Рішення

від 03.05.2023 по справі 910/1696/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2023Справа № 910/1696/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (01044, місто Київ, ВУЛ.ХРЕЩАТИК, будинок 36)

до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРЕАТОР-БУД" (46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ ЛИСТОПАДОВА, будинок 1/3)

За участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ "МОНОЛІТ" (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 17 )

2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЮ "БАУ-УКРАЇНА" (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 2)

про стягнення 3 100 696,82 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Павлов Р.В.

Від відповідача: Слічна С.І.

Від третьої особи-1: Слічна С.І.

Від третьої особи-2: Слічна С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ПП "Креатор-Буд" про стягнення 3 100 696,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 460 від 19.12.2011 та додатковою угодою №1 від 15.09.2021 до нього, унаслідок чого у останнього за період з березня 2022 року до грудня 2022 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 2 795 338,16 грн, за прострочення сплати якої нараховано 305 358,66 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1696/23, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.У порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» та ТОВ «БАУ-УКРАЇНА».

21.03.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, до якого долучено заяву про направлення справи за підсудністю в порядку ст. 27 ГПК України.

21.03.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на заяву про направлення справи за підсудністю.

Суд у підготовчому засіданні 22.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні заяви про направлення справи за підсудністю, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставною.

Крім того, суд у підготовчому засіданні 22.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання до 12.04.2023.

30.03.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

10.04.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1696/23 до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

У судовому засіданні 03.05.2023 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.05.2023 проти стягнення штрафних санкцій заперечував та підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру останніх у порядку ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.03.2022 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2011 між ТОВ «Будівельний союз «Моноліт» та Головним управлінням економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було укладено договір № 460 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яким пайову участь за будівництво першої черги комплексу адміністративно-офісних будівель загальною площею 27 733,00 кв.м (у т.ч. адміністративно-офісна частина - 21.399,00 кв.м, підземний паркінг - 5 137,00 кв.м, інженерно-прохідний колектор - 1 197,00 кв.м) з наземною автостоянкою на 38м/м на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі м. Києва визначено у розмірі 13 551, 33 тис. грн. (п. п. 1.1, 1.3 договору).

На виконання вказаного договору ТОВ «БС «Моноліт» було перераховано кошти пайової участі в сумі 13 563 892,00 грн, що підтверджується листом Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 03.02.20214 № 050/18-664.

Однак, об`єкт - комплекс адміністративно-офісних будівель, за який сплачувалися вказані кошти пайової участі, збудований не був.

11.05.2018 між ТОВ «БАУ-Україна» та ТОВ «БС «Моноліт» було укладено договір про встановлення суперфіцію, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «БС «Моноліт», як власник земельної ділянки, площею 4,3291 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, кадастровий номер - 8000000000:88:061:0073, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, земельна ділянка 17-19, передало ТОВ «БАУ-Україна» (суперфеціарію) право користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Після укладення договору про встановлення суперфіцію від 11.05.2018 та набуття прав замовника будівництва ТОВ «БАУ-Україна» за погодженням з ТОВ «БС «Моноліт» було змінено об`єкт, що підлягає спорудженню на земельній ділянці на «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями господарського призначення та підземним паркінгом по вул. Дегтярівська, 17-19 у Шевченківьскому районі м. Києва».

На підставі дозволів на виконання будівельних робіт № ІУ 113200650647 від 05.03.202 та № ІУ 0132201106207 від 06.11.2020, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України фактично розпочато будівництво І та ІІ черги зазначеного об`єкту з плановим терміном введення їх в експлуатацію:

- до 31.12.2021 - І черги будівництва;

- до 30.06.2023 - ІІ черги будівництва.

При цьому планові техніко-економічні показники зазначених об`єктів будівництва визначено затвердженою в установленому порядку проектною документацією, відповідність якої чинним нормативним вимогам підтверджено:

- щодо І черги: Експертним звітом № 7-283-17-ЕП/КО від 22.04.2019, виданим ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза»;

- щодо ІІ черги: Експертним звітом № 3-124-20-ЕП/КО від 05.10.2020, виданим ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза», експертним звітом № 3-050-21-ЕП/КО від 16.07.2021 (коригування ІІ черги будівництва), виданим ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза».

Інвестиційним договором № 15/05/19, укладеним між ТОВ «БС «Моноліт», ТОВ «БАУ-Україна», ПП «Креатор-Буд» 15.05.2019 (з подальшими змінами та доповненнями до нього), щодо об`єкта «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями господарського призначення та підземним паркінгом по вул. Дегтярівська, 17-19 у Шевченківьскому районі м. Києва» врегулювання питання сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва покладено та ТОВ «БАУ-Україна» як замовника будівництва, а фактичним платником визначено ПП «Креатор-Буд».

При цьому згідно листа ТОВ «БС «Моноліт» від 02.08.2021 № 02/08/2021-1, останнє не заперечує проти зарахування сплаченої ним суми пайового внеску, визначеної договором № 460 пайової участі у створення соціальної та інженерно-транспорної інфраструктури міста Києва від 19.12.2011, у рахунок пайового внеску по об`єкту «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями господарського призначення та підземним паркінгом по вул. Дегтярівська, 17-19 у Шевченківьскому районі м. Києва».

Наведені обставини стали підставою укладення 15.09.2021 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА), ТОВ «БС «Моноліт» (замовник 1), ТОВ «БАУ-УКРАЇНА» (замовник 2) та ПП «Креатор-Буд» (замовник 3) додаткової угоди № 1 до договору пайової участі від 19.12.2011 року № 460, якою, серед іншого, пункт 1.1 договору викладено у новій редакції такого змісту: « 1.1. Предметом цього договору є сплата замовником 1 та/або замовником 2 та/або замовником 3 пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із:

Тип робіт: нове будівництво.

Назва об`єкта: Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями господарського призначення та підземним паркінгом по вул. Дегтярівська, 17-19 у Шевченківьскому районі м. Києва, а саме:

І черга: житловий будинок (№ 1 за ГП) з підземним паркінгом загальною площею 32 352,00 кв.м (в т.ч. житловий будинок загальною площею 28 627,00 кв.м (в. т.ч загальна площа квартир 17 547,00 кв.м, загальна площа вбудованих нежитлових приміщень 1 456,00 кв.м, площа дахової котельні 80,00 кв.м, площа вбудованої ТП 148 кв.м), підземний паркінг загальною площею 3 670,00 кв.м);

1 пусковий комплекс ІІ черги: громадська будівля № 2 (№1а за ГП) загальною площею 1 780,42 кв.м (в т.ч. площа вбудованої ТП 116.09 кв.м);

2 пусковий комплекс ІІ черги: житловий будинок № 2 (№2 за ГП) загальною площею 21 106,09 кв.м (в т.ч. загальна площа квартир 11 394,97 кв.м, загальна площа вбудованих нежитлових приміщень 2 108,10 кв.м), підземний дворівневий паркінг загальною площею 7 592,12 кв.м, громадська будівля № 3 (№ 2 за ГП) загальною площею 2 100,72 кв.м.

Підстава: Експертний звіт ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» від 22.04.2019 № 7-283-17-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації; експертний звіт ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» від 05.10.2020 № 3-124-20-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації; експертний звіт ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» від 16.07.2021 № 3-050-21-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації; накази ТОВ «БАУ-Україна» від 23.04.2019 № 23/04/19-1, від 08.10.2020 № 08/10/20-1 та від 03.08.2021 № 03/08/21-1; листи ТОВ «АІММ-БУД» від 30.07.2021 №№ 2021/07-3, 2021/07-2 та від 29.07.2021 № 2021/07-1; техніко-економічні показники з проекту.

Адреса об`єкта: вул. Дегтярівська, 17-19 у Шевченківьскому районі м. Києва».

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 1 згідно з розрахунком від 31.08.2021 пайовий внесок за І чергу та за 1, 2 п.к. ІІ черги становить 18 296 766,13 грн (без ПДВ), з яких за І чергу - 9 337 464,64 грн, за 1, 2 п.к. ІІ черги - 8 959 301,49 грн, та підлягає уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації об`єкту.

Пунктами 5, 10 додаткової угоди № 1 встановлено, що кошти, перераховані замовником 1 згідно договору пайової участі від 19.12.2011 № 460 у сумі 13 563 892,00 грн, зараховуються в оплату пайового внеску, визначеного п. 7 цієї угоди.

У силу абз. 2 п. 10 додаткової угоди № 1 замовник 3 зобов`язується сплатити залишок пайового внеску за І чергу та за 1, 2 п.к. ІІ черги у сумі 4 732 874,13 грн (без ПДВ), з яких залишок пайового внеску за І чергу становить 0,00 грн, залишок пайового внеску за 1, 2 п.к. ІІ черги становить 4 732 874,13 грн.

Згідно з п. 11 додаткової угоди № 1 замовник 3 зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску за І чергу та за 1, 2 п.к. ІІ черги у сумі 4 732 874,13 грн (без ПДВ) у строк з вересня 2021 року по червень 2023 року включно щомісячно рівними частинами, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Сума платежу, визначена в п. 11 цієї угоди, на момент здійснення оплати коригується на індекс споживчих цін на товари та послуги (далі - індекс інфляції) від місяця, в якому був зроблений розрахунок суми пайового внеску, і до місяця, що передує тому, у якому здійснюється платіж (п. 12 додаткової угоди № 1).

У разі прострочення строків сплати пайового внеску, визначеного у п. 11 цієї угоди замовник 3 сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати пайового внеску (п. 13 додаткової угоди № 1).

Звертаючись до господарського суду, Департамент зазначив, що на виконання додаткової угоди № 1 до договору відповідачем були сплачені частки пайового внеску з вересня 2021 року по лютий 2022 року у загальній сумі 1 322 192,92 грн. Однак, починаючи з березня 2022 року частки пайового внеску ПП «Креатор-Буд» не сплачуються. У зв`язку з вказаною обставиною позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 02.09.2022, від 18.11.2022 про погашення наявної заборгованості, проте останні були залишені відповідачем без виконання.

Наведене стало підставою пред`явлення позову про стягнення з ПП «Креатор-Буд» 2 795 338,16 грн заборгованості за березень - грудень 2022 року, за прострочення сплати якої позивачем нараховано пеню у сумі 305 358,66 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував самого факту несплати ним часток пайової участі протягом березня - грудня 2022 року. Водночас зауважував, що дане порушення грошового зобов`язання було спричинене скрутним матеріальним становищем ПП «Креатор-Буд» унаслідок військової агресії російської федерації проти України, розпочатої 24.02.2022. Так, відповідач зазначив, що листом від 20.05.2022 за вих. №20/05/2022-1 звертався до позивача та, посилаючись на триваючу військову агресію, просив не нараховувати штрафні санкції за допущене порушення взятого на себе грошового зобов`язання. Утім, листом від 20.07.2022 № 050/08-2117 позивач у задоволенні вказаного прохання відмовив.

Водночас відповідач вказав, що починаючи з січня 2023 року ним відновлено щомісячну сплату часток пайової участі, на підтвердження чого надав до матеріалів справи платіжні інструкції від 22.02.2023 на суму 200 000,00 грн, від 23.02.2023 на суму 91 099,80 грн, від 27.02.2023 на суму 100 000,00 грн, від 01.03.2023 на суму 184 156,42 грн.

Крім цього, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, відповідач просив суд зменшити розмір належної до сплати пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції станом на 11.12.2011) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Отже, зі змісту наведеної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинна станом на момент укладення договору № 460 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 19.12.2011, слідує, що перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком останнього, котрий виникає у силу прямої вказівки закону, у той час як належна до перерахування сума визначається положеннями договору про пайову участь, укладеного з органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20 вересня 2019 року, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.

Згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто у випадку укладення договору пайової участі до 01.01.2020 правовідносини з оплати пайової участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них застосовуються положення норми права, що втратила чинність.

Таким чином, на підставі договору № 460 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 19.12.2011 та додаткової угоди № 1 до нього від 15.09.2021, укладених між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА), ТОВ «БС «Моноліт» (замовник 1), ТОВ «БАУ-УКРАЇНА» (замовник 2) та ПП «Креатор-Буд» (замовник 3) у відповідача виник обов`язок сплатити суму пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 4 732 874,13 грн, визначеному відповідно до Розрахунку, який є додатком до додаткової угоди № 1 та договору пайової участі, а також положень пунктів 5, 10 додаткової угоди № 1.

У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося, згідно з п. 11 додаткової угоди № 1 до договору пайової участі відповідач зобов`язався перерахувати залишок пайового внеску за І чергу та за 1, 2 п.к. ІІ черги у загальній сумі 4 732 874,13 грн (без ПДВ) у строк з вересня 2021 року по червень 2023 року включно щомісячно рівними частинами, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Однак, доказів виконання відповідачем вказаного грошового зобов`язання за березень 2022 року у сумі 278 309,65 грн та квітень - грудень 2022 року у загальній сумі 2 571 028,51 грн у строк, визначений п. 11 додаткової угоди № 1 до договору пайової участі, матеріали справи не містять.

Водночас наданими відповідачем платіжними інструкціями від 22.02.2023 на суму 200 000,00 грн, від 23.02.2023 на суму 91 099,80 грн, від 27.02.2023 на суму 100 000,00 грн, від 01.03.2023 на суму 184 156,42 грн підтверджується сплата позивачу частини спірної суми заборгованості у розмірі 885 908,62 грн протягом лютого - березня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 885 908,62 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, враховуючи, що останній припинив своє існування уже після 01.02.2023 - дати звернення Департаменту до суду з даним позовом.

Стосовно стягнення спірної суми заборгованості у розмірі 1 909 429,54 грн, то наявність останньої відповідачем у порядку приписів ст. ст. 73, 74 ГПК України не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як уже зазначалося, у п. 13 додаткової угоди № 1 до договору пайової участі сторони погодили, що у разі прострочення строків сплати пайового внеску замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати пайового внеску.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що останній виконаний позивачем за кожним зі спірних місяців окремо, з урахуванням початкових дат прострочення грошового зобов`язання, у той час як вказана позивачем у заголовку розрахунку кінцева дата останнього - 03.01.2023, фактично стосується лише пені, нарахованої за порушення грошового зобов`язання за серпень - грудень 2022 року, адже безпосередньо з самого розрахунку вбачається, що нарахування пені за порушення грошового зобов`язання за березень - липень 2022 року позивачем припинено відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

За встановленого суд відхиляє твердження відповідача про те, що нарахування пені здійснено позивачем за 9 місяців як необґрунтоване та безпідставне.

Враховуючи, що обчислена позивачем сума пені у загальному розмірі 305 358,66 грн є арифметично правильно, суд дійшов висновку, що позовна вимога про її стягнення з відповідача підлягає задоволенню.

При цьому саме по собі посилання відповідача на розпочату 24.02.2022 військову агресію російської федерації проти України та лист ТПП України від 28.02.2022, яким засвідчено, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства, не є підставою звільнення ПП «Креатор-Буд» від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21 Верховний Суд виснував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, тому при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, саме по собі посилання на існування форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку з одночасного доведення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами і неможливістю виконання ним конкретного зобов`язання.

У силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, посилаючись на існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що невиконання спірного грошового зобов`язання перед позивачем є наслідком саме військової агресії російської федерації проти України.

Натомість, самі по собі військова агресія російської федерації та введення на території України воєнного стану не означають, що відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність протягом 2022 року та набувати кошти, а тому - і своєчасно виконати спірне грошове зобов`язання перед позивачем.

Твердження відповідача про сплив позовної давності до вимоги про стягнення пені, обґрунтоване посиланням на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, є помилковим, оскільки ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

Натомість, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України унормовано, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Виходячи з того, що з вимогою про стягнення пені, нарахованої за загальний період з 29.03.2022 до 03.01.2023, позивач звернувся 01.02.2023, підстави стверджувати про сплив встановленого законом строку позовної давності до зазначеної вимоги відсутні, що, у свою чергу, виключає й відмову у позові в частині стягнення пені на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, як на тому наполягає відповідач.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення належного до стягнення розміру пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає оцінки господарським судом поданих учасником справи доказів в обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Як вбачається зі змісту відзиву відповідача, клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені останній мотивував самим лише посилання на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та наявність у суду відповідного права.

Однак, жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження обставин, які, на думку відповідача, у даному конкретному випадку є винятковими та такими, що управнюють суд на реалізацію дискреційних повноважень щодо зменшення належного до стягнення розміру пені, останнім не наведено та до матеріалів справи не надано.

Отже, оцінивши клопотання відповідача за правилами ст. ст. 73, 74, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає, зазначаючи при цьому, що не вбачає правових підстав для реалізації права на зменшення належного до стягнення розміру пені й за власною ініціативою.

За встановленого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідач на користь позивача 1 909 429,54 грн заборгованості, 305 358,66 грн пені. Провадження у справі в частині стягнення 885 908,62 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що оплата основного боргу здійснена відповідачем після подання позову до суду, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 885 908,62 грн основного боргу.

3. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРЕАТОР-БУД" (46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ ЛИСТОПАДОВА, будинок 1/3, ідентифікаційний код 34227060) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ ТА ІНВЕСТИЦІЙ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (01044, місто Київ, ВУЛ.ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний номер 04633423) основний борг в сумі 1 909 429 (один мільйон дев`ятсот десять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 54 коп, 305 358 (триста п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 66 коп пені та судовий збір в сумі 37 208 (тридцять сім тисяч двісті вісім) грн 36 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя М.Є. Літвінова