Постанова

від 21.06.2023 по справі 640/7239/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа №640/7239/19

касаційне провадження № К/9901/20717/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Грибан І.О.; судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.)

у справі № 640/7239/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2019 року № 0016754202, від 12 березня 2019 року № 0016804202, від 12 березня 2019 року № 0016764202.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує на те що, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/13463/14, від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/1366/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 640/11305/19. Наголошує на тому, що з нарахуванням дивідендів учаснику підприємства у нього виникає право власності на відповідні грошові кошти, а розпорядження учасника дивідендами шляхом їх реінвестування у статутний капітал суб`єкта господарювання фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу в обмін на корпоративні права та є витратами учасника на придбання інвестиційного активу (частки у статутному капіталі).

Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

19 липня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2019 року № 335/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.3 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, а також недекларування доходу у вигляді інвестиційного прибутку в розмірі 6643700,00 грн та, відповідно, несплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 1195866,00 грн та військового збору в розмірі 99655,50 грн з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 12 березня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0016754202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1195866,00 грн за основним платежем та 298966,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016804202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 99655,00 грн за основним платежем та 24913,88 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0016764202, згідно з яким нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав права на зменшення об`єкта оподаткування за наслідками інвестиційних операцій на суму реінвестиційних дивідендів у розмірі 6543700,00 грн у розумінні витрат, а саме нарахованих та не виплачених дивідендів, що збільшили розмір статутного фонду підприємства без зміни їх часток, в обмін на емітовані ним корпоративні права. Зокрема, судові інстанції зазначили, що розрахункових документів на перерахування 6543800,00 грн, отриманих як дивіденди від позивача до каси підприємства, матеріали справи не містять. Також, суди не прийняли як доказ бухгалтерську довідку за грудень 2009 року, якою кошти від засновників у розмірі 100000,00 грн внесено до статутного фонду Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006» з огляду на недоліки її оформлення.

Верховний Суд із наведеними твердженнями судів попередніх інстанцій погодитися не може з огляду на таке.

Судовими інстанціями з`ясовано, що учасниками Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006» - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через касу підприємства внесено грошові кошти як поворотну фінансову позику в розмірі 75000,00 грн та 25000,00 грн відповідно.

На підставі Протоколу зборів власників Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006» прийнято рішення про зарахування наданих в позику коштів у рахунок оплати внесків до статутного капіталу підприємства.

Отже, зобов`язання Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006» щодо повернення коштів учасникам припинено, а також виконано обов`язок учасників щодо формування статутного капіталу підприємства у розмірі 100000,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства від 03 лютого 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Білошицькою М.В. за № 107, ОСОБА_1 придбано частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006», номінальною вартістю 25000,00 грн, що становить 25 відсотків розміру статутного капіталу підприємства, за ціною 25000,00 грн.

Відтак, від`ємний фінансовий результат за інвестиційними активами (корпоративними правами ПП «Агро-Олімп 2006») платника склав 100000,00 грн.

27 лютого 2017 року позивачем, як власником 100 відсотків статутного капіталу Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006», прийнято Рішення № 2017/2, яким збільшено статутний капітал підприємства на 19900000,00 грн за рахунок додаткового грошового вкладу в розмірі 13356300,00 грн та за рахунок нарахованих дивідендів у сумі 6543700,00 грн, які учаснику не виплачено, а внесено до статутного капіталу для його збільшення.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

За правилами підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

За визначенням, наведеним у підпункті «а» підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний актив для цілей цього пункту означає, у тому числі корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частки).

Таким чином, з нарахуванням позивачу дивідендів у нього виникло право власності на ці грошові кошти. ОСОБА_1 розпорядився ними шляхом реінвестування в статутний капітал Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006», що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу підприємства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства). Внаслідок реінвестування дивідендів статутний капітал підприємства збільшився з одночасним збільшенням в грошовому вимірі частки позивача.

Наведене, у свою чергу, обумовлює відсутність підстав для збільшення платнику сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, а також з військового збору, оскільки за правилами підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Доводи судових інстанцій про неподання платником розрахункових документів на перерахування 6543800,00 грн, отриманих як дивіденди від позивача до каси підприємства, Суд не може визнати обґрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), щодо оформлення касових або розрахункових документів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/13463/14, від 06 жовтня 2020 у справі № 520/1366/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 640/11305/19.

Не можна визнати об`єктивним й посилання судів на недоліки оформлення бухгалтерської довідки за грудень 2009 року, якою кошти від засновників у розмірі 100000,00 грн внесено до статутного фонду Приватного підприємства «Агро-Олімп 2006», як на підставу для її відхилення як доказу. Адже, принцип переваги суті над формую, який застосовується при вирішенні податкових спорів, зумовлює лояльне ставлення до окремих недоліків в оформленні документів, зокрема, до наявності/відсутності окремих реквізитів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року № 0016754202, від 12 березня 2019 року № 0016804202, від 12 березня 2019 року № 0016764202.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 43222,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова