Постанова

від 19.06.2023 по справі 209/431/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 209/431/21

провадження № 61-4869св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне спеціалізоване підприємство «Об`єднання «Радон»,

треті особи: Державне агентство України з управління зоною відчуження, професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року у складі судді Замкової Я. В., додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року у складі судді Замкової Я. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон», треті особи: Державне агентство України з управління зоною відчуження, професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України, про визнання наказів незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (далі - Об`єднання «Радон»), треті особи: Державне агентство України з управління зоною відчуження, професійна спілка працівників атомної енергетики та промисловості України, про визнання наказів незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 2004 року працював на державному спеціалізованому підприємстві «Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат» на посаді директора (далі - ДСП «Дніпропетровський ДМСК»). Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 19 липня 2019 року № 148-19 «Про припинення державного спеціалізованого підприємства «Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат» припинено ДСП «Дніпропетровський ДМСК», в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Об`єднання «Радон» та утворено комісію із реорганізації, головою якої призначено позивача. Додатком до наказу ДАЗВ від 19 липня 2019 року № 148-19 було визначено план заходів з реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК». 29 липня 2019 року було розроблено та затверджено поетапний детальний план реорганізації, а 07 вересня 2019 року було розроблено та затверджено змінений поетапний детальний план реорганізації.

07 жовтня 2019 року наказом Об`єднання «Радон» позивача було прийнято на посаду директора Дніпровської міжобласної філії (далі - ДМФ) з 08 жовтня 2019 року. Наказом від 19 січня 2021 року № 25-к/тр директора ДМФ ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов`язків за посадою з 19 січня 2021 року та наказано ОСОБА_1 прибути до Об`єднання «Радон» 20 січня 2021 року о 10:00 год для надання письмових пояснень з питань розпочатих службових перевірок.

20 січня 2021 року перебуваючи у відрядженні позивач надав пояснювальні записки щодо питань, порушених у службових записках від 18 січня 2021 року № C3/1-123-21 та від 19 січня 2021 року № C3/1-143-21.

Крім того, 20 січня 2021 року наказом № 08-к/тм було продовжено його службове відрядження терміном на 02 календарних дні, з 21 січня по 22 січня 2021 року. 22 січня 2021 року прибувши до Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 22 січня 2021 року № 29-к/тр про звільнення з роботи директора ДМФ. Як вбачається із вказаного наказу, зокрема підставою для його звільнення визначено, що до ОСОБА_1 тричі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани наказами: від 11 грудня 2020 року № 173-к/тм, від 16 грудня 2020 року № 175-к/тм, від 22 січня 2021 № 13-к/тм, які в свою чергу не скасовані та/або не зняті.

Вважав, що накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган були винесені в порушення норм трудового законодавства та за проступки, які виходили за межі його трудових обов`язків, відсторонення від посади відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а звільнення відбулося без врахування усіх обставин та у зв`язку із упередженим ставленням.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач зазначав, що розмір середнього заробітку необхідно розраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами.

Щодо відшкодування моральної шкоди посилається на те, що звільняючи його відповідач, окрім порушення чинного законодавства, допустив звільнення у зв`язку із надуманими причинами начебто невиконання ним трудових обов`язків, чим фактично допустив ситуацію за якої, він під час дії карантину на території України позбавлений можливості працювати та утримувати свою сім`ю. Окрім того з вересня 2020 року відповідач вчиняв відносно нього порушення норм КЗпП України, в тому числі позбавляючи його права на відпустку (він чотири рази звертався до відповідача із заявами про надання відпустки). Моральна шкода для позивача полягає у тому, що він пережив нервові страждання як під час оголошення йому неправомірної першої догани так і у зв`язку з незаконним звільненням, втратою роботи та джерела доходу для нормального існування як його так і його сім`ї. Це також відобразилося на його здоров`ї.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд:

- визнати незаконними та скасувати накази від 16 грудня 2020 року № 175-к/тм Об`єднання «Радон» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 »; від 22 січня 2021 року № 13-к/тм Об`єднання «Радон» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 »; від 19 січня 2021 року № 25-к/тр Об`єднання «Радон» «Про відсторонення від виконання обов`язків директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 »; від 22 січня 2021 року № 29-к/тр Об`єднання «Радон» «Про звільнення з роботи директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДМФ Об`єднання «Радон»;

- стягнути з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн та понесені судові витрати, а також допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 16 грудня 2020 року № 175-к/тм Об`єднання «Радон» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ від 22 січня 2021 року № 13-к/тм Об`єднання «Радон» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ від 19 січня 2021 року № 25-к/тр Об`єднання «Радон» «Про відсторонення від виконання обов`язків директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ від 22 січня 2021 року № 29-к/тр Об`єднання «Радон» «Про звільнення з роботи директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДМФ Об`єднання «Радон».

Стягнуто з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2021 року по 29 листопада 2021 року в розмірі 566 391,66 грн.

Стягнуто з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 5 540,00 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року стягнуто з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу Об`єднання «Радон» залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року залишено без змін.

Рішення місцевого суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, мотивовані доведеністю позивачем належними і допустимими доказами порушення його трудових прав незаконним звільненням на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, Об`єднання «Радон», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.

14 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до негативних наслідків, тобто для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни.

Судами не досліджена посадова інструкція директора ДМФ, а також чи вчиняв позивач конкретні дисциплінарні проступки, за яких умов були вчинені проступки, чи порушені або неналежно виконані покладені на працівника трудові обов`язки, чи є вина та причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) і порушеним або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків, чи були його дії протиправними, виходячи з посадових обов`язків та чи були дотримані положення статей 147-149 КЗпП України щодо порядку строку та процедури застосування дисциплінарного стягнення.

Позивач належно не обґрунтував розмір морального відшкодування.

Задовольняючи клопотання про стягнення судових витрат суд не дослідив порядок подачі такого клопотання та витрат на професійну правничу допомогу на відповідність нормам цивільного законодавства.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що відповідно до наказу ДАЗВ від 19 липня 2019 року № 148-19 «Про припинення державного спеціалізованого підприємства «Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат», наказано припинити ДСП «Дніпропетровський ДМСК», код ЄДРПОУ 03060801 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Об`єднання «Радон», код ЄДРПОУ 43068161, установити, що Об`єднання «Радон» є правонаступником майна, прав та обов`язків ДСП «Дніпропетровський ДМСК», утворити комісію із реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК» (т. 1 а. с. 18).

Згідно із додатком до наказу ДАЗВ від 19 липня 2019 року № 148-19, головою комісії з реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК» визначено директора ДСП «Дніпропетровський ДМСК» - ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 19).

Додатком до наказу ДАЗВ від 19 липня 2019 року № 148-19 було визначено план заходів з реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК» (т. 1 а. с. 20, 21).

29 липня 2019 року було розроблено та затверджено поетапний детальний план реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК» (т. 1 а. с. 22-25).

07 вересня 2019 року було розроблено та затверджено змінений поетапний детальний план реорганізації ДСП «Дніпропетровський ДМСК» (т. 1 а. с. 26-29).

Наказом Об`єднання «Радон» від 07 жовтня 2019 року № 46-к/тр ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДМФ Об`єднання «Радон» з 08 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 118).

Відповідно до наказу ДАЗВ від 02 грудня 2020 року № 239-20 затверджено статут Об`єднання «Радон» у новій редакції (т. 1 а. с. 119, 120).

Згідно із пунктом 1.6 статуту Об`єднання «Радон» у редакції, затвердженій наказом ДАЗВ від 02 грудня 2020 року № 239-20, у складі підприємства діють наступні відокремлені підрозділи та виробничий майданчик: Дніпровська міжобласна філія, Львівська міжобласна філія, Одеська міжобласна філія, Харківська міжобласна філія, Чорнобильська філія, Центральний виробничий майданчик (т. 1 а. с. 121-140).

Відповідно до наказу Об`єднання «Радон» від 16 грудня 2020 року № 175-к/тм, директору ДМФ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання або неналежного виконання наказів, розпоряджень, доручень керівництва та посадових обов`язків. Підставою для видання даного наказу зазначені копії службових документів (т. 1 а. с. 192, 193).

Згідно із протоколом наради від 02 грудня 2020 року № 10, прийнято рішення ОСОБА_1 до 12:00 год 04 грудня 2020 року надати окремі пояснення по кожному питанню, згідно переліку питань, зазначеному у даному протоколі (т. 1 а. с. 194, 195).

04 грудня 2020 року працівниками Об`єднання «Радон» було складено акт «Про фіксацію факту невиконання ОСОБА_1 директором Дніпровської міжобласної філії доручення визначеного у Протоколі наради № 10 від 02 грудня 2020 року», згідно якого станом на 15:00 год 04 грудня 2020 року інформація про результати виконання доручення не надходила (т. 1 а. с. 197).

Згідно із службовою запискою від 09 грудня 2020 року № СЗ/1-595-20, директор ДМФ ОСОБА_1 вказав, що відповіді на питання, порушені на нараді 02 грудня 2020 року та вказані у протоколі наради від 02 грудня 2020 року № 10 були надіслані до Об`єднання «Радон» 04 грудня 2020 року о 20:00 годині (т. 1 а. с. 204).

В період з 17 грудня 2020 року по 18 січня 2021 року директор ДМФ ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Відповідно до наказу Об`єднання «Радон» від 19 січня 2021 року № 25-к/тр, директора ДМФ ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків за посадою з 19 січня 2021 року, наказано ОСОБА_1 прибути до Об`єднання «Радон» 20 січня 2021 року о 10:00 год для надання письмових пояснень з питань розпочатих службових перевірок (т. 1 а. с. 49).

Згідно із наказом Об`єднання «Радон» від 20 січня 2021 року № 08-к/тм, продовжено службове відрядження директору ДМФ ОСОБА_1 до Об`єднання «Радон» терміном на два календарних днів, з 21 січня по 22 січня 2021 року (т. 1 а. с. 53).

Наказом Об`єднання «Радон» від 22 січня 2021 року № 13-к/тм директору ДМФ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме вчинення дисциплінарного проступку у вигляді неналежного та несвоєчасного виконання посадових обов`язків. Підставою для видання даного наказу вказано акт службової перевірки від 21 січня 2021 року та додані до нього документи, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 20 січня 2021 року (т. 2 а. с. 14-22).

Відповідно до акта службової перевірки від 21 січня 2021 року, затвердженого директором Об`єднання «Радон» 21 січня 2021 року, вирішено службову перевірку по факту перевірки стану виконання умов договору від 29 жовтня 2020 року № 29А491-2371-20 укладеного між Об`єднання «Радон» та АТ «Дніпрогаз» щодо погодження проектно-кошторисної документації реконструкції вузла обліку газу та з`ясування інших обставин, які призвели до відсутності опалення у зимовий період 2020-2021 на ДМФ, вважати закінченою, рекомендовано директору Об`єднання «Радон» притягнути директора ДМФ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани (т. 2 а. с. 17-22).

Наказом Об`єднання «Радон» від 22 січня 2021 року № 29-к/тр звільнено директора ДМФ ОСОБА_1 22 січня 2021 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудових договором або правилами внутрішнього розпорядку (т. 1 а. с. 145-147).

Судом також установлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, у цивільній справі № 209/3884/20 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання «Радон», третя особа - ДАЗВ, про визнання наказу незаконним та скасування наказу, визнано незаконним та скасовано наказ від 11 грудня 2020 року № 173-к/тм Об`єднання «Радон» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора Дніпровської міжобласної філії ОСОБА_1 ».

Відповідно до довідки про заробітну плату і про доходи, заробітна плата ОСОБА_1 за два робочих місяці за листопад 2020 року (відпрацьовано 12 робочих днів) склала 33 412,35 грн, за грудень 2020 року 27 461,50 грн (відпрацьовано 11 робочих днів), а разом за два місяці 60 873,85 грн за відпрацьовані 23 робочих днів. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2 646,69 грн (т. 1 а. с. 117).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах, у яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до положень статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача визначено основні обов`язки працівників, умови праці, робочий час та час відпочинку, стягнення за порушення трудової дисципліни, відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, положень внутрішніх нормативних документів та вимог трудового законодавства.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.

Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних належних доказів того, що позивач під час виконання своїх посадових обов`язків, дійсно, допустив порушення посадових (функціональних) обов`язків, а також, що дії позивача ОСОБА_1 призвели до негативних наслідків.

Крім того, перед видачею оспорюваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідачем не було з`ясовано всіх обставин, не встановлено наявність чи відсутність порушень з боку позивача, що потягло за собою прийняття незаконних наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Також слід зазначити, що накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення не містять оцінки відповідачем попередньої роботи позивача.

Щодо наказу про відсторонення від виконання обов`язків директора ДМФ ОСОБА_1 .

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи ? це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Відсторонення не має на меті покарання працівника, це особливий тимчасовий захід, що має попереджувальний характер. Воно триває або до встановлення юридичного факту, зазначеного в законі, або до припинення обставин, що призвели до відсторонення, або до вирішення питання про подальшу долю відстороненого працівника.

Отже, за суттю відсторонення від роботи є попереджувальним заходом, який застосовується роботодавцем для запобігання настанню негативних наслідків, як от нещасних випадків на виробництві.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний наказ не містить терміну відсторонення позивача, тобто не встановлено обмеження у часі до усунення причин, що його зумовили.

Щодо наказу про звільнення з роботи директора ДМФ ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця.

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 149/1568/19(провадження № 61-6866св20).

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 643/9770/17 (провадження № 61-5157св20) зазначено, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього, з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України, були застосовані дисциплінарні стягнення. Таким чином, для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, оскільки наявне судове рішення, яке набрало законної сили у іншій справі про визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування.

При звільненні працівника з підстав, передбачених нормою пункту 3 статті 40 КЗпП України, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Крім того, необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.

Крім того, за змістом закону, звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Враховуючи вказане, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у діях ОСОБА_1 відсутні системні порушення, за які до нього були застосовані дисциплінарні стягнення.

Відповідно до вищезазначеного, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДМФ Об`єднання «Радон» та стягнення з Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій врахували глибину і тривалість моральних страждань позивача та те, що внаслідок незаконного звільнення позивача, він був позбавлений гарантованого Конституцією України права на роботу. Тому, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн.

Доводи скаржника стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи відомо, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: договір про надання правничої (правової) допомоги № 28/20 від 14 грудня 2020 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 28/20; розрахунок вартості надання послуг; акт виконаних робіт (надання послуг) від 02 грудня 2021 року (т. 4 а. с. 103, 104).

Крім того, матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 та іншихє безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров