Ухвала

від 21.06.2023 по справі 560/4370/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 560/4370/22

адміністративне провадження № К/990/20379/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №560/4370/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр служби крові», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Хмельницька обласна рада до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Хмельницький обласний центр служби крові» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 04 березня 2022№131704-14/487-2022.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр служби крові» забезпечення відшкодування шкоди на суми: 178958,63 гривень в порядку статей 130-135 КЗпП України; 881873,20 гривень в порядку статей 130-135 КЗпП України; 3) 22167532,98 гривень, відповідно до норм 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України, що викладено у листі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 04 березня 2002 року №131704-14/487-2022 «Про усунення виявлених порушень законодавства». У решті позовних вимог відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 06 червня 2023 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі у справі №560/4370/22 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій розглядаючи справу та приймаючи оскаржувані судові рішення допустили допустили порушення норм матеріального права, а саме: частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі закон - 2939-ХІІ), яка визначає, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб; пункту 10 статті 10 Закону 2939-ХІІ, яка встановлює право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; пункт 15 статті 10 Закону 2939-ХІІ, яка надає право органу державного фінансового контролю порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проте, всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявником не зазначено у чому полягає неправильне застосування норм права, щодо яких необхідний висновок Верховного Суду та який висновок, на його думку, слід сформувати.

Скаржником лише процитовано частину першу статті 4 Закону 2939-ХІІ, пункт 10 статті 10 Закону 2939-ХІІ та пункт 15 статті 10 Закону 2939-ХІІ, викладено обставини справи та констатовано про неправильне застосування вказаних норм права судами першої та апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У тексті касаційної скарги, серед іншого, містяться посилання на постанови Верховного Суду у справах: від 23 червня 2015 року у справі №21-358а15; від 27 листопада 2019 року у справі №1440/1820/18; від 10 грудня 2019 року у справі №808/6509/13-а; від 06 лютого 2020 року у справі №1740/1852/18; від 07 лютого 2020 року у справі №803/634/17; від 30 липня 2020 року у справі №817/663/18.

Проте, оскільки таке посилання наведене без взаємозв`язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України Суд не бере його до уваги.

Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, що за змістом відповідає підпунктам «а, в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №560/4370/22.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №560/4370/22 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко