Ухвала

від 18.05.2023 по справі 569/12826/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12826/22

1-кс/569/3133/23

УХВАЛА

18 травня 2023 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник володільця майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що У проваджені РУП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №42022181110000046 від 17 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 10 січня 2023 року у справі №569/12826/22 було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 .

2 січня 2023 року слідчими СВ РУП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області на виконання ухвали було проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_1 , якою користується та проживає Заявник.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року в справі №569/12826/21 було накладено арешт тимчасово вилучене майно, котре було вилучено в ході проведення обшуку 2 січня 2023 року, а саме мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ) з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

На тепер вказаний мобільний телефон перебуває під контролем у органу досудового розслідування.

Із вищевказаним мобільним телефоном проведено всі необхідні слідчі дії, він на собі не містить ознак кримінального правопорушення.

Вказаний мобільний телефон не має жодного відношення та доказового значення для досудового розслідування по кримінальному провадженні №42022181110000046, відтак не можуть бути ні об`єктом, ні знаряддям вчинення злочину, а отже підлягає негайному поверненню законному власнику, яким є ОСОБА_3 .

На тепер ОСОБА_3 не оголошено підозру.

Представник володільця майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлений належним чином. Однак, слідчим подано клопотання про розгляд клопотання без його участі щодо скасування арешту майна не заперечує, оскільки проведені всі необхідні слідчі дії.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у проваджені РУП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №42022181110000046 від 17 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 10 січня 2023 року у справі №569/12826/22 було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 .

2 січня 2023 року слідчими СВ РУП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області на виконання ухвали було проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_1 , якою користується та проживає Заявник.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року в справі №569/12826/21 було накладено арешт тимчасово вилучене майно, котре було вилучено в ході проведення обшуку 2 січня 2023 року, а саме мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ) з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

На тепер вказаний мобільний телефон перебуває під контролем у органу досудового розслідування.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що із вищевказаним мобільним телефоном проведено всі необхідні слідчі дії, він на собі не містить ознак кримінального правопорушення.

Вказаний мобільний телефон не має жодного відношення та доказового значення для досудового розслідування по кримінальному провадженні №42022181110000046, відтак не можуть бути ні об`єктом, ні знаряддям вчинення злочину, а отже підлягає негайному поверненню законному власнику, яким є ОСОБА_3 .

На тепер ОСОБА_3 не оголошено підозру, а також провадження відносно нього не здійснюється, та не може здійснюватися.

Крім того, постановою про закриття кримінального провадження від 26.04.2023 року кримінальне провадження по матеріалах досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №42022181110000046 від 17 червня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідност. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, згідно якій критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) , Кривенький проти України від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015) .

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського суду від 10.01.2023 року на майно котре було вилучено в ході проведення обшуку 2 січня 2023 року у приміщенні квартири АДРЕСА_1 у якому проживає ОСОБА_5 , а саме мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ) з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Зобов`язати слідчого уповноваженого на розслідування кримінального провадження №42022181110000046 від 17 червня 2022 року, повернути ОСОБА_5 та/або уповноваженому представнику останнього майно вилучене в ході проведення обшуку 2 січня 2023 року, а саме мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ) з сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1