урахуванням здійснених відповідачем у серпні та вересні часткових оплат за користування приміщеннями, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 3 703 481,84 грн, розмір якої, відповідачем не заперечується ані у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Доводи ТОВ «Фан Гейм» щодо зобов`язань, що ґрунтуються на договорах оренди, укладених із ТОВ «Оново», стало неможливим внаслідок форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та відповідно строк оплати продовжується на строк дії таких обставин. Також відповідач зазначає, що така обставина, як комендантська година, що є загальновідомим фактом, призвела до часткової неможливості ТОВ «Фан Гейм» користуватися орендованим приміщенням, колегією суддів відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.

Так, відповідно до пунктів 8.1-8.4 Договорів оренди 1 та 2 сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно викликане форс-мажорними обставинами, які сторони не могли передбачити чи запобігти дійовими заходами. Строк виконання зобов`язань у цьому випадку відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють обставини непереборної сили, як-то: стихійні лиха; пандемії, епідемії, введення карантину, технологічні аварії та катастрофи, які виникли не з вини відповідної сторони (її працівників, службовців, посадових осіб); війна або військові дії; громадські безпорядки, страйки, перевороти; несанкціонований захват приміщень підприємства; міжнародні санкції держав; та ін., якщо такі обставини можуть призвести до об`єктивної неможливості для сторони виконати свої зобов`язання за цим Договором.

Сторона, що перебуває під впливом дії форс-мажорних обставин повинна повідомити про це іншу сторону протягом 2 календарних днів в письмовому вигляді.

Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше ніж один місяць, кожна із сторін має право розірвати дію цього Договору.

До матеріалів справи наданий загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорними обставинами військову агресію російської федерації проти України.

Однак, жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку пункту 8.3. договорів оренди 1 та 2, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, що свідчить про втрату права відповідача на посилання на таку обставину, як і не наведено обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання - здійснення розрахунків, строк виконання якого настав.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договорів оренди 1 та 2, відповідачем не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків.

При цьому, враховуючи п. 8.4 договорів оренди, відповідач не був позбавлений можливості розірвати договори оренди за умови настання підтверджених обставин дії форс-мажорних обставин для зобов`язань за Договорами оренди 1 та 2, в той час як відповідач продовжив користуватися орендованими приміщеннями за Договорами 1 та 2.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з серпня по грудня 2022 року в сумі 3 703 418,84 грн.

Щодо нарахованих та заявлених позивачем до стягнення пені в розмірі 288 669,41 грн, 3% річних в розмірі 23 726,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договорів оренди 1 та 2 невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань, що передбачені цим Договором, тягне зобов`язання сплатити пеню, що нараховується у розмірі 0,1% суми наявного боргу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позивних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 288 669,41 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягненню з відповідача інфляційних втрат в розмірі 170 929,77 грн та 3% річних в розмірі 23 726,24 грн.

Щодо позовних вимог про визнання розірваними договорів оренди нежитлового приміщення № 486 від 04.08.2020 та № 753 від 29.09.2020 з 01.02.2023, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Стаття 782 ЦК України визначає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що кореспондується із положенням п. 4.3 Договорів оренди 1 та 2, відповідно до яких, Договір не може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, як повністю так і частково у відношенні до окремого приміщення, окрім випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 3 місяці.

Однак, жодних доказів звернення позивача до орендаря із повідомленням про розірвання Договорів оренди в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою орендної плати протягом 3 місяців підряд, матеріали справи не містять.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати розірваними Договори оренди з 01.02.2023.

В той же час, за змістом частини 3 статті 653 ЦК України договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Відповідно до частини 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Строк набрання рішенням законної сили встановлений ст. 241 ГПК України (процесуальним законодавством), в якій зазначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, оскільки строк набрання рішенням законної сили встановлений процесуальним законодавством, то суд не може встановлювати інших строків набрання рішенням законної сили, оскільки це буде суперечити ст. 19 Конституції України, так як суд керується при ухваленні рішення виключно Конституцією України та чинним законодавством. З викладеного вбачається відсутність у господарського суду підстав при вирішенні спору про визнання Договору розірваним з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.

В той же час, позивачем у встановленому законом порядку не було обґрунтовано можливості саме визнання розірваними Договорів оренди з дати подання позовної заяви до суду, що передує прийняттю рішення у даній справі та набрання ним законної сили, а отже, з урахуванням наведеного, за висновками господарського суду, вимоги про визнання розірваними договорів оренди з 01.02.2023 спрямована на встановлення юридичного факту розірвання договору з 01.02.2023 в позасудовому порядку, що не відповідає способам захисту прав, встановленим статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн, судом першої інстанції задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційно до кількості задоволених вимог у розмірі 10 000, 00 грн, в свою чергу апеляційна скарга не містить доводів та заперечень розміру стягнутих з відповідача витрат на правову допомогу адвоката

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вже зазначено в постанові, приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині стягнутих з відповідача витрат на правову допомогу адвоката.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задовлення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оново"</a> заборгованості в розмірі 3 703 418,84 грн, пені в розмірі 288 669,41 грн, 3% річних в розмірі 23 726,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 170 929,77 грн, витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн, а в іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено в іншій частині позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/1642/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/1642/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фан Гейм".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відряджені з 18.12.2023 по 23.12.2023 та у відпустці з 24.12.2023 по30.12.2023, з 01.01.2024 по 12.01.2024, з 15.01.2024 по 26.01.2024.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік