Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/12644/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 910/12644/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.07.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Укркомунобслуговування", Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.03.2023 (повний текст складено 23.03.2023)

у справі № 910/12644/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Укркомунобслуговування"

за участю Київської міської прокуратури

про визнання договору продовженим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Квіти України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк, до 24.09.2028 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» у місячний строк після закінчення строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 не отримало від відповідача повідомлення про припинення строку його дії, відтак, у відповідності до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору та у відповідності до п. 10.5. договору, цей договір вважається продовженим. Крім того, позивач продовжував користуватися орендованим майном та сплачувати орендну плату, проте, в подальшому відповідач відмовився від продовження договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК на тих самих умовах і тай самий строк, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» задоволено.

Визнано договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Акціонерним товариством «Квіти України» (назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України») продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк до 24.09.2028 включно.

Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» 2481,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки в порушення частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» у місячний строк після закінчення дії цього договору оренди, тобто до 24.10.2018, не отримало повідомлення від РВ ФДМУ по місту Києву про припинення дії договору оренди №4086ЦМК та вважаючи цей договір продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, продовжувало користуватися орендованим майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Укркомунобслуговування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа-2 посилається на те, що, по-перше, Мінрегіон належним чином та у визначений законом строк повідомив позивача про бажання припинити договір оренди ЦМК, що підтверджується листом від 11.06.2018 №7/21-5762; по-друге, 09.12.2022 між третьою особою-2 та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено договір №09/12/2022-2, відповідно до умов якого, останньому передані права на забудову земельної ділянки загальною площею 11,1502 га, що знаходиться за адресою: вул.. Тираспільська,43 Подільського району мста Києва, та реконструкцію об`єктів , що входять до ЦМК та знаходиться на вказаній земельній ділянці. Зазначені факти, на думку апелянта, унеможливлюють та спростовують твердження позивача про те, що він до сих пір продовжує користуватись орендованим майном за спірним договором оренди.

Крім того, Державне підприємство "Укркомунобслуговування" звертає увагу на те, що позивач, з метою захисту своїх прав щодо оренди спірного майна, вже звертався до господарського суду з позовом про визнання договору переукладеним в редакції позивача, підставою якого була відмова відповідача у продовженні строку дії договору, оскільки на переконання позивача, відповідач безпідставно відмовив у переукладанні договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі №910/11827/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, у задоволенні позову було відмовлено. У згаданій справі досліджувались докази, аналогічні доказам, поданим під час розгляду даної справи.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось також Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначає, що своїм листом від 22.10.2018 №30-06/10288 направило позивачу повідомлення про відмову від договору оренди, тобто, в межах місяця після закінчення терміну дії договору оренди. Отже, враховуючи те, що відповідач у визначений законом строк повідомило ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» про відмову у продовженні терміну дії договору оренди, термін дії договору оренди закінчився 24.09.2018. Зазначене також підтверджується обставинами, встановленими у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі № 910/11827/21.

За доводами апелянта, заява орендодавця про відмову від продовження договору оренди в силу вимог закону є одностороннім правочином та не вимагається будь-якої відповіді іншої сторони, що виключає будь-яке значення коли саме в межах місячного строку було відправлено лист-повідомлення про відмову від продовження договору оренди. У зв`язку з наведеним, скаржник вважає висновки суду першої інстанції про те, що істотне значення має факт отримання повідомлення іншою стороною протягом місяця після закінчення договору оренди ЦМК від 24.09.2018 такими, що не відповідають нормам частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 764 Цивільного кодексу України та п.10.5. договору оренди ЦМК.

Відповідач також вказує, що у поясненнях від 09.01.2023 № 30-10/141 просило застосувати строк позовної давності, оскільки позивач дізнався про відмову в продовженні договору оренди ІДМК ще в кінці 2018 року, у зв`язку з чим трирічний строк позовної давності за вимогою про визнання продовженим терміну дії Договору оренди ЦМК сплив, що є підставою для відмови у позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12644/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Укркомунобслуговування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12644/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Укркомунобслуговування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22; справу №910/12644/22 призначено до розгляду на 16.05.2023 на 14:40 год.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 поновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/12644/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/12644/22; справу № 910/12644/22 призначено до розгляду на 16.05.2023 на 14:40 год.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та 20.06.2023 оголошувались перерви в судових засіданнях до 20.06.2023 та 11.07.2023 відповідно.

Колегія суддів звертає увагу, що 15.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури надійшло повідомлення про вступ у справу №910/12644/22 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор зазначив, що за результатами вивчення матеріалів справи № 910/12644/22 встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру. Так, спір у вказаній справі стосується визнання продовженим договору оренди державного майна - цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» № 4086цмк, укладеного 24.09.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та АТ (нині - ПАТ) «Квіти України», термін дії якого закінчився 24.09.2018. Водночас, ухиляючись від повернення державного майна, через 4 роки після припинення терміну дії договору оренди позивачем повторно ініційовано судовий спір про визнання його продовженим у тій самій редакції та на тих самих умовах, які на даний час не відповідають чинному законодавству щодо оренди державного майна. Враховуючи викладене, у даному випадку порушення державних інтересів є очевидним, оскільки спір у справі фактично спрямований на ухилення позивача від обов`язку щодо повернення власнику державного цілісного майнового комплексу, що унеможливлює його ефективне використання та отримання доходу.

Більш того, як вбачається з пояснень Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та ДП «Укркомунобслуговування» орендоване майно цілісного майнового комплексу знаходиться в занедбаному та непридатному для використання стані.

Згідно з Переліком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1114-р, цілісний майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України» належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є третьою особою у даній справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Водночас, як зазначає прокурор, ні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавцем, ні Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України як органом управління, заходи, передбачені Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, щодо повернення державного майна тривалий час не вживались, питання щодо стягнення з позивача збитків, заподіяних орендарем внаслідок погіршення стану орендованого державного майна, не ініціювалось.

Зазначена тривала бездіяльність уповноважених органів призвела до порушення інтересів держави щодо ефективного використання державної власності та стала передумовою для ініціювання позивачем даного спору.

Крім того, при ознайомленні з матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи № 910/12644/22 судом першої інстанції представник Міністерства 20.02.2023 у підготовче судове засідання не з`явився, підготовче засідання у справі було закрито за його відсутності.

До того ж Міністерством, як органом управління державним майном, не оскаржено в апеляційному порядку незаконне судове рішення, яким продовжено позивачу термін користування державним цілісним майновим комплексом до 2028 року.

Водночас, як вбачається з апеляційних скарг ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» між державним підприємством та товариством, за погодженням з Міністерством 09.12.2022 укладено договір № 09/12/2022-2, за змістом якого державне майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 50 857, 6 кв м по вул. Тираспільській, 43 у Подільському районі м. Києва (є предметом договору оренди) та земельна ділянка державної власності, на якій він розташований, передана товариству для реконструкції та нового будівництва об`єктів житлової нерухомості.

Про вказані обставини, які очевидно є перешкодою для продовження договору оренди державного майна, представник Міністерства при розгляді справи судом першої інстанції не повідомив.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Міністерством своїх повноважень щодо захисту інтересів держави при розгляді справи № 910/12644/22 та наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі саме прокурором.

З огляду на викладене, враховуючи неналежне здійснення Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України своїх повноважень щодо контролю за ефективним використанням та збереженням державного майна, з метою недопущення порушень державних інтересів, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України Київська міська прокуратура повідомила, що вступає у справу № 910/12644/22.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Укркомунобслуговування» позивач просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Доводи позивача обґрунтовано тим, що лист РВ ФДМУ по м. Києву №30-06/10288 від 22.10.2018 було підписано не уповноваженою особою, у зв`язку з чим позивач діяв добросовісно продовжуючи виконувати договір оренди та вважаючи його продовженим через відсутність заяви (повідомлення) відповідача про припинення договору, який був підписаний уповноваженою особою відповідача. Позивач стверджує також про неналежне (несвоєчасне) повідомлення його про припинення дії договору, а також вказує, що висновки апеляційного суду у справі №910/11827/21, на які посилаються апелянти, мають очевидний характер правової оцінки обставин спірної для тієї справи юридичної ситуації, а не встановлення певних фактів, через що, постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі № 910/11827/21 не має предиційного характеру для цієї справи №910/12644/22.

За поясненнями прокурора Київської міської прокуратури, ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують, що РВ ФДМУ по м. Києву на виконання положень частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на час дії договору) та частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України, листом від 22.10.2018 №30-06/10288 повідомило ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» про відмову у продовженні дії договору оренди. А відтак, договір оренди ЦМК від 24.09.2008 №4086цмк припинив свою дію 24.09.2018. При цьому, судом не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.20220 у справі №910/719/19, про те, що заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця, що не потребує узгодження орендаря в силу прямої вказівки закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відзивів від інших учасників справи на апеляційні скарги не надходило, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

В судовому засіданні 11.07.2023 представник позивача підтримав, подане ним 11.07.2023 через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що ТОВ «Сітігазсервіс» було подано касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Разом з тим, повивачем не надано доказів прийняття судом касаційної інстанції касаційної скарги ТОВ «Сітігазсервіс2 до свого провадження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, 20.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» надійшло клопотання, у якому позивач просив витребувати від ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» оригінали всіх документів, що додані до поданих ними апеляційних скарги, а також витребувати у Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України пояснення та відповідні письмові докази щодо того, чи надавались ним погодження на укладення договору щодо реконструкції та будівництва об`єкта по вул.. Тираспільській, 43 у м. Києві та договору про встановлення права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення по вказаній адресі.

Клопотання мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази: - надання органом управління - Міністерством розвитку громад та територій України погодження на укладення (підписання) вищезазначених документів Державним підприємство «Укркомунобслуговування»; - перебування земельної ділянки сільськогосподарського призначення по вул. Тираспольська, 43 в м. Києві у користуванні ДГІ «Укркомунобслуговування» (за даними державного реєстру речових прав зазначена земельна ділянка перебуває у власності держави в особі Міністерства, відсутні будь-які записи про перехід прав на цю земельну ділянку іншим особам, в т.ч. Державному підприємству «Укркомунобслуговування» чи ТОВ «Сітігазсервіс», в т.ч. відсутні записи, про встановлення сервітуту чи інших обтяжень щодо цієї земельної ділянки (інформаційну довідка з ДРРП від 10.04.2023 додано до відзиву позивача на апеляційні скарги); - зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на житлову забудову.

Державне підприємство «Укркомунобслуговування», яке є стороною вищезазначених договорів, та Міністерство в суді першої інстанцій не повідомляли про існування таких договорів.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про витребування доказів, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що спірним питанням на розгляді суду апеляційної інстанції є обставини наявності/відсутності підстав для продовження строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008. Водночас, договори щодо реконструкції та будівництва об`єкта по вул.. Тираспільській, 43 у м. Києві та про встановлення права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення по вказаній адресі не є предметом дослідження у даній справі, відтак відсутні підстави для витребовування їх оригіналів для огляду в судовому засіданні.

Стосовно клопотання ПрАТ «Агрофірма «Квіти України», поданого через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду 11.07.2023, про витребування у відповідача докази дії станом на 22.10.2018 наказу з особового складу №263-к від 28.11.2017 «Про тимчасове підпорядкування підрозділів регіонального відділення ФЛПУ по м. Києву та розподіл функціональних обов`язків», а також оригінал даного наказу. Клопотання мотивоване тим, що в матеріалах відсутні докази того, що вказаний наказ діяв на дату підписання першим заступником начальника відповідача листа №30-06/10288 від 22.10.2018.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання позивача з підстав його необґрунтованості.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 24.09.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Акціонерним товариством «Квіти України» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України» (далі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно з актом оцінки, зведеним актом інвентаризації та передавальним балансом підприємства.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства.

Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).

Строк дії договору 10 років - з 24.09.2008 до 24.09.2018 включно (п. 10.1 договору).

У відповідності до п. 10.5. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

На виконання умов укладеного договору оренди, згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 24.09.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву передало, а Акціонерне товариство "Квіти України" прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно - цілісний майновий комплекс Державної агрофірми "Квіти України".

23.07.2012 р., у зв`язку зі зміною найменування орендаря та приведення статутних документів до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», між Приватним акціонерним товариством "Агрофірма "Квіти України" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву був укладений договір № 4086/02 про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу № 4086ЦМК від 24.09.2008, яким змінено назву та юридичну адресу орендаря.

Додатковими угодами від 17.01.2013 р., від 28.02.2013 та від 18.09.2013 до договору оренди сторони погодили зміни щодо орендної плати та відповідальності орендаря у разі неналежної її сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою продовження строку дії договору оренди ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» 07.08.2018 звернулося до РВ ФДМУ по місту Києву з листом № 07/08-18, у якому просило продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. У цьому ж листі орендар вказав, що своєчасно та в повному обсязі сплачує податки і збори як до державного, так і до місцевого бюджетів. Крім того, повідомив, що на виконання п. 1.3 договору орендар викупив у ДАФ "Квіти України" рослинну продукцію, а на виконання п. п. 4.1, 4.2, 4.6 - здійснив амортизаційні поліпшення.

14.08.2018 із аналогічним листом № 14/08-18 позивач звернувся до Мінрегіону, у якому вказав про належне виконання орендарем своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплати орендних платежів, здійснення платежів до державних та місцевих бюджетів, вчинення заходів щодо відновлення (поліпшення) нерухомого майна. У своєму листі позивач також просив Мінрегіонбуд продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 на той самий термін і на тих самих умовах, передбаченими укладеним раніше договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору.

10.10.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 10/10-18, у якому просив продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 на той самий термін і на тих самих умовах.

Разом з тим, РВ ФДМУ по місту Києву листом № 30-06/10288 від 22.10.2018 повідомило позивача про отримання від Мінрегіону листа № 7/21-5762 від 11.06.2018, у якому Мінрегіон (до сфери управління якого належить орендований цілісний майновий комплекс) зазначив про необхідність припинення дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 після закінчення терміну, на який його було укладено, та вказав, що орендодавець не має можливості продовжити дію договору на наступний термін. Зважаючи на таку відповідь, з метою здійснення заходів, пов`язаних з поверненням майна, що перебувало в користуванні позивача, відповідач просив надати кандидатури представників ПрАТ «Агрофірма "Квіти України"» для участі в роботі спільної комісії по оцінці та розмежуванню майна, а також для участі в роботі інвентаризаційної комісії.

У подальшому, позивач звертався до відповідача з листами, в яких просив РВ ФДМУ по місту Києву провести нараду з питань продовження дії договору оренди.

У відповідь на звернення позивача, відповідач направив повідомлення № 30-06/9863 від 02.12.2019, у якому вказав про можливість надання своїх представників для участі у такій нараді за умови погодження Мінрегіоном питання про її проведення.

Разом із тим, Мінрегіон листом №7/21/19983-19 від 12.12.2019 повідомив відповідача, що не вбачає необхідності у проведенні наради щодо продовження строку договору оренди з позивачем, оскільки Міністерством прийнято рішення про передачу ЦМК на баланс ДП «Український карантинний розсадник».

18.06.2020 позивач знову звернувся до Мінрегіону з листом №18/06-20, в якому просив погодити можливість надання в оренду цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України».

Так, листом 7/8/11408-20 від 07.07.2020, Мінрегіон повідомив РВ ФДМУ по місту Києву про можливість подальшої оренди ЦМК з метою його ефективного використання та відсутність необхідності в його використанні для власних потреб. У цьому ж листі Мінрегіон запропонував Регіональному відділенню розглянути звернення ПрАТ "Агрофірма "Квіти України" з цього питання.

Крім того, листом № 7/21/15712-20 від 18.09.2020 Мінрегіон повідомив ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» про надання згоди на продовження терміну дії договору оренди, а саме, що комісією з розгляду питань оренди нерухомого державного майна, яке належить до сфери управління Мінрегіону, вирішено (протокол комісії № 1 від 26.06.2020) взяти до уваги, що позивач протягом строку дії договору оренди вчасно сплачував орендні та комунальні платежі за договором. Водночас, у цьому листі Мінрегіон звернув увагу позивача на необхідність розпочати нову процедуру оренди цілісного майнового комплексу у спосіб, встановлений законодавством.

У свою чергу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву на підставі наказу № 24 від 12.01.2021 здійснило періодичний комплексний огляд об`єкта оренди щодо виконання умов договору оренди державного нерухомого майна № 4086ЦМК від 24.09.2008 та використання державного майна, переданого в оренду за цим договором Приватному акціонерному товариству "Агрофірма "Квіти України", за результатами якого був складений звіт про періодичний комплексний огляд об`єкта оренди від 15.02.2021.

У подальшому, 07.04.2021 ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» звернулося до відповідача з листом №07/04-21, в якому просило переукласти договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» на у новій редакції, на умовах, що були визначені в договорі.

РВ ФДМУ по місту Києву листом № 30-06/4188 від 26.05.2021 у відповідь на звернення позивача просив надати кандидатуру представників від ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» для здійснення заходів, пов`язаних з поверненням майна, що перебувало в орендному користуванні.

18.06.2021 ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» повторно звернулося до РВ ФДМУ по місту Києву з листом №18/0621, в якому знову просило, з урахуванням змісту п. 142 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, переукласти договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» на умовах, що були визначені в договорі.

У відповідь, листом від 23.06.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, посилаючись на статті 14, 15 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та п. 40 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, відмовило позивачу у переукладенні договору оренди цілісного майнового комплексу у зв`язку з відсутністю у чинному законодавстві правових підстав для продовження договору оренди єдиного майнового комплексу шляхом його переукладення без проведення аукціону.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки орендодавцем не додержано вимог щодо своєчасного повідомлення позивача про припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» № 4086ЦМК від 24.09.2008, відповідно цей договір має бути продовжено на той самий строк та на тих самих умовах. Крім того, після закінчення дії договору позивач продовжував користуватися вказаним майном та сплачувати орендні платежі, а власник майна, а саме Мінрегіон листом №7/21/15712-20 від 18.09.2020 надало згоду на продовження терміну дії договору оренди №4086ЦМК від 24.09.2008 з метою ефективного використання державного майна.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, що пов`язані із передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств заснованих на майні, що перебувають у державній та комунальній власності, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ.

Слід зазначити, що з 01.02.2020 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019.

Разом із тим, згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки спірні відносини щодо продовження строку дії договору оренди державного майна після закінчення строку його дії виникли у період дії Закону №2269-ХІІ, то до них також підлягають застосуванню правові наслідки, визначені положеннями цього закону, чинного на час їх виникнення.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди саме протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору має наслідком продовження терміну дії договору на той самий термін і на тих самих умовах. Тобто заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця, що не потребує узгодження орендаря в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Разом з цим, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомлений, чи спосіб такого повідомлення, не містить чинне законодавство і вимоги для орендодавця обґрунтовувати підстави для відмови у продовженні дії договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/719/19.

Як встановлено вище, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України». Строк дії цього договору 10 років - з 24.09.2008 до 24.09.2018 включно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до закінчення терміну дії договору оренди звернувся до відповідача, як орендодавця та третьої особи-1, як до суб`єкта управління об`єктом державної власності, з листами № 07/08-18 від 07.08.2018 та № 14/08-18 від 14.08.2018 з пропозицією продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008 на той самий термін і на тих самих умовах.

Проте, як вказує місцевий господарський суд, позивач на ці листи відповіді не отримав, у зв`язку із чим повторно звернувся до відповідача із листом № 10/10-18 від 18.10.2018, в якому повторно просив продовжити строк дії договору оренди № 4086ЦМК від 24.09.2008.

Судом першої інстанції було встановлено, що РВ ФДМУ по м. Києву 24.10.2018 о 17 год. 04 хв. надіслало у відповідь на листи позивача №07/08-18 від 07.08.2018 та №10/10-18 від 12.10.2018 повідомлення про припинення дії договору оренди.

З повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0103265362129 вбачається, що ПрАТ «Агрофірма «Квіти України» отримало повідомлення відповідача 26.10.2018, тобто поза межами місячного строку, встановленого для повідомлення про припинення дії договору оренди державного майна.

Крім того, як зазначив суд, після 24.09.2018 ПрАТ «Агрофірма "Квіти України» продовжує користуватися орендованим майном, зокрема, акт приймання-передачі про повернення майна з орендного користування між позивачем та відповідачем не складалось, звернень РВ ФДМУ по місту Києву про примусове виселення позивача з орендованого майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» матеріали справи також не містять.

Разом з тим, колегію суддів встановлено наступні обставини.

У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Квіти України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання переукладеним договору оренди цілісного (єдиного) майнового комплексу Державної агрофірми "Квіти України" № 4086ЦМК від 24.09.2008 р. в редакції позивача.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем було безпідставно відмовлено у продовженні строку дії укладеного договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах з огляду на те, що обумовлений майновий комплекс відповідач запланував використовувати в інтересах балансоутримувача для власних потреб.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 у справі №910/11827/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" було відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 28.06.2022 у справі №910/11827/21 зазначив наступне:

«З матеріалів справи вбачається, що ні лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.06.2018 р. № 7/21-5762, ні лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 22.10.2018 р. № 30-06/10288 не містять відомостей про намір органу управління використовувати орендоване майно для власних потреб.

Так, у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.06.2018 р. № 7/21-5762 вказано, що 09.06.2017 р. робочою групою у складі представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було проведено перевірку виконання вимог чинного законодавства в сфері орендних відносин щодо державного нерухомого майна - цілісний майновий комплекс. В ході обстеження робочою групою було встановлено незаконне використання державного нерухомого майна без укладання договорів суборенди та відповідного погодження з орендодавцем. Також було встановлено, що державне майно, яке передане в оренду Приватному акціонерному товариству «Агрофірма «Квіти України», знаходиться у неналежному стані зі значними пошкодженнями.

Інших відомостей, зокрема, щодо наміру використовувати орендоване майно у власних потребах, Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України у листі від 11.06.2018 № 7/21- 5762 не зазначало.

В свою чергу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом від 22.10.2018 р. № 30-06/10288 повідомило Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України» про відмову у продовженні дії укладеного договору оренди у встановлений законом та умовами договору оренди строк.

Враховуючи те, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не висловлювало наміру використовувати для власних потреб орендоване позивачем майно, висновки суду першої інстанції про те, що реалізацію свого переважного права позивачем було розпочато під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у попередній редакції), реалізація переважного права не була закінчена, а в подальшому вступив в дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (у новій редакції), є помилковими.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Вбачається, що договір оренди від 24.09.2008 р. № 4086ЦМК припинив свою дію 24.09.2018 р., тому листування з орендарем чи балансоутримувачем після закінчення строку чинності договору оренди не є юридично значимими діями.

Як було встановлено вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом від 22.10.2018 р. № 30-06/10288 повідомило Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України» про відмову у продовженні дії договору оренди у встановлений законом та умовами цього договору строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 5.7 договору оренди, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

Однак позивач свій обов`язок не виконав та не повернув з користування орендоване майно, що унеможливлює укладання договору оренди з іншим орендарем.

Крім цього, як вже зазначалося, лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.06.2018 р. № 7/21-5762 та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 22.10.2018 р. № 30-06/10288 не містять інформації про намір органом управління використовувати орендоване майно для власних потреб.»

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У справі №910/11827/21 сторонами також є Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Квіти України» (позивач) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (відповідач), Міністерство розвитку громад та територій України (третя особа), спір у справи виник щодо договору оренди від 24.09.2008 № 4086ЦМК.

Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 та постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/11827/21, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

Відтак, обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги у даній справі (орендар у місячний строк до закінчення строку дії договору не отримав від відповідача повідомлення про припинення строку його дії), вже були досліджені та спростовані судами апеляційної та касаційної інстанцій в межах розгляду справи № 910/11827/21 та в силу частини статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи.

Крім того, як зазначалось вище, за висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомлений, чи спосіб такого повідомлення, не містить чинне законодавство і вимоги для орендодавця обґрунтовувати підстави для відмови у продовженні дії договору оренди.

Отже, оскільки, судами у справі № 910/11827/21 встановлено обставини належного повідомлення відповідачем позивача про припинення строку дії договору та припинення його дії - 24.09.2018, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Квіти України» про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу Державної агрофірми «Квіти України» №4086ЦМК від 24.09.2008 продовженим у тій самій редакції, на тих самих умовах та на той самий строк, до 24.09.2028 включно, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи позивача стосовно того, що лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 22.10.2018 №30-06/10288 було підписано не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено вище, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 22.10.2018 №30-06/10288 було повідомлено позивача про відмову від договору оренди.

Даний лист був підписаний першим заступником начальника РВ ФДМУ по м. Києву Новіковим Русланом Миколайовичем.

20.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від відповідача надійшли пояснення, до яких додано належним чином завірені копії:

- наказу з особового складу №239-р від 27.11.2017, яким відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» призначено Новікова Руслана Миколайовича призначено на посаду першого заступника начальника Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з 28.11.2017;

- наказу з особового складу №263-к від 28.11.2017 «Про тимчасове підпорядкування структурних підрозділів регіонального відділення ФДМУ по м. Києву та розподіл функціональних обов`язків»;

- посадової інструкції Першого заступника начальника Регіонального відділу Фонду державного майна України по місту Києву.

Як вбачається з наказу №263-к від 28.11.2017 з метою підвищення ефективності роботи структурних підрозділів Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву та у зв`язку з упорядкуванням структури, першому заступнику начальника Регіонального відділення Новікову Руслану Миколайовичу тимчасово були підпорядковані керівному складу Регіонального відділення наступні структурні підрозділи:

- Відділ оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

- Відділ укладання договорів оренди державного майна;

- Відділ по контролю за договорами оренди державного майна;

- Відділ по роботі з орендодавцями військового та державного майна;

- Відділ прогнозування, обліку та контролю за надходженням коштів від орендної плати.

Відповідно п. 4 наказу наведеного вище, з метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції Регіонального відділення були делеговані повноваження підписувати та візувати такі документи:

- п. 4.1 Першому заступнику начальника Регіонального відділення Новікову Р.М. було делеговано вчиняти дії, підписувати і візувати документи, накази та листи виходячи з напрямків діяльності підпорядкованих структурних підрозділів.

Також в Посадовій інструкції Першого заступника начальника Регіонального відділення зазначено обов`язок першого заступника знайомитися та візувати всю документацію, що йде на затвердження начальнику регіонального відділення та стосується діяльності підпорядкованих йому підрозділів (п.2.29) та право вчиняти дії, підписувати і візувати документи, накази та листи виходячи з напрямків діяльності підпорядкованих структурних підрозділів, крім документів, підписання яких відноситься виключно до компетенції начальника Регіонального відділення (п.3.2).

Наведене вище спростовує доводи позивача про відсутність повноважень у першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підписувати листи про відмову в продовженні договору оренди.

Вказані докази долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи, оскільки вони надані відповідачем на спростування доводів позивача щодо підписання листа від 22.10.2018 №30-06/10288 не уповноваженою особою, заявлених у відзиві на апеляційну скаргу.

Водночас, як зазначалось вище, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відтак, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо задоволення позову, оскаржуване рішення вважає таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Укркомунобслуговування" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/12644/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" (04136, м. Київ, вул.. Тираспільська, 43, код ЄДРПОУ 33104354) на користь Державного підприємства "Укркомунобслуговування" (03150, м. Київ, вул.. Предславинська, 51, код ЄДРПОУ 16466350) 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Квіти України" (04136, м. Київ, вул.. Тираспільська, 43, код ЄДРПОУ 33104354) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/12644/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 19.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська