Рішення

від 17.05.2023 по справі 183/1522/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1522/21

№ 2/183/386/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Краснянської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро», третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», про розірвання договору про встановлення емфітевзису,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро», в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд:

-розірвати договір про встановлення емфітевзису від 09 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Ерудітус-Агро», зареєстрований 09 лютого 2015 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., номер запису в д.р. 8657071.

-визнати недійсним пункти 5.1., 5.2. та 6.4. договору про встановлення емфітевзису від 09 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Ерудітус-Агро», зареєстрований 09 лютого 2015 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га, розташованої на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ДП № 037996 від 06.12.2004 року, виданого за розпорядженням № 1489 від 30.10.2003 року Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

05 лютого 2010 року зазначену земельну ділянку позивачка надала в оренду ТОВ «Агроальянс», з яким був укладений договір оренди землі. За умовами договору оренди, земельна ділянка з кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га надавалася строком на 5 років, після закінчення зазначеного строку договору оренди, за відсутністю письмових заперечень, Договір підлягав поновленню на той самий строк і на тих саме умовах. Отже, оскільки сторони Договору не повідомляли про намір припинити договір оренди, на її думку Договір оренди вважається продовженим на той самий строк.

Також позивачка наполягає, на тому, що 09 лютого 2015 року вона дізналася, що між

нею та ФГ «Ерудітус-Агро» був укладений договір про встановлення емфітевзису, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., відповідно до умов якого, вона, як власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передає відповідачу право цільового користування та володіння земельної ділянки площею 4,5900 га, за кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, що розташована на території Губинської селищної ради Новомосковського р-н Дніпропетровської області. Також, відповідно до п.2.1 цього Договору, передача емфітевтичного права за весь термін дії Договору, відбувається за 50000 грн., з яких відповідач сплатить їй 5000 грн. протягом 10 робочих днів після підписання цього Договору, а решту сплатить по закінченню дії Договору, тобто через 99 років, відповідно до п.2.3 цього договору. Проте, позивачка наполягає на тому, що у зв`язку з її похилим віком (на момент укладення зазначеного договору їй було 65 років), вона не знає на яких документах вона ставила свій особистий підпис та не пам`ятає отримання 5000 грн. від відповідача.

Отже, оскільки дійти взаємної згоди щодо розірвання Договору емфітевзису з відповідачем не вдалося, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх прав та відновленню принципу верховенства права у договірних відносинах, що склалися між нею та ФГ «Ерудітус-Агро» /а.с.85-90/.

Не погодившись із доводами уточненої позовної заяви, представником відповідача, адвокатом Шаповаловим П.В. до суду подано відзив на уточнену позовну заяву, в якому посилаючись на необґрунтованість позивних вимог, просить відмовити у задоволенні в повному обсязі з наступних підстав.

По перше, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поновлення зазначеного у позовній заяві Договору оренди землі укладеного між Позивачем та ТОВ «Агроальянс». Крім того, відповідно до п.1.5 Договору про встановлення емфітевзису від 09.02.2015 року між відповідачем та позивачем, останній гарантував, що на момент укладення цього договору земельна ділянка, яка належить позивачу на праві приватної власності кадастровий номер 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га, що розташована на території Губинської селищної ради Новомосковського р-н Дніпропетровської області, не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами, жодні треті особи на земельну ділянку.

По друге, посилання позивача щодо необізнаності на яких саме документах вона ставила свій підпис, є також не обґрунтованими, оскільки остання не надає жодних доказів, про знаходження на момент укладення оскарженого договору у стані, в якому вона не могла усвідомлювати свої дії, крім того, рішення про укладення зазначеного Договору було прийняте із погодження членів сім`ї позивачки, а саме із її чоловіком. Також, не відповідають дійсності аргументи позивачки, щодо неотримання від відповідача 5000 грн. орендної плати за договором про встановлення емфітевзіса від 09.02.2015 року, оскільки цей факт підтверджується наданими суду доказами.

Також, представник відповідача наполягає, на тому, що з моменту укладення оспорюваного договору про встановлення емфітевзису до звернення до суду пройшло більше шести років, що порушує вимоги ст. 256 ЦК України /а.с.98-101/.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року, - відкрите провадження по справі /а.с. 43/.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у ТОВ «Агроальянс» оригінал, або належним чином завірену копію договору оренди землі від 05 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроальянс» /а.с.115/.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті /а.с.125/.

Представник позивача в судовому засіданні, згідно з поданою уточненою позовною заявою просив позов задовольнити. Підтримала доводи, викладені в позовові щодо наявності підстав для розірвання договору, надавши пояснення по суті зазначених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі пославшись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Також надавши детальні пояснення по суті справи.

Третя особа, в судове засідання не з`явилася, надавши до суди письмове пояснення, зазначивши, що обставини викладені в позові не відповідають дійсності з наступних підстав.

У лютому 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроальянс» був зареєстрований договір оренди земельної ділянки із кадастровим номер 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га, що розташована на території Губинської селищної ради Новомосковського р-н Дніпропетровської області, строком на 5 років, тобто до 06 лютого 2015 року, проте на вимогу ОСОБА_1 після закінчення строку дії Договору, зазначений договір жодним чином сторонами не продовжувався. Крім того, на вимогу нового користувача земельної ділянки, у лютому 2015 році ТОВ «Агроальянс» було виділено в натурі та передано вище зазначену земельну ділянку ФГ «Ерудітус Агро» /а.с.158/.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши підстави позову, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст. ст.15,16,20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем. Перелік способів захисту, наведений у ч. 2ст. 16 ЦК Українине є вичерпним, оскільки суд може захистити порушене цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно доположень ст.ст.12,81ЦПК України,кожна сторонаповинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено,що позивачці ОСОБА_1 на правіприватної власності,на підставіДержавного актусерії ДП№037996від 06.12.2004року,за розпорядженням виданим Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області №1489, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га, розташованої на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, це також підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.12-17/.

Також судом встановлено, що 05.02.2010 року відділом Державного земельного кадастру у Новомосковському районі було зареєстровано договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га., який належить позивачці на праві приватної власності, строком на 5 років, який закінчився 06.02.2015 року.

09 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Ерудітус-Агро» був укладений договір про встановлення емфітевзису, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 33331466 /а.с.71/.

За умовами вказаного договору емфітевзису ОСОБА_1 (Власник) на 99 років (п.2.3 договору) передає Фермерському господарству «Ерудітус-Агро» (Емфітевт) право цивільного користування та володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 1223255600:02:013:0098, площею 4,5900 га. (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 вищезазначеного договору емфітевзису, визначено, що плата за весь термін дії Договору, встановлений п.2.3. відбувається за 50,000 грн., з яких 5000 грн. протягом 10 робочих днів після підписання договору Емфітевт сплатить Власнику, решту суми сплатить по закінченню дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 Власник підтверджує свою згоду з сумою оплати і відсутністю будь-яких претензій фінансового характеру.

Відповідно до п.1.4. цього договору земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, заява другого з подружжя про згоду на відчуження додана до архіву нотаріуса.

Також, цім договором Власник гарантував, що на момент укладення договору земельної ділянка або її частина не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами, жодні треті особи не мають право на земельну ділянку (п.1.5 договору) /а.с.69-70/.

В позовній заяві, позивач вказує на ціну договору та термін дії договору, як на обставини, що виключають його вільне волевиявлення на момент вчинення правочину.

Таким чином, вбачається спір щодо правовідносин з приводу правомірності укладення договору емфітевзису та наявності підстав для його розірвання.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до статті 102-1ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно доЦивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно доЦивільного кодексу Україниз урахуванням вимог цьогоКодексу. За домовленістю сторін договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови можуть бути посвідчені нотаріально.

Відповідно до частин першої-другої статті 407 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі статтею 410 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в статті 412ЦК України та частині шостій статті 120-1 ЗК України.

Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки Закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об`єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.

Відповідно умов оспорюваного договору емфітевзису, припинення внаслідок односторонньої відмови від виконання зобов`язань за Договором не допускається (п.4.1. договору).

Згідно із п.4.4 договору емфітевзису, укладених із позивачем, сторони передбачили, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі: загибель, знищення земельної ділянки або такого її пошкодження, що виключає можливість використання за цільовим призначенням, домовленість Власника та Емфітевта про припинення емфітевтичного права, поєднання в одній особі Власника та Емфітевта в результаті викупу Власником емфітевтичного права або в результаті викупу Емфітевтом права власності на земельну ділянку, спливу строку договору.

Відповідно до статті 16ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання порушеного договору спрямоване на припинення право відношень у такому договорі.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас частина друга статті 13ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушується істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року в справі № 911/2755/18.

Цивільний кодексУкраїни не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір емфітевзису містить істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії, які емфітевтом порушено не було.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження факту здійснення оплати позивачу за володіння та користування земельною ділянкою відповідно до умов договору емфітевзису, відповідачем було надано суду копію видаткового касового ордеру від 19.02.2015 року, на отримання грошових коштів в розмірі 5000 грн., орендної плати за договором, про встановлення емфітевзісу на якому наявний підпис позивача, факт належності якого в судовому порядку не оскаржувався /а.с.72/.

Що стосується доводів позивача про дійсність договору оренди землі укладеного 05.02.2010 рок між позивачем та ТОВ «Агроальянс», як на підставу для розірвання договору емфітевзису, то на підтвердження цих обставин суду не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Враховуючи, що осопорюваний договір укладено за взаємною згодою сторін, що підтверджується особистими підписами, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного договору емфітевзису та порушення його прав.

Відповідно до положень ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачами не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт істотного порушення емфітевтом своїх зобов`язань за договорами емфітевзису, тому у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів емфітевзису слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» про розірвання договору про встановлення емфітевзису.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Ерудітус-Агро», ідентифікаційний код юридичної особи 38504092, юридична адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, смт. Губиниха.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», ідентифікаційний код юридичної особи 31655024, юридична адреса: м. Київ, пров. Георгіївський, 2/12.

Суддя О.В. Сорока.