Постанова

від 20.06.2023 по справі 819/1/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 819/1/15-a

адміністративне провадження № К/9901/25941/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В. , Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області правонаступником якої є ГУ ДПС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року (суддя Баб`юк П.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.)

у справі № 819/1/15-а (№ 876/2476/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Ф»

до Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем-Ф» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступник ГУ ДПС у Тернопільській області ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування.

Тернопільській окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року, адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року №0003672200 і №0003662200 та від 12 листопада 2014 року №0004012200 і №0003992200.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Податковий орган зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами - постачальниками.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від товариства на адресу суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2014 року № 849/22-37888305.

Висновками акта, зокрема, встановлено порушення:

- п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 1 105 705 грн;

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2013 року в сумі 327 396 грн;

завищено від`ємне значення різниці між податковими зобов`язанням та податковим кредитом з ПДВ за грудень 2013 року в сумі 1 553 129 грн;

- п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 11 022 521 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2014 року, зокрема:

- № 0003672200, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 11 022 521 грн;

- № 0003662200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 553 129 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом, зокрема, прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року:

- № 0004012200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 309 245 грн, з яких 327 396 грн за основним платежем та 81 849 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0003992200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 105 705 грн та нараховано 276 426 грн штрафних (фінансових) санкцій.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо завищення товариством від`ємного значення податку на прибуток підприємств та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах із ТОВ «Лідергаз»

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №Л/13-029 від 28 листопада 2012 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Лідергаз» (продавець), позивач отримував куплений природний газ у мережі ДК «УКРТРАНСГАЗ» ПАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

На виконання умов договору №Л/13-029 від 28.11.2012 року ТОВ «Лідергаз» поставило в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року природний газ на загальну суму 13 227 025,74 грн.

Станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість товариства перед постачальником становить 3 221 554,90 грн.

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій та представлено банківські документи, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у позивача первинні документи, стверджують факт отримання від ТОВ «Лідергаз» природного газу, згідно укладеного договору.

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 2.1 договору № Л/13-029 від 28.11.2012 року зазначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець оплачує та зобов`язується прийняти природний газ у 2012 році в об`ємах до 700 тис.м.куб.

Вказаний обсяг газу повинен бути поставлений у грудні 2012 року (том 1 арк. с. 142-145).

Об`єм природного газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок постачальнику. Заявки подаються постачальникові у письмовій формі (п. 2.5 договору).

Вказані заявки в матеріалах справи відсутні.

Цей договір вступає в силу з моменту укладення і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 11.1 договору).

Дія договору може бути продовжена за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до даного договору (п. 11.2 договору).

Вказані додаткові угоди в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, актом приймання передачі від 31.12.2012 року засвідчено передача за вказаним договором 780 тис.куб.м. природного газу (том 1 арк. с. 150), актом приймання передачі від 31.01.2013 року засвідчено передача за вказаним договором 756 тис.куб.м. природного газу (том 1 арк. с. 152), актом приймання передачі від 28.02.2013 року засвідчено передача за вказаним договором 600 тис.куб.м. природного газу (том 1 арк. с. 154), актом приймання передачі від 31.03.2013 року засвідчено передача за вказаним договором 740 тис.куб.м. природного газу (том 1 арк. с. 156), актом приймання передачі від 30.04.2013 року засвідчено передача за вказаним договором 398 тис.куб.м. природного газу (том 1 арк. с. 158).

В робочій документації тепличного комплексу в с. Синків Тернопільської області (том 2 арк. с. 45-157) зазначено, що газопостачання комплексу забезпечено від існуючого газопроводу високого тиску. Передбачено будівництво поліетиленового газопроводу високого тиску (проект ПАТ «Тернопрільгаз») (том 2 арк. с. 63).

В матеріалах справи наявні технічні умови на підвідний газопровід високого тиску до «Тепличного комплексу» в с. Синьків Заліщицького району Тернопільської області розроблені ПАТ «Тернопільгаз» від 21.03.2012 року (том 2 арк. с. 160-178). Проектом передбачено розрахункова витрата газу 4 000 м3 год.

Саме ПАТ «Тернопільгаз» сплачувало товариство за природний газ, що підтверджує наявна в матеріалах справи банківська виписка (том 1 арк. с. 176), але за відсутності договору не можливо встановити період, з якого товариство придбавало газ.

В той же час доказів оплати за отриманий природний газ ТОВ «Лідергаз» в матеріалах справи відсутні.

Щодо транспортування газу, товариством укладено з Дочірньою компанією «УКРТРАНСГАЗ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» договір №1/1212000041 від 28.11.2012 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Річний плановий обсяг транспортування природного газу не встановлено, відповідний пункт договору (п. 1.2) не заповнено (том 1 арк. с. 146-149).

Кількість транспортованого газу визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС (п. 4.2 договору).

Жодних довідок, рахунків, показників вузлів обліку тощо, які б підтверджували обсяг транспортованого газу, до матеріалів справи не надано.

Крім того, акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу містять посилання на договір 1 від 01.01.2010 року, який відсутній в матеріалах справи (том 1 арк. с. 151, 153, 155, 157,159).

Судами не перевірені надані товариством документи в їх сукупності, не перевірено необхідність та достатність придбаних обсягів природного газу, не перевірено доказів оплати за придбані товари (послуги), доказів транспортування газу тощо.

Також, судами не надано оцінку доводам податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Лідергаз» можливості здійснення спірних господарських операцій.

Щодо заниження податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору підряду №1/0813 від 05.08.2013 року ТОВ «БК АВАЛОН» (підрядник) зобов`язалось виконати роботи з підготовки земельної ділянки для подальшого будівництва тепличного комплексу, а товариство (замовник) зобов`язалось оплатити роботи (том 1 арк. с. 160-166).

Товариство замовило та оплатило авансом роботи підрядника. Отримавши грошові кошти, TOB «БК АВАЛОН» виписало товариству відповідні податкові накладні.

Сплачений товариством податок на додану вартість віднесено товариством до складу податкового кредиту за тією подією, яка відбулась раніше, а саме за датою списання коштів з рахунку Товариства на оплату послуг підрядника.

Суд зазначає, що жодних актів приймання-передачі робіт форми КБ-2в, передбачених договором (п. 3.6) до матеріалів справи не надано. Факт виконання робіт, з урахуванням строку дії ліцензії підрядника (п. 1.7 договору), судами попередніх інстанцій не перевірено.

Крім того, додатковою угодою від 15.08.2013 року передбачено, що замовник може здійснити оплату робіт за договором підряду на умовах авансування у випадку подання підрядником заявки про аванс (том 1 арк. с. 134). Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення посилались на додаткову угоду, як підставу для здійснення платежів до підписання актів виконаних робіт, але не перевірили наявність відповідних заявок.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чортківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник ГУ ДПС у Тернопільській області) задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі № № 819/1/15-а (№ 876/2476/15) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко