Постанова

від 14.06.2023 по справі 903/520/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/520/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Салівонський С. П.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у провадженні за касаційною скаргою Луцької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 12.10.2022 у справі

за позовом Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчук Григорій Ярославович, про визнання протиправним, скасування рішення та припинення права постійного користування земельною ділянкою,

(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом направити представників для участі у судовому засіданні),

ВСТАНОВИВ:

24.05.2023 Верховний Суд ухвалив у цій справі постанову про залишення касаційної скарги Луцької міської ради без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (далі - ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій") звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути на свою користь з Луцької міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн.

Луцька міська рада звернулася із заявою про зменшення розміру таких витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Разом з тим частиною п`ятою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" у відзиві на касаційну скаргу в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України виклало також заяву про стягнення з Луцької міської ради понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції. До відзиву додало договір про надання правничих послуг адвоката від 27.04.2023 № 4Г/23, розрахунок понесених та очікуваних витрат на суму 11 000 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2023.

Згідно з пунктом 7 договору про надання правничих послуг адвоката вартість адвокатських послуг оплачується клієнтом згідно акта виконаних робіт з наступного розрахунку: вартість 1 години складання процесуального документа - 1 000 грн, вартість участі в судовому засіданні - 2 000 грн за одне судове засідання.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач надав: акт приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023; копію платіжної інструкції від 26.05.2023 № 26666.

З акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що 6 годин витрачено адвокатом на складання відзиву на касаційну скаргу, а також, що адвокат приймав участь у двох судових засіданнях: в першому особисто, а в другому в режимі відеоконференції.

За поясненнями адвоката тривалість підготовки відзиву зумовлена використанням значної кількості рішень та позицій Верховного Суду при обґрунтуванні заперечень (всього відзив містить 18 аркушів), а також значним об`ємом касаційної скарги. За участь у судових засіданнях адвокатом визначено суму 2 500 грн, з яких 2 000 грн за участь у судовому засіданні, яке відбувалося у Києві, 500 грн за участь у судовому засіданні, яке відбувалося в режимі відеоконференції.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що інтереси ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у судових засіданнях 17.05.2023 та 24.05.2023 (в режимі відеоконференції у приміщенні суду) представляв адвокат - Жуковський В. В.

З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, Верховний Суд вважає обґрунтованою заяву ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Луцька міська рада у заяві про зменшення витрат вважає час, який адвокат відповідача на складання відзиву, завищеним. Колегія суддів відхиляє зазначену заяву як необґрунтовану та вважає, що матеріали справи спростовують викладене у цій заяві.

Враховуючи наведене, надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 8 500 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Луцької міської ради (код 34745204) на користь Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (код 03113130) 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач