Ухвала

від 20.06.2023 по справі 910/12644/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"20" червня 2023 р. Справа№ 910/12644/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю учасників апеляційного провадження: згідно протоколу судового засідання від 20.06.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.03.2023 (повний текст складено 23.03.2023)

у справі № 910/12644/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Укркомунобслуговування»

за участю Київської міської прокуратури

про визнання договору продовженим,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМ України) про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк, до 24.09.2028 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Агрофірма "Квіти України"» у місячний строк після закінчення строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 не отримало від відповідача повідомлення про припинення строку його дії, відтак, у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору та у відповідності до п. 10.5. договору, цей договір вважається продовженим. Крім того, позивач продовжував користуватися орендованим майном та сплачувати орендну плату, проте, в подальшому відповідач відмовився від продовження договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК на тих самих умовах і тай самий строк, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022, зокрема, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (третя особа-1), а ухвалою суду від 23.01.2023 залучено до участі у справі в якості третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Укркомунобслуговування» (третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» задоволено.

Визнано договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Акціонерним товариством «Квіти України» (назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України») продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк до 24.09.2028 включно.

Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» 2481, 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення винесене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням усталеної практики Верховного Суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12644/22.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12644/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22; справу №910/12644/22 призначено до розгляду на 16.05.2023 на 14:40 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/12644/22 до 20.06.2023 до 12:40 год.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам апелянта, поясненням представників учасників апеляційного провадження, апеляційний господарський суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, при розгляді апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 22 липня 2019 року у справі №911/2635/17, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги в такому випадку з урахуванням принципу змагальності, закріпленому у частині 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, мають бути доведені ним належними, допустимими та достовірними доказами відповідно до частини 1 статті 74, статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України .

Більше того, частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. При цьому, частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вказувалось вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» задоволено та визнано договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Акціонерним товариством «Квіти України» (назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України») продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк до 24.09.2028 включно.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтовує її тим, що предметом договору оренди №4086ЦМК від 24.09.2008, строк якого оскаржуваним рішенням суду продовжено до 24.09.2028 включно, є цілісний майновий комплекс розташований на земельній ділянці загальною площею 11,1502 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013 за адресою: вулиця Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва.

Водночас, між Державним підприємством «Укркомунобслуговування» (сторона-1, третя особа-2 на стороні відповідача), яке діяло від імені, за дорученням та на підставі згоди Міністерства розвитку громад та територій України, як власника об`єкта нерухомості земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, та ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС» (сторна-2) укладено договір №09/12/2022-2 від 09 грудня 2022 року, предметом якого є зобов`язання та права сторін по проектуванню, реконструкції та будівництва об`єкта реконструкції на земельній ділянці з метою отримання кожною з сторін своєї частини в реконструйованому та побудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі (п. 1.1.).

Як вказує скаржник, за умовами договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022 до проекту будівництва включена земельна ділянка загальною площею 11,1502 га по вулиці Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, а також цілісний майновий комплекс, загальною площею - 50 857,60 кв.м., огородження 1666,7 м.п. розташовані на зазначеній земельній ділянці.

Відповідно до п. 1.2. договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022 сторона-1 передає, а сторона-2 приймає на себе функції замовника (забудовника) на час проектування об`єкта на всіх етапах реалізації договору щодо розробки проектної документації, реконструкції та будівництва об`єкта, реєстрації права власності на побудований та реконструйований об`єкт, відповідно до частки сторін та інших функцій передбачених даним договором, окрім тих, що відповідно до умов даного договору покладено на сторону-1. Сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити реконструкцію та будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації в порядку та на умовах, визначених у договорі, що включає в себе звільнення існуючих приміщень від майна сторони-1, шляхом його демонтажу та перевезення із існуючих приміщень на місце, визначене стороною-1, та їх монтаж на визначеному місці.

Згідно з п. 7.5 договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022 сторони дійшли спільної, беззаперечної та безапеляційної згоди про те, що з метою уникнення виникнення будь-яких фінансових зобов`язань у сторони-1, як бюджетної установи, які не передбачені бюджетом - усі вихідні данні, технічні умови, технічні рішення, договори на приєднання, Містобудівні умови та обмеження, експертні звіти, дозволи, погодження тощо оформлюються виключно на ім`я сторони-2. Для цього уповноважені особи сторін цього договору без додаткового погодження укладають супутні договори (передання функцій замовника, забудовника, суперфіцію, сервітуту, передання прав та обов`язків тощо), видають на ім`я сторони-2 та визначених нею осіб довіреності тощо.

Відповідно до п. 2.4 договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, загальний строк реалізації договору не може перевищувати 13 (тринадцять) років з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 4 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України передбачено, що речовими правами на чуже майно, зокрема, є право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною 1 статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (стаття 415 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Крім того, між Державним підприємством «Укркомунобслуговування» (суперфіціар), яке діяло від імені, за дорученням та на підставі згоди Міністерства розвитку громад та територій України, як власника об`єкта нерухомості земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, та ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС» (суперфіціарій) укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09 грудня 2022 року, відповідно до пункту 1.1. якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Тираспольська, 43, що у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення для іншого сільськогосподарського призначення, загальною площею - 11,1502 га, що перебуває у власності (в постійному користуванні) суперфіціара, для реалізації суперфіціарієм свого права на забудову.

Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об`єктів житлового, культурного, соціально-побутового та іншого призначення (надалі - об`єкти нерухомості), згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки, відповідно до укладеного сторонами договору, предметом якого є передача суперфіціаром суперфіціарію в повному обсязі функцій замовника будівництва та/або забудовника на земельній ділянці, визначених суперфіціарієм об`єктів житлового, культурного, соціально-побутового та іншого призначення (п.1.2. договору суперфіцію від 09.12.2022).

Відповідно до п. 1.6. договору суперфіцію від 09.12.2022 право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) переходить до суперфіціарія з моменту укладення цього договору.

09 грудня 2022 року ДП «Укркомунобслуговування», яке діяло від імені, за дорученням та на підставі згоди Міністерства розвитку громад та територій України, як власника об`єкта нерухомості земельної ділянки та цілісного майнового комплексу, передано ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС» земельну ділянку загальною площею 11,1502 га, розташованої по вулиці Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва, для здійснення будівництва багатофункціонального житлового комплексу, про що сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі.

Відтак, як вказує заявник, у відповідності до умов укладених договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022 та договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09 грудня 2022 року, ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС» є забудовником земельної ділянки загальною площею 11,1502 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013 за адресою: вулиця Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва та виконавцем з реконструкції будівель та споруд, що входять до складу цілісного майнового комплексу, загальною площею - 50 857,60 кв.м., огородження 1666,7 м.п., який розташований на вказаній земельній ділянці.

На думку ТОВ «Сітігазсервіс» визнання оскаржуваним рішенням договору оренди №4086ЦМК від 24.09.2008 продовженим до 24.09.2028 включно, порушує законні права, інтереси та обов`язки ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС», оскільки повернення ЦМК в оренду ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» унеможливить виконання сторонами умов договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022 і призведе до завдання збитків Державі України в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, ДП «УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ» та ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС».

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлено, що 24.09.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Акціонерним товариством «Квіти України» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України». Строк дії цього договору 10 років - з 24.09.2008 до 24.09.2018 включно.

Судом встановлено, що позивач до закінчення терміну дії договору оренди звернувся до відповідача, як орендодавця та третьої особи-1, як до суб`єкта управління об`єктом державної власності, з листами № 07/08-18 від 07.08.2018 та № 14/08-18 від 14.08.2018 з пропозицією продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 на той самий термін і на тих самих умовах.

Проте, позивач на ці листи відповіді не отримав, у зв`язку із чим повторно звернувся до відповідача із листом № 10/10-18 від 18.10.2018, в якому повторно просив продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008.

Судом також встановлено, що РВ ФДМУ по м. Києву 24.10.2018 о 17 год. 04 хв. надіслало у відповідь на листи позивача №07/08-18 від 07.08.2018 та №10/10-18 від 12.10.2018 повідомлення про припинення дії договору оренди.

З повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0103265362129 вбачається, що ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» отримало повідомлення відповідача 26.10.2018, тобто поза межами місячного строку, встановленого для повідомлення про припинення дії договору оренди державного майна.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем та третьою особою-1, що після 24.09.2018 ПрАТ «Агрофірма «Квіти України"» продовжує користуватися орендованим майном, зокрема, акт приймання-передачі про повернення майна з орендного користування між позивачем та відповідачем не складалось, звернень РВ ФДМУ по місту Києву про примусове виселення позивача з орендованого майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» матеріали справи також не містять.

Більше того, позивачем надано суду лист РВ ФДМУ по місту Києва № 30-05/4077 від 21.05.2021, з якого вбачається, що за період з 24.09.2008 по 20.05.2021 позивачем сплачено до Державного бюджету України за користування майновим комплексом Державної фірми «Квіти України» 85094943,13 грн.

Судом також встановлено, що листом Мінрегіону № 7/21/15712-20 від 18.09.2020 повідомлено позивача про надання згоди на продовження терміну дії договору оренди, посилаючись на рішення комісії з розгляду питань оренди нерухомого державного майна, яке належить до сфери управління Міністерства (протокол комісії № 1 від 26.06.2020), з огляду на те, що позивач протягом строку дії договору оренди вчасно сплачував орендні та комунальні платежі за договором.

Отже, за вказаних обставин, приймаючи до уваги надані сторонами докази у справі та заслухавши пояснення сторін у судових засіданнях, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки в порушення ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ПрАТ «Агрофірма "Квіти України"» у місячний строк після закінчення дії цього договору оренди, тобто до 24.10.2018, не отримало повідомлення від РВ ФДМУ по місту Києву про припинення дії договору оренди №4086ЦМК та вважаючи цей договір продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, продовжувало користуватися орендованим майном.

Ураховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк до 24.09.2028 включно, що має наслідком задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуваним рішенням, з огляду на предмет позову у даній справі та встановлені судом обставини, не вирішено питань, що стосуються прав та обов`язків ТОВ «Сітігазсервіс», оскільки предметом спору є визнання договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008, укладеного між ПрАТ «Квіти України» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк, до 24.09.2028 включно

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що апелянт не є безпосереднім учасником у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами.

Крім того, слід зазначити, що договір №09/12/2022-2 від 09.12.2022 та договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09 грудня 2022 року, на які апелянт посилається як на підставу своїх вимог, були укладені вже після звернення ПрАТ «Квіти України» з позовом у даній справі.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, скаржник в підтвердження своїх вимог не надав жодних доказів, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б вказували на вирішення оскаржуваним рішенням питань, що безпосередньо стосуються прав, інтересів та (або) обов`язків ТОВ «Сітігазсервіс».

Враховуючи вищевикладені обставини та беручи до уваги те, що як мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 не містить жодного висновку суду про права та обов`язки ТОВ «Сітігазсервіс», так і резолютивна частина даного рішення не стосується прав та обов`язків скаржника, що свідчить про відсутність правового зв`язку між оскаржуваним судовим рішенням та апелянтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права ТОВ «Сітігазсервіс» оскаржуваним рішенням не порушені, а тому останній не є належним суб`єктом апеляційного оскарження в розумінні процесуального закону.

Відтак, в апеляційній скарзі ТОВ «Сітігазсервіс» не наведено очевидного та безумовного зв`язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б вказували на вирішення оскаржуваною ухвалою питань, що безпосередньо стосуються прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Сітігазсервіс».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Дослідивши матеріали та перевіривши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги не вирішував, рішення не містить суджень про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

За вказаних обставин, колегія вважає, що доводи апелянта, зокрема, в частині вирішення оскаржуваним рішенням питання про його права та інтереси не знайшли свого підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак інші доводи апеляційної скарги щодо розгляду оскаржуваного рішення по суті не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 234, 235, п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітігазсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено: 21.06.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська