Ухвала

від 07.08.2023 по справі 560/4370/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 560/4370/22

адміністративне провадження № К/990/25308/23

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №560/4370/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр служби крові» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Хмельницька обласна рада про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Хмельницький обласний центр служби крові" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 04 березня 2022 року №131704-14/487-2022.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним зобов`язання Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр служби крові" забезпечення відшкодування шкоди на суми: 178958,63 гривень в порядку статей 130-135 КЗпП України; 881873,20 гривень в порядку статей 130-135 КЗпП України; 3) 22167532,98 гривень, відповідно до норм 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України, що викладено у листі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 04 березня 2002 року №131704-14/487-2022 "Про усунення виявлених порушень законодавства". У решті позовних вимог відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 01 червня 2023 року, від 21 червня 2022 року та від 13 липня 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.

18 липня 2023 року касаційна скарга Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області повторно надійшла до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій розглядаючи справу та приймаючи оскаржувані судові рішення допустили порушення норм матеріального права, а саме:

- ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» ( Далі - Закон №2939-ХІІ), яка визначає, що інспектування здійснюється органом державного

фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб;

- п. 10 ст. 10 Закону №2939-ХІІ, яка встановлює право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- п. 15 ст. 10 Закону №2939-ХІІ, яка надає право органу державного фінансового контролю порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

В обґрунтування скаржник зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 21.03.2023 року у справі №560/4370/22 (вказана справа), від 05.03.2020 року у справі №810/465/16, від 02.07.2020 року у справі №826/1508/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16 та у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10.12.2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 23.12.2019 року у справі № 815/4341/14, від 07.02.2020 року у справі № 803/634/17, від 14.02.2020 року у справі № 825/3661/15-а, від 28.02.2020 року у справі № 808/4044/17, від 28.02.2020 у справі № 2040/6542/18, від 18.03.2020 року у справі № 826/14169/17, від 18.03.2020 року у справі № П/811/140/17, від 31.03.2020 року у справі № 817/650/18, від 02.04.2020 року у справі № 820/3534/16 стосовно застосування пункту 10 та пункту 15 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Верховний Суд надав роз`яснення щодо вказаної підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 328 КАС України в ухвалі від 13 липня 2023 року.

Так, Суд зазначав, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Аналізуючи доводи касаційної скарги, Судом установлено, що заявником зроблено лише посилання на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі закон - 2939-ХІІ).

При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2023 року скаржнику було роз`яснено, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Як і попередньо поданій касаційній скарзі, скаржником лише процитовано частину першу статті 4 Закону 2939-ХІІ, викладено обставини справи та констатовано про неправильне застосування вказаної норм права судами першої та апеляційної інстанції.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №560/4370/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр служби крові» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Хмельницька обласна рада про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська