Ухвала

від 21.06.2023 по справі 131/650/21

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/650/21

Провадження № 1-кп/131/33/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 62021240040000061 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України,

учасники провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник адвокат ОСОБА_5

представник потерпілого ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 заявлено про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, посилаючись на відсутність підстав закриття провадження та повернення обвинувального акту прокурору, а також визначення іншої підсудності

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 з приводу призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Представник потерпілого Державного підприємства «Дашівське дослідне лісомисливське господарство» ОСОБА_6 відносно призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Клопотань з приводу обрання запобіжних заходів до суду не надходило.

Заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного .

Кримінальне провадження підсудне Іллінецькому районному суду Вінницької області. Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 частини 2 статті 314 КПК України відсутні. Обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що обвинувальний акт може бути призначений до судового розгляду, який слід призначити у відкритому судовому засіданні, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною 2 статті 27 КПК України.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні, відповідно до частини 1 статті 31 КПК України провести суддею одноособово. Пам`ятка про права обвинуваченого, передбачені КПК України, обвинуваченому вручені та їх зміст йому зрозумілий.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд у відповідності до вимог статті 316 КПК України на 06 вересня 2023 року на 14:00 год. в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області, в залі судових засідань № 2, в яке викликати учасників судового розгляду.

При вирішенні питання щодо поданого прокурором цивільного позову, суд дійшов наступного висновку.

Так, Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, оскільки воно не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

У зазначеній справі сформульовано висновок, відповідно до якого «Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що в рамках даного кримінального провадження Вінницька обласна прокуратура, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Дашівське досвідне лісомисливське господарство», фактично здійснює представництво інтересів державного підприємства, а не інтересів держави, що суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 185 ЦПК України суд повертає позовну заяву, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 316 КПК України, ст. 185 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за № 62021240040000061 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України на 14:00 год. 06 вересня 2023 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області в залі судових засідань № 2.

Розгляд справи на підставі статті 31 КПК України здійснювати суддею одноособово.

Цивільний позов прокурора, в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дашівське дослідне лісомисливське господарство» про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок кримінального правопорушення, повернути.

У судове засідання викликати учасників судового розгляду, а саме: прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілого.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: