Постанова

від 22.06.2023 по справі 289/502/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/502/23 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Категорія 16 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №289/502/23 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай),

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Мельника О.В. у м. Радомишль,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишено без розгляду. Його позовну заяву судом залишено без руху та надано строк в 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору в розмірі 1251,70 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що вона є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим суду доказам, проігноровано норми права, Конституції України, ЦК України, ЦПК України, що і призвело до невірного вирішення справи, що протирічить діючому законодавству України. Суд неправильно застосував норми процесуального права та порушив права сторони у справі на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, що передбачено ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Також він просить, справу розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне.

Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся з вищезазначеним позовом (а.с.1-5).

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 09.03.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору та неподанням ним документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону (а.с.19).

21.03.2023 на виконання вимог вищевказаної ухвали від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви та звільнення його від сплати судового збору, в якому ОСОБА_1 просить суд долучити копії документів, які мають бути підставою для звільнення його від сплати судового збору. Зокрема, довідку ОК-5 від 16.02.2023, довідку ОК-7 від 16.02.2023, відомості з ДРФОПП про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 16.02.2023, довідки про доходи з Пенсійного фонду України та Радомишльського відділу ЖФ Житомирського ОЦЗ, а також звільнити його від сплати судового збору (а.с.22-28).

Ухвалою суду від 23.03.2023 позивачу зменшено розмір сплати судового збору за подання даного позову до 1251,70 грн та надано час для його сплати (а.с.30-31).

30.03.2023 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про звільнення його від сплати зменшеного розміру судового збору, яке оскаржуваною ухвалою залишено без розгляду (а.с.42).

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір» (далі Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у вищевказаному Законі є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно до ст.136 ЦПК України повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 12 ЦПК України, якими розкривається зміст однієї із засад цивільного судочинства в Україні, а саме, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб`єктами владних повноважень.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У той же час, положення ст. 136 ЦПК України передбачають можливість відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Довідка про доходи Коростишівського об`єднаного управління ПФУ в Житомирській області про отримання ОСОБА_1 пенсії за віком, не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік. Зазначеним документом констатується факт нарахування позивачу щомісячних виплат. Сам по собі факт отримання такої виплати не позбавляє його права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір.

При цьому документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Однак, надані Відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які долучені скаржником до заяви про звільнення від сплати судового збору не підтверджують відстуність у позивача інших доходів (в тому числі пенсії, доходів від підприємницької діяльності, тощо).

Також, вони не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік.

Отже, доводи ОСОБА_1 не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору.

З урахуванням вимог ч.3 ст.136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Сплата ж судового збору за подання позовної заяви, є процесуальним обов`язком сторони.

Зменшуючи розмір судового збору до 1251,70 грн місцевий суд врахував обставини справи та дав належну оцінку наданим позивачем доказам.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до змісту ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення суду не впливають, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді