Ухвала

від 18.10.2024 по справі 183/1522/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 183/1522/21

провадження № 61-13280ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс», про розірвання договору про встановлення емфітевзису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року.

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Дніпровського апеляційного суду ухвалена 20 грудня 2023 року. Касаційна скарга подана до Верховного Суду 26 вересня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 19 січня 2024 року.

У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року поштою не отримувала, 12 лютого 2024 року була ознайомлена з постановою шляхом ознайомлення зі справою. У лютому 2024 року була подана касаційна скарга, яку ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року повернуто та яка отримана поштою 11 вересня 2024 року. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що є пенсіонеркою, 1949 року народження, мешкає у сільській місцевості, не має інтернет зв`язку, а тому не має можливості, окрім як поштою, отримувати судові документи. Після спливу певного часу очікувала повний текст постанови поштою, однак коли постанова не надійшла, звернулась 12 лютого 2024 року з заявою про ознайомлення зі справою до суду першої інстанції. В цей же день справу було видано і ОСОБА_1 ознайомилась з текстом постанови апеляційного суду. Окремо постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 не отримувала. Підтвердженням ознайомлення з постановою апеляційного суду є заява про ознайомлення зі справою від 12 лютого 2024 року. Іншого ж документу, що свідчить про отримання позивачкою копії постанови у справі не має. Оскільки суди копію оскарженої постанови їй не видавали та не надсилали, підтвердженням цього може бути відсутність повідомлення про вручення такого листа у матеріалах справи (воно відсутнє, оскільки рекомендований лист позивачці не надходив і вона не підписувала повідомлення про його вручення).

На підтвердження указаних обставин суду надано: копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 12 лютого 2024 року з відміткою про отримання 12 лютого 2024 року та копію ухвали Верховного Суду від 31 липня 2024 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 183/1522/21, яку оприлюднено в ЄДРСР, про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року без руху свідчить, що: 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась з первісною касаційною скаргою; касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України; на виконання вимог ухвали Верховного Судувід 21 березня 2024 року ОСОБА_1 необхідно було подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами такого пропуску строку та доказами на їх підтвердження та подати нову редакцію касаційної скарги, оформленої згідно із статтею 392 ЦПК України із зазначення конкретного пункту частини другої статті 389 ЦПК України на підставі якого подається касаційна скарга та обґрунтувати наявність цієї підстави.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 183/1522/21, яку оприлюднено в ЄДРСР, про повернення касаційної скарги позивачки свідчить, що підставою для повернення касаційної скарги було те, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Таким чином, указані ОСОБА_1 підстави не можна вважати поважними, оскільки вона:

не обґрунтовує та не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо), які б свідчили про те, постанова апеляційного суду не вручалася (видавалася або надсилалась) позивачці раніше 12 лютого 2024 року апеляційним судом;

не обґрунтовує та не надає будь-яких належних доказів про те, чому позивачкою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 березня 2024 року у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку;

не надає будь-яких належних доказів отримання ухвали Верховного Суду від 31 липня 2024 року про повернення касаційної скарги 11 вересня 2024 року (конверт та супровідний лист, тощо) та чому повторна касаційна скарга подана лише 26 вересня 2024 року.

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на дві постанови Верховного Суду.

Однак підстави касаційного оскарження судових рішень позивачкою належним чином не викладено.

Особа, яка подала касаційну скаргу, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) не зазначає, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

У частині третій статті 411 ЦПК України, передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом з тим, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт перший частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Додана до касаційної скарги квитанція від 19 лютого 2024 року на суму 3 632,00 грн за подану у лютому 2024 року касаційну скаргу, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 31 липня 2024 року повернуто, не є підставою для його зарахування за подання касаційної скарги у вересні 2024 року. Оскільки за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно пз ідпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення зустрічного позову - 2021 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги особі, яка її подала, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 632,00 грн (908,00 грн * 200% * 2 вимоги немайнового характеру).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат