Постанова

від 01.02.2023 по справі 210/1489/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 210/1489/14-ц

провадження № 61-11200св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета

спору: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімум»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 9 квітня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову вказував, що 24 січня 2011 року він уклав зі ОСОБА_4 договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які ОСОБА_4 зобов`язався повернути через 6 місяців. Вказаний договір було укладено в письмовій формі та особисто підписано позичальником в присутності свідків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На час відкриття спадщини у квартирі

АДРЕСА_1 спільно зі спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину.

29 січня 2014 року він звернувся до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій просив довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту про подання кредитором претензії про обов`язок спадкодавця

ОСОБА_4

13 березня 2014 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про зобов`язання

ОСОБА_4 щодо повернення йому 65 000 доларів США та вказав банківські реквізити для внесення грошей на погашення зобов`язання. Однак ОСОБА_2 вимоги кредитора не задовольнила.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Оптімум» залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яка залишилось після

ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2019 року, ухваленим у складі судді Ступака С. В., позов задоволено.

Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яке залишилось після ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив зі встановленого статтею 1282 ЦК України обов`язку спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, вважаючи вимоги позову доведеними належними і допустимими доказами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня

2019 року і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу спадкового майна після

ОСОБА_4 з метою визначення меж відповідальності спадкоємця останнього за зобов`язаннями перед кредитором.

Апеляційний суд врахував, що у спадковій справі № 41/2014, заведеній щодо майна ОСОБА_4 , міститься вимога Публічного акціонерного

товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі -

ПАТ «Укрексімбанк») від 25 березня 2014 року про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та

ПАТ «Укрексімбанк» уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року № 5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру

АДРЕСА_2 , та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18. За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для погашення боргу спадкодавця перед ОСОБА_1 за рахунок вказаної квартири, оскільки відповідач набула статусу іпотекодавця у кредитних правовідносинах і першочергове право на задоволення вимог кредитора в даному випадку має

ПАТ «Укрексімбанк».

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов`язання задовольнити вимоги кредитора в межах вартості зареєстрованого за спадкодавцем автомобіля Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття

ОСОБА_2 цього автомобіля у спадщину. Апеляційний суд врахував, що місцезнаходження вказаного автомобіля невідомо та не встановлено підстави набуття ОСОБА_5 права власності на вказаний автомобіль.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня

2020 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 481 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов`язки ПАТ «Укрексімбанк», яке на брало участі у справі, та не заявляло вимог до спадкоємця ОСОБА_4 , чим порушив права позивача в цій справі.

Апеляційний суд, на думку заявника, безпідставно відхилив його клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, яке заявлено з метою визначення вартості майна, отриманого у спадщину.

Вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про дійсність іпотеки квартири АДРЕСА_2 та про першочергове право банка задовольнити вимоги за рахунок цієї квартири, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у справі.

Також, як вважає заявник, апеляційний суд не надав оцінки поведінці ОСОБА_2 , яка протягом тривалого часу ухилялася від сплати боргу та оспорювала належність підпису у договорі позики ОСОБА_4 , і поведінці

ПАТ «Укрексімбанк», яке з 2014 року, будучи обізнаним про розгляд цієї справи, не звернулось з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця боржника.

Позиція інших учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_6 - адвокат Євтушенко А. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не підлягає врахуванню, оскільки, в порушення частини п`ятої статті 178 ЦПК України, до відзиву не надано документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Доданий до відзиву аркуш паперу з рукописним написом «копія чека марки 4 х 11 = 44 грн» та печаткою відділення оператора поштового зв`язку не вказує на виконання заявником відзиву вимог вказаної норми процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; необґрунтоване відхилення клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (пункт 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути через 6 місяців. Вказаний договір був укладений в письмові формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

На час відкриття спадщини спільно зі спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2 ..

29 січня 2014 року ОСОБА_1 подав до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори, претензію кредитора, в якій повідомив про отримання

ОСОБА_4 від нього в борг грошових коштів в розмірі 65 000 доларів США і неповернення останнім цих коштів, та просив довести до відома спадкоємців вимогу про сплату йому зазначеної суми.

13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив останню про існування зобов`язання спадкодавця щодо сплати йому боргу у сумі 65 000 доларів США і вказав банківські реквізити для виконання зобов`язання, однак відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача не задоволені.

З матеріалів спадкової справи № 41/2014, яка заведена щодо майна ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції встановив, що у квітні 2014 року ПАТ «Укрексімбанк» звернулося до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк» уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року № 5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру

АДРЕСА_2 , та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18.

З листа Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району від 26 липня 2014 року апеляційний суд встановив, що за ОСОБА_4 зареєстрований в розстрочку автомобіль Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_1 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Предметом позову у цій справі є вимога позикодавця до спадкоємця боржника про стягнення заборгованості за договором позики.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника, і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 листопада

2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року у справі № 592/8474/20 (провадження № 61-4657св21) та від 5 жовтня 2022 року у справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спадкодавцю на праві власності належить трикімнатна квартира

АДРЕСА_2 , яка перебуває в іпотеці в ПАТ «Укрексімбанк» на підставі іпотечного договору

від 12 липня 2013 року № 5713Z31, укладеного на забезпечення виконання

ТОВ «Оптімум» зобов`язань за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що пред`явлення ПАТ «Укрексімбанк» до нотаріальної контори вимоги про задоволення вимог кредитора від 25 березня 2014 року унеможливлює задоволення вимог

ОСОБА_1 у межах вартості квартири, яка передана спадкодавцем в іпотеку ПАТ «Укрексімбанк».

У справі, яка переглядається, ОСОБА_4 не є позичальником за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року, і, як наслідок, ПАТ «Укрексімбанк» не є його кредитором.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Застосувавши вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що іпотека є дійсною у випадку набуття права власності на іпотечне майно, однак не врахував, що згідно з частиною третьою

статті 23 Закону України «Про іпотеку» у вказаній редакції Закону якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, підставою покладення на спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця відповідальності за виконання основного зобов`язання є порушення його боржником.

Суд апеляційної інстанції не встановив розмір заборгованості ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року, не перевірив обставини щодо виконання основного зобов`язання боржником, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог

ОСОБА_1 за рахунок квартири АДРЕСА_2 як майна, отриманого у спадщину.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення вимог кредитора за рахунок автомобіля Jeep Grand Cherokeе номерний знак НОМЕР_1 з підстав ненадання позивачем доказів прийняття у спадщину вказаного автомобіля.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 18 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 .

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У частині третій статті 1296 ЦК України зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно

до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця, і відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18) та

від 14 травня 2021 року у справі № 205/6803/19 (провадження № 61-9908св20).

У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 , тому вважається, що відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, вона прийняла у спадщину все майно, яке належало спадкодавцю на день смерті.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги,якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постановах Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 205/6803/19 (провадження № 61-9908св20), від 24 листопада

2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року у справі № 592/8474/20 (провадження № 61-4657св21) та від 5 жовтня 2022 року у справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (непогашення спадкодавцем заборгованості за договором позики), факт прийняття спадщини відповідачем після позичальника, своєчасне звернення позичальника до спадкоємця та наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен саме спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, так як відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити наведені обставини.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що при вирішенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не з`ясував обставин щодо вартості спадкового майна та меж відповідальності спадкоємця ОСОБА_4 за його боргами, безпідставно поклавши обов`язок доведення таких обставин на позивача, зазначене є підставою для скасування рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, перевірити існування заборгованості

ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року, належне виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою спадкового майна; надати оцінку поданим сторонами доказами щодо вартості спадкового майна та меж відповідальності спадкоємця ОСОБА_4 ; ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року, додаткова постанова цього ж суду від 17 серпня 2020 року, прийнята за наслідками вирішення питання щодо розподілу судових витрат за апеляційний перегляд справи, також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2020 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук